Приговор № 141005524, 27.10.2026, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 446/58/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

за участі:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_6

представника малолітньої потерпілої ОСОБА_7

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янка-Бузька Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.10.2025 за № 12025141420000259, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця села Батятичі, Кам`янка-Бузького району Львівської області, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, з середньою освітою, на утриманні малолітніх, неповнолітніх дітей, осіб похилого віку не має, не депутат раніше не судимий, РНОКПП НОМЕР_1 , -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 в період нічного часу доби приблизно 19 - 20 серпня 2025 року, більш точного часу та дати судом не встановлено, перебуваючи в кімнаті житлового будинку за місцем свого проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , розпочав розмову з малолітньою потерпілою ОСОБА_8 , при цьому достовірно знаючи, що останній 13 років, та в цей час у нього раптово виник злочинний умисел направлений на вчинення дій сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство) вчинені відносно особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди, з метою задоволення статевої пристрасті.

У подальшому, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи у вищевказаному місці та в той же час, діючи цілеспрямовано та протиправно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, та бажаючи їх настання, застосовуючи психологічне та фізичне насильство, будучи достовірно обізнаним про малолітній вік ОСОБА_8 , користуючись безпорадним станом потерпілої з огляду на її малолітній вік та власними фізичними перевагами, розуміючи, що малолітня потерпіла за своїм фізичним та психічним станом, внаслідок малолітнього віку не зможе повною мірою розуміти соціального значення вчинюваних із нею дій, чинити будь-який активний опір, зняв з малолітньої потерпілої ОСОБА_8 одяг, нижню білизну, оголивши її статеві органи. Після чого, остання лягла на ліжко, а ОСОБА_4 , в цей час, оголив свій статевий орган та ліг зверху на малолітню потерпілу ОСОБА_8 , і почав виконувати рухи, характерні для статевого акту, доторкатись та тертись своїм статевим членом до статевих органів малолітньої потерпілої, та ділянок тіла біля статевих органів останньої, яка в цей час просила ОСОБА_4 припинити його дії, чим порушив її статеву недоторканість, нормальний фізичний, психічний та соціальний розвиток, після чого припинив свої протиправні дії.

Таким чином, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 153 КК України, будь-які насильницьких дії сексуального характеру, не пов`язані із проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство) вчинені відносно особи, яка не досягла чотирнадцяти років незалежно від її добровільної згоди.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що потерпіла ОСОБА_8 є донькою його вітчима та разом із своєю старшою сестрою ОСОБА_9 та братом ОСОБА_10 приїхали до свого батька на літні канікули та він із ними познайомився. У нього зав`язались дружні стосунки із ОСОБА_11 вони часто спілкувались та грали у ігри. Орієнтовно в кінці серпні 2025 року вони також лежали на ліжку та грали у гру та у нього виник намір вступити із нею у статеві відносини. Він роздягнув її, роздягнувся сам та намагався проникнути своїм статевим членом у ділянку статевих органів потерпілої, однак зупинився та цього не зробив. Зазначив про те, що це було лише один раз він просив пробачення у потерпілої та після цього вони продовжили спілкуватись та переписуватись по телефону. На запитання суду розповів про те, що знав що потерпілій тринадцять років та розумів що не можна вступати із нею у статеві відносини. Після затримання сприяв слідству, розкаюється у вчиненому, має намір піти захищати Україну та сплачувати кошти потерпілій. Зазначив що частково визнає цивільний позов на суму 200000 гривень, хотів відшкодувати шкоду потерпілій однак її мати не інша із ним на контакт.

Крім визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини у пред`явленому обвинуваченні, його вина у вчиненні інкримінованих йому дій повністю доводиться зібраними та дослідженими по справі доказами.

Так,законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_8 розповіла про те, що вона є матір"ю малолітньої потерпілої. Донька ОСОБА_11 , якій було 13 років влітку 2025 разом із ОСОБА_9 та ОСОБА_10 поїхали до свого батька на літні канікули. ЇЇ колишній чоловік проживає разом із своєю дружиною та її сином - обвинуваченим по справі. Діти перебували під наглядом її чоловіка. В кінці літа її донька ОСОБА_11 та син ОСОБА_10 повернулись додому, ОСОБА_9 залишилась в селі в колишньої свекрухи. Коли ОСОБА_11 повернулась додому у неї була травма хребта про яку вона спочатку не розповідала, однак потім розповіла що каталась на мотоциклі із обвинуваченим та впала. Донька лікувалась тривалий час. У жовтні до неї подзвонила донька ОСОБА_9 та розповіла що її зґвалтував ОСОБА_12 . Вона одразу приїхала до неї у село та вони поїхали в поліцію. Вже в поліції з"ясували що ОСОБА_13 зґвалтував її доньку ОСОБА_11 , якій було 13 років. Після того що сталось ОСОБА_11 отримала психологічну травму, не хотіла відвідувати школу, спілкуватись із друзями, відсторонилась від усіх. Підтримала поданий цивільний позов, просила такий задоволити. Зазначила що її доньці завдано непоправимої шкоди. Просила суд призначити обвинуваченому найсуворіше покарання.

Так, показами свідка ОСОБА_14 доводиться, що вона є рідною сестрою малолітньої потерпілої. Вона разом із сестрою та братом у літку 2025 приїхали до тата на літні канікули. ЇЇ сестра ОСОБА_11 та брат ОСОБА_10 залишились у батька а вона жила у своєї баби в сусідньому селі. На протязі дня вони проводили час разом, вона приїжджала до батька. В цей час вони познайомились із обвинуваченим, який є сином теперішньої дружини їх батька. Вони спільно проводили час. ОСОБА_15 і обвинувачений спали в одній кімнаті. Під час спільного застілля вона випила слабоалкогольний напій та обвинувачений запропонував її відвезти додому. В цей час вона жила у своєї баби, там у неї була своя кімната. Приїхавши до квартири ОСОБА_13 зайшов разом із нею, вона погано себе почувала, ніби їй щось підлили у напої. ОСОБА_13 почав її роздягати та вступив із нею у статеві відносини, згоду на які вона не давала. Після цього залишився на ніч. Через деякий час це повторилось знову. У вересні 2025 сестра та брат повернулись до матері, а вона залишилась із бабою в селі. Невдовзі вона почала зустрічатись із ОСОБА_16 , якому розповіла про те, що ОСОБА_13 її зґвалтував та ОСОБА_16 одразу сказав що про це потрібно розповісти мамі. Вона подзвонила мамі і все розповіла. Мати одразу приїхала та вони поїхали до відділку поліції. Під час розмови із слідчою остання запитала її про ОСОБА_11 та свідок розповіла їй що ОСОБА_11 багато часу проводила із обвинуваченим, спали в одній кімнаті, катались на мотоциклі, також у неї на шиї були сліди від поцілунків, про які вона розповідала батькові, однак він не реагував. Після цього ОСОБА_11 розповіла слідчій що ОСОБА_13 із нею зробив. Після того як ОСОБА_11 повернулась із села додому вона була замкнута не хотіла виходити на вулицю.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_17 суду повідомила, що вона являється знайомою ОСОБА_6 . У середині жовтня на її прохання вона привезла ОСОБА_6 у м. Кам`янка-Бузька, так як вона дізналась що її доньку зґвалтували. Вона разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_18 та ОСОБА_16 приїхали у поліцію, де ОСОБА_19 давала покази. Після цього з`ясувалось що обвинувачений вчинив дії сексуального характеру ще і щодо малолітньої ОСОБА_11 .

Показаннями свідка ОСОБА_20 , даними в судовому засіданні про те, що він є батьком малолітньої потерпілої. Він проживає разом із своєю теперішньою дружиною та її сином, який є обвинуваченим по справі. На літні канікули до нього приїхали його діти доньки ОСОБА_11 та ОСОБА_9 та син ОСОБА_10 . Донька ОСОБА_9 жила у його матері, ОСОБА_11 та ОСОБА_10 у його будинку. Донька та син спали в одній кімнаті із сином його дружини. Він разом із дружиною спали у літній кухні. Він цілими днями був на роботі, діти залишались вдома, під наглядом його дружини. Вони проводили час разом із ними також проводив час обвинувачений. Йому нічого не відомо про обставини вчинення насильницьких дій сексуального характеру щодо його доньок. Вважає що обвинувачений не винен та не може пояснити чому його доньки дають такі свідчення.

Показаннями свідка ОСОБА_21 , даними в судовому засіданні про те, що вона є бабцею малолітньої потерпілої. Діти приїхали на канікули до свого батька та ОСОБА_11 та ОСОБА_10 проживали із ним, ОСОБА_9 проживала у неї. У неї з ОСОБА_9 були дуже добрі стосунки, була своя кімната у її квартирі, вона давала їй гроші на навчання. Діти багато часу проводили всі разом та ОСОБА_9 приходила до батька. У жовтні 2025 ОСОБА_9 розповіла про те що її зґвалтував обвинувачений, однак вона вважає що це неправда, оскільки пройшло вже два місяці вона не розуміє чому її внучка так довго мовчала. Щодо неправомірних дій вчинених обвинуваченим щодо ОСОБА_11 їй нічого не відомо. Вказала що між дітьми були хороші, дружні стосунки і вона не розуміє чому дівчата таке розповідають.

Показаннями свідка ОСОБА_22 даними в судовому засіданні про те, що вона є матір`ю обвинуваченого. До її чоловіка на літні канікули приїхали дві доньки та син. Донька ОСОБА_11 та син ОСОБА_10 проживали у них в будинку а ОСОБА_9 у своєї баби. Діти багато часу проводили разом, у них були дружні стосунки. Вона готувала їй їжу , ходила із ними в магазин. Зазначила про те що її син є доброю та дитиною та не міг зробити нічого поганого. Про обставини вчинення ним неправомірних дій щодо малолітньої потерпілої їй не відомо.

Показаннями свідка ОСОБА_16 , допитаного в судовому засіданні , про те, що він зустрічався із ОСОБА_23 розповіла йому про те, що обвинувачений ОСОБА_13 зґвалтував її. Він одразу сказав що про це потрібно розповісти її матері. ОСОБА_9 одразу подзвонила своїм мамі та розповіла що сталося. Після цього всі разом поїхали у поліцію. Щодо обставин вчинення насильницький дій сексуального характеру із малолітньою ОСОБА_11 , йому нічого не відомо.

Дослідженими письмовими доказами встановлено таке.

Згідно витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 17.10.2025 внесено відомості за заявою ОСОБА_6 за ч.4 ст. 153 КК України (а.с. 234-236).

Згідно прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 16.10.2025 прийнято заяву від ОСОБА_6 щодо вчиненого кримінального правопорушення (а.с.237-238)

Протоколом огляду речей від 17.10.2025 проведено огляд мобільного телефону марки «Redmi» (а.с.239-247)

Так, згідно протоколу допиту малолітньої потерпілої від 21.11.2025 та довідки до протоколу та відеозапису, у відділенні «Центр Барнахус» за моделлю «Барнахус», який здійснено в присутності законного представника ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , психолога відділення «Центр Барнахус» ОСОБА_24 , завідувача відділення «Центр Барнахус» ОСОБА_25 та дослідженого в судовому засідання запису на оптичному лазерному диску, на якому знаходиться відеозапис допиту малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , остання повідомила, що вона була у свого батька та там також був ОСОБА_26 . Він приніс їй води вона її випила та їй стало погано,почала крутитись голова, в очах потемніло. Він почав заламувати їй ріки,вона його відштовхнула, він сказав щоб вона не боялась. Обвинувачений почав заламувати їй руки та роздягати, він сказав щоб вона не боялась, що все буде добре і почав торкатись своїм членом до їх п`ятої точки. Потім вона нічого не пам`ятає. На наступний день вона сказала що все розповість своїй мамі та він скинув її з мотоцикла. В цей час були присутні її батько, його мати, дідусь та баба, однак вони нічого йому не сказали, посадили її на лавку та дали води. Коли вона повернулась до мами додому їй встановили що у неї тріщина хребта та вона лікувалась. Розповіла про те, що вона лежала на спині , обвинувачений був голий та почав її роздягати, ліг на неї та доторкався членом до піхви. Вона відчувала біль внизу живота, коли він намагався проникну членом у її піхву. Вона соромилась розповідати про те що сталось. Коли врони катались на мотоциклі обвинувачений торкався її грудей а також були випадки що цілував у губи. (а.с. 248-249 т.2, а.с. 1-5 т.2).

Згідно висновку психолога за результатами проведення допиту ОСОБА_8 психологом ОСОБА_27 надано висновки про те, що дані ознаки,які зафіксовані зі слів дини, а також реакції ОСОБА_8 містять індикатори психологічного,фізичного та сексуального насильства(дитина має гостру емоційну реакцію на спогади,відчуває сором,провину,біль, наявні тривожність,апатичність та пригнічений настрій). Визначена інформація яка стала відома під ас проведення опитування спостереження за емоційними та фізіологічними реакціями дитини,вказують на відповідність невербальних реакцій та проявів дитини сказаним дитиною словам. Дівчина хотіла якнайшвидше закінчити опитування та більше про це не згадувати. У дитини активізовано почуття провини,сорому за те що не змогла протистояти психосексуальному тиску. Простежується тенденція до висвітлення деталей травму вальних спогадів. За результатами проведення опитування з ОСОБА_8 було виявлено наявність ознак,які характерні для переживання психотравмуючої події дитиною внаслідок психологічного, фізичного та сексуального насильства. У ОСОБА_8 наявні негативні зміни в мисленні та настрої (тривога, страх, провина, сором, безнадія, емоційна нестійкість) та зміни у фізіологічних реакціях (прискорене серцебиття, тремтіння, пітливість). (а.с.6-11 т.2)

Згідно висновку судово-психіатричного експерта № 2225 від 30.12.2025 психологічні особливості комунікативного процесу допиту від 21.11.2025 проведеного із застосуванням відеозапису в ході якого ОСОБА_8 відтворювала події, характеризується наявністю психологічно значимих умов, що відповідають психологічній специфіці та не суперечать індивідуально-психологічним особливостям ОСОБА_8 . Комунікативна діяльність ОСОБА_8 в ході її допиту проведеного від 21.11.2025 із застосуванням відеозапису характеризується наявністю стійких проявів індивідуально-психологічних особливостей: коливанням діалоговою активністю, ініціативністю, значними контролем за своєю комунікативною поведінкою. Суттєва більшість відповідей є змістовно поширеним, категоричним ствердженням, що містять ініціативні уточнення, специфічні деталі про ознаки події, які вона контролює. При проведенні від 21.11.2025 допиту ОСОБА_8 в її комунікаційній поведінці констатуються психологічні особливості, властиві для самостійного відтворення подій, що розслідуються за справою. При проведенні допиту суттєвих ознак психологічного впливу на неї з боку осіб, які брали участь у проведенні даної слідчої дії не виявлено. (а.с.12-14 т.2)

Протоколом слідчого експерименту від 17.10.2025 із відеозаписом до нього в ході проведення якого ОСОБА_13 показав при яких обставинах було вчинено кримінальне правопорушення. (а.с.15-17 т.2)

Консультативним висновком спеціаліста від 17.10.2025 проведеного у Дитячому діагностичному центрі ВП «Лікарня Святого Миколая» , про те що при огляді зовнішні статеві органи дитини розвинені правильно за жіночим типом, оволосіння відповідає віку, слизова вульви чиста, блідо-рожева. Наявні фізіологічні слизові вагінальні виділення в мізерній кількості, дівоча перетинка має циркулярне, краєве розташування та бахромчасту будову, наявне зіяння гумена, перианальна ділянка та ділянка ануса без видимих змін, видимих ознак гематом, подряпин, саден на зовнішніх статевих органах на момент огляду не візуалізовано. (а.с.14. т.2)

Висновком експерта № 62/2025 від 17.10.2025 встановлено, що при судово-медичній експертизі малолітній ОСОБА_28 будь яких тілесних ушкоджень в тому числі в ділянці статевих органів а також порушення цілісності дівочої пліви не було виявлено. Достовірних ознак, які б могли свідчити про вчинення статевого акту не було виявлено. (а.с.105-106 т.2)

Висновком експерта № 1400/2025-ім від 17.10.2025 у мазку на тампоні з вмістом присінка піхви,мазку на тампоні зі змивом з ділянки зовнішніх статевих органів малолітньої ОСОБА_8 - сперми не виявлено (а.с.107-109т.2)

Висновком судово-психіатричного експерта № 2050 від 26.11.2025 ОСОБА_29 доводиться, що рівень загального психологічного розвитку малолітньої ОСОБА_8 є достатнім для її віку,як в інтелектуальному плані так і в напрямку формування особистості. Індивідуальні особливості пізнавальної діяльності малолітньої потерпілої є характерним та звичайним для її віку. З особливостей особистості-на першому плані: акцентуація характеру по сенситивному типу яка знаходиться в межах психічної норми. Малолітня ОСОБА_8 враховуючи її індивідуально-психологічні особливості,спроможна давати свідчення по кримінальному провадженню,сприймати, запамятовувати та відтворювати фактичний перебіг подій, в тому числі і події викладені в матеріалах кримінального провадження. Потерпіла ОСОБА_8 враховуючи її малолітній вік,рівень розумового розвитку,індивідуально-психологічні особливості розуміла сексуальний характер,вчинених щодо неї дій,але не розуміла соціального значення та не могла чинити опір. Малолітній потерпілій завдано психологічних страждань. Ситуація що досліджується є психотравмувальною для малолітньої потерпілої. Враховуючи малолітній вік потерпілої вона схильна до підвищеного навіювання. Виходячи з особливостей особистості малолітньої потерпілої вона не схильна до підвищеного фантазування, але може легко попадати під психологічний вплив.. (а.с.152-154 т.2).

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 153 КК України доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати, як будь-які насильницьких дії сексуального характеру, не пов`язаних із проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство) вчиненому відносно особи, яка не досягла чотирнадцяти років незалежно від її добровільної згоди

При судовому розгляді є повністю доведеним факт насильницьких дій обвинуваченого ОСОБА_4 сексуального характеру не пов`язаних із проникненням у тіло малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , який мав місце в серпні 2025 року. Дана обставина доводиться показами малолітньої потерпілої, яка була допитана на досудовому слідстві за моделлю «Барнахус» у присутності зокрема психолога та законного представника.

Оцінюючи такі покази малолітньої потерпілої, суд дійшов висновку про їх достатність та відсутність підстав для її повторного допиту у судовому засіданні з огляду на вік дитини, а також характер вчиненого та керуючись найкращими інтересами дитини й унеможливленням посилення вже отриманої травми пов`язаної із сексуальним насильством. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 07.03.2024 №719/131/22.

Суд зазначає на відсутність підстав для сумніву у таких показах малолітньої потерпілої, так як такі покази узгоджуються з матеріалами справи, є послідовними та логічними. Тому, такі покази суд бере до уваги та вважає їх такими, що доводять факт вчинення обвинуваченим інкримінованих йому дій.

Також суд враховує і визнавальні покази самого обвинувачено ОСОБА_4 , який в ході розгляду справи дав визнавальні покази щодо насильницьких дій вчинених ним щодо малолітньої потерпілої ОСОБА_8 .

Водночас, суд вказує, що з огляду на обстановку та події вчиненого, а також відносини обвинуваченого і потерпілої, предмет доказування у даній справі є доволі специфічним, оскільки, як правило, не може бути доведений на підставі інших доказів, окрім як показів потерпілого, які узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами.

Відтак, в судовому засіданні здобуто достатньо належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 у серпні 2025 вчинив насильницькі дії сексуального характеру, не повязані із проникненням в тіло малолітньої ОСОБА_28 (сексуальне насильство) вчинене відносно особи,яка не досягла чотирнадцяти років незалежно від її добровільної згоди, тобто кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст. 153 КК України..

При призначенні покарання суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, є особою молодого віку, проживає разом із мамою. Також захисником долучено характеристику о. ОСОБА_30 про те, що обвинувачений з 2017 по 2023 був вівтарником у каплиці.

Обставин, які б пом`якшували покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Оцінюючи доводи захисника про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 без реального відбування покарання та застосування до нього положень ст. 75 КК України, суд вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.

Звільнення від відбування покарання з випробуванням є гуманним актом держави, який застосовується судом виключно у разі, якщо аналіз сукупності обставин справи та особи винного дає об`єктивні підстави для висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства. Проте у цьому кримінальному провадженні таких підстав судом не встановлено.

Посилання захисту на щире каяття обвинуваченого як на основну підставу для застосування ст. 75 КК України суд оцінює критично. Відповідно до сталої практики Верховного Суду, щире каяття характеризується не лише суб`єктивним фактом визнання вини, а й об`єктивними активними діями особи, спрямованими на загладження заподіяної шкоди. Проте, як встановлено в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 жодних реальних дій для мінімізації наслідків свого діяння не вчинив, завдані збитки не компенсував, не вибачився перед потерпілою.

Констатація обвинуваченим своєї вини під вагою зібраних слідством беззаперечних доказів не є тотожною щирому розкаянню, а є лише обраною лінією захисту, спрямованою на штучне створення пом`якшувальних обставин та уникнення справедливого й заслуженого покарання.

Враховуючи характер вчиненого кримінального правопорушення, його високу суспільну небезпеку, а також поведінку обвинуваченого після вчинення злочину та вході розгляду справи, суд доходить висновку, що його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є неможливим без реального відбування покарання. Застосування ст. 75 КК України за таких обставин не відповідатиме принципам справедливості, співмірності та не забезпечить досягнення мети покарання.

При таких обставинах, суд вважає, що покарання обвинуваченого повинно бути пов`язано виключно із позбавленням волі в межах санкції ч. 4 ст. 153 КК України, оскільки вважає, що саме таке покарання є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Щодо заявленого цивільного позову

27.01.2026 цивільним позивачем ОСОБА_6 до початку судового розгляду кримінального провадження до ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження пред`явлено цивільний позов, у якому ставиться питання про стягнення з обвинуваченого на користь цивільного позивача 1000 0000 (одного мільйона) грн моральної шкоди.

Позовні вимоги ОСОБА_4 визнав частково, а саме вказав що згоден сплатити моральну шкоду потерпілій неповнолітній потерпілій ОСОБА_8 , однак у меншому розмірі.

Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України встановлено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Положеннями ч. 1 ст. 129 КПК України визначено, що суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому. Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно роз`яснень, що містяться в п.п. 3 та 5 Постанови Пленуму ВСУ №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Стаття 23 ЦК України передбачає право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Таким чином, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У позові цивільний позивач ОСОБА_6 просить стягнути з обвинуваченого компенсацію моральної шкоди в розмірі 1000000 одного мільйона гривень .

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину і тривалість моральних страждань малолітньої потерпілої ОСОБА_8 , зокрема те, що шкоду заподіяно злочином, наслідки, що настали, зокрема психоемоційний дитини, наслідки які настали для неї. Протиправні дії обвинуваченого спричинили значну та безповоротну шкоду здоров`ю ОСОБА_8 .

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням потерпілої, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз і його визначення не піддається математичним формулам, однак в цьому випадку суд керується вимогами розумності і справедливості, нормами ст. ст. 128, 129 КПК України та ст. ст.12, 13 ЦПК України.

Зважаючи на викладене, суд дійшов переконання, що розмір моральної шкоди в сумі 500 000 (п`ятсот тисяч гривень), про який заявляє цивільний позивач , є розумним та справедливим, а тому позов підлягає до часткового задоволення.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати відсутні.

Арешт накладений ухвалами слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 17.10.2025 необхідно скасувати на підставі ч. 4 ст. 174 КПК України.

Запобіжний захід у вигляді тримання обвинуваченого під вартою, суд вважає за необхідне продовжити до набрання вироком законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.153 КК України, та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

Початок відбування строку покарання у виді позбавлення волі обчислювати з дня набрання вироком законної сили.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 17 жовтня 2025 року до набрання даним вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Обраний ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання його під вартою, - залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Включити інформацію про ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який скоїв злочин, передбачений ч. 4 ст. 153 КК України, до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Цивільний позов задоволити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_8 500 000 (п`ятсот тисяч) гривень моральної шкоди.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області 17.10.2025 скасувати.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області 17.10.2025 скасувати.

Речові докази:- мобільний телефон марки Redmi A 1 IMEI 1 НОМЕР_2 IMEI 2 НОМЕР_3 повернути ОСОБА_8 ;

мобільний телефон Xiaomi марки Redmi 13 1 IMEI 1 НОМЕР_4 IMEI 2 НОМЕР_5 повернути ОСОБА_4 ;

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Львівського апеляційного суду через Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок ухвалено в нарадчій кімнаті 27.10.2026.

Головуючий ОСОБА_1