Постановление суда № 141004516, 23.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/14075/26

1-кс/308/6561/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 жовтня 2026 року м. Ужгород

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого слідчої групи старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області майора поліції ОСОБА_6 , погодженого прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, який тимчасово не працює, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні №12026071030000207, відомості про яке 17.02.2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий слідчої групи старший слідчий СВ Ужгородського РУП ГУ НП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, у кримінальному провадженні №12026071030000207, відомості про яке 17.02.2026 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, у складі ОСОБА_8 та невстановленою на даний час слідством особою, маючи єдиний умисел на незаконне придбання, зберігання, а також незаконний збут психотропних засобів, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно - небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 12 вересня 2026 року, з метою досягнення запланованого результату та незаконного збагачення здійснювали заборонені операції в сфері обігу наркотичних засобів.

Зокрема встановлено, на виконання вищевказаного єдиного злочинного умислу ОСОБА_5 у невстановлені досудовим розслідуванням час, місце та спосіб отримав від невстановленої особи з метою подальшого збуту наркотичний засіб - метамфетамін. Після цього ОСОБА_5 вказаний психотропний засіб незаконно зберігав з метою збуту до 13.09.2026, коли о 11:20 год., перебуваючи біля буд. №7 по вул. Требішовська в м. Ужгород (за місцем фактичного проживання ОСОБА_5 ), під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, незаконно збув його за 2 000 грн особі зі зміненими анкетними даними « ОСОБА_9 » у виді паперового згортку з порошкоподібною речовиною, який він надалі добровільно видав працівникам ВКП Ужгородського ГУНП в Закарпатській області. Усередині вказаного зіп-пакету, згідно з висновком експерта, містився психотропний засіб, обіг якого обмежено - метамфетамін, масою 0,1915 г.

За таких обставин, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

21.10.2026 ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

21.10.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, зокрема: матеріалами НСРД, які проведені в даному кримінальному провадженні; протоколом затримання особи ОСОБА_5 ; результатом проведеної судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин за висновком №СЕ-19/107-25/11845-НЗПРАП від 25.09.2026; протоколом допиту свідка; протоколом обшуку від 21.10.2026 року та іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Під час досудового розслідування встановлені та підтверджені ризики, передбачені п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, якими обґрунтовується необхідність у застосуванні щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Злочин, який інкримінуються ОСОБА_5 , є тяжким і передбачає призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, що у разі визнання винним останнього у вчиненні даного кримінального правопорушення, вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Так, у ст. 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Запобігання спробам незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. Даний ризик обґрунтовано тим, що у вказаному кримінальному провадженні є необхідність у проведенні ряду судових експертиз, а саме: експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин їх аналогів та прекурсорів, молекулярно-генетичних експертиз, щодо наявності біологічних зразків на вилучених об`єктах та експертиз звукозапису щодо належності голосу та мовлення підозрюваному, які зафіксовані під час проведення НСРД. Вказане дає підстави обґрунтовано припускати, що підозрюваний, перебуваючи на волі, зможе вчинити спробу вплинути на експертів які будуть проводити дані експертизи (шляхом умовляння, погроз, підкупу та інше). Також у даному кримінальному провадженні є необхідність у відібранні біологічних зразків у підозрюваного для порівняльного дослідження з біологічними зразками на об`єктах вилучених з речей, для чого необхідно залучати спеціалістів на яких підозрюваний також зможе вчинити спроби вплинути (шляхом умовляння, погроз, підкупу та інше), а також підозрюваний зможе вчиняти дії, спрямовані на пошук особи, яка була залучена для проведення оперативної закупки наркотичних засобів у даному кримінальному провадженні.

Запобігання спробам знищити, сховати або спотворити речі і документи, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинених кримінальних правопорушень. Наразі, зважаючи на спосіб здійснення підозрюваним злочинної діяльності із застосуванням заходів конспірації, яких дотримуються всі співучасники злочинних дій, що значно утруднює процес збирання доказів, досудове розслідування вказаного кримінального провадження не закінчено, органом досудового розслідування здійснюється встановлення інших обставин даного кримінального правопорушення, свідків, які тим чи іншим чином можуть підтвердити або спростувати факт вчинення підозрюваним інкримінованого йому злочину, а тому перебуваючи на свободі підозрюваний може вдатися до дій, спрямованих на знищення, приховування або спотворення речей і документів, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинених кримінальних правопорушення.

Запобігання спробам перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання, чи штучно створити докази, в тому числі в електронному вигляді, які б підвереджували його невинуватість у вчиненні інкримінованого злочину.

Вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Перебуваючи на волі, ОСОБА_5 , будучи обізнаним щодо осіб, в яких він зможе придбати наркотичні засоби, а також наркозалежних осіб, яким він зможе збути такі наркотичні засоби, окрім того ОСОБА_5 зможе продовжити вчинення злочину, у якому підозрюється, оскільки може змінити місце для збуту наркотичних засобів, а також схилити інших осіб для вчинення злочинів у сфері обігу, пов`язаних із наркотичними засобами та психотропними речовинами. Таким чином, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність вищевказаних ризиків. Оскільки ОСОБА_5 , перебуваючи на волі може і надалі здійснювати збут наркотичних засобів з метою отримання прибутку.

Слідчий наголошує, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стало наслідком ретельного дослідження обставин кримінального правопорушення, а також особи підозрюваного. Висновки сторони обвинувачення, що інші запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим кримінальним процесуальним законом є не припущенням, а об`єктивною дійсністю. У зв`язку з чим особисте зобов`язання, особиста порука підозрюваного, домашній арешт та застава будуть недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно із взяттям під варту, оскільки застосування таких запобіжних заходу, як: особисте зобов`язання не може забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки підозрюваний перебуваючи на волі може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органу досудового розслідування встановити всі обставини події; особиста порука також не може бути застосована, як запобіжний захід, оскільки підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органу досудового розслідування встановити всі обставини події; домашній арешт також не зможе забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки підозрюваний, може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органам досудового розслідування встановити всі обставини події; застава також не може забезпечити належне виконання покладених на особу обов`язків, оскільки існує ризик того, що перебуваючи на волі підозрюваний, може переховуватись від органів досудового розслідування, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи будь-яким чином перешкоджати органу досудового розслідування встановити всі обставини події. А тому інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, оскільки альтернативні запобіжні заходи не забезпечують належний рівень гарантії доброчесної поведінки підозрюваного, тому наявна необхідність в обранні такої міри запобіжного заходу.

На підставі наведеного, просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород, Закарпатської області, громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою АДРЕСА_2 , з середньою спеціальною освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, відносно якого у кримінальному провадженні 12020070170001030 за ч. 3 ст. 307 КК України в Ужгородському міськрайонному суді розглядається обвинувальний акт, раніше не судимого, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) діб.

Прокурор у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримав та просив задовольнити. Заперечив проти доводів сторони захисту, повідомив про виявлення у підозрюваного 12 пістолетів, гранат, при обшуку слідчий лиш обмежив у пересуванні особу.

Захисник підозрюваного адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні згідно поданих заперечень зауважив, що кваліфікація за ч. 2 ст. 307 КК України фабулою підозри не підтверджена частина 2 ст. 307 КК України, яка передбачає вичерпний перелік кваліфікуючих ознак: повторність; попередня змова групи осіб; вчинення особою, яка раніше вчинила одне з кримінальних правопорушень, передбачених ст. 308-310, 312, 314, 315, 317 KK України; залучення неповнолітнього; збут у місцях масового перебування громадян або в місця позбавлення волі; великі розміри; особливо небезпечні наркотичні засоби чи психотропні речовини. З усього цього переліку підозра і клопотання посилаються лише на одну ознаку «за попередньою змовою групою осіб». Проте сама фабула цю ознаку спростовує: ОСОБА_5 , за версією слідства, «у невстановлені досудовим розслідуванням час, місце та спосіб отримав від невстановленої особи» речовину, сам її зберігав і сам збув особі « ОСОБА_9 » біля свого будинку. Жодної дії ОСОБА_8 в епізоді 13.09.2026 не описано. Невстановлена особа, у якої нібито придбано речовину, є її постачальником, а не співвиконавцем збуту. Відповідно до ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення вчинене за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили дві або більше особи, які заздалегідь домовилися про спільне його вчинення. Ні часу, ні змісту такої домовленості, ні ролі кожного учасника в підозрі не наведено. Інших кваліфікуючих ознак ОСОБА_5 не інкриміновано. Повторність не ставиться (підозра охоплює один епізод). Метамфетамін, як зазначено у висновку експерта № СЕ-19/107-26/11845-НЗПРАП від 25.09.2026, є психотропною речовиною, обіг якої обмежено (таблиця ІІ, список № 2 Переліку, затвердженого постановою КМУ від 06.05.2000 № 770), а не особливо небезпечною. Великий розмір не встановлювався. Отже, навіть за версією обвинувачення дії могли б охоплюватися лише ч. 1 ст. 307 КК України з санкцією від чотирьох до восьми років позбавлення волі без конфіскації майна. Через це відсутній головний аргумент клопотання щодо ризику переховування посилання на загрозу покарання «до 10 років з конфіскацією майна» (стор. 3, 5 клопотання). Крім того, згідно з висновком експерта, експертизу призначено постановою слідчого ОСОБА_10 від 17.09.2026 в іншому кримінальному провадженні - № 12026071030001045 від 14.09.2026, і на пакуванні об`єкта після дослідження зазначено саме цей номер. Постанови про об`єднання цього провадження з провадженням № 12026071030000207 до клопотання не додано. За таких обставин висновок експерта, на якому грунтується предмет підозри, на цьому етапі не може вважатися належно пов`язаним із цим провадженням, що впливає на оцінку вагомості доказів (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України). Момент фактичного затримання здійснено без підстав, передбачених законом 06:00 21.10.2026. Згідно з протоколом обшуку, обшук житла ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_2 , проведено 21.10.2026 у період з 06 год 09 хв до 15 год 06 хв за участю семи працівників правоохоронних органів. Протокол затримання складено того ж дня з 15 год 48 хв до 16 год 59 хв, і в ньому час затримання зазначено як 15 год 11 хв. Відповідно до ст. 209 КПК України особа є затриманою з моменту, коли вона силою або через підкорения наказу змушена залишатися поряд з уповноваженою службовою особою чи в приміщенні, визначеному уповноваженою службовою особою. Згідно з ч. 5 ст. 208 КПК України у протоколі затримання зазначається точний час затримання саме відповідно до ст. 209 КПК України. У зауваженнях до протоколу обшуку, внесених захисником і підтриманих ОСОБА_5 , зафіксовано, що близько 06:00 працівники спецпідрозділу виламали ворота, увірвалися до будинку без відеофіксації, поклали ОСОБА_5 на підлогу та завдали йому тілесних ушкоджень близько трьох-чотирьох ударів в область правого коліна і кілька ударів по нирках, хоча ніхто не чинив опору і не тікав; працівники з відеокамерою зайшли лише через 7-8 хвилин. Відтоді й до складання протоколу затримання ОСОБА_5 не міг вільно пересуватися і залишити місце обшуку, тобто був фактично затриманий з 06:00 21.10.2026. Від моменту фактичного затримання обчислюються всі процесуальні строки: строк тримання під вартою з моменту затримання (ч. 2 ст. 197 КПК України); затримана без ухвали особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду (ч. 2 ст. 211 КПК України), а загальний строк затримання не може перевищувати сімдесяти двох годин (ч. 1 ст. 211 КПК України). Від 06:00 21.10.2026 шістдесятигодинний строк спливає о 18:00 23.10.2026, сімдесятидвогодинний якого тримається особа, не доведе існування законних підстав для затримання без 06:00 24.10.2026. Якщо орган, під вартою без ухвали та відсутність зволікання з доставленням до суду, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу незалежно від наявності клопотання (ч. 5 ст. 206 КПК України). Просить встановити і зазначити в ухвалі момент фактичного затримання ОСОБА_5 06:00 21.10.2026. Насильство під час затримання та отримання паролів без роз`яснення з 06:00 до 15:11 ОСОБА_5 права затриманого не роз`яснювалися: права, передбачені ч. 4 ст. 208 і ст. 42 КПК України, роз`яснено йому лише під час складання протоколу затримання, після закінчення обшуку. Протягом цього часу, як зазначено в зауваженнях до протоколу обшуку, після побиття і під тиском від ОСОБА_5 отримали паролі до вилучених мобільних телефонів; у протоколі обшуку біля запису про вилучений мобільний телефон iPhone 11 вписано цифровий пароль. ОСОБА_5 , будучи фактично затриманим, не знав про своє право не свідчити проти себе і не відповідати на запитання, бо це право йому не роз`яснили.

Разом з тим наголошує, що ризик переховування (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України) клопотання виводить лише з тяжкості покарання, яку, як показано в розділі 1, визначено неправильно. Тримання під вартою відповідає принципу верховенства права лише тоді, коли враховано не лише тяжкість злочину, а й конкретні обставини справи, реальні причини, що обумовлюють потребу в триманні особи під вартою, та неможливість застосування інших, більш м`яких, запобіжних заходів (Рішення Конституційного Суду України від 25.06.2019 № 7-p/2019, абзац десятий пункту 4 мотивувальної частини). ОСОБА_5 є громадянином України, зареєстрований і постійно проживає в м. Ужгороді, одружений; затримали його вдома. Сам слідчий зазначає, що в Ужгородському міськрайонному суді розглядається обвинувальний акт щодо нього в іншому провадженні, і жодного факту його неявки чи переховування за весь час розгляду тієї справи сторона обвинувачення не навела. Ризик впливу на експертів і спеціалістів (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України) є надуманим: експертизу речовини вже проведено (висновок від 25.09.2026), експерти є працівниками державної експертної установи, а відібрання зразків здійснюється в процесуальному порядку і не залежить від волі підозрюваного. Клопотання не наводить жодного факту погроз, підкупу чи спроби контакту з будь-яким свідком. Ризик знищення речей і документів (п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України) усунуто самим слідством: під час обшуку 21.10.2026 вилучено всі мобільні телефони, SIM-картки, записи, ваги та інші предмети. Ризики перешкоджання провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення (п. 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) викладено виключно у формі припущень «може», без жодного факту. Повідомляє також, що ОСОБА_5 53 роки, він одружений, має постійне місце проживання в м. Ужгороді, освіта середня спеціальна. Він хворіє, що підтверджується медичною документацією, яка додається. Твердження клопотання про те, що «стороною захисту не надано даних щодо наявності у підозрюваного тяжких захворювань», цим спростовується. ОСОБА_5 тимчасово не працює, постійного доходу не має, майна у власності не має. Просив відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_6 про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 22:00 до 06:00 щодобово, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Якщо слідчий суддя дійде висновку про необхідність застосування тримання під вартою, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України визначити заставу в мінімальному розмірі двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень, із зазначенням в ухвалі обов`язків, які будуть покладені на підозрюваного в разі внесення застави. Встановити і зазначити в ухвалі, що ОСОБА_5 фактично затриманий 21.10.2026 о 06 год. 00 хв. (ст. 209 КПК України), та обчислювати строк тримання під вартою, у разі його застосування, з цього моменту (ч. 2 ст. 197 КПК України).

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника. Підтвердив, що о 06.00 до нього увірвалися працівники поліції, повалили на підлогу і били по тілу, просив їх не бити, при цьому йому відповідали мовчати. Повідомив, що у нього є колекція стартових пістолетів та шумових гранат, такі навіть на стіні у нього висять.

Заслухавши позицію прокурора з приводу внесеного клопотання, пояснення підозрюваного та його захисника, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Як встановлено в судовому засіданні витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань за номером кримінального провадження №12026071030000207, підтверджується, що Ужгородським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2026 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

21.10.2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме незаконне придбання, зберігання, а також незаконний збут, психотропних засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб.

З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, вбачається, що 21.10.2026 року о 15 год. 11 хв. ОСОБА_5 , затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Статтею 131 КПК України визначено, що запобіжний захід є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Слідчий суддя враховує, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Згідно положень статті 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу чи особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою може оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув`язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв`язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року по справі «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжкого злочину та санкцією якого передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.

Дослідивши матеріали, долучені до клопотання, а саме: рапорт від 16.02.2026 року; витяг з ДМС України; вимога УІЗ ГУНП в Закарпатській області; протокол вручення технічних засобів від 13.09.2026 року; протокол видачі грошових купюр для проведення оперативної закупівлі від 13.09.2026 року; протокол огляду особи покупця від 13.09.2026 року; протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 13.09.2026 року; протокол допиту свідка ОСОБА_9 від 14.09.2026 року; висновок експерта №СЕ/19/107-26/11845-НЗПРАП від 25.09.2026 року; протокол обшуку від 21.10.2026 року, слідчий суддя вважає обґрунтованою підозру.

Між тим, поняття «обґрунтована підозра» з позиції Європейського суду з прав людини (справа «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04, рішення від 21.04.2011 року) означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справах «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року).

Водночас слідчий суддя констатує, що під час вирішення питання щодо застосування запобіжних заходів оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб встановити чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Вирішуючи клопотання про обрання підозрюваному запобіжного заходу, слідчий суддя вважає, що докази та обставини, на які посилаються слідчий та прокурор дають достатні підстави для висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, який відносяться до категорії тяжкого та у разі визнання його винуватим у вчиненні цього злочину йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років з конфіскацією майна, що у разі визнання винним останнього у вчиненні даного кримінального правопорушення, вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Зважаючи на спосіб здійснення злочинної діяльності із застосуванням заходів конспірації, що значно утруднює процес збирання доказів, досудове розслідування вказаного кримінального провадження не закінчено, органом досудового розслідування здійснюється встановлення інших обставин даного кримінального правопорушення, свідків, а тому перебуваючи на волі підозрюваний може вдатися до дій, спрямованих на знищення, приховування або спотворення речей і документів, що мають істотне значення для встановлення всіх обставин вчинених кримінальних правопорушення, іпливу на свідків, інші ризики викладені в колопотанні слідчого, на думку слідчого судді є необґрунтованими.

У даному випадку стороною обвинувачення доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, наявні обґрунтовані ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням наведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. Так, домашній арешт неможливо застосувати зважаючи на тяжкість злочину та спосіб вчинення із залученням інших осіб та використовуючи засоби конспірації. Особистого зобов`язання для запобігання ризиків буде недостатньо, оскільки виконання покладених на обвинуваченого обов`язків буде залежати виключно від волі самого ОСОБА_5 та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків. Застосування особистої поруки є неможливим, оскільки відсутні особи, які прибули до суду та висловили готовність надати письмове зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його в суд на першу про те вимогу.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Доводи сторони захисту зазначених висновків слідчого судді не спростовують, а матеріали клопотання не містять переконливих відомостей, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою. Так, стороною захисту долучено паспорт громадянина України; консультаційний висновок від 25.08.2025 року; консультативний висновок спеціаліста від 25.08.2025 року; виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 5534Н/438; діагностичний звіт № 325329904 від 04.05.2026 року; виписку про проходження УЗД щитоподібної залози; виписку про дуплексне обстеження екстракраніальних відділів судин дуги аорти; виписку про проходження мультиспіральної комп`ютерної томографії № 01932, що не доводять доводів сторони захисту в цій частині.

Також, суд критично ставиться до доводів захисника, підозрюваного щодо суперечливості моменту фактичного затримання підозрюваного ОСОБА_5 з урахуванням положень ст. 236 КПК України та відхиляє їх з огляду на підписання ним протоколу про затримання без зауважень та доповнень до нього. Цей протокол також без зауважень та доповнень підписаний захисником ОСОБА_11 . У цьому протоколі зазначений час затримання: 21.10.2026 року о 15:11 год. Якщо можна говорити про юридичну необізнаність підозрюваного у цьому випадку, то захисник, маючи знання у сфері права та досвід, повинен був перевірити обставину фактичного затримання та внести, у разі невідповідності, зауваження та доповнення до протоколу в цій частині. Щодо письмових заперечень у протоколі обшуку від 21.10.2026, то такі не підтверджуються поданими доказами, зокрема, відеозаписом (який сторона не просила дослідити), проведення обшуку на підставі дозволу слідчого судді. Також, ст. 236 КПК України передбачено, що перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності - іншій присутній особі повинна бути пред`явлена ухвала і надана її копія. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність. Поряд з цим, слідчим суддею постановлено ухвалу в порядку ст. 206 КПК України.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

На виконання зазначених вимог слідчий суддя, враховуючи обставини кримінального правопорушення та стадію досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, вважає за можливе одночасно визначити заставу як альтернативний запобіжний захід.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя враховує, що виходячи з практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Враховуючи конкретні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , його майновий стан та стан здоров`я, слідчий суддя вважає, що у зв`язку з наведеним та з урахуванням тяжкості злочину, його високого ступеня суспільної небезпеки, а також даних про особу підозрюваного та ризиків, встановлених слідчим суддею, останньому слід визначити заставу в розмірі тридцяти п`яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (3328 грн.), відповідно становить 116480 грн., оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Крім того, у разі внесення застави на підозрюваного у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого чи прокурора за кожним їх викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю; повідомляти слідчого та прокурора про зміну свого місця проживання та місця роботи (служби); здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 369, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з 15 год. 11 хв. 21 жовтня 2026 року.

Встановити строк дії ухвали до 18 грудня 2026 року, включно.

Визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, 35 (тридцять п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що відповідно становить 116480 (сто шістнадцять тисяч чотириста вісімдесят) гривень на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408; банк отримувача ДКСУ, м. Київ; код банку отримувача (МФО) 820172; рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

Роз`яснити, що підозрюваний ОСОБА_5 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У разі внесення застави на ОСОБА_5 , у відповідності до ч. 5 ст.194 КПК України, покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складений 28 жовтня 2026 року.

Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1