Решение № 141010638, 28.10.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/1155/26

Номер провадження 2/167/995/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гармай І. Т.,

з участю:

секретаря судового засідання Ісакової Н. Ю.,

представника відповідача Редька О. В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій учасників справи.

02 вересня 2026 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» (далі - ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») Балюх Є. О. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позову посилається на те, що 20 лютого 2026 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферти) № 20.02.2026-100000324 (далі - Договір, Кредитний договір). Відповідно до умов якого позичальнику надавався кредит у розмірі 8000 грн строком на 140 днів.

Зазначає, що подовження (пролонгація) строку кредитування та строку виплати кредиту передбачена. Позичальник має право ініціювати укладення додаткового договору для продовження строку кредитування та строку виплати кредиту, установлених договором на підставі поданого до кредитодавця звернення із зазначеною датою в паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора кожного разу під час такого ініціювання.

Вказує, що процентна ставка фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Комісія, пов`язана з наданням кредиту становить 20% від суми кредиту та дорівнює 1600 грн, нараховується і обліковується в день видачі кредиту, сплачується згідно графіку платежів.

Зазначає, що відповідно до п. 4.1 Договору, кошти позичальнику були перераховані на платіжний засіб споживача № НОМЕР_1 .

Щодо нарахування відсотків на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначає, що Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. На підставі вказаних змін, за договорами укладеними з 24 січня 2024 року кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Представник позивача вказує, що ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» свої зобов`язання перед відповідачем виконав у повному обсязі, натомість відповідач свої зобов`язання перед позивачем не виконує, у зв`язку з чим, утворилась заборгованість у розмірі 28800 грн, з яких: 8000 грн - тіло кредиту, 11200 грн - відсотки, 1600 грн - комісія за надання кредиту та 8000 грн - відсотки нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ураховуючи вищенаведене просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором № 20.02.2026-100000324 від 20 лютого 2026 року у розмірі 28800 грн, а також понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2662,40 грн та витрати понесені внаслідок відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в розмірі 120,18 грн.

05 жовтня 2026 року представником відповідача Редько О. В. через підсистему «Електронний суд» надіслано відзив на позовну заяву в якому зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання передбачено стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Проте, згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану та протягом тридцяти днів після його припинення або скасування позичальники за кредитними договорами звільняються від такої відповідальності, а також від сплати неустойки (штрафу, пені). З огляду на це, підстави для стягнення з ОСОБА_1 8000 грн на підставі ст. 625 ЦК України відсутні. Вказує, що аналіз умов Кредитного договору від 20 лютого 2026 року свідчить, що передбачена комісія за видачу кредиту в розмірі 20% від його суми є платою безпосередньо за надання коштів. Договір не містить переліку будь-яких додаткових чи супутніх послуг, пов`язаних з обслуговуванням або поверненням кредиту, за які могла б стягуватися така плата. Зазначає, що умови Договору щодо сплати винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення та винагороди за додатковий моніторинг встановлені за дії, які банк здійснює виключно на власну користь. З урахуванням викладеного, положення Кредитного договору про сплату комісії за видачу кредиту в розмірі 20% є нікчемними, оскільки вона фактично встановлена за дії кредитодавця, які є його прямим обов`язком із видачі кредитних коштів, а відтак підстави для нарахування та стягнення цієї комісії відсутні. Зазначив, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, які сторона відповідача сплатила у зв`язку з розглядом справи, будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. На підставі викладеного представник відповідача просить врахувати доводи відзиву при вирішенні позову.

12 жовтня 2026 року представником позивача Ларіоновим К. О. через підсистему «Електронний суд» надіслано відповідь на відзив в якій зазначає, що плата за перерахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника є виправданою, оскільки компанія надає кредити без відкриття рахунків у власній установі та використовує для переказу сторонній сервіс - інтернет-еквайринг. При цьому позичальник мав альтернативу уникнути додаткових витрат, отримавши кредит готівкою безпосередньо у відділенні компанії. Водночас комісія за обслуговування кредитної заборгованості має чітку економічну сутність і встановлена за надання комплексу конкретних послуг, а саме: організацію інформаційної та консультаційної підтримки (телефоном, в особистому кабінеті та у відділеннях), забезпечення можливості здійснення онлайн-платежів, відновлення забутого пароля та інформування про дати чергових платежів. Оскільки чинним законодавством не встановлено безоплатності цих послуг, а до складу комісії не включено операції, які кредитодавець зобов`язаний надавати безкоштовно, таке нарахування є правомірним. Встановлення вказаних платежів повністю узгоджується з п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, прямо включаються до загальних витрат за споживчим кредитом та враховуються для обчислення реальної річної процентної ставки. Зазначає, що своїм підписом на Договорі відповідач підтвердила, що ознайомлена з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, розуміє та зобов`язується їх виконувати. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови Договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Вказує, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є необґрунтованими, значно завищеними та підлягають зменшенню до 2000 грн через відсутність належного документального підтвердження, розрахунку витрат та доказів фактичної оплати гонорару адвокату. Дана справа є малозначною, відноситься до категорії незначної складності зі сталою судовою практикою, тому вимога про стягнення коштів не відповідає критеріям розумності, справедливості та пропорційності до предмета і ціни позову, становлячи надмірний тягар для позивача. З урахуванням вищенаведеного просить позовні вимоги задовольнити.

Заяви, та клопотання учасників справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася. В прохальній частині позовної заяви просила розгляд справи здійснювати у відсутності представника ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР».

Відповідач ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила, будь-яких заяв/клопотань до суду не подавала.

У судовому засіданні представник відповідача Редько О. В. позовні вимоги визнав частково в загальному розмірі 19200,00 грн (з яких: 8 000,00 грн та 11 200 грн). Заперечуючи проти решти позову, представник пояснив, що підстави для нарахування передбачених ст. 625 ЦК України сум відсутні. Крім того, умова договору щодо сплати комісії за надання кредиту в розмірі 20% є нікчемною, відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому в задоволенні цієї частини вимог необхідно відмовити.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 03 вересня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою судді Рожищенського районного суду Волинської області від 25 вересня 2026 року задоволено клопотання представника відповідача про його участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

У судовому засіданні 26 жовтня 2026 року судом на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 244 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 13 год 15 хв 28 жовтня 2026 року.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить такого висновку.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом установлено, що 20 лютого 2026 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е795 підписала пропозицію ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) (далі - Пропозиція).

Відповідно до п. 2.1 Пропозиції, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 2.2, 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 Пропозиції, електронний кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на вебсайті кредитодавця у загальному доступі, а також у особистому кабінеті позичальника на вебсайті кредитодавця; заявка, сформована на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформований на сайті кредитодавця, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті.

Відповідно до п. 3.1 Пропозиції, за цим Договором кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.

Згідно з п. 4.1 Пропозиції, кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 5351-16ХХ-ХХХХ-5176.

Відповідно до п. 10.1 Пропозиції, цей Договір набирає чинності з дати отримання кредитодацем у інформаційній системі кредитодавця від позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовом ідентифікатором, отриманим позичальником від кредитодавця на номер телефону позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі кредитодавця. Цей договір діє протягом одного року.

20 лютого 2026 року ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Е795 підписала Заявку кредитного договору № 20.02.2026-100000324 (кредитної лінії).

Згідно Заявки, кредитодавець відповідно до умов Договору № 20.02.2026-100000324 від 20 лютого 2026 року надає позичальнику кредит у сумі 8000 грн. Строк, на який надається кредит становить 140 днів з дати його надання. Дата повернення кредиту 09 липня 2026 року.

Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку (п. 6 Заявки).

Комісія, пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту та дорівнює 1600 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту (п. 7 Заявки).

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,87% = (9781,92/8000)/140 х 100%) (п. 10 Заявки).

Сторони домовились, що позичальник, який прострочив виконання будь-якого грошового зобов`язання за договором, зокрема, зобов`язання зі сплати кредиту/його частини та/або процентів/їх частини та/або комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо комісія (ії) встановлена(і) договором) у терміни/строки, що передбачені договором, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 170000% річних від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (по тексту даного договору - проценти річних). Кредитодавець має право нараховувати вказані проценти річних, починаючи з першого дня прострочення виконання зобов`язання (в тому числі, якщо прострочення виконання виникло до закінчення строку, на який надається кредит) за кожен день прострочення його виконання. Базою нарахування вказаних процентів є сума простроченого грошового зобов`язання, зокрема, сума прострочених Кредиту/його частини та/або Процентів/їх частини та/або Комісії(їй)/ її(їх) частини (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором). Проценти річних не нараховуються на прострочені раніше нараховані проценти річних. При цьому сторони домовились, що у випадку, якщо розмір процентів річних, нарахованих за один день прострочення, перевищує 104 грн, за даним договором застосовується спеціальна договірна умова по зменшенню процентів річних за відповідний день, а саме розмір річних, які нараховуються за відповідний день, становить 104 грн. Також сторони домовились, що проценти річних не нараховуються, якщо сума простроченого грошового зобов`язання єменшою, ніж 100 грн. Сторони домовились, що кредитодавець має право вільно здійснювати своє право на застосування та отримання процентів річних, зазначених в даному пункті, як щодо повних сум процентів річних, так і щодо їх частин, як застосовуючи їх (повністю або частково), так і не застосовуючи, що є лише реалізацією кредитодавцем його права і не є зміною умов договору. Сукупна сума процентів річних та інших платежів, що підлягають сплаті позичальником за порушення виконання його зобов`язань (якщо такі встановлені договором) на підставі даного договору, не може перевищувати максимальне обмеження цієї суми, встановленої законом. (п. 15 Заявки).

Відповідно до відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) Кредитного договору № 20.02.2026-100000324 (кредитної лінії) відповідач ознайомлена і прийняла умови Кредитного договору, та підтвердила, що однозначно та безумовно приймає (акцептує) пропозицію про укладення Кредитного договору (оферту), невід`ємною частиною якої є заявка до кредитного № 20.02.2026-100000324 від 20 лютого 2026 року, з якими попередньо уважно ознайомилася.

20 лютого 2026 року ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» було успішно перераховано кошти в сумі 8000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 1011562398, призначення платежу: видача за договором кредиту № 20.02.2026-100000324.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором № 20.02.2026-100000324 від 20 лютого 2026 року заборгованість ОСОБА_1 становить 28800 грн, з яких: 8000 грн - тіло кредиту, 11200 грн - відсотки, 1600 грн - комісія за надання кредиту та 8000 грн - відсотки нараховані на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ( ОСОБА_1 ) взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем (ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР») за Кредитним договором № 20.02.2026-100000324 від 20 лютого 2026 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно з ч. 1 ст. 212 ЦК України особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно із статтею 64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. 3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача тіла кредиту, відсотків та комісії за надання кредиту.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 20 лютого 2026 року між ТОВ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 20.02.2026-100000324, який підписаний електронним підписом відповідача шляхом відтворення одноразового ідентифікатора Е795. Відповідно до умов Договору позичальнику надано кредит в розмірі 7000 грн, який вона зобов`язалася повернути та сплатити проценти за користування ним на визначених у Кредитному договорі умовах (строк кредитування - 140 дні, процентна стандартна ставка - 1 % в день, комісія 1600 грн - за надання кредиту).

Також, суд зауважує, що Кредитний договір включає всі істотні умови, які передбачені для цього виду договорів.

Позивачем доведено, що ОСОБА_1 було видано кредитні кошти шляхом перерахування на його картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Окрім цього, перерахування коштів узгоджується із встановленими обставинами справи, зокрема з тим, що вони здійснені у дні укладення Кредитного договору, а їх розмір відповідає сумі, визначеній у зазначеному правочині та не оспорюється представником відповідача.

Враховуючи те, що відповідач отримала кредитні кошти та користувалася ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення отриманих в кредит коштів, всупереч ч. 1 ст. 81 ЦПК України відповідач не надала, а тому позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі 8000 грн та відсотками - 11200 грн необхідно задовольнити.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту в розмірі 1600 грн суд зазначає таке.

Відповідно до п. 4 ч. ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Так, у Кредитному договорі № 20.02.2026-100000324 від 20 лютого 2026 року сторонами погоджено, що комісія за надання кредиту становить 20% від суми кредиту. Нараховується кредитором і обліковується в день видачі кредиту.

Матеріали справи не містять доказів, зокрема рішення суду, яким пункт Договору щодо сплати комісії за надання кредиту було визнано недійсним. Також відсутні відомості про звернення відповідача до товариства із заявою про зміну цієї умови. Отже, при укладенні Договору відповідач погодилася з усіма його положеннями, у зв`язку з чим суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 1600 грн необхідно задовольнити.

Щодо вимоги позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за неустойкою (проценти річних на підставі ст. 625 ЦК України).

Позивач окрім тіла кредиту, відсотків та комісії за надання кредиту з урахуванням змін внесених до Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" просить стягнути з ОСОБА_1 за несвоєчасне виконання зобов`язання неустойку в розмірі 8000 грн.

Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

24 лютого 2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який триває і наданий час.

Оскільки проценти річні згідно ст. 625 ЦК України нараховані у період дії в Україні воєнного стану, то відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України.

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення з ОСОБА_1 процентів річних згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 8000 грн не ґрунтується на вимогах закону і до задоволення не підлягає.

Розподіл судових витрат.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При поданні позовної заяви позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та понесено витрати, пов`язані з розглядом справи - відправлення копії позовної заяви з додатками відповідачу в розмірі 120,18 грн.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 28800 грн, судом задоволено в розмірі 20800 грн, що становить 72,22% від ціни позову.

Отже з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1922,50 грн та витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 86,79 грн.

Керуючись ст. 10, 12, 28, 77, 81, 263-265, 284, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» заборгованість за Кредитним договором № 20.02.2026-100000324 від 20 лютого 2026 року у розмірі 20800 (двадцять тисяч вісімсот) гривень, з яких: 8000 (вісім тисяч) гривень - тіло кредиту, 11200 (одинадцять тисяч двісті) гривень - відсотки та 1600 (одна тисяча шістсот) гривень - комісія.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» 1922 (одну тисячу дев`ятсот двадцять дві) гривні 50 копійок судового збору та 86 (вісімдесят шість) гривень 79 копійок - витрат пов`язаних з розглядом справи.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складення повного судового рішення 28 жовтня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР», місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, код ЄДРПОУ 37356833.

Представник позивача: Балюх Євген Олександрович, адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідача: Редько Олександр Вікторович, адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуючий суддя І. Т. Гармай