Постановление суда № 141007135, 28.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.10.2026 Справа №607/19569/26 Провадження №2-з/607/78/2026Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняк Василь Михайлович, розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 , відповідачі Приватне підприємство «Креатор-буд», Обслуговуючий кооператив «Над ставом» про забезпечення позову, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, просить:

Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,2003 га, кадастровий номер 6110100000:02:010:0063, за адресою: АДРЕСА_1 , 30, АДРЕСА_2 .

Заборонити вчинення реєстраційних дій, які можуть призвести до відчуження земельної ділянки або зміни її правового статусу, зокрема її передачі іншим особам, поділу чи об`єднання, а також державної реєстрації прав та обтяжень щодо неї.

Заборонити державним реєстраторам та іншим суб`єктам державної реєстрації проводити державну реєстрацію припинення обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Над Ставом».

В обґрунтування вимог вказує на те, що предметом спору є договір дарування земельної ділянки площею 0,2003 га, кадастровий номер 6110100000:02:010:0063, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , 30, АДРЕСА_2 , укладений 26 грудня 2023 року між обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «Над Ставом» та приватним підприємством «КРЕАТОР-БУД» і посвідчений приватним нотаріусом.

Позивач вважає зазначений правочин недійсним та просить застосувати наслідки його недійсності, зокрема повернути земельну ділянку обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Над Ставом».

Заявник посилається на те, що був членом кооперативу, вніс кошти на загальну суму 368121 грн та має невирішене питання щодо реалізації своїх майнових прав. На його думку, відчуження земельної ділянки відбулося за обставин, які порушують його права та законні інтереси.

У заяві зазначено, що в разі подальшого відчуження земельної ділянки, її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками, реєстрації прав або обтяжень на користь третіх осіб виконання можливого рішення суду буде ускладнене. Крім того, заявник звертає увагу на перебування кооперативу в стані припинення та вважає, що завершення процедури його припинення може перешкодити виконанню майбутнього судового рішення.

Суд, розглянувши заяву та долучені документи, приходить до наступних висновків.

Згідно з частинами першою та другою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Таким чином, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Суд застосовує заходи забезпечення позову у разі, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в справі.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 1488цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» (далі постанова Пленуму № 9), розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Судом встановлено, що спір стосується дійсності договору дарування земельної ділянки та застосування наслідків недійсності цього правочину.

Водночас наведені заявником обставини щодо можливого подальшого відчуження земельної ділянки, її поділу, об`єднання або реєстрації прав третіх осіб самі по собі не підтверджують наявності реальної та безпосередньої загрози вчинення таких дій до вирішення спору по суті.

Заявником не наведено достатніх конкретних даних, які б свідчили про підготовку відповідачем до повторного відчуження земельної ділянки, вчинення дій, спрямованих на зміну її правового статусу, або наявність інших обставин, що в сукупності давали б підстави для висновку про реальну загрозу істотного ускладнення чи унеможливлення виконання майбутнього рішення суду.

Наявність спору щодо правомірності набуття права власності на земельну ділянку не звільняє заявника від обов`язку обґрунтувати необхідність застосування конкретних заходів забезпечення позову.

Суд також бере до уваги, що накладення арешту та встановлення заборон щодо вчинення реєстраційних дій є обмеженням правомочностей власника майна. Таке обмеження має бути обумовлене доведеною необхідністю захисту прав позивача та відповідати меті забезпечення позову.

Однак із поданих матеріалів не вбачається достатніх підстав для висновку, що саме накладення арешту на земельну ділянку та встановлення запропонованих заявником заборон є необхідними для забезпечення ефективного захисту його прав у межах цього спору.

Щодо вимоги про заборону державним реєстраторам та іншим суб`єктам державної реєстрації проводити державну реєстрацію припинення обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Над Ставом», суд зазначає таке.

Посилання заявника на перебування кооперативу в стані припинення саме по собі не свідчить про те, що завершення відповідної процедури унеможливить виконання майбутнього рішення суду. Заявником не наведено достатніх доказів того, що реєстрація припинення кооперативу неминуче призведе до неможливості застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину або що запитувана заборона є необхідною та співмірною із заявленими позовними вимогами.

Крім того, питання щодо припинення юридичної особи та наслідків такого припинення має самостійне правове регулювання. Тому обмеження відповідних реєстраційних дій у межах цієї справи потребує належного обґрунтування їхнього безпосереднього зв`язку з предметом спору та необхідності саме такого заходу для забезпечення майбутнього судового рішення. Наведених у заяві обставин недостатньо для застосування такої заборони.

Суд наголошує, що відмова в забезпеченні позову не означає вирішення спору по суті та не свідчить про надання оцінки правомірності договору дарування земельної ділянки. Питання щодо дійсності правочину, наявності підстав для застосування наслідків його недійсності та обґрунтованості інших доводів сторін підлягають дослідженню під час розгляду справи по суті.

Окремо суд звертає увагу, що заявником фактично ставиться питання про накладення арешту на земельну ділянку, на якій здійснюється будівництво, що може призвести до порушення прав невизначеного кола інвесторів незавершеного будівництва, припинення будівельних робіт.

Заявником не подано доказів виникнення будь-яких цивільних правовідносин між ним та ПП «Креатор-Буд», з яких убачався б обов`язок останнього передати заявнику квартиру чи інше майно.

Суд вважає, що застосування таких обмежень призведе до істотного втручання у права та законні інтереси не лише відповідачів, а й інших осіб, які не є учасниками справи, зокрема інших членів кооперативу, інвесторів будівництва, потенційних набувачів нерухомості та контрагентів забудовника, що не відповідає принципу співмірності заходів забезпечення позову, визначеному частиною третьою статті 150 ЦПК України.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності достатньо обґрунтованого припущення про існування реальної загрози істотного ускладнення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, а заявлені заходи забезпечення позову є неспівмірними із предметом майбутніх позовних вимог, у зв`язку з чим підстави для їх застосування відсутні.

Керуючись статтями 149153, 260, 261, 353 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за його позовом до Приватного підприємства «Креатор-Буд», Обслуговуючого кооперативу «ЖБК «Над Ставом» відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає у смт Велика Березовиця Тернопільського району, ІПН НОМЕР_1 .

Відповідачі:

Приватне підприємство «КРЕАТОР-БУД», м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 34227060, вул. Листопадова, 1/3, місто Тернопіль.

Обслуговуючий кооператив «Житлово-будівельний кооператив «Над Ставом», м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14, код ЄДРПОУ 37977646.

Головуючий суддяВ. М. Позняк