Решение № 141005302, 28.10.2026, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5512/26

Провадження №2/442/2361/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Нагірної О.Б.,

за участю секретаря судового засідання Лесович О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дрогобичі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 442/5512/26 ОСОБА_1 до ТзОВ «Споживчий центр» про визнання недійсниим договору кредиту та відшкодування моральної шкоди

встановив:

Позивач звернувся з позовом до відповідача, просить визнати недійсним кредитний договір від 14.09.2025 №14.09.2025-100001682, та стягнути моральну шкоду в розмірі 10000 гривень.

В обґрунтування позову посилається на те, що 15.09.2025 йому на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 прийшло повідомлення про те, що на його ім`я відкрито кредит від 14.09.2025 №14.09.2025-100001682. Також до повідомлення були долучені електронні копії договору та паспорту кредиту. Наступного дня він звернувся до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення - шахрайства. 17.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №12025141110001076. Також, зі змісту копії договору йому стало відомо, що кошти за вказаним кредитним договором відповідач відправив на карту НОМЕР_12 (повний номер йому не відомий). Згідно даних з відкритих джерел картки з номерами, які починаються на цифри 4323 34, емітовані А-банком (Акцент банком). Він звернувся до А-банку з відповідною заявою щодо надання інформації про наявність у нього рахунків у А-банку станом на вересень 2025 року та отримав відповідь, що станом на 12.10.2025 він не мав відкритих рахунків в АТ «А-Банк». Повідомлено, що 22.03.2021 ним було відкрито картку Зелена - НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 , яку було закрито 14.07.2024 на підставі його ж звернення. Також, з копії надісланого йому на пошту договору він дізнався, що ідентифікація клієнта проводилась за номером мобільного зв`язку НОМЕР_3 (оператор Київстар). Звертаю увагу Суду, що станом на вересень 2025 року зазначений номер йому не належав, доступу до його використання (сім карти) він не мав, як і не мав фактичної можливості користуватися ним для отримання смс з одноразовими ідентифікаторами, які є необхідними для укладення електронних договорів. Отже, наявні у справі докази підтверджують той факт, що: 1) він не звертався до ТОВ «Споживчий центр» із жодними проханнями про отримання кредиту, не підписував у будь-якій формі жодних договорів, заявок тощо; 2) він не отримував жодних кредитних коштів від відповідача. Крім того, наявність в його кредитній історії зазначеного кредиту негативно впливає на його ділову репутацію і «виставляє» його в неприйнятному світлі перед можливими діловими партнерами, формуючи у них думку про нього як про неблагонадійного позичальника. Таким чином, навіть за умови відсутності на цьому етапі фінансових претензій від ТОВ «Споживчий центр» до нього (хоча вони обов`язково будуть судячи з реєстру судових рішень), наявність цього кредитного договору в статусі «чинний» негативно впливає на його права та обов`язки. До вересня 2025 року він був клієнтом ТОВ «Споживчий центр», у листопаді 2023 року брав кредит і погашав його, про що є відповідні записи в його кредитній історії (копію надаю). А тому у відповідача була наявна частково актуальна інформація щодо моїх особистих даних, а саме: паспортні дані, електронна пошта. Просить Суд врахувати, що внаслідок тривалого існування зазначеного кредитного договору: Він був змушений звертатися до поліції та вести відповідну комунікацію з правоохоронним органами; його ділова репутація знизилась через наявність негативної кредитної історії; він не можу отримувати інші кредити, хоча до цього мав ідеальну кредитну історію (докази надаю); відновити кредитну історію неможливо і надалі він буде мати проблеми з отриманням кредитування у випадках, якщо це йому буде необхідно. Враховуючи викладене, керуючись вимогами розумності, виваженості та справедливості, вважаю, що розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 10000 грн. на користь позивача є достатнім, співмірним та справедливим, хоча і має суто умовний вираз, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Він не укладав зазначений договір, не створював заяву на його укладення, не підписував у будь-який спосіб жодних заявок на кредит, паспорту кредиту, власне кредитного договору тощо. З огляду на викладене є всі підстави вважати зазначений договір недійсним

Ухвалою від 23.07.2026 позовну заяву залишено без руху.

30.07.2026 на виконання ухвали від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою від 07.09.2026 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 17.09.2026. Встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред`явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення. Дана ухвала надсилалась сторонам по справі.

09.09.2026 від представника відповідача надійшов відзив, просить відмовити повністю. Зазначає, що Кредитний договір №14.09.2025-100001682 підписаний одноразовим ідентифікатором E251, який був доставлений на фінансовий номер НОМЕР_3. 14.09.2025 о 17:14:43 на номер НОМЕР_4 було доставлено SMS- повідомлення з текстом: «Код підтвердження: Паролі підпису ШвидкоГроші: A251 для Паспорту E251 для Договору», що підтверджується довідкою ТОВ «СМ УНІВЕРСАЛ» вих. №1407/26-2 від 14.07.2026. Послідовність дій у інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства підтверджується LOG FILE: 14.09.2025 о 17:13:03 здійснено ідентифікацію клієнта в ІТС; о 17:14:08 направлено заявку на отримання кредиту; о 17:14:43 направлено Паспорт споживчого кредиту; о 17:14:59 направлено Заявку, Оферту та Акцепт; о 17:15:08 Акцепт підписано одноразовим ідентифікатором; о 17:15:22 клієнту направлено підтвердження вчинення електронного правочину. У самому кредитному договорі №14.09.2025-100001682 зазначено погоджений канал комунікації за номером НОМЕР_3, а Акцепт, Заявка, Паспорт та інші складові договору підписані одноразовими ідентифікаторами A251 та E251. Отже, вимоги ст. 207 ЦК України та ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» при укладенні договору дотримані. Згідно з п.10.1 Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця. Таким чином, ОСОБА_1 14.09.2025 кредитний договір №14.09.2025-100001682 зокрема, Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору, підписані одноразовим ідентифікатором (Е251), надісланим смс- повідомленням на належний позивачу фінансовий номер телефону: НОМЕР_4 , використання якого дозволено ст.207 Цивільного кодексу України та ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 29 000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору. Позивач у позовній заяві сам підтверджує, що до вересня 2025 року був клієнтом ТОВ «Споживчий центр» та у листопаді 2023 року отримував у Товариства кредит, який погасив. Перед укладенням кредитного договору №06.11.2023-100001967 від 06.11.2023 Позивач пройшов електронну дистанційну ідентифікацію через Систему BankID НБУ. За даними, отриманими з центрального вузла Системи BankID НБУ 06.11.2023 о 15:11:01, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» передав Товариству такі дані: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт НОМЕР_6 , адреса місця проживання, а також номер телефону НОМЕР_4 . MemberID: НОМЕР_13 , sidBi: НОМЕР_14. Отже, номер НОМЕР_3 після проведення ідентифікації клієнта через Систему BankID НБУ, було визначено як номер телефону саме ОСОБА_1 . Крім того, кредитний договір №06.11.2023-100001967, факт укладення та виконання якого Позивач у цій справі не заперечує, також укладений з використанням фінансового номера НОМЕР_3. Паспорт споживчого кредиту, Заявка, Акцепт та інші складові цього договору підписані одноразовим ідентифікатором A549, направленим на номер НОМЕР_3. В Акцепті прямо зазначено: «Пріорітетний канал отримання повідомлень: смс інформування на фінансовий номер НОМЕР_3». Пунктом 11.3 кредитного договору №06.11.2023-100001967 Позичальник підтвердив, що вказаний при реєстрації номер телефону належить виключно Позичальнику, не переданий та не буде переданий у користування чи володіння третім особам. Крім того, було здійснено перевірку перевипуску номерів мобільного оператору та було з`ясовано, що перевипуск сім-карти не проводився. Таким чином, твердження Позивача у даній справі про те, що номер НОМЕР_3 станом на вересень 2025 року йому не належав, саме по собі не спростовує належність цього номера Позивачу та суперечить доказам, які підтверджують використання цього номера самим Позивачем у попередніх, неоспорюваних ним кредитних правовідносинах. 15.09.2025 о 11:05:18 Позивач повторно пройшов ідентифікацію через Систему BankID НБУ за участю того самого банку-ідентифікатора - АТ КБ «ПРИВАТБАНК». З центрального вузла BankID НБУ були отримані ПІБ, РНОКПП, дата народження, паспортні дані та адреса Позивача, а також номер телефону НОМЕР_8 . Після цієї ідентифікації Позивач підписав повідомлення про зміну фінансового номера телефону на НОМЕР_15 одноразовим ідентифікатором A383. Саме номер НОМЕР_15 Позивач зазначає як власний номер телефону у поданій до суду позовній заяві. Наведене підтверджує, що зміна фінансового номера була здійснена після повторної ідентифікації тієї самої фізичної особи засобами Системи BankID НБУ. Система BankID НБУ функціонує відповідно до Положення про Систему BankID Національного банку України, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.03.2020 №32 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин). У Товариства не було об`єктивних підстав ігнорувати ідентифікаційні дані, отримані від банку- ідентифікатора через центральний вузол Системи BankID НБУ. 14.09.2025р. Позивач в особистому кабінеті позичальника https://sgroshi.com.ua/kabinet/, який знаходиться на офіційному сайті ТОВ «Споживчий центр» https://sgroshi.com.ua/ додав картку на яку бажає отримати кредит НОМЕР_9. Саме на цю картку НОМЕР_9 Відповідачем було перераховано суму кредиту в розмірі - 29 000,00 грн., що підтверджується квитанцією №863234972 від 14.09.2025 з призначенням платежу: Видача за договором кредиту №14.09.2025-100001682. У Заявці та Акцепті кредитного договору №14.09.2025-100001682 зазначені реквізити електронного платіжного засобу для надання кредиту: НОМЕР_16. Листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» вих. №1-1804 від 18.04.2026 додатково підтверджено успішне перерахування 14.09.2025 о 17:15:27 суми 29 000,00 грн на картку № НОМЕР_9 , транзакція iPay.ua №863234972. Грошові кошти за кредитним договором № 14.09.2025-100001682 були перераховані на карту, номер якої було вказано безпосередньо позивачем у кредитному договорі та який він підписав, що не заборонено жодною нормою чинного законодавства. Позивач посилається на витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12025141110001076, до якого 17.09.2025 внесено відомості за заявою Позивача. Сам факт внесення відомостей до ЄРДР свідчить про початок досудового розслідування та перевірку повідомлених заявником обставин, але не встановлює факту вчинення шахрайства, особу, яка його вчинила, або факту укладення кредитного договору не Позивачем. Станом на подання позову Позивач не надав вироку суду, повідомлення про підозру, висновку експерта, офіційної відповіді мобільного оператора або банку, якими було б встановлено заволодіння його фінансовим номером, засобами BankID чи платіжними реквізитами іншою особою. Предметом спору є визнання недійсним кредитного договору №14.09.2025- 100001682 від 14.09.2025 з тих підстав, що Позивач стверджує про відсутність свого волевиявлення та заперечує сам факт підписання і укладення договору. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц сформулювала висновок, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним. У позовній заяві Позивач не наводить належних доказів конкретних моральних страждань, їх тривалості, інтенсивності та обсягу, не обґрунтовує розрахунок суми 10 000,00 грн, а також не доводить прямого причинного зв`язку між будь-якою протиправною поведінкою саме ТОВ «Споживчий центр» та заявленою моральною шкодою. Навпаки, наявні докази свідчать про те, що Товариство діяло відповідно до отриманих через BankID НБУ ідентифікаційних даних, використало фінансовий номер, який раніше був переданий банком-ідентифікатором та використовувався Позивачем у попередніх кредитних відносинах, отримало належний одноразовий ідентифікатор і виконало платіж на картку, зазначену в електронному договорі. Таким чином, відсутні правові та фактичні підстави для стягнення з Відповідача моральної шкоди.

17.09.2026 від позивача надійшли додаткові пояснення, де зазначає, що 14.09.2025 кредитний договір був укладений з особою, яка в той день ідентифікацію через Систему BankID НБУ не проходила. Відповідача підтверджує, що одразу після того як йому стало відомо про укладення договору від його імені він зайшов в особистий кабінет на сайті відповідача, пройшов повторну ідентифікацію через Систему BankID НБУ і змінив свої особисті відомості на актуальні з метою зупинення протиправних дій невідомих йому осіб. 14.09.2025 у його особистий кабінет на сайті відповідача додано нову картку. При цьому відповідач надає повний номер картки, якого у нього в розпорядженні не було. Той факт, що на цю картку дійсно були перераховані кошти, ним не оспорюються. Вважаю, що в цьому випадку Суд може обрати той спосіб захисту, який дійсно захистить права позивача та, якщо не визнавати недійсним кредитний договір від 14.09.2025 №14.09.2025-100001682, то може визнати такий договір не укладеним або захистити права позивача у спосіб, який суд вважатиме юридично правильним. Просить витребувати у АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080, адреса: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074) інформацію щодо того на чиє ім`я була емітована картка НОМЕР_9 та виписку по операціям з цієї картки за період 13.09.2025 - 27.09.2025, а також загальну інформацію про відкриття зазначеного рахунку; витребувати у ПРАТ «Київстар» (код ЄДРПОУ 21673832, адреса: вул. Дегтярівська, буд. 53, м. Київ, 03113) інформацію щодо того кому належить номер НОМЕР_3 та щодо того коли активувалась/перевипускалась/деактивувалась сім карта із зазначеним номером.

Ухвалою від 17.09.2026 витребувано у АТ «АКЦЕНТ-БАНК» (код ЄДРПОУ 14360080, адреса: вул. Батумська, 11, м. Дніпро, 49074) інформацію щодо того на чиє ім`я була емітована картка НОМЕР_9 та виписку по операціям з цієї картки за період 13.09.2025 - 27.09.2025, а також загальну інформацію про відкриття зазначеного рахунку. Витребувано у ПРАТ «Київстар» (код ЄДРПОУ 21673832, адреса: вул. Дегтярівська, буд. 53, м. Київ, 03113) інформацію щодо того кому належить номер НОМЕР_3 та щодо того коли активувалась/перевипускалась/деактивувалась сім карта із зазначеним номером. Розгляд справи відкладено на 22.10.2026.

21.09.2026 від представника відповідача надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача У додаткових поясненнях Позивач лише зазначив, що у період 13-15.09.2025 він не втрачав повністю або тимчасово доступ до особистого кабінету АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та засобів авторизації у ньому. Разом з тим жодних документів АТ КБ «ПРИВАТБАНК», які б підтверджували відсутність у цей період несанкціонованого доступу до облікового запису Позивача, спроб входу з невідомих пристроїв, зміни налаштувань безпеки, відновлення доступу, а також результатів внутрішньої перевірки банку з цього питання Позивач суду не надав. Позивач також не зазначив і не підтвердив, що звертався до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про можливий несанкціонований доступ та що банк за результатами відповідної перевірки встановив його відсутність. Отже, наведене у додаткових поясненнях твердження є лише позицією Позивача і саме по собі не доводить відсутності доступу третіх осіб до засобів, які могли використовуватися для здійснення дій від його імені. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. До укладення спірного договору 14.09.2025 Товариство не отримувало від Позивача повідомлень про втрату, припинення використання або необхідність зміни цього фінансового номера. У системі Товариства фінансовий номер НОМЕР_3 не змінювався до 15.09.2025. Позивач просить суд у разі незгоди з вимогою про визнання договору недійсним самостійно «визнати такий договір неукладеним або захистити права позивача у спосіб, який суд вважатиме юридично правильним».

01.10.2026 на виконання ухвали від 17.09.2026 від представника АТ «Акцент-Банк» надійшла відповідь, де зазначено, що картка № НОМЕР_9 ( рахунок № НОМЕР_10 ) емітована на ім`я ОСОБА_2 .

19.10.2026 на виконання ухвали від 17.09.2026 від представника ПрАТ «Київстар» надійшла відповідь, де зазначено, що остання деактивація телефонного номеру НОМЕР_4 зафіксована 27.02.2024. Після цього телефонний номер був активований 14.09.2025. Телефонний номер НОМЕР_4 за весь час обслуговування перебував на умовах передплаченої форми надання послуг ПрАТ «Київстар» та обслуговувався знеособлено (анонімно), без укладання письмового договору. Тобто за жодною особою номер зареєстрований не був.

22.10.2026 розгляд справи відкладено на 28.10.2026.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, просить позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилася, причин неявки не повідомила, у відзиві на позовну заяву просили в позові відмовити.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд встановив, що на 14.09.2026 ОСОБА_1 подав заявку кредитного договору №14.09.2025-100001682 до ТзОВ «Споживчий центр». Реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даним та наступними договорами: НОМЕР_17.

У самому кредитному договорі №14.09.2025-100001682 зазначено погоджений канал комунікації за номером НОМЕР_3.

З відповіді від 14.10.2025 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 12.10.2025 не має відкритих рахунків в АТ «А-Банк». 22.03.2021 року ним було відкрито картку зелена - НОМЕР_1 , рахунок НОМЕР_2 , яку було закрито 14.07.2024 на підставі його звернення.

З витягу з ЄРДР вбачається, що відкрито кримінальне провадження №12025141110001076 від 17.09.2025 за заявою ОСОБА_1 , де зазначено, що 14.09.2025 о 17:15 невідома особа шляхом обману та шляхом використання інформаційних технологій уклала договір кредиту від імені ОСОБА_1 з ТОВ «Споживчий центр» на суму 29000 грн, які переказано на банківську картку АТ «А-Банк» № НОМЕР_11 та заволоділа вказаними коштами.

З відповіді №29.09.2026 вбачається, що картка № НОМЕР_9 ( рахунок № НОМЕР_10 ) емітована на ім`я ОСОБА_2 .

З відповіді від 19.10.2026 вбачається, що остання деактивація телефонного номеру НОМЕР_4 зафіксована 27.02.2024. Після цього телефонний номер був активований 14.09.2025. Телефонний номер НОМЕР_4 за весь час обслуговування перебував на умовах передплаченої форми надання послуг ПрАТ «Київстар» та обслуговувався знеособлено (анонімно), без укладання письмового договору. Тобто за жодною особою номер зареєстрований не був.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Позивач для захисту своїх прав обрав спосіб захисту у вигляді розірвання договору №14.09.2025-100001682, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Тлумачення статті 629 Цивільного кодексу України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору.

Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 Цивільного кодексу України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Згідно з вимогами частин 1,2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Частиною 1 статті 652 Цивільного кодексу України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

При цьому, за змістом статей 203, 215, 217 Цивільного кодексу України оспорювати правочин у суді може одна зі сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.

При цьому суд враховує, що під час розгляду спорів необхідно чітко відмежовувати розірвання договору від визнання його недійсним.

Підставою для визнання правочину недійсним є невідповідність вимогам закону під час укладання договору, а підставою розірвання договору (окрім згоди сторін) є неналежне виконання або невиконання його умов чи умов, встановлених для такого договору законом.

Суд звертає увагу, що на відміну від визнання договору недійсним, розірвання договору припиняє його дію лише на майбутнє і не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 року у справі №916/667/18).

У зв`язку із чим, посилання позивача, як на підставу для розірвання договору на норми статей 358, 760, 761 та 827 Цивільного кодексу України не приймаються судом, оскільки норми статей 358, 760, 761 та 827 Цивільного кодексу України регулюють порядок здійснення права спільної часткової власності, вимоги до предмета договору та правомочності сторін договору найму (позички), а також особливості правового режиму договору позички.

Разом з тим, застосування зазначених норм спрямоване насамперед на захист прав та інтересів сторін відповідного договірного зобов`язання.

З аналізу вищевикладеного слідує, що доводи позивача щодо невідповідності оспорюваного договору вимогам статей 358, 760, 761, 827 Цивільного кодексу України не можуть бути самостійною та достатньою підставою для його розірвання за позовом особи.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

З аналізу вищевикладеного слідує, що захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом або договором. При цьому обраний спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру його порушення та забезпечувати реальне поновлення такого права.

Звертаючись до суду, позивач самостійно визначає предмет і підстави позову, а також спосіб судового захисту, якого він просить. Водночас суд зобов`язаний перевірити обґрунтованість заявлених вимог, установити наявність порушеного права чи законного інтересу та з`ясувати, чи забезпечить обраний позивачем спосіб захисту його поновлення.

Суд зазначає, що розірвання договору та визнання його недійсним є різними способами захисту цивільних прав, які мають відмінні правові підстави та правові наслідки. Зокрема, розірвання договору спрямоване на припинення договірних правовідносин на майбутнє, тоді як визнання правочину недійсним пов`язане з недодержанням установлених законом вимог під час його вчинення та тягне правові наслідки, передбачені законом для недійсного правочину.

Отже, доводи позивача щодо невідповідності договору вимогам закону самі по собі не є достатньою підставою для його розірвання. Суд має оцінити, чи свідчать наведені позивачем обставини про наявність передбачених законом або договором підстав саме для розірвання договору.

З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, закріплений у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та не вправі на власний розсуд змінювати предмет позову або присуджувати те, чого позивач не просив.

Таким чином, вирішуючи спір, суд виходить із фактичних обставин, на які посилається позивач, досліджених доказів та правових підстав заявлених вимог. За відсутності встановлених передбачених законом або договором підстав для розірвання кредитного договору позовні вимоги про його розірвання задоволенню не підлягають.

У зв`язку із чим, позовні вимоги позивача про розірвання договору №14.09.2025-100001682, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 не підлягають до задоволення.

Керуючись статтями 12, 13, 81, 263-265 ЦПК України, статтями 16, 651 ЦК України, суд

ухвалив :

в позові відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Б. Нагірна