Решение № 141005134, 26.10.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/6370/26

Провадження №: 2-о/336/276/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючої судді Савеленко О.А.,

за участі секретаря судового засідання Соколової А.К.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника Жидкової Л.І.,

свідка ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час його смерті, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Жидкову Л.І. звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із заявою про встановлення факту родинних відносин, у якій просить встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем - матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги обґрунтовує тим, що його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Батьки перебували в зареєстрованому шлюбі, який в подальшому був розірваний. Батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Мати - ОСОБА_3 була інфвалідом першої групи Б загального захворювання з 03.04.2023, інвалідність встановлена безстроково, не підлягала переогляду, потребувала постійного стороннього догляду. Заявник захищав Батьківщину, проходив службу, є учасником бойових дій, був травмований та після поранення втратив слух. Є інвалідом третьої групи.

Стверджує, що з початку листопада 2023 року постійно проживав з матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 доглядав за нею. Мати хворіла хворобою серця. Квартира, в якій вони проживали належить знайомій заявника. Квартира АДРЕСА_3 , де заявник зареєстрований - не придатна для проживання в ній інваліду.

До початку листопада 2023 року за матір`ю заявника доглядали його знайомі, за догляд яким він сплачував. ІНФОРМАЦІЯ_2 мати заявника ОСОБА_3 у віці 63 років померла, причина смерті - атеросклеротична хвороба серця. Після її смерті відкрилась спадщина.

22.04.2026 заявник звернувся до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієвої Н.П. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері. Нотаріус видав Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дій, оскільки заявник не проживав постійно із спадкодавцем на час смерті та пропустив встановлений законом 6 місячний строк для прийняття спадщини. Заявник наполягає, що він з початку листопада 2023 року та по день смерті проживав разом з матір`ю - ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , а тому прийняв спадщину після її смерті в силу ч.3 ст.1268 ЦК України. У підтвердження надає докази, що він здійснював її поховання, а також, що мати за цією адресою надала йому нотаріально посвідчену довіреність, за якою він придбав будинок. Вказує, що встановлення факту постійного проживання з матір`ю необхідно йому для оформлення спадщини після її смерті.

Посилаючись на викладені обставини просить суд задовольнити заяву.

Ухвалою судді від 29.06.2026 заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків. Недоліки усунуто вчасно.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03.08.2026 відкрито провадження у справі, призначено судове засідання в порядку окремого провадження, витребувано докази у справі, а саме: у Приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Дмитрієвої Наталії Павлівни (адреса місцезнаходження: м.Запоріжжя, вул.Європейська, 16, прим.ІХ) копію належно завіреної спадкової справи, заведеної після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.09.2026 на виконання ухвали суду від Приватного нотаріуса запорізького районного нотаріального округу Дмитрієвої Н.П. до суду надійшла копія спадкової справи №89/2026 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 .

Заявник ОСОБА_1 та його представник - адвокат Жидкова Л.І. вимоги, викладені в заяві підтримали, просили їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи Територіальної громади в особі Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області в судове засідання не з`явився, будь-яких клопотань до суду не надав, причин неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через підсистему «Електронний Суд».

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьками є ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , про що свідчить свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №160733, ОСОБА_3 встановлена «перша Б» група інвалідності, безтерміново. ОСОБА_3 потребує постійного стороннього догляду.

ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 10.05.2023, про що свідчить витяг з реєстру територіальної громади.

ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 бути її представником з питань придбання на її ім`я нерухомого майна та оформлення, реєстрацію права власності на придбану нерухомість, у зв`язку із чим видала довіреність посвідчену 24 листопада 2023 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Ракитянською Т.Г. та зареєстровану в реєстрі за №1802. Довіреність містить відомості, що у зв`язку з хворобою довірителя, довіреність посвідчено за адресою: АДРЕСА_1 .

29.11.2023 ОСОБА_1 від імені ОСОБА_5 придбав житловий будинок, літ.А, з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 65,9 кв.м., житловою площею 47,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та земельну ділянку площею 0,07 га, кадастровий номер: 2322155600:05:002:0163, місце розташування якої: АДРЕСА_5 , що підтверджується договором купівлі-продажу, посвідченого 29 листопада 2023 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Якіб`юк Ю.А. та зареєстрованим в реєстрі за №1882.

Право власності на зазначене вище майно зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав, інд.№ витягу: 356367389 та №356367852.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , у віці 63 років, про що Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) зроблено відповідний актовий запис №796, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 . Згідно з довідкою про причину смерті, ОСОБА_3 померла від атеросклеротичної хвороби серця.

Судом досліджені квитанції №732719 від 21.07.2024, №732224 від 23.07.2024, №732215 від 25.07.2024 за оплату ритуальних послуг з поховання, в яких зазначено прізвище померлої « ОСОБА_1 », адреса « АДРЕСА_1 ».

22.04.2026 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Дмитрієвою Н.П. на підставі заяви ОСОБА_1 заведено спадкову справу № 89/2026 після померлої ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкова справа зареєстрована в Спадковому реєстрі за №75509844.

Згідно з матеріалами спадкової справи, інші спадкоємці після померлої ОСОБА_3 відсутні.

Як видно з відповіді, наданої нотаріусу Дмитрієвій Н.П. Новомиколаївською селищною радою Запорізького району Запорізької області, ОСОБА_3 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_6 .

Постановою приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Дмитрієвої Н.П. ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3 , оскільки на день її смерті місце проживання заявника було зареєстровано окремо від спадкодавця.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , пояснив, що знайомий з ОСОБА_1 з 1999 року, коли вони навчались у ПТУ. Також був знайомий з батьками заявника, його дружиною, з якою він згодом розлучився. Після розлучення, з 2021 року проживав за адресою: АДРЕСА_7 , разом з матір`ю, яка тяжко хворіла та останнім часом не могла пересуватись. Також вказав, що ОСОБА_1 наймав доглядальницю за матір`ю. Після смерті матері саме ОСОБА_6 займався її похованням.

Відповідно до ч. 1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Враховуючи викладене, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори в межах 6-місячного строку, встановленого для прийняття спадщини (ст. 1270 ЦК). Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини, (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

У відповідності до п.п. 3.21, 3.22. глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 Цивільного кодексу, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання про те, що місце проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Згідно з п.п. 4.10. п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. У такому випадку вказані обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно роз`яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідний висновок викладений у постанові Верховного суд від 12 квітня 2022 року у справі № 175/2730/20 (провадження № 61-19265св21).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 міститься правовий висновок, що згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» відсутність реєстрації місця проживання не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Факт постійного проживання позивача разом із спадкодавцем по день смерті останнього підтверджує наявність у позивача можливостей для вирішення його спадкових прав. Аналогічна позиція сформульована у постанові Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18).

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з частинами першою, другою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтереси інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) сформульовано висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Таким чином, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При розгляді судом даної справи інших спадкоємців, окрім заявника ОСОБА_1 не встановлено, а отже немає і спору про право, вирішення даного питання надасть право заявнику, який є спадкоємцем першої черги за законом, на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 , та відповідно, реалізацію його спадкових прав.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що за результатами розгляду справи, знайшов підтвердження факт спільного проживання заявника ОСОБА_1 разом з спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 18, 89, 264, 265, 315, 353, 354 ЦПК України, ст.ст.29, 1268-1270, 297 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 до Територіальної громади в особі Кушугумської селищної ради Запорізького району Запорізької області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час його смерті - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 30.06.2009 Шевченківським РВ ГУМВС України в Запорізькій області за адресою: АДРЕСА_1 разом із спадкодавцем - матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , на час відкриття спадщини.

Судові витрати віднести на рахунок заявника.

Інформація про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_4 .

Заінтересована особа: Кушугумська селищна рада Запорізького району Запорізької області, ЄДРПОУ 24912102, адреса місцезнаходження: Запорізька область, Запорізький район, с-ще Кушугум, вул.Соборна, 23.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.А. Савеленко

26.10.26