Решение № 141010673, 27.10.2025, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9373/24

(2/199/869/25)

РІШЕННЯ

Іменем України

27.10.2025

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Євсюкова П.А.

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, де третя особа Комунальне підприємство «Жилсервіс 5» Дніпровської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з даною позовною заявою, в її обґрунтування посилаючись на те, що вона вселилася в квартиру, як член сім`ї особи наймача, та набула право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , втім, позивач не встигла зареєструвати власне місце проживання в даній квартирі, тому у поданій позовній заяві просить суд встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , в квартирі АДРЕСА_1 з лютого 2001 р. по день смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також визнати за нею право користування зазначеним вище житловим приміщенням.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні вимоги заяви підтримали повністю, просили суд її задовольнити.

Відповідач позов не визнав та просив суд відмовити в його задоволенні повністю, зокрема, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження звернення до Департаменту житлового господарства ДМР за консультацією або щодо тривалої хвороби чоловіка та неможливості переоформити договір найму житла, адже з моменту смерті основного квартиронаймача до смерті чоловіка позивача минуло 11 років. Відповідач одночасно просив суд врахувати, що позивач у позовній заяві зазначає про те, що факт її постійного проживання у зазначеній квартирі, ведення спільного господарства, купівлі техніки за спільні кошти та проведення косметичного ремонту можуть підтвердити свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , втім, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Ка акційного цивільного суду постановою у справі №531/295/19 від 08.12.2021 р. зазначив, що показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю, на яких суд апеляційної інстанції грунтував свої висновки, не є достатніми доказами про наявність у них сім в розумінні статті 3 СК України.

Відповідач також просив суд врахувати, що позивач не обґрунтовує чим саме порушені, не визнані чи ос порені її права саме відповідачем, та просив взяти до уваги неналежність обраного способу судового захисту. На переконання відповідача, вирішуючи спір про наявність права користування жилим приміщенням у осіб, що вселилися до наймача, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, істотне значення має факт дотримання встановленого порядку при їх вселенні, наявність згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певного порядку користування жилим приміщенням, визнання їх членами сім`ї наймача та інших обставин справи. На переконання відповідача, позивач не довела таких обставин, у тому числі: дотримання визначеного законом порядку при вселенні у спірну квартиру та наявність згоди на час свого вселення у квартиру квартиронаймача ОСОБА_5 . Відповідач вказує, що позивач вселилась в спірну квартиру без дотриманням правил, передбачених нормами статей 65, 64 ЖК України, оскільки протилежне не доведено нею належними доказами.

Представник відповідача просив суд в судовому засіданні відмовити в задоволенні позову повністю.

У відповіді на відзив позивач вказує, що вона вселилася до квартири на законних підставах, та відсутність письмової згоди членів сім`ї наймача на вселення сама по собі не свідчить про те, що особи, які вселилися, не набули права користування жилим приміщенням, якщо за обставинами справи безспірно встановлено, що вони висловлювали таку згоду (Пункт 9 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 (v0015700-98), та надала докази у відповідності до ст.ст. 76 80 ЦПК України.

Третя особа не скористалася правом брати участь у судових засіданнях.

Процесуальні дії у справі:

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.11.2024 р. прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 14.01.2025 р. витребувані докази;

-ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.04.2024 р. закрито підготовче провадження прийнято до розгляду по суті.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Як встановлено судом на підставі доказів, наданих у поряку ст.ст. 76 80 ЦПК України, позивач 19.12.2003 р. взяла шлюб з ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про одруження, та подружжя є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження.

На підставі ордеру, який виданий 30.12.1980 р., судом встановлено, що останній був виданий ОСОБА_5 на зайняття житлового приміщення - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 у складі: ОСОБА_8 (чоловік) та двох синів ОСОБА_9 та ОСОБА_2 .

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що свідчать свідоцтва про смерть.

Позивачем надані суду довідки з місця навчання її синів (КЗО «Середня загальноосвітня шкода №26 ДМР) та місця здійснення нагляду сімейним лікарем (КНП «ДЦП МСД №8 ДМР), медичну карту позивача (амбулаторного хворого), довідку про відсутність заборгованості за послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_2 , акт свідків, квитанції про сплату житлово - комунальних послуг, відповідь на запит з КП «ДМБТІ» про відсутність реєстрації права власності на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_1 , адвокатські запити та відповідь з Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради від 26.09.2024 р. тощо.

Судом були допитані свідки.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_4 , які є сусідами позивача за місцем проживання останньої у кв. АДРЕСА_1 , дали аналогічні показання, відповідно до яких позивач з часу одруження з ОСОБА_2 мешкає у зазначеній квартирі. За життя матері чоловіка позивача ( ОСОБА_5 ) саме позивач її доглядала, коли вона хворіла, за час проживання придбавалися побутові речі та техніка, спільні діти відвідували садок та школу поруч, а на даний час у квартирі мешкає позивач та її сини.

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту права позивача на користування квартирою АДРЕСА_1 .

Дослідив докази в межах заявлених суду позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення рішення про задоволення позову, враховуючи наступне.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ЦПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити. Близький за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Особа, яка звертається до суду з позовом, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 22.09.2022 у справі № 924/1146/21, від 06.10.2022 у справі № 922/2013/21, від 17.11.2022 у справі № 904/7841/21).

При цьому відсутність порушення прав та законних інтересів позивача є самостійною, достатньою підставою для відмови у позові (така правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 910/15262/18, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19).

Пред`являючи позов до Дніпровської міської ради, позивач посилається на ст. 47 Конституції України, ст. 29 ЦК України, ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України, ч.ч. 1, 2 ст. 64 та ст. 65 ЖК України, втім, у позові не вказує яке її порушене право та/або охоронюваний інтерес порушені виконавчим органом місцевого самоврядування, який представляє територіальну громаду міста Дніпра та здійснює від її імені повноваження, визначені законодавством України - Дніпровською міською радою та потребують судового захисту, тому для суду наявні підстави для відмови позивачу у задоволенні позову виключно у зв`язку з відсутністю порушення прав та законних інтересів позивача з боку відповідача.

Стосовно розподілу судових витрат.

Суд вирішує питання розподілу судових витрат в порядку ч. 1 ст. 141 ЦПК України; оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача.

Керуючись ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1, п. 1 ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 ст. 258, ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст. 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Дніпровської міської ради, де третя особа Комунальне підприємство «Жилсервіс 5» Дніпровської міської ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визнання права користування житловим приміщенням відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Дата виготовлення повного судового рішення 06.11.2025 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї