Постановление суда № 141010940, 27.10.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2712/26

№ 1-кс/207/700/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю:

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 підозрюваного ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське клопотання слідчого СВ відділення поліції № 2 Кам`янського РУП ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,

ВСТАНОВИВ:

Досудовим розслідуванням у кримінальному проваджені встановлено, що ОСОБА_6 , відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 17.04.2026 № 120 солдата ОСОБА_6 призначено на посаду стрільця 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 10 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони та поставлено на всі види забезпечення.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.05.2026 № 146 військовослужбовця за мобілізацією на особливий період солдата ОСОБА_6 визнано таким, що з 19.04.2026 самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 .

Таким чином, солдат ОСОБА_6 , в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб?єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.

Проте, солдат ОСОБА_6 , достовірно знаючи свої обов`язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

19 квітня 2026 року, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією на особливий період, стрільцем 3 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 10 стрілецької роти НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді порушення порядку несення військової служби під час дії правового режиму воєнного стану, та як наслідок ослаблення обороноздатності держави під час активної фази військових дій з боку російської федерації, та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, діючи у порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216-220, 261, 262 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 14 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 за місцем тимчасової дислокації з пунктом поблизу АДРЕСА_1 , (більш детальна адреса не підлягає розголошенню в умовах воєнного стану), незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), самовільно залишив місце розташування військової частини, та у подальшому проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби, ввірених йому за посадою, про своє місцезнаходження до органів військового чи цивільного управління не заявляв, та незаконно відсутній на військовій службі по 27.10.2026.

За результатами умисних дій військовослужбовця за мобілізацією на особливий період солдата ОСОБА_6 , проведено службове розслідування. Відповідно до витягу з наказу від 08.05.2026 №146 військовослужбовця за мобілізацією на особливий період солдата ОСОБА_6 , визнано таким, що з 19.04.2026 самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 .

Отже встановлено, що військовослужбовець за мобілізацією на особливий період, солдат ОСОБА_6 , проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , будучи зобов`язаним додержуватися встановленого порядку проходження військової служби, вимог військової дисципліни та не залишати місце розташування військової частини без належного дозволу (наказу) командира (інших уповноважених службових осіб), 19.04.2026 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 тривалістю до 27.10.2026, тобто понад три доби.

Умисні дії ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що виразилися у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, вчиненому в умовах воєнного стану, кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.

ОСОБА_6 , будучи раніше судимим за вчинення злочину проти власності, на шлях виправлення не став, належний висновків для себе не зробив та підозрюється у повторному вчиненні кримінального правопорушення проти власності в умовах воєнного стану за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням установлено, що 08.06.2026 приблизно о 14 год. 00 хв., більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 , перебуваючи разом зі своїм знайомим ОСОБА_7 поблизу будинку № 12 по вул. Спортивній у м. Кам`янському Дніпропетровської області, домовилися про спільне таємне викрадення кабельної продукції, що належить АТ «ДНІПРОАЗОТ» (код ЄДРПОУ 05761620), з метою її подальшого обернення на свою користь та отримання матеріальної вигоди, вступивши таким чином у попередню змову.

На виконання досягнутої домовленості того ж дня, приблизно о 14 год. 30 хв., ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на автомобілі марки «ВАЗ 2104», державний номерний знак НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_6 , прибули до території АТ «ДНІПРОАЗОТ», розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Михайла Вербицього, буд. 3Д, після чого залишили автомобіль на узбіччі дороги.

Надалі, приблизно о 16 год. 40 хв., більш точного часу під час досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , діючи відповідно до спільного злочинного плану, проникли у сховище, а саме в телефонну каналізацію до кабельних колодязів, розташованих на ділянці від контрольно-пропускного пункту № 16 до цеху № 27 АТ «ДНІПРОАЗОТ», що використовувалися для розміщення кабельних ліній зв`язку та обмеження вільного доступу до них сторонніх осіб.

Перебуваючи у зазначеному місці, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виявили належні АТ «ДНІПРОАЗОТ»: магістральний кабель марки ТГ 100х2х0,7, інвентарний № 3155; кабель зв`язку марки ТПП 10х2х0,4, інвентарний № 3171; кабель зв`язку марки ТПП 20х2х0,4, інвентарний № 3171; кабель зв`язку марки ПРППА 2х1,2, інвентарний № 3171, які визначили предметом свого злочинного посягання.

Реалізуючи спільний прямий умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , переконавшись, що за їхніми діями ніхто не спостерігає, за допомогою садового секатора перерізали зазначені кабелі, витягли їх із телефонної каналізації та скрутили у бухти для подальшого перенесення.

Продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 перенесли кабелі до місця, де залишили автомобіль марки «ВАЗ 2104», державний номерний знак НОМЕР_4 , завантажили їх до автомобіля, та залишили місце вчинення кримінального правопорушення з метою надалі розпорядитися ними на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виконали всі дії, які вважали необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця та заволодіння належним АТ «ДНІПРОАЗОТ» майном, а саме:

магістральним кабелем марки ТГ 100х2х0,7, інвентарний № 3155, загальною довжиною 95 метрів, вартістю 22 723,05 грн;

кабелем зв`язку марки ТПП 10х2х0,4, інвентарний № 3171, загальною довжиною 25 метрів, вартістю 903 грн;

кабелем зв`язку марки ТПП 20х2х0,4, інвентарний № 3171, загальною довжиною 26 метрів, вартістю 1 709,24 грн;

кабелем зв`язку марки ПРППА 2х1,2, інвентарний № 3171, загальною довжиною 34 метри, вартість якого під час досудового розслідування визначити не виявилося можливим.

Однак ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не довели кримінальне правопорушення до кінця з причин, що не залежали від їхньої волі, оскільки біля території ТОВ «ХІМ-ЕКО», що за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам`янське, вул. Горобця, буд. 6А, були затримані працівниками поліції, унаслідок чого не отримали реальної можливості розпорядитися зазначеним майном на власний розсуд.

Унаслідок припинення протиправних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було попереджено заволодіння належним АТ «ДНІПРОАЗОТ» майном, установлена під час досудового розслідування вартість якого становить 25 335,29 грн.

Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

За сукупністю вчиненого, ОСОБА_6 , підозрюється у самовільному залишенні місця служби, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України; у вчиненні закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у сховище, в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України.

27 жовтня 2026 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 затримано в порядку ст. 208 КПК України.

27 жовтня 2026 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.185, ч. 5 ст. 407 КК України.

У судовому засіданні прокурор доводи клопотання підтримав у повному обсязі та просив клопотання задовольнити.

Дослідивши матеріали клопотання, докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора ОСОБА_3 , слідчого СВ ВП № 2 Кам`янського РУП ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_5 , суд вважає що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки стороною обвинувачення у своєму клопотанні доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.185, ч. 5 ст. 407 КК України, що цілком підтверджується доданими до клопотання доказами, а саме актом службового розслідування, показаннями представника потерпілого, свідків, протоколами огляду місця події, огляду речей, протоколами пред`явлення особи для впізнання, речовими доказами, висновками експерта, а також доведено існування ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на свідків. Зазначений факт на думку суду, підтверджений матеріалами справи, оскільки ОСОБА_6 вчинив тяжкі злочини, раніше судимий, на утриманні має неповнолітню дитину, одружений, є військовослужбовцем військової служби під час мобілізації на особливий період.

За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до ч. 1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Ч. 2 ст. 183 КПК України зазначає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Під час досудового слідства встановлено, що знайшло підтвердження у судовому засіданні, наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органів досудового розслідування, незаконно впливати на потерпілого та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню, може вчинити інше кримінальне правопорушення.

Судом оцінено репутацію підозрюваного, а саме останній підозрюється у вчиненні тяжких злочинів, за які кримінальним кодексом України встановлено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років (ч. 4 ст.185 КК України) та від п`яти до десяти років( ч. 5 ст. 407 КК України), раніше судимий, може незаконно впливати на свідків, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, не з`являтись за викликом слідчого, що може призвести до затягування досудового слідства та неможливості його проведення в розумні строки та своєчасного розгляду справи у суді.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість вчиненого кримінального правопорушення як самостійну підставу утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності із іншими підставами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту (справа «Ілійков проти Болгарії» від 26.01.2001).

Обраний запобіжний захід відносно підозрюваного узгоджується також з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду у справі за скаргою «Москаленко проти України», де зазначено, що обґрунтована підозра щодо вчинення тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Також вказано, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо підозрюваного обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, підозрюваного необхідно звільнити з-під варти, якщо він зможе забезпечити достатні гарантії явки до суду (органу досудового розслідування), в тому числі, через внесення застави.

Враховуючи дані про особу підозрюваного, тяжкість скоєного злочину та те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, вважаю за необхідне визначити заставу відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України у вигляді 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або 4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з свідками.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Відповідно до ст.209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через покорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою.

Виходячи з викладеного, на підставі ст.ст.29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст.131, 132, 176-178, 182-184, 193, 194, 197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 2 Кам`янського РУП ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.

Застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, підозрюваного у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.185, ч. 5 ст. 407 КК України.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , встановити 60 днів, до 25 грудня 2026 року.

Розмір застави визначити в межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 99840 (дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 коп. у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного наступні обов`язки:

1) прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування з свідками.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Південного районного суду міста Кам`янського.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчої судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_6 під розпис.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту її проголошення, а підозрюваним який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1