Решение № 141012351, 19.10.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/2988/24

Провадження № 2/0182/141/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19.10.2026 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Кобеляцька -Шаховал І.О., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості-

В С Т А Н О В И В:

В провадження Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог представник позивача посилається на те, що 25.06.2021 року між Акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 4/1148806. Відповідно до п.1.1 Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику кредит в сумі 100 000,00 грн. (сто тисяч гривень 00 коп.) строком на 72 місяці(в) - з 25.06.2021 року до 24.06.2027 року (включно). Позичальник сплачує платежі для погашення заборгованості за Договором щомісячно в число місяця, визначене Графіком платежів по кредиту (Додаток № 1 до Договору, що є його невід`ємною частиною), як День повернення кредиту. Відповідно до підпунктів 1.4.1-1.4.2 пункту 1.4. статті 1 Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 11.00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.50 % від суми кредиту, зазначеної в п.1.1 Договору. 29.08.2023 року між АТ «Креді Агріколь Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено договір № 4-2023 про відступлення (купівлю продаж) прав вимог до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 4/1148806 від 25.06.2021 року. Відповідно до п.2.1 Договору № 4-2023 від 29.08.2023 року, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору Права вимоги до Боржників, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює Ціні договору у порядку та строки встановлені Договором. Сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Права вимоги за цим Договором не є забезпечувальними відступленнями. Разом з Правом вимоги до Нового кредитора переходять всі інші права та обов`язки Первісного кредитора за Кредитним договором. У випадку укладення Сторонами більш, ніж одного Реєстру прав вимог, Кожен наступний Реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній. 15.09.2023 року передача права вимоги за кредитним договором № 4/1148806 від 25.06.2021 року відбулась до Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» з дати підписання відповідного реєстру прав вимоги за зразком, згідно Додатку № 1 до Договору про відступлення права вимоги. Відповідне повідомлення було направлено від АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» до ОСОБА_1 про те, що відбулось відступлення прав вимоги за договором № 4-2023 від 15.09.2023 року до ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ», яке стало Новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості, згідно кредитного договору № 4/1148806. На виконання умов Договору відступлення прав вимоги, ОСОБА_1 був повідомлений про необхідність перерахувати кошти в сумі 159 676 грн. 65 коп., що відповідає розміру поточних зобов`язань за Договором. Розмір зобов`язань зі сплати пені та штрафів за Договором, якщо такі нарахування будуть, окремо повідомляє Новий кредитор окремим повідомленням. В зв`язку невиконанням взятих на себе зобов`язань, станом на 21.05.2021 року, у Позичальника утворилась загальна сума заборгованості за Договором № 4/1148806 від 25.06.2021 року у розмірі 159 676,65 грн., яка складається з: рахунку строкової заборгованості 71 171,52 грн.; простроченої заборгованості - 21 709,54 грн.; рахунку нарахованих відсотків - 595,23 грн.; рахунку прострочених відсотків 16 200,36 грн.; рахунку комісії 2 500,00 грн.; рахунку простроченої комісії 47 500,00 грн., яку представник позивача й просить суд стягнути з відповідача на користь позивача, а також витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 липня 2024 року дану справу було прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Учасникам справи було надіслано копію ухвали про відкриття провадження у справі та одночасно надіслано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Відповідачу було встановлено строк для надіслання (надання) до суду відзиву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, на позовну заяву і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

27.06.2024 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зазначив, що 25 червня 2021 року між ним та АТ «Креді Агріколь Банк» укладено кредитний договір № 4/1148806, відповідно до умов якого він отримав кредит у розмірі 100 000 грн., строком на 72 місяці. Про відступлення банком права вимоги за вказаним договором на користь ТОВ «Глобал Спліт» дізнався лише з позовної заяви, оскільки жодних повідомлень про заміну кредитора не отримував. Вказував, що позовну заяву подано з порушенням вимог ЦПК України, оскільки додані до неї копії документів належним чином не засвідчені, сторінки не пронумеровані та не скріплені належним чином. Крім того, витяг із додатка до договору про відступлення права вимоги, на його думку, містить ознаки фальсифікації, оскільки частину підписів і реквізитів було долучено шляхом копіювання. Також зазначив, що під час дії воєнного стану законодавством передбачено звільнення позичальників від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договорами споживчого кредитування, зокрема від сплати штрафів, пені та інших платежів, нарахованих за прострочення. При цьому останній платіж за кредитним договором здійснив 08 лютого 2022 року, однак у розрахунку заборгованості позивачем зазначено суму простроченої комісії. Крім того, посилався на наявність у нього статусу внутрішньо переміщеної особи та передбачені законодавством соціальні гарантії. З огляду на викладене просив відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Глобал Спліт» у повному обсязі.

22.07.2024 року представником позивача ТОВ «Глобал Спліт» Балашовим В.В. подано відповідь на відзив, у якій він заперечував проти доводів відповідача, вважаючи їх необґрунтованими. Зазначив, що до позовної заяви додано належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують заявлені позовні вимоги, відповідно до вимог статей 95, 175, 177 ЦПК України. При цьому, вимоги щодо оформлення організаційно-розпорядчих документів не поширюються на процесуальні документи та додатки до них. Доводи відповідача щодо фальсифікації витягу з додатка до договору відступлення права вимоги вважав безпідставними, оскільки до позовної заяви долучено відповідний додаток на 69 аркушах, а відповідачу направлено витяг із реєстру боржників на одному аркуші з метою дотримання вимог законодавства про захист персональних даних. Щодо нарахування заборгованості зазначив, що під час дії воєнного стану позичальники звільняються від відповідальності за прострочення виконання кредитних зобов`язань, зокрема від сплати штрафів та пені, однак не звільняються від обов`язку повернення кредитних коштів і сплати нарахованих відсотків. Наголосив, що з моменту набуття права вимоги 29 серпня 2023 року ТОВ «Глобал Спліт» не здійснювало жодних нарахувань за кредитним договором. Також вказав, що наявність у відповідача статусу внутрішньо переміщеної особи не звільняє його від виконання кредитних зобов`язань. Кредитний договір є чинним, відповідач користувався кредитними коштами, а заборгованість перед банком не погасив. Посилаючись на викладене, просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі «Цихановський проти України», національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Як встановлено судом, 25.06.2021 року між АТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 4/1148806. У відповідності до п.1.1 кредитного договору № 4/1148806 від 25.06.2021 року, ОСОБА_1 отримав строковий кредит в розмірі 100 000,00 грн. на строк 72 місяці: з 25.06.2021 року по 24.06.2027 року. Позичальник сплачує платежі для часткового погашення заборгованості за цим договором щомісячно в число, визначене графіком платежів по кредиту. Відповідно до підпунктів 1.4.1-1.4.2 пункту 1.4. статті 1 Кредитного договору, Позичальник зобов`язаний сплачувати Банку: процентну винагороду щомісячно, в розмірі 11.00 % річних (фіксована процентна ставка), починаючи з дня надання кредиту (дня списання кредитних коштів з позичкового рахунку Позичальника) до моменту повного погашення заборгованості за Договором; комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості (комісія) щомісячно, в розмірі 2.50 % від суми кредиту, зазначеної в п.1.1 Договору. Відповідно до додатку № 1 до кредитного договору № 4/1148806 від 25.06.2021 року, сума комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно складає 2 500,00 грн. Відповідно до копій платіжного доручення від 25.06.2021 року, банк перерахував на рахунок ОСОБА_1 кредитні кошти.

З копії договору про відступлення права вимоги № 4-2023 від 29.08.2023 року встановлено, що АТ "Креді Агріколь Банк" відступило на користь ТОВ "Глобал Спліт" право вимоги до боржників. 15.09.2023 року АТ "Креді Агріколь Банк" повідомило ОСОБА_1 про відступлення права вимоги за кредитним договором на користь ТОВ "Глобал Спліт" та необхідність погашення заборгованості у розмірі 159 676,65 грн., що підтверджується копією листа від 15.09.2023 року. При цьому, суд критично ставиться до доводів відповідача щодо наявності ознак фальсифікації витягу з додатка до договору відступлення права вимоги, оскільки такі твердження ґрунтуються виключно на його суб`єктивних припущеннях та не підтверджені належними і допустимими доказами. Зокрема, відповідачем не надано доказів на підтвердження підроблення зазначеного документа, а також не заявлено клопотань про витребування його оригіналу чи призначення відповідної судової експертизи. За таких обставин, оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд не вбачає підстав для визнання обґрунтованими доводів відповідача щодо фальсифікації документів, наданих позивачем.

Згідно з доданими до позовної заяви виписками по рахунку ОСОБА_1 та додатково доданим позивачем розгорнутим розрахунком заборгованості, встановлено, що, станом на 15.09.2023 року, ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 159 676,65 грн., яка складається з: рахунку строкової заборгованості 71 171,52 грн.; простроченої заборгованості - 21 709,54 грн.; рахунку нарахованих відсотків - 595,23 грн.; рахунку прострочених відсотків 16 200,36 грн.; рахунку комісії - 2 500,00 грн.; рахунку простроченої комісії 47 500,00 грн.

Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ "Глобал Спліт" до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України.

В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).

Натомість, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто, якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтересу позивача. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio) і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах.

Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України. Втім більшість законодавчих актів носять комплексний характер, і в них поряд із приватно-правовими можуть міститися норми різноманітної галузевої приналежності. За такої ситуації необхідно вести мову про те, що зміст правочину має не суперечити вимогам, встановленим у приватно-правовій нормі, хоча б вона містилася в будь-якому нормативно-правовому акті, а не лише акті цивільного законодавства. Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (Постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20).

Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1, 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч.1 ст.530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 11 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування»).

Тобто, споживчим є будь-який кредит наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Статтею 78 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.2 ст.79 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч.1 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що між АТ "Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_1 25.06.2021 року укладено кредитний договір № 4/1148806. АТ "Креді Агріколь Банк" умови кредитного договору виконало належним чином, надавши відповідачеві кредит у розмірі 100 000,00 грн. Однак, відповідач ОСОБА_1 належним чином свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування коштами не виконував, у визначені договором строки погашення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем, як правонаступником АТ "Креді Агріколь Банк", на підставі договору про відступлення прав вимоги, станом на 21.05.2024 року, виникла заборгованість в розмірі 159 676,65 грн., яка складається з: рахунку строкової заборгованості 71 171,52 грн.; простроченої заборгованості 21 709,54 грн.; рахунку нарахованих відсотків - 595,23 грн.; рахунку прострочених відсотків 16 200,36 грн.; рахунку комісії - 2 500,00 грн.; рахунок простроченої комісії 47 500,00 грн.

Приймаючи до уваги порушення відповідачем зобов`язання за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 71 171,52 грн. - заборгованість строкова; 21 709,54 грн. прострочена заборгованість; 595,23 грн. - заборгованість за нарахованими процентами; 16 200,36 грн. - заборгованість за простроченими процентами, що разом складає 109 676 грн. 65 коп.

Посилання відповідача на неправомірність нарахування відсотків у період воєнного стану є безпідставним, оскільки, відповідно до приписів п.18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України на період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої ст.625 ЦК України, а також від обов`язку сплатити штраф та пеню. В межах цього позову ТОВ «Глобал Спліт» не пред`явлено до стягнення інфляційні витрат та річних, право на нарахування яких передбачено ст.625 ЦК України, а також передбачених договором пені чи штрафу. Положення п.18 Перехідних та прикінцевих положень ЦК України не розповсюджуються на пред`явлені до стягнення в межах цього позову проценти по кредитному договору.

З урахуванням наведеного, не підлягають застосуванню при розгляді даної справи і положення ст.551 ЦК України щодо зменшення розміру неустойки за рішенням суду, оскільки в межах цього позову неустойка, якими є штраф і пеня, по кредитному договору № 4/1148806 ТОВ «Глобал Спліт» до стягнення не пред`явлено.

Відносно пред`явленої до стягнення заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 50 000,00 грн., суд зазначає, що, відповідно до ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», який діяв на час укладення спірного кредитного договору, після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п.1.3 договору обслуговування кредитної заборгованості, за яку банк нараховує комісію, включає моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо.

Проте, у вищевказаному пункті договору не уточнено систематичності запиту вказаної інформації споживачем з оплатою наданих послуг.

Таким чином, відповідачу фактично було встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч.1 ст.11 Закону України «Про споживче кредитування». Умова договору про обов`язкову щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням ч. 1ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за такі супутні послуги банку, які за законом повинні надаватися позичальнику безоплатно, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення комісії в розмірі 50 000,00 грн. необґрунтована та задоволенню не підлягає.

В п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» наголошується, що п.1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, а в п.58 рішення Європейського суд у справі «Серявін та інші проти України» зазначається про те, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті… Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному,повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує, відповідно до ст.141 ЦПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що частка задоволених позовних вимог складає 68,60 %, витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 661,75 грн. (2 422,40грн.*68,6/100) підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 280-283 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (код ЄДРПОУ 41904846) заборгованість за кредитним договором у розмірі 109 676 грн. (сто дев`ять тисяч шістсот сімдесят шість грн.) 65 коп.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (код ЄДРПОУ 41904846) судовий збір в розмірі 1 661 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят одна грн.) 75 коп.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: І. О. Кобеляцька-Шаховал