Решение № 141007069, 12.10.2026, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.10.2026 Справа №607/17221/26 Провадження №2/607/7145/2026м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Кунець Н.Р.

за участі секретаря судового засідання Дмитрик В-М.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» (далі ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ») звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.03.2024 між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір № 8778, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті Товариства в мережі Інтернет та підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором. За умовами договору відповідач отримав кредит у розмірі 2 550 гривень, строком на 365 днів, тобто до 17.03.2025, шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «ПУМБ» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,50% від суми кредиту за кожен день користування (912,50% річних). Позивач вказує, що взяті на себе зобов`язання виконав в повному обсязі, перерахувавши кошти на платіжну карту відповідача, однак відповідач своєчасно не сплатив нараховані відсотки відповідно до Графіку платежів, не повернув суму кредиту, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 25 818,75 грн, що складається з: 2 550 грн заборгованість за кредитом; 23268,75 грн заборгованість за нарахованими процентами.

З огляду на вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за Кредитним договором № 8778 від 17.03.2024, в розмірі 25 818,75 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2 662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 2 060 грн.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.08.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи у порядку спрощеного провадження із викликом сторін. Окрім цього, задоволено клопотання позивача та витребувано від АТ «ПУМБ» інформацію, що містить банківську таємницю, а саме: чи було емітовано на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) платіжну карту № НОМЕР_1 ; надати виписку з карткового рахунку про рух грошових коштів відкритого до платіжної карти № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 17.03.2024 по 22.03.2024 з відображенням часу зарахування коштів; інформацію чи було зарахування 2550,00 грн. 17.03.2024 на платіжну картку НОМЕР_1 ; інформацію про номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження здійснення операцій (фінансовий номер телефону) за платіжною карткою № НОМЕР_1 в період з 17.03.2024 по 22.03.2024; інформацію про всі номера телефону, які знаходяться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

01.09.2026 судом зареєстровано відповідь АТ «ПУМБ» на ухвалу суду від 13.08.2026.

12.10.2026 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Степанова О.В. подала додаткові пояснення, у яких вказує, що позивачем не надано технічних доказів, які дозволяють перевірити факт підписання відповідачем саме тієї редакції електронного договору, яку долучено до позову, а зазначення в тексті документа одноразового ідентифікатора 490902 не підтверджує незмінності його змісту після підписання. Водночас, відповідач ставить під сумнів відповідність наданої копії електронного договору його оригіналу. Також, позивачем також не підтверджено належними доказами факт ознайомлення відповідача з конкретною редакцією паспорта та правилами кредитування до укладення договору. Натомість, у паспорті споживчого кредиту від 17.03.2024 зазначено ліцензію від 11.01.2018, анульовану НБУ 15.03.2024. Отже, на дату оформлення паспорта наведені в ньому відомості про ліцензію кредитодавця були неактуальними. Щодо нарахованих процентів, то представник відповідача звертає увагу, що позивач нарахував 23 268,75 грн процентів за користування кредитом у розмірі 2 550 грн, застосувавши ставку 2,5% щоденно протягом 365 днів. Водночас Законом України №3498-IX від 22.11.2023 встановлено поетапне зниження максимальної денної процентної ставки: до 21.04.2024 2,5%; з 22.04.2024 до 19.08.2024 1,5%; з 20.08.2024 1%. За такого підходу проценти становили б 12 214,50 грн замість 23 268,75 грн. Більше того, нарахований розмір процентів не відповідає засадам справедливості, добросовісності та розумності, встановленим п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а також положенням ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки у 9,125 рази перевищує суму отриманого кредиту. З приводу витрат на правову допомогу представник зазначає, що позивачем не обґрунтовано необхідності та співмірності заявлених до компенсації витрат з огляду на типовий характер позову та обсяг фактично виконаної роботи, відтак відповідач заперечує проти компенсації зазначених витрат. На підставі викладеного представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання представник позивача ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» не з`явився, однак у позовній заяві заявив клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Степанова О.В. в судове засідання не з`явились, проте у додаткових поясненнях просили здійснювати розгляд справи без їх участі.

У зв`язку з неявкою учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази по справі, суд приходить до наступного висновку:

Судом встановлено, що 17.03.2024 між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та Позичальником ОСОБА_1 укладено електронний Кредитний договір № 8778, який підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом, одноразовим ідентифікатором 490902.

Підписанням Договору відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що до укладення Договору уважно ознайомився з текстом Паспорту споживчого кредиту, Договору та Правилами, а також отримав від Товариства інформацію, надання якої передбачено чинним законодавством України, зокрема частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та статтями 9, 25 Закону України «Про споживче кредитування» на веб-сайті Товариства, що забезпечує вірне розуміння Позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (п. 8.2.1 Договору).

Згідно з п. 1.1 Договору, на умовах встановленим цим Договором, Товариство зобов`язується надати Позичальникові грошові кошти в розмірі 2 550 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом в строки, визначені цим Договором.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 Договору, процентна ставка за користування Кредитом становить 2,5% від суми Кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 912.50%) користування Кредитом. Процентна ставка за користування Кредитом є фіксованою.

Строк надання Кредиту та строк дії Договору становить 365 днів, з сплатою Кредиту в кінці строку користування згідно Додатку №1 до цього Договору.

Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 20 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, що є Додатком №1 до цього Договору.

За умовами п. 1.7 Договору, Товариство здійснює переказ суми Кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить Позичальникові. Переказ суми Кредиту здійснюється Товариством через платіжний сервіс FONDY (ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС», здійснює діяльність переказу коштів без відкриття рахунків, веб-сайт https://fondy.ua) або іншим способом.

Додатком №1 до Кредитного договору №8778 від 17.03.2024 є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, яка підписаний відповідачем ОСОБА_1 , за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора 490902.

Відповідно Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача, графіку платежів та реальної річної процентної ставки, сторонами погоджено сплату кредиту періодичними платежами, за такими умовами: дата видачі кредиту 17.03.2024, чиста сума кредиту: 2 550 грн; строк кредиту: 365 днів, тобто до 17.03.2025; проценти за користування кредитом протягом усього строку 23 268,75 грн, денна процентна ставка 2,5%, реальна річна процента ставка 163466,77%, загальна вартість кредиту 25 818,75 грн.

Також, 17.03.2024 відповідач ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 849208 підписав Паспорт споживчого кредиту «Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма)», який містить відомості про основні умови кредитування, інформацію щодо орієнтовної реальної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту, порядок повернення кредиту аналогічні тим, які узгоджені сторонами у Кредитному договорі №8778 від 17.03.2024.

ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» надало відповідачу ОСОБА_1 кредит, в розмірі 2 550 грн, перерахувавши кошти в безготівковій формі на картковий рахунок НОМЕР_3 , що стверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» від 15.07.2026, відповідно до якої підтверджено успішну операцію з переказу коштів в системі FONDY: номер в системі FONDY: 765946721: номер операції: 102445=606c2256-e748-4fcf-82d5- dbd4cedf6128=42852; дата проведення платежу: 17.03.2024; призначення платежу: перерахування коштів за договором 8778 від 17.03.2024 на умовах фінансового кредиту; сума платежу: 2550 грн; платіжний метод: карта № НОМЕР_4 , банк картки отримувача: FIRST UKRAINIAN INTERNATIONAL BANK.

Як вбачається із листа АТ «ПУМБ» № КНО-07.8.5/15187 БТ від 27.08.2026, в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) була випущена банківська платіжна картка НОМЕР_3 до рахунку № НОМЕР_5 у гривні. В результаті аналізу операцій, здійснених по карті № 5355280017283001, яка відкрита на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за 17.03.2024 була виявлена операція по надходженню грошових коштів у сумі 2 550 гривень через сервіс іншого банку, а саме 17.03.2024 о 10 год. 44 хв.

Відповідно до детального розрахунку заборгованості за Кредитним договором №8778 від 17.03.2024, у відповідача ОСОБА_1 станом на 17.07.2026 наявна заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 28 818,75 грн, а саме: заборгованість за кредитом 2 550 грн; заборгованість за відсотками 23 268,75 грн. Проценти по кредиту нараховані за період з 17.03.2024 по 17.03.2025 за процентною ставкою 2,5 % за кожен день.

Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

В силу вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Стаття 629 ЦК України визначає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Як вбачається із матеріалів справи Кредитний договір № 8778 від 17.03.2024 між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 , укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору, шляхом проставляння електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора сторін.

Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так у постанові від 16.12.2020 у справі № 561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув.

Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20.

За таких підстав суд вважає, що відповідно до вимог чинного законодавства між ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 було укладено електронний кредитний договір, який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором та у якому сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

Заперечення відповідача щодо факту укладення Кредитного договору № 8778 від 17.03.2024 суд до уваги не бере та зауважує, що матеріалами справи встановлено, що кредитний договір із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідача, в тому числі паспортних даних, реєстраційної номер облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, містить електронний підпис із одноразовими ідентифікатором 490902, який відповідно до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» був власноручно введений відповідачем ОСОБА_1 для електронного підпису, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір.

Таким чином, оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07.10.2020 у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28.04.2021 у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01.11.2021 у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14.06.2022 у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08.08.2022 у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).

При цьому, доказів про те, що персональні дані відповідача, зокрема, РНОКПП, дані паспорта громадянина України, місце проживання, електронна адреса, банківський рахунок були використані ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» для укладення кредитного договору від його імені, ОСОБА_1 до суду не надано. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій відповідач не звертався, як і не оскаржував правомірність (дійсність) укладеного договору, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаного правочину.

Суд зауважує, що відповідно до частини першої статті 100 ЦПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

При цьому, згідно із частиною третьою ст. 100 ЦПК України учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Частиною п`ятою цієї статті передбачено, якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Водночас, відповідач не заявляв клопотання про витребування у позивача оригіналу електронного доказу.

Відтак посилання представника відповідача, на те, що матеріали справи не містять доказів ідентифікації відповідача, укладення останнім кредитного договору та його підписання є необґрунтованими та безпідставними, оскільки спростовуються наведеним судом обставинами та дослідженими доказами, яким суд надав відповідну правову оцінку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Статтею 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов`язанні. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частини 1, 5 ст. 81 ЦПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Так, матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» свої зобов`язання за Кредитним договором № 8778 від 17.03.2024 виконав у повному обсязі, та надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 550 грн

Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно та в порядку, передбаченому Кредитним договором № 8778 від 17.03.2024, належним чином не виконав та кредитні кошти не повернув, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 25 818,75 грн, що складається з: заборгованості по тілу кредиту у розмірі 2 550 грн; заборгованості по процентам у розмірі 23 268,75 грн, що вбачається з розрахунку заборгованості за договором № 8778 від 17.03.2024.

Поряд з цим, з приводу розміру нарахованих відсотків, суд зазначає наступне.

Так, 22.11.2023 прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Вказаним Законом внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування». Зокрема, статтю 8 Закону України №1734-VIII від 15.11.2016 «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Враховуючи, що Кредитний договір № 8778 укладено 17.03.2024, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Водночас, пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Отже наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24.12.2023 по 21.04.2024 розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22.04.2024 по 19.08.2024 розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, а з 20.08.2024 1% від суми кредиту за кожен день.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за процентами в період з 17.03.2024 по 21.04.2024 (35 днів) нараховувалась за ставкою у розмірі 2,50 % за кожен день користування кредитом, що не суперечить вимогам вищезазначених норм законодавства та становить 2 231,25 грн.

Разом з тим, за період із 22.04.2024 по 17.03.2025 позивачем нараховувалась процентна ставка у розмірі 2,50 % за кожен день користування кредитом, тоді як в силу вимог п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір процентної ставки не міг перевищувати 1,5 % за період з 22.04.2024 до 19.08.2024 (120 днів) та 1% за період із 20.08.2024 до 17.03.2025 (210 днів).

Відтак зважаючи на вказані обставини, беручи до уваги суму кредиту та максимальну процентну ставку 1,5% та 1 %, проценти за період 22.04.2024 по 17.03.2025 не могли перевищувати 9 945 грн ((2 550*1,5%*120) + (2 550*1%*210)= 9 945), в той час як позивачем нараховано за даний період 21 037,50 грн.

З урахуванням вказаного вище загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за несплаченими процентами міг складати не більше 12 176,25 грн, з яких: 2 231,25 грн за період з 17.03.2024 по 21.04.2024; 4 590 грн за період з 22.04.2024 по 19.08.2024; 5 355 грн за період з 20.08.2024 по 17.03.2025.

Таким чином, розмір заборгованості за Кредитним договором № 8778 від 17.03.2024, яка підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 становить 14 726,25 грн, яка складається із: 2 550 грн заборгованості за тілом кредиту; 12 176,25 грн заборгованості за процентами.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суд розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає до задоволення частково шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» заборгованості за Кредитним договором № 8778 від 17.03.2024 у розмірі 14 726,25 грн.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути понесені судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 2662,40 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 2 060 грн.

Відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Як вбачається із Договору № 03/06/2024 про надання правової допомоги від 03.06.2024 укладеного між виконавцем ФОП Руденко К.В. та замовником ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ», виконавець зобов`язується надати замовнику юридичні послуги, передбачені договором, а замовник прийняти такі послуги та оплатити їх в порядку, в строки та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору, вартість послуг Виконавця становить: 9 000 грн за складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника Замовника; 1 000 грн складання та надсилання адвокатського запиту; 1 000 грн складання заяв та клопотань; 2 500 грн участь у судових засіданнях.

За змістом п. 4.1 Договору, замовник вважається таким, що отримав послуги, а Виконавець таким, що надав послуги після підписання Акту приймання передачі наданих послуг.

Факт надання послуг за договором підтверджується актом приймання передачі наданих послуг № 145 від 30.04.2026 та витягом з реєстру № 1 до акту приймання-передачі наданих послуг № 145 від 30.04.2026, згідно з якими Виконавець підготував позовну заяву про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором № 8778 від 17.03.2024 та клопотання про витребування доказів; склав адвокатський запит про витребування доказів за даним кредитним договором. Загальна вартість послуг 10 000 грн. Загальна кількість складених позовних заяв за актом приймання передачі наданих послуг № 145 від 30.04.2026 становить 10 шт. вартістю 100 000 грн.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів АТ «СЕНС БАНК» № 75 від 01.05.2026, ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» сплатило на рахунок ФОП ОСОБА_2 кошти у розмірі 100 000 грн, призначення платежу: оплата за надання юридичних послуг по Договору № 03/06/2024 від 03.06.2024, згідно Акту № 145 від 30.04.2026.

Таким чином позивачем надано докази на понесення витрат за надання правничої допомоги у розмірі 10 000 грн, однак до стягнення позивачем заявлено витрати на правову допомогу у розмірі 2 060 грн.

Разом з тим, згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З врахування вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, оскільки позов ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» задоволено частково, на переконання суду з відповідача в користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 174,96 грн, що пропорційно відповідає задоволеній частині позовних вимог (14 726,25 / 25 818,75 * 2 060 = 1 174,96 грн).

Також, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 518,55 грн пропорційно задоволеній частині позовних вимог (14 726,25 / 25 818,75 *2662,40 = 1 518,55).

Керуючись ст.ст.12, 13, 80, 81, 89, 141, 263-268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» заборгованість за Кредитним договором № 8778 від 17.03.2024 в розмірі 14 726 (чотирнадцять тисяч сімсот двадцять шість) гривень 25 (двадцять п`ять) копійок, з яких: 2 550 гривень заборгованість за тілом кредиту: 12 176 гривень 25 копійок заборгованість за процентами.

У задоволенні решти вимог, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ» 1 518 (одну тисячу п`ятсот вісімнадцять) гривень 55 (п`ятдесят п`ять) копійок судового збору та 1 174 (одну тисячу сто сімдесят чотири) гривні 96 (дев`яносто шість) копійок витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, адреса місце знаходження: бульвар Вацлава Гавела, 4, м. Київ, 03124.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 28.10.2026.

Головуючий суддя Н. Р. Кунець