Решение № 141007281, 23.10.2026, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1464/26

Провадження № 2/675/1335/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" жовтня 2026 р. м. Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді - Пашкевича Р. В.,

за участю: секретаря судового засідання Гедзенюк В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Ізяслав цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (далі - ТОВ «ФК «Смарт Пей») звернулося до суду з позовом, який сформовано в системі «Електронний суд», до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 30.09.2019 року між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - АТ «Перший Український Міжнародний Банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2017489974006, згідно умов якого відповідач отримав кредитні кошти у вигляді кредиту у розмірі 3000,00 грн на умовах строковості, поворотності та оплатності. Розмір процентної ставки склав 47,88 % річних.

Кредитний договір було укладено шляхом підписання позичальником заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, де визначено основні умови кредитування, інформацію щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовну загальну вартістю кредиту для споживача, порядок повернення кредиту. З відповідними умовами відповідач погодився, про що свідчить наявність його власноручного підпису на відповідній заяві, що додається до даної позовної заяви.

Позивач посилається на те, що відповідач користувався кредитними коштами, однак належним чином зобов`язання щодо їх повернення не виконав. Заборгованість відповідача перед банком станом на 26 червня 2026 року становить 10 820,07 грн, що є заборгованістю за кредитом.

26 червня 2026 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладено договір факторингу № 1, за яким ТОВ «ФК «Смарт Пей» отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників АТ «Перший Український Міжнародний Банк», вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача.

Згідно реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 1 від 26.06.2026 року загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання договору факторингу становила 10 820,07 грн. Вказана сума боргу була нарахована банком та не змінювалась з дати відступлення права вимоги за договором факторингу № 1 від 26 червня 2026 року.

Станом на дату подачі позовної заяви заборгованість відповідачем погашена не була.

Тому позивач просить суд стягнути з відповідача 10 820,07 грн боргу за кредитним договором, судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою судді Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 вересня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін і призначено справу до розгляду по суті.

29 вересня 2026 року від представника відповідача адвоката Латишевої О. В. надійшов відзив на позов, в якому сторона відповідача заперечує проти позовних вимог ТОВ «ФК «Смарт Пей» про стягнення 10 820,07 грн заборгованості за кредитним договором від 30.09.2019, оскільки з 14.04.2022 по 05.02.2026 відповідач перебував у ворожому полоні, що виключає умисне ухилення від зобов`язань. Позивач не надав первинних бухгалтерських документів (виписок за рахунками) на підтвердження видачі коштів і руху заборгованості, обмежившись одностороннім розрахунком. Крім того, позивачем не доведено належний перехід права вимоги від АТ «ПУМБ» за договором факторингу через відсутність завіреного витягу з Реєстру боржників, а також порушено п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», що забороняє нарахування процентів та штрафів військовим.

Додатково Відповідач заявляє про застосування наслідків спливу 3-річної позовної давності (ст. 257, 267 ЦК України) щодо періодичних платежів за позовом, поданим лише у вересні 2026 року, та вказує на неспівмірність вимоги про стягнення 10 000 грн витрат на правничу допомогу з ціною позову. З огляду на це Відповідач просить суд повністю відмовити у задоволенні позовних вимог і стягненні судових витрат, а також заявляє про очікувані власні витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

05 жовтня 2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої позивач (ТОВ «ФК «Смарт Пей») повністю не погоджується з доводом відповідача та наполягає на задоволенні позову про стягнення 10 820,07 грн виключно тіла кредиту за договором від 30.09.2019. Позивач зазначає, що факт видачі та використання кредитних коштів підтверджується випискою по особовому рахунку, яка є первинним бухгалтерським документом згідно з вимогами закону та усталеною судовою практикою. Перехід права вимоги підтверджено договором факторингу № 1 від 26.06.2026, платіжною інструкцією з відміткою про виконання та витягом з реєстру боржників, що містить повні ідентифікаційні дані відповідача.

Щодо позовної давності позивач зауважує, що її перебіг продовжувався через карантин COVID-19 та зупинявся під час воєнного стану, а також переривався частковими погашеннями боргу. Крім того, позивач вважає заявлені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн обґрунтованими й пропорційними, тоді як аналогічні витрати відповідача на суму 5 000 грн не підтверджені жодними доказами в матеріалах справи. З огляду на це позивач просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у поданій до суду письмовій заяві просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зазначивши, що не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Латишева О. В. у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Представник відповідача у поданому відзиві просила проводити розгляд справи у її та відповідача відсутності.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення із наступних підстав.

Судом встановлено, що 30.09.2019 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2017489974006 шляхом підписання відповідачем заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб. У заяві відповідач просив встановити на кредитну картку кредитний ліміт у сумі 3000,00 грн. Реальна річна процентна ставка складає 47,88 %. Розрахунковий день - 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту, процентна ставка за користування кредитом, розмір мінімального платежу та інші умови встановлюються ДКБО.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту по договору № 2017489974006 від 30 вересня 2019 року, ОСОБА_1 16 грудня 2020 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 18 000,00 грн.

Випискою по рахунку за період з 30 вересня 2019 року по 25 червня 2026 року підтверджується користування ОСОБА_1 кредитним рахунком 26208112353107.UAH, використання позичальником кредитних коштів.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за кредитним договором № 2017489974006 станом на 25 червня 2026 року у відповідача наявна заборгованість за кредитом в розмірі 10 820,07 грн.

26 червня 2026 року між АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ТОВ «ФК «Смарт Пей» укладений договір факторингу № 1, відповідно до якого АТ «Перший Український Міжнародний Банк» передало (відступило) ТОВ «ФК «Смарт Пей» в повному обсязі права вимоги за кредитними угодами, зазначеними у підписаному сторонами реєстрі боржників.

Пунктом 4.1 цього договору визначено, що права вимоги за реєстром боржників вважаються відступленими у день надходження оплати прав вимоги в повному обсязі на рахунок клієнта, вказаний у п. 3.2 договору, за ціною, визначеною п. 3.1 договору. Клієнт після надходження на його рахунок коштів у сумі, зазначеній у п. 3.1 договору, передає фактору реєстр боржників.

Позивачем на підтвердження набуття прав вимоги надано витяг з реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року за підписом представників АТ «Перший Український Міжнародний Банк» та ТОВ «ФК «Смарт Пей», та платіжну інструкцію № 23 від 26 червня 2026 року на суму 100 000 000,00 грн.

Згідно з витягом з реєстру боржників № 2 до договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання договору факторингу за кредитним договором № 2017489974006 від 30 вересня 2019 року склала 10 820,07 грн заборгованості за кредитом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч.3 ст. 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що ч. 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено правовий висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).

При цьому відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Разом із тим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Слід зауважити, що договір факторингу № 1 від 26 червня 2026 року у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, тобто в силу положень ст. 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Таким чином, враховуючи усі наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що ТОВ «ФК «Смарт Пей» набуло право вимоги до відповідача відповідно до договору факторингу.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що умови кредитного договору №2017489974006 від 30 вересня 2019 року відповідачем виконані не були, доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем суду не надав, як не подав будь - яких доказів на спростування користування наданими йому коштами, а також доказів на спростування наданих позивачем розрахунків заборгованості.

З огляду на викладене, враховуючи, що ОСОБА_1 порушив умови укладеного кредитного договору, у встановленому порядку та строки не погашав заборгованість, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 2017489974006 від 30.09.2019 року у розмірі 10 820,07 грн - заборгованості за кредитом.

Що стосується посилань представника відповідача на Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд вказує наступне.

Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у редакції Закону України, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Разом з тим, ці положення внесені до Закону №2011-ХІІ згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18.05.2024 року.

З матеріалів справи видно, що відповідач ОСОБА_1 , старший лейтенант в/ч НОМЕР_1 у період з 14.04.2022 по 05.02.2026 перебував у місцях несвободи (полоні), що підтверджено копією довідки Служби Безпеки України вих. №34/1-134д від 13.02.2026 та повідомленням ДП «Український національний центр розбудови миру» вих №09-04/7518 від 10.02.2026.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість за сумою кредиту в розмірі 10 820,07 грн нарахована станом на 30.04.2021, яка вподальшому, до відступлення прав вимоги і подачі позову до суду не змінювалась, а тому вона підлягає стягненню, оскільки матеріали справи не містять доказів, що у вказаний період ОСОБА_1 перебував на військовій службі, та відповідно на нього поширювалася дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо доводів сторони відповідача про застосування строку позовної давності, то - згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

З 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) на всій території України з 12.03.2020 було установлено карантин.

Відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в який було внесено зміни відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану»), у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 №4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025, було виключено пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Ураховуючи встановлення на всій території України карантину, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, строк позовної давність для пред`явлення позовних вимог у цій справі щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 18728 від 30 січня 2021 року, станом на день звернення до суду у вересні 2026 року не сплив.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Смарт Пей» заборгованість за кредитним договором № 2017489974006 від 30 вересня 2019 року в розмірі 10 820,07 грн, заборгованость за сумою кредиту.

З урахуванням того, що позов позивача підлягає задоволенню, суд на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягує судові витрати у вигляді судового збору з відповідача на користь позивача у розмірі 2662,40 грн.

Згідно приписів п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд констатує, що в матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «Смарт Пей» та адвокатом Рудзеєм Ю. В.

Згідно актом наданих послуг правничої допомоги від 30 червня 2026 року вартість послуг із правничої допомоги, наданих адвокатом Рудзеєм Ю. В. ТОВ «ФК «Смарт Пей», складає 10000,00 грн.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні відповідача всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням конкретних обставин, зокрема, складністю справи та ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. При цьому, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема складністю справи та ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

За таких обставин, при визначенні розміру витрат на правову допомогу судом встановлено, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. є завищеною та необґрунтованою. Окрім того, справа розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, спори вказаної категорії є поширеними та не мають особливої складності.

Враховуючи незначну складність справи, розгляд її у порядку спрощеного провадження, обсяг виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, а також позицію сторони відповідача при розгляді справи, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу на загальну суму 3000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 1, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд вважає, що ключові аргументи, необхідні та достатні для ухвалення даного рішення, отримали достатню оцінку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 7, 12, 13, 81, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей» (01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, офіс 303, код ЄДРПОУ - 43696954) заборгованість за кредитним договором № 2017489974006 від 30 вересня 2019 року у розмірі 10820 (десять тисяч вісімсот двадцять) грн 07 коп, судовий збір у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Смарт Пей», місце знаходження м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, офіс 303, код ЄДРПОУ - 43696954.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне рішення суду складене 23 жовтня 2026 року.

Суддя: Р.В. Пашкевич