Решение № 141010559, 13.10.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/5150/25

Провадження № 2/161/1173/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Присяжнюк Л.М.,

секретаря с/з - Ващук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітніх: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , в інтересах яких діє орган опіки та піклування виконавчого комітету Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Міністерство оборони України, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з вказаним позовом, в якому просить встановити факт проживання з ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як чоловіка та дружини, в період з 2011 до моменту смерті останнього.

Позовна заява обгрунтована тим, що вона з ОСОБА_7 перебувала у зареєстрованому шлюбі з 29.10.2006. У той період у них народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 17 березня 2011 року на підставі рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області шлюб було розірвано. Протягом наступних 3 місяців після розірвання шлюбу проживали окремо, однак після їх спливу, стосунки налагодилися, тому продовжили проживати разом однією сім`єю за адресою: АДРЕСА_1 . Шлюб не реєстрували, оскільки в цьому не було потреби. ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась 3-тя дитина - ОСОБА_6 . За час спільного проживання продовжували вести спільне господарство, мали спільний бюджет, займались благоустроєм квартири (здійснювали поточні та капітальні ремонти) в якій проживали, оплачували рахунки, комунальні послуги. Зазначає, що всі знакові для сім`ї події відзначали разом, усі свята проводили в колі рідних та друзів, чоловік спілкувався з її родичами, а вона - з його.

За час перебування ОСОБА_7 за кордоном, позивач з останнім підтримували стосунки за допомогою телефонного зв`язку, відео дзвінків, листування у додатках та соціальних мережах, вона періодично приїжджала до нього до Республіки Польща. Крім цього Роман регулярно від отриманих тимчасових джерел доходів перераховував на особистий рахунок позивача кошти, для забезпечення належного проживання своєї сім`ї. Після початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України, вона разом з дітьми в березні 2022 року приїхала до ОСОБА_7 , де перебували деякий час.

В березні 2022 року ОСОБА_7 повернувся в Україну та був мобілізований для військової служби в ЗСУ, за період служби він постійно здійснював грошові перекази на її картку для утримання їхніх дітей. Під час військової служби вони постійно перебували на зв`язку, листувались, обмінювались фото, писали про почуття одне до одного.

Орієнтовно ІНФОРМАЦІЯ_1 (точної дати не встановлено) ОСОБА_7 загинув у с. Невське Сватівського р-н., Луганської обл. під час участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і стримуванні збройної агресії РФ. Сповіщення сім`ї №280 від 31.10.2022 про смерть було адресовано їй, як дружині. На її звернення було відкрите кримінальне провадження.

Необхідність підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу між нею та ОСОБА_8 у період з 2011 по 25.10.2022 зумовлена необхідністю отримання нею соціально-економічних пільг та гарантій, передбачених чинним законодавством України для членів сім`ї загиблих.

На підставі вище викладеного, просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як чоловіка і жінки, в період з 2011 року до моменту смерті останнього.

Ухвалою суду від 26 квітня 2025 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом.

15.05.2025 відповідач ОСОБА_2 через свого представника подав відзив на позовну заяву, обгрунтований тим, що після розірвання шлюбу позивач з ОСОБА_9 проживали в різних населених пунктах, а з 2018 до березня 2025 останній проживав у Польщі. Вважає, що факт перерахування коштів позивачу, свідчить лише про належне виконання батьком своїх батьківських обов`язків. Щодо відносин, що склалися між колишнім подружжям, зазначає, що ОСОБА_10 з 2011 намагалась обмежити ОСОБА_9 у спілкуванні з дітьми, не пускала його до квартири та постійно викликала поліцію. Вважає, що при встановленні даного факту, позивач керується лише корисливим мотивом.

У зв`язку з наведеним, просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Ухвалою суду від 10 червня 2025 року до участі у розгляді даної справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача було залучено - орган опіки та піклування виконавчого комітету Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області, ОСОБА_11 та Міністерство оборони України.

16.07.2025 представником Міністерства оборони були подані пояснення третьої особи щодо позову. Вважає, що обґрунтування заяви є недостатнім, належних доказів для встановлення факту проживання однією сім`єю не надано. Також зазначає, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя, що визначено у ст. 21 СК України. Вважає, що не надано достатніх доказів щодо обґрунтування проживання однією сім`єю (докази спільного проживання, наявність взаємних прав та обов`язків, пов`язаність спільним побутом оплата комунальних послуг, ведення спільного бюджету, придбання побутових речей для спільного користування, їх ремонт та обслуговування. Зазначає, що надані фотодокази не можуть братися до уваги, бо на зазначених фото неможливо визначити, що заявник спілкується саме з ОСОБА_7 , також на фотодоказах невідомі особи, в невизначеному приміщенні у невизначений час. Щодо наданої виписки, зазначає, що вона підтверджує лише грошові перекази за 2022 рік, хоча заявник стверджує про спільне проживання з 2006 року, а інші періоди життя не зачіпає, зазначене наводить на думку, про хибність тверджень заявника про ведення спільного бюджету та спільне проживання, як чоловіка і жінки з 2006 року. Таким чином, зазначене свідчить про непідтвердженість спільного проживання однією сім`єю та ведення спільного бюджету

У зв`язку з наведеним, просить у задоволенні позовної заяви відмовити повністю.

Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року закрито підготовче провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

На підставі рішення ВРП №2217/0/15-25 від 28.10.2025 суддю Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_12 звільнено у відставку.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Луцького міськрайонного суду Волинської області від 29.10.2025 №262/01-06 було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи №161/5150/25.

29.10.2025 зазначена цивільна справа в порядку автоматизованого розподілу справ була передана на розгляд судді Присяжнюк Л.М.

Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 31.10.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 06 січня 2026 року до участі в розгляді даної справі було залучено в якості співвідповідачів неповнолітніх: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Було змінено процесуальний статус органу опіки та піклування виконавчого комітету Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області, з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на представника неповнолітніх співвідповідачів. Було змінено процесуальний статус ОСОБА_3 з третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на співвідповідача.

Ухвалою суду, постановленою протокольно від 03 лютого 2026 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Позивач, під час дачі пояснень в судовому засіданні 18.05.2026, просила задовольнити вказаний позов, пояснила, не зважаючи на розірвання шлюбу, фактичні сімейні відносини між нею на ОСОБА_9 не припинилися. Вони продовжували підтримувати тісні родинні стосунки, зберігали емоційний та побутовий зв`язок, цікавилися життям один одного, спільно обговорювали та вирішували питання сім`ї та дітей. Перебування чоловіка за кордоном мало характер вимушеного роздільного проживання та не свідчило про припинення сімейних відносин. Зазначила, що ОСОБА_9 , будучи в Польщі, передавав подарунки, як особисто їй, так і дітям, що сім?ї допомагав матеріально. Вважає, що важливим моментом підтримання сімейних відносин було народження дитини у 2016 році. Тобто, характер їхніх відносин був притаманний подружжю аж до дня загибелі чоловіка на війні.

Представник позивача - ОСОБА_13 в судовому засіданні 18.05.2026 просила позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві. Пояснила, що спочатку відповідач ОСОБА_2 визнавав позивачку своєю невісткою, однак, після загибелі ОСОБА_9 , їхні стосунки погіршились. Наголосила, що відповідач не знає про весь період спільного проживання, оскільки не був присутнім в їхньому житті до моменту початку їхнього спілкування у 2019 році.

Відповідач - ОСОБА_2 в судовому засіданні 13.07.2026 заперечив щодо задоволення позовних вимог. Зазначив, що ОСОБА_9 і ОСОБА_10 не підтримували спілкування, а під час приїздів ОСОБА_9 до Голоб між ними постійно виникали суперечки.

Представник відповідача - ОСОБА_14 в судовому засіданні 18.05.2026, заперечив щодо задоволення позову з підстав недоведеності факту проживання, як чоловіка та жінки. Пояснив, що не було надано доказів, що вони в цей період були сім?єю, вели спільне господарство, купували речі. Наголосив, що після розірвання шлюбу колишнє подружжя проживали за різними адресами. Звернув увагу, що в період 2020-2022 позивачка не виїжджала за кордон і таким чином відносини не могли підтримувати. Роман, будучи за кордоном, проживав з іншою жінкою, хоча шлюбу укладено не було.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні 18.05.2026 позов визнала повністю. Пояснила, що вважає позивачку своєю невісткою, стверджувала, що й після розірвання шлюбу ОСОБА_9 із ОСОБА_10 проживали разом. Заперечила, що мало місце проживання за різними адресами, адже вказані адреси була лише місцем реєстрації. Фактично вони проживали разом, вели спільне господарство, займалися утриманням та розвитком дітей. Сповіщення про загибель сина прийшло саме невістці (позивачці), саме, як дружині.

Відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в судовому засіданні 13.07.2026 пояснили, що відносини між батьками були чудові, одне одного любили, що вони й не знали про їх розлучення мами та тата, а стало відомо лише після загибелі батька.

Представник співвідповідача органу опіки та піклування виконавчого комітету Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області - Гарбарук С.В. в судовому засіданні 13.07.2026 не заперечив щодо задоволення позову, зазначив, що позов підставний та підлягає задоволенню, що у свою чергу, відповідачем - ОСОБА_2 не надано жодного доказу, який заперечив би факт спільного проживання.

Позивачка та представник позивача - Чих О.В. в судове засідання, що мало відбутися 13.10.2026, не з`явилися, подали до суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позов підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_14 подав до суду заяву про розгляд справи у відсутності сторони відповідача, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник співвідповідача органу опіки та піклування виконавчого комітету Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області - Гарбарук С.В. подав заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечив проти задоволення позовних вимог.

Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши пояснення сторін по справі та їх представників, покази свідків, з`ясувавши обставини, які мають значення для вирішення справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються вимоги заяви, перевіривши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і, водночас, як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства.

Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Конституційний Суд України у Рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі № 1-8/99 зазначив, що членами сім`ї можуть бути, зокрема, особи, які постійно мешкають разом і ведуть спільне господарство.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує юридичних зв`язків. Так, у справі «Elsholz v. Germany» Суд зазначив, що поняття сім`ї за статтею 8 Конвенції не обмежується відносинами, заснованими на шлюбі, та може охоплювати інші фактичні сімейні зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом.

У справі «Johnston and Others v. Ireland» Європейський суд з прав людини також виходив із того, що тривале спільне проживання осіб поза зареєстрованим шлюбом може становити сімейне життя у розумінні статті 8 Конвенції.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

З огляду на зазначені положення законодавства проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціально визначеною законом підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю, спільного побуту, взаємних прав та обов`язків.

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, закон не визначає вичерпного переліку доказів, які можуть підтверджувати факт проживання однією сім`єю, а питання належності, допустимості, достовірності та достатності таких доказів вирішується судом при їх оцінці.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання коштів на рахунок іншої особи самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склалися та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю. Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20.

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Згідно з частинами першою, третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. При цьому висновок про існування стверджуваної обставини має бути зроблений з урахуванням поданих доказів за стандартом більшої переконливості, за яким існування відповідної обставини видається вірогіднішим, ніж її відсутність.

Так, судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з 29 жовтня 2006 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 17 березня 2011 року (а.с.10, та а.с.10 зворот).

В сторін під час перебування у шлюбі народилося двоє дітей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 12 та а.с. 12 зворот).

Водночас припинення зареєстрованого шлюбу не призвело до остаточного припинення сімейних відносин між ними.

Як убачається з матеріалів справи, показів свідків, сторони відновили спільне сімейне життя, продовжували проживати разом, вести спільне господарство, виховувати дітей, забезпечувати їхні побутові та матеріальні потреби.

Про відновлення та тривалий характер сімейних відносин свідчить, зокрема, народження ІНФОРМАЦІЯ_5 третьої спільної дитини, сина ОСОБА_15 , батьком якого, у встановленому законом порядку, записаний ОСОБА_7 (а.с. 11).

Крім того, на підтвердження факту існування фактичних сімейних відносин позивачкою надано спільні фотознімки, на яких відображені моменти сімейного життя, спільного перебування та проведення часу з дітьми. Зміст зазначених фотознімків відображає характер особистих взаємин між позивачкою та ОСОБА_7 , їхнє спілкування в сімейному оточенні, участь у догляді за дітьми та проведення спільного дозвілля.

На підтвердження факту існування сімейних відносин із ОСОБА_7 позивачкою долучено копію постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173-2 КУпАП. Зокрема у постанові від 02 листопада 2018 року у справі №159/3740/18, та якою ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні домашнього насильства, потерпілу названо його дружиною, не зважаючи на те, що шлюб було розірвано у 2011 році. Отже таке формулювання свідчить про сприйняття відносин між позивачкою та ОСОБА_7 , як сімейних і після розірвання шлюбу (а.с.20-21).

Оцінюючи обставини перебування ОСОБА_7 з 2018 року на території Республіки Польща, суд виходить із того, що сам по собі факт тривалої фізичної відсутності одного з членів сім`ї за місцем спільного проживання не є безумовним свідченням припинення сімейних відносин.

Так, виїзд ОСОБА_7 за кордон був пов`язаний не з припиненням сімейних відносин, а у зв`язку з обставинами кримінального провадження, в межах якого його було оголошено в розшук. У зв`язку з цим він тривалий час перебував за межами України та не мав можливості проживати разом із позивачкою.

Незважаючи на територіальну віддаленість, між позивачкою та ОСОБА_7 продовжували існувати сталі сімейні зв`язки. Вони підтримували постійне спілкування, спільно вирішували питання виховання та утримання дітей, обговорювали сімейні справи, а ОСОБА_7 систематично надавав матеріальну допомогу для забезпечення потреб сім`ї.

Про збереження сімейних відносин свідчить також та обставина, що після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, позивачка разом із дітьми у березні 2022 року прибула до ОСОБА_16 у Республіку Польща, де вони певний час перебували разом. Даний факт підтверджується відмітками із закордонного паспорта позивачки(а.с.34).

Після повернення ОСОБА_16 в Україну, останній був мобілізований до лав Збройних сил України для захисту держави від збройної агресії російської федерації. Таким чином після повернення в Україну його подальше окреме проживання з позивачкою було обумовлене проходженням військової служби.

Крім того, під час проходження військової служби ОСОБА_7 продовжував матеріально забезпечувати позивачку та їх дітей, систематично перераховував грошові кошти на банківський рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою про рух коштів (а.с.26-28).

Оцінюючи наведені обставини в сукупності з іншими доказами, суд враховує, що здійснення грошових переказів саме по собі може бути пов`язане з виконанням батьківських обов`язків щодо утримання дітей. Водночас у контексті встановлених обставин спільного сімейного життя, збереження особистих взаємин, спільності сімейних інтересів та взаємної підтримки такі перекази додатково підтверджують продовження між позивачкою та ОСОБА_7 фактичних сімейних відносин до дня його загибелі.

Згідно свідоцтва про смерть від 06 грудня 2022 року серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 загинув приблизно ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с. 14).

Сповіщення про його смерть прийшло на адресу позивачки та на її ім`я, як дружині померлого (а.с.17).

Доводи відповідача про те, що він особисто не сприймав позивачку, як дружину свого сина, не спростовують установлених судом обставин. Суб`єктивне сприйняття відповідачем характеру відносин між позивачкою та ОСОБА_7 саме по собі не може свідчити про відсутність таких відносин та не має переваги над сукупністю об`єктивних доказів, досліджених судом.

Таким чином, сукупність досліджених судом доказів свідчить про те, що відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не обмежувалися приятельськими чи особистими стосунками, а мали характер усталених сімейних відносин, що відповідали критеріям, визначеним частиною другою статті 3 СК України, а тому вказаний позов підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як чоловіка і жінки, в період з 2011 року до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарг подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 ;

Відповідач: ОСОБА_17 , адреса: АДРЕСА_3 ;

Відповідач: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_6 , адреса: АДРЕСА_1 ;

Представник неповнолітніх відповідачів: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Голобської селищної ради Ковельського району Волинської області, адреса: Волинська обл., Ковельський р-н., сел. Голоби, буд. 1. ЄДРПОУ: 04333141;

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство оборони України, адреса: м.Київ, пр-т. Повітрофлотський, буд.6, ЄДРПОУ 00034022.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 26 жовтня 2026 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Людмила ПРИСЯЖНЮК