Єдиний державний реєстр судових рішень Справа № 947/2832/26
Провадження №2/190/692/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 жовтня 2026 року м.Пятихатки
П?ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючої судді Кудрявцевої Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) в приміщенні суду міста П?ятихатки Дніпропетровської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
встановив :
22.01.2026 року представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») Усенко М.І. звернувся до Київського районного суду м.Одеса з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит №7278092 від 02.10.2023 року в розмірі 20150 грн. 00 коп. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.10.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №7278092, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит на суму 5000,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Кредитний договір №7278092 укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Зі своєї сторони, ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши Відповідачу кредит на потрібну йому суму. В свою чергу, відповідач не виконав умов вказаного Кредитного договору та відповідно до графіку сплати кредитних коштів, комісії і процентів платежів не здійснював, внаслідок чого утворилась заборгованість. 26.03.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ ФК «Кредит - Капітал»» укладено договір відступлення прав вимоги №104-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «МІЛОАН» відступило ТОВ ФК «Кредит - Капітал»» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Кредитним договором №7278092 від 02.10.2023 року, що укладений між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 . Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з позичальника становить 20150 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту - 4000 грн., заборгованість за процентами - 15200 грн., заборгованість за комісією -950 грн. Зазначенні обставини слугували підставою для звернення до суду із зазначеним позовом.
20.02.2026 року ухвалою Київського районного суду м.Одеса цивільну справу №947/2832/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено за підсудністю до Вознесенського районного суду м.Запоріжжя.
17.03.2026 року ухвалою Вознесенського районного суду міста Запоріжжя цивільну справу №947/2832/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором направлено за підсудністю до П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 14.04.2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, у якій роз`яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Крім того, данною ухвалою витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію про надходження на рахунок банківської картки НОМЕР_1 коштів в розмірі 5000 грн. в період з 02.10.2023 по 07.10.2023 року.
Заяв по суті справи від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ст.191 ЦПК України, - у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Враховуючи, що розгляд справи проводиться без виклику сторін, відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст.13ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Письмовими матеріалами справи встановлено, що 02.10.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №7278092 за п.1.1. якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк 120 днів надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 5000,00 грн., а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін до 30.01.2024 року (пільговий і поточний період) та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.
Пунктом 1.2 договору сторони погодили, що кредит надається загальним строком на 120 днів з 02.10.2023 року (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточного періодів.
Відповідно до п.п. 1.3.1, 1.3.2 договору, пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 01.11.2023 року. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 30.01.2024 року (дата остаточного погашення заборгованості).
Згідно з п. 1.5.1. Договору, комісія за надання кредиту: 950,00 грн., яка нараховується за ставкою 19,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п. 1.5.2. Договору, проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду становлять 3000,00грн., які нараховуються за ставкою 2,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового строку.
Згідно п.1.5.3 договору, проценти за користування кредитом протягом поточного періоду становлять 13500,00 грн., які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.
Вказаний кредитний договір укладено в електронному вигляді відповідно) до ст.ст.11, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» та підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором (638116).
Так, для укладення цього договору в особистому кабінеті на сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» https://miloan.ua/, відповідач подала заяву на отримання кредиту №7278092 від 02.10.2023 та заповнила анкету-заявку на отримання кредиту №7278092. При цьому згідно Додатку №4 до договору про споживчий кредит вказала додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за кредитним договором.. ТОВ «Мілоан» було направлено ОСОБА_1 , електронне повідомлення (SMS) - одноразовий ідентифікатор (638116), при веденні якого остання підтвердила прийняття умов кредитного договору №7278092 від 02.10.2023 року. Вказаний порядок укладення договору передбачено п.6 кредитного договору, згідно з яким цей кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства та доступний зокрема через сайт Товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Укладення Товариством Кредитного договору з Позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом Позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.
Визначено, що цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Сторонами було узгоджено графік повернення кредитних коштів.
Також відповідачем власноручно підписаний паспорт споживчого кредиту від 02.10.2023 року.
На підтвердження виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором суду надано копію платіжного доручення №111627800 від 02.10.2023 року на суму 5000,00 грн., в якому зазначено отримувачем ОСОБА_1 , номер картки № НОМЕР_2 , призначення платежу кошти згідно договору №7278092.
Згідно відповіді AT КБ «Приватбанк», наданої на виконання ухвали суду, вбачається, що картка № НОМЕР_3 , емітована у вказаному банку на ім`я ОСОБА_1 на яку було зараховано кошти на суму 5000 грн. за період з 02.10.2023-07.10.2023.
Відповідно до даних відомостей про щоденні нарахування та погашення, складеного ТОВ «Мілоан» за період з 02.10.2023 року по 29.02.2024 року та розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит за вказаний період, у відповідача наявна заборгованість в розмірі 20150,00 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 15200,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 950,00 грн. При цьому, відповідачем було внесено частково платежі на погашення заборгованості за кредитом у сумі 3000 грн, з яких 1000 грн, -тіло кредиту; 1000 грн, - відсотки та 1000 грн. комісія за пролонгацію.
Судом також встановлено, що 26.03.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України був укладений договір відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2024 року, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 7278092 від 02.10.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2024 року, сума заборгованості відповідача становить 20150,00 грн., з них: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4000,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 15200,00 грн.; прострочена заборгованість за комісією - 950,00 грн. Крім того, між первісним кредитором та позивачем було укладено Додаткову угоду №1 від 04.02.2025 року до договору про відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2023 року згідно якої сторони досягли взаємної згоди змінити договір п.1.1 внести зміни до Додатку №1 до договору форму реєстру боржників та викладено його в новій редакції.
26.03.2024 року представниками ТОВ «Мілоан» та позивача було підписано Акт приймання-передачі права вимоги за договором відступлення прав вимоги №104-МЛ від 26.03.2024 року.
Також суду надані копії платіжних інструкцій на підтвердження сплати коштів за відступлення права вимоги.
Таким чином позивач, як новий кредитор отримав право вимоги до боржника ОСОБА_1 , а доказів визнання недійсним вказаного вище договору відступлення прав вимоги, як і доказів того, що його дійсність оскаржується у судовому порядку стороною відповідача суду не надано. Також у судовому провадженні не заперечено факту правомірності укладення такого договору.
Відповідач повідомлялася про необхідність погашення кредитної заборгованості відповідно до претензії від 29.12.2025 року.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд керується наступними нормами права.
Так, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ч.12 ст. 11 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визнане ним ст.12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У п.6 ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно - цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, і яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Водночас договір, що укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді, про що вказано також у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 та від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Статтею 1054ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із п. 1 ч.1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч.1ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частинами 1, 2ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом положень ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до ст. 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд встановив факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем коштів за цим договором та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами.
Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування вимог позивача.
Враховуючи викладене вище, та те, що відповідач зобов`язання свої не виконала, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у сумі 19200,00 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту 4000,00 грн, заборгованість за відсотками 15200,00 грн.
Щодо стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту за договором в сумі 950,00 грн., суд зазначає наступне.
16.10.2011 набрав чинності Закон України № 3795-VI від 22.09.2011 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», яким частину четверту статті 11Закону України «Про захист прав споживачів» доповнено нормою наступного змісту: кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
За загальним правилом, передбаченим ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами 2, 3 ст.215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Рішенням Конституційного Суду України від 10.11.2011№15-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень п. 22, 23 ст.1, ст.11, ч. 8 ст.18, ч. 3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст.42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення п. 22, 23 ст.1, ст.11Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями ч. 4 ст.42Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
Частиною 4 ст.42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно зі ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.
Банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
Згідно із ч. 3 ст.13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до ст. 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом ч.3ст. 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.
Частиною 1, 2 ст.228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження №61-8862сво18) дійшла висновку про те, що положення кредитного договору про сплату позичальником на користь банку комісій є в силу ст.228 ЦК України нікчемними. У той же час Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 дійшла висновку, що визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
Отже, суд приходить до висновку, що положення п.1.5.1 Договору про сплату комісії за надання кредиту є нікчемними в силу ст.228 ЦК України. А тому, в задоволенні вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_1 комісії за кредитним договором №7278092 від 02.10.2023 року в сумі 950,00 грн. слід відмовити.
Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02.04.2025 року у справі № 199/4657/18: надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
При таких обставинах, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають до часткового задоволення, а саме: підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №7278092 від 02.10.2023 року у розмірі 19200,00 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 4000,00 грн, та заборгованості за відсотками 15200,00 грн..
Задовольняючи позовні вимоги частково , суд відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України стягує із відповідача судові витрати на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог , що становить 95,29% від розміру задоволених позовних вимог, а тому судовий збір становить в сумі 2308,19 грн, враховуючи його надходження до суду через систему "Електронний суд".
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 гривень, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано: договір про надання правничої допомоги №0107 від 01.07.2025, укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет»; акт №Д/12322 наданих послуг від 05.01.2026 року, згідно якого сума наданих послуг відповідно до Договору складає 8 000,00 грн; детальний опис від 05.01.2026 року наданих послуг до Акту №Д/12322 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року; ордер на надання правничої допомоги.(зворот.бік а.с.9-11)
При цьому, суд враховує правовий висновок Об`єднаної палати Верховного Суду висловлений у постанові від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19 про те, що витрати на надану правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява №19336/04).
Враховуючи, що справа про стягнення заборгованості за кредитним договором не є складною та не потребує значного часу і об`єму робіт щодо підготовки матеріалів для подання до суду відповідної позовної заяви, є малозначною та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. З урахуванням переліку наданих послуг адвокатом, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд вважає завищеними понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу та такими, що підлягають до відшкодування відповідачем на користь позивача в розмірі 3 000,00 грн..
Керуючись ст.4,10,12,13,18,19,81,141,178,187,211,247,258,259,273,274-279 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК`Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №7278092 від 02.10.2023 року в сумі 19200 (дев`ятнадцять тисяч двісті) гривень.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК`Кредит-Капітал» в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2308 грн. 19 коп. та витрат на правничу допомогу - 3000 грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, IBAN: НОМЕР_4 банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Головуюча суддя Ю.В.Кудрявцева
Судебное решение № 141012549, П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області было принято 28.10.2026. Форма судопроизводства - Гражданское, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные сведения об этом судебном решении. Мы обеспечиваем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных включает полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить полезные сведения.
то решение относится к делу № 947/2832/26. Юридические лица, указанные в тексте настоящего судебного документа: