Постановление суда № 141014022, 27.10.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/580/26

Провадження № 1-кс/346/1109/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 р.м. КоломияСлідчий суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , скаржниці ОСОБА_3 , розглянувши матеріали скарги ОСОБА_3 на постанову слідчого Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківської області ОСОБА_4 від 12.10.2026 року про відмову у визнанні потерпілим у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12026096180000034,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді із вищевказаною скаргою.

Скаргу мотивує тим, що у провадженні слідчого відділення Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області перебуває кримінальне провадження № 12026096180000034, внесене до ЄРДР 10.02.2026 року, яке повернулося до органу досудового розслідування після скасування його закриття ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 23.07.2026.

12.10.2026 року слідчим ОСОБА_4 було внесено постанову про відмову у задоволенні її заяви про залучення до провадження як потерпілої. Дане рішення є третьою за рахунком відмовою у визнанні її потерпілою у даній справі, при цьому дві попередні постанови правоохоронних органів вже були скасовані ухвалами слідчих суддів через їх протиправність та очевидну необрунтованість.

Вважає, що вказана постанова винесена передчасно, за повної відсутності дослідження наданих матеріалів, а тому є необгрунтованою та підлягає скасуванню.

Скаржник в судовому засіданні скаргу підтримала з підстав наведених у скарзі.

Слідчий в судове засідання не з`явився, 27.10.2026 року подав до суду заяву, в якій просив розгляд скарги проводити без його участі. Постанову про відмову вважає обґрунтованою та заперечує проти її скасування.

Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів скарги вбачається, що СВ Коломийським РВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12026096180000034 від 10.02.2026 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч. 1 ст. 384 КК України.

Постановою слідчого від 12.10.2026 року ОСОБА_3 було відмовлено у визнанні її потерпілою у вищевказаному кримінальному провадженні. При цьому постанова мотивована, зокрема тим, що посилання ОСОБА_3 на те, що діянням були порушені її немайнові права (честь, гідність, ділова репутація) через подання третіми особами протоколу батьківських зборів ЗДО, який вона вважає підробленим, представнику управління Держпраці, та який (протокол батьківських зборів) став підставою складання акту за результатами перевірки, що у свою чергу був поданий до суду, не може складати об?єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Законодавством прямо передбачений самостійний цивільно-правовий механізм захисту честі, гідності та ділової репутації особи, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

При цьому саме по собі посилання особи на те, що певні відомості, викладені у документі, показаннях або інших матеріалах, є недостовірними та принижують її честь і гідність, не свідчить автоматично про те, що такій особі заподіяно шкоду саме кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 358 КК України.

Крім того, як вказала ОСОБА_3 , вона звернулася до Коломийського міськрайонного суду із позовом до ЗДО №3 «Берізка», ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації (справа N?346/5086/25). Однак, сам факт подання позову про захист честі, гідності та ділової репутації не є визначальним доказом того, що особі завдана моральна школа саме кримінальним правопорушенням. ОСОБА_3 є цивільним позивачем у цивільному процесі, а не автоматично потерпілим у кримінальному провадженні.

Враховуючи вищевикладеним, визнати потерпілою ОСОБА_3 у вказаному кримінальному провадженні не можливо, оскільки необхідною умовою набуття особою процесуального статусу потерпілого є не лише наявність у неї певного інтересу щодо результатів кримінального провадження або твердження про порушення її прав, а встановлення факту заподіяння їй шкоди саме кримінальним правопорушенням.

3 огляду на наведене слідчий отримав можливість зробити висновок, що у кримінальному провадженні відсутні дані щодо спричинення ОСОБА_3 моральної шкоди у кримінально-правовому значенні та розумінні ст. 55 КПК України.

За змістом п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником.

Частиною 1 ст. 220 КПК України передбачено, що слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого. Потерпілому вручається пам`ятка про процесуальні права та обов`язки особою, яка прийняла заяву про вчинення кримінального правопорушення.

За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді (ч. 5 ст. 55 КПК України).

У п. 10 ч. 1 ст. 56 КПК передбачено право потерпілого на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК, шкода, завдана кримінальним правопорушенням (злочином) або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно положень ст. 128 КПК, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження, до початку судового розгляду, пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого. У ст. 1166 ЦК визначено, що підставою для відшкодування майнової шкоди є вчинення неправомірних дій чи прийняття неправомірних рішень, які спричинили особистим немайновим правам фізичної особи такої шкоди, яка відшкодовується в повному обсязі тією особою, яка її завдала.

Доведеність порушеного права, завдання шкоди є обставинами, які підлягають встановленню під час досудового розслідування (ст. 91 КПК України).

Крім того, очевидність і достатність таких підстав є оціночним поняттям, яке визначається в кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин кримінального провадження і внутрішнього переконання особи, уповноваженої на визнання особи потерпілим.

За змістом ч. 5 ст. 110 КПК України, постанова слідчого, прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.

Кримінальне правопорушення, що передбачене ст. 384 Кримінального кодексу України за конструкцією об`єктивної сторони належить до злочинів з формальним складом. Це випливає з того, що законодавець під час конструювання диспозиції статті обмежився вказівкою лише на суспільно небезпечне діяння як загальну обов`язкову ознаку об`єктивної сторони злочину без посилання на наслідки й причинний зв`язок. Тут наслідки прямо не вказуються у статті, але мається на увазі, що вони завжди або дуже часто виникають у разі скоєння відповідного діяння.

Необхідно визначити, у яких випадках особа може набувати статусу потерпілого відповідно до норм кримінального процесуального закону. Так, потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди (ч. 1 ст. 55 КПК України). Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 2 ст. 55 КПК України). Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв`язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого (ч. 3 ст. 55 КПК України).

З урахуванням цих положень, потерпілим може бути 1) особа, якій завдано шкоди (моральної, фізичної або майнової), яка 2) подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або 3) яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода, і тому вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.

Слід враховувати, що слідчий має право відмовити особі у визнанні її потерпілим. Зокрема, така відмова (у формі постанови) є обґрунтованою за наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди (ч. 5 ст. 55 КПК України). Це єдиний випадок, коли можна відмовити особі у визнанні її потерпілим.

У рішенні ЄСПЛ «Шмалько проти України» п. 33 та «Далбан проти Румунії» п. 44 визначено, що термін «потерпілий» у сенсі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає особу, яка безпосередньо постраждала від дії чи бездіяльності, яка є предметом судового розгляду; при цьому порушення Конвенції може мати місце навіть за відсутності шкоди. Отже, прийняття рішення чи вжиття заходу на користь заявника в принципі не є достатнім для позбавлення останнього статусу «потерпілого», якщо державні органи не визнали порушення Конвенції, чи то безпосередньо, чи по суті, і не надали за це порушення компенсації.

В узагальненні Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» зазначено, що процесуальною підставою прийняття рішення про відмову у визнанні потерпілим відповідно до ст. 55 КПК є наявність очевидних та достатніх підстав вважати, що заява подана особою, якій не завдано шкоди. При цьому відповідні підстави згідно із зазначеною статтею мають бути належним чином мотивовані. За умови встановлення того, що зазначені вимоги є недотриманими, слідчі судді приймають рішення про скасування постанов.

Відтак, постанова слідчого, відповідно до вимог ст. 110 КПК України, повинна містити оцінку заявлених ОСОБА_3 у заяві від 08.10.2026 року вимог.

Проте, постанова не містить оцінки доводів ОСОБА_3 , викладених у заяві від 08.10.2026 щодо завдання їй шкоди внаслідок вчинення кримінальних правопорушень за ч.1 ст. 358, ч. 1 ст. 384 КК України, натомість слідчий обмежився лише викладенням змісту норм Кримінального кодексу та Кримінального процесуального кодексу України та характеристикою складів злочину ч.1 ст. 358 та ч. 1 ст. 384 КК України, вказуючи на те, що диспозиція ч.1 ст.384 КК України не передбачає завдання шкоди як складової об`єктивної сторони кримінального правопорушення (формальний склад кримінального правопорушення). Однак, у зазначеній слідчим у постанові нормах закону відсутні імперативні вказівки щодо неможливості заподіяння таким кримінальним правопорушенням шкоди окремим особам, а відтак наведені слідчим аргументи не дають підстав беззаперечно стверджувати про відсутність у такій категорії справ потерпілого як учасника кримінального провадження.

Слідчий суддя зауважує, що у злочинах із формальним складом вид і розмір завданої шкоди є обставинами, які підлягають встановленню під час досудового розслідування, оскільки диференціюються залежно від конкретного випадку вчинення злочину, що у певних випадках можливо встановити лише з плином часу та у цьому разі визначити розмір шкоди, завданої внаслідок вчинення злочину, стане можливим лише на кінцевому етапі досудового розслідування або вже безпосередньо в судовому розгляді.

Враховуючи вищенаведені обставини, слідчий суддя вважає, що скарга ОСОБА_3 обґрунтована та підлягає до задоволення шляхом скасування постанови слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 та зобов`язання уповноваженого слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області у кримінальному провадженні № 12026096180000034 від 10.02.2026 повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про залучення до провадження як потерпілого у порядку, визначеному ст. 55 КПК України.

Керуючись ст. ст. 303,304,309,369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу задовольнити.

Скасувати постанову слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 12 жовтня 2026 про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілою у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12026096180000034 від 10.02.2026.

Зобов`язати уповноваженого слідчого СВ Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області у кримінальному провадженні № 12026096180000034 від 10.02.2026 повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про залучення до провадження як потерпілої у порядку, визначеному ст. 55 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 28 жовтня 2026 року о 14 год 00 хв.

Слідчий суддя:ОСОБА_1