Решение № 141000143, 28.10.2026, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/1041/26Єдиний унікальний № 748/829/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2026 рокум. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої-судді Майбороди С.М.,

з участю секретаря судового засідання Самбур Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

19.03.2026 р., через систему «Електронний суд», представник ТОВ «Споживчий Центр» - Новіков І.А., який діє на підставі довіреності № 2402/26-01 від 24.02.2026 р., звернувся з позовом до суду, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість за Кредитним договором № 09.12.2023-100002629 від 09.12.2023 р. у розмірі 9 575,00 грн та судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 09.12.2023 р. уклали Кредитний договір (оферти) № 09.12.2023-100002629. Відповідно до умов кредитного договору Позичальнику надається кредит в с сумі 5 000,00 грн; строк на який надається кредит - 31 дні з дати його надання; дата надання кредиту - 09/12/2023; дата повернення кредиту - 08/01/2024; первинний період користування Кредитом - 3 днів з дня його надання; черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3 % за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Зазначають, що ТОВ «Споживчий Центр» свої зобов`язання за Договором виконало належним чином та в повному обсязі. В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на дату подання позову, утворилась заборгованість у розмірі 9 575,00 грн, що складається з: тіла кредиту - 5 000,00 грн та процентів - 4 575,00 грн. З огляду на те, що відповідач у добровільному порядку заборгованість не погашає, представник позивача звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий Центр» заборгованість у сумі 9 575,00 грн, а також судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Протоколом авторозподілу від 19.03.2026 р. головуючим суддею у справі визначено Кухту В.О.

Ухвалою судді від 25.03.2026 р. прийнято зазначений позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

31.03.2026 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому останній просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі та судові витрати покласти на ТОВ «Споживчий Центр» з огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту отримання відповідачем кредитних коштів і укладення ним кредитного договору. Зокрема, відповідач зазначає, що надана позивачем квитанція LiqPay містить лише маскований номер платіжного інструменту, за яким неможливо встановити його належність відповідачу та підтвердити зарахування на нього кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн. При цьому позивачем не надано банківської виписки або іншого первинного банківського документа, який би підтверджував фактичне перерахування коштів саме відповідачу, а договір про надання послуг у системі LiqPay підтверджує лише наявність договірних відносин між позивачем та АТ КБ «ПриватБанк». Також відповідач наголошує на відсутності належних технічних доказів укладення та підписання кредитного договору саме ним, зокрема доказів направлення відповідачу одноразового ідентифікатора, його отримання та використання для підписання договору. Крім того, відповідач звертає увагу на те, що в документі щодо використання BankID НБУ зазначено дату 10.08.2023 р., тоді як кредитний договір датований 09.12.2023 р., у зв`язку з чим вважає, що цей документ не підтверджує проведення електронної ідентифікації під час укладення договору. Посилаючись на положення ст. ст. 76-81, 83, 141, 178 ЦПК України, ст. ст. 1046, 1054 ЦК України та ст. ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач стверджує, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами обставин, на які посилається як на підставу позовних вимог.

Позивачу було запропоновано подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня його отримання.

01.04.2026 р. до суду надійшла відповідь на відзив, подана представником ТОВ «Споживчий Центр» - Ларіоновим К.О., який діє на підставі довіреності № 3112/25-40 від 31.12.2025 р., у якій представник просить задовольнити позовні вимоги та зазначає, що кредитний договір укладено в електронній формі з дотриманням вимог чинного законодавства, шляхом його підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором, а особу останнього ідентифіковано за допомогою системи BankID Національного банку України. На підтвердження укладення договору та перерахування кредитних коштів позивач посилається на подані до суду електронні документи й платіжну квитанцію сервісу LiqPay, у якій зазначено платіжний інструмент із частково прихованим номером 516874*03. При цьому представник позивача заперечує доводи відповідача про відсутність належних доказів отримання коштів, зазначаючи, що ТОВ «Споживчий Центр» не є банківською установою, не має доступу до повних реквізитів платіжної картки відповідача та його банківської виписки, а відповідні відомості становлять банківську таємницю. Також представник наполягає на тому, що відсутність банківської виписки сама по собі не спростовує факту перерахування коштів, а подані документи необхідно оцінювати в сукупності з іншими доказами у справі. Щодо заперечень відповідача стосовно ідентифікації особи та підписання електронного договору представник позивача посилається на використання системи BankID і передбаченого договором способу його укладення в електронній формі, вважаючи такі обставини достатніми для підтвердження волевиявлення відповідача. Крім того, представник зазначає, що відповідач не надав власного розрахунку заборгованості та належних доказів на спростування розрахунку, поданого позивачем, а тому вважає відповідні заперечення необґрунтованими. Щодо нарахування процентів представник позивача вказує на їх здійснення відповідно до умов кредитного договору та положень п. 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ «Про споживче кредитування», якими встановлено спеціальні обмеження щодо максимальної денної процентної ставки на перехідний період, а також зазначає, що нарахування процентів за ст. 625 ЦК України позивачем не здійснювалося.

02.04.2026 р. до суду надійшла заява відповідача, у якій він просив врахувати під час розгляду справи правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.02.2026 р. у справі № 758/14925/23, щодо оцінки електронних доказів, достовірності електронного кредитного договору та підтвердження факту перерахування кредитних коштів.

Відповідачу було надано можливість протягом п`яти днів подати заперечення щодо пояснень, міркувань, аргументів і доводів, викладених позивачем у відповіді на відзив.

03.04.2026 р. до суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_1 на відповідь на відзив, у яких він не погодився з доводами представника позивача ОСОБА_2 та зазначив, що останні не спростовують його заперечень щодо недоведеності позовних вимог. Відповідач вказував на неправомірне перекладення позивачем на нього обов`язку спростовувати подані докази, наголошуючи, що саме позивач повинен довести факт укладення кредитного договору саме відповідачем та надання йому кредитних коштів. Також відповідач зазначав, що позивач не надав виписки з рахунку кредитодавця, яка відповідно до п. 4.3. Кредитного договору підтверджує списання коштів, а подана квитанція LiqPay із маскованим номером платіжного інструменту не дає змоги однозначно ідентифікувати отримувача коштів. Крім того, відповідач ставив під сумнів достовірність і достатність поданих позивачем паперових копій електронних доказів, зокрема електронного договору, квитанції та відомостей щодо BankID, звертаючи увагу на розбіжність між датою електронної ідентифікації та датою укладення договору. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду від 04.02.2026 р. у справі № 758/14925/23, відповідач наголошував на необхідності перевірки достовірності, цілісності та незмінюваності електронного договору, а також підтвердження факту його укладення саме відповідачем. З огляду на викладене просив врахувати наведені заперечення під час вирішення справи та відмовити в задоволенні позову повністю.

Розпорядженням керівника апарату Чернігівського районного суду Чернігівської області № 01-12/106 від 01.09.2026 р. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 748/829/26, провадження № 2/748/1041/26 у зв`язку з призначенням судді Кухти В.О. на посаду судді Вищого антикорупційного суду відповідно до Указу Президента України «Про призначення суддів Вищого антикорупційного суду» від 21.08.2026 р. № 782/2026.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2026 р. головуючим суддею визначено Майбороду С.М.

Ухвалою судді від 03.09.2026 р. прийнято до провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та справу вирішено продовжити розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 09.12.2023 р. між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено договір № 09.12.2023-100002629 (а.с.20-26).

Договір складається з: Додатку до анкети Позичальника (а.с.20-21 зворот), Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 09.12.2023-100002629 від 09.12.2023 р. про споживчий кредит (а.с.21), Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) (а.с.21 зворот-24), Заявки до кредитного договору № 09.12.2023-100002629 від 09.12.2023 р. (а.с.24 зворот-25), Підтвердження укладення кредитного договору (а.с.26).

Відповідно до Додатку до анкети Позичальника, номер телефону (основний/фінансовий) клієнта ОСОБА_1 зазначено як «НОМЕР_4».

Тим не менш, Додаток до анкети Позичальника підписано одноразовим ідентифікатором «B229», який був відправлений на фінансовий номер Позичальника «НОМЕР_4».

Також, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором № 09.12.2023-100002629 від 09.12.2023 р. про споживчий кредит підписана одноразовим ідентифікатором «С229», який був відправлений на фінансовий номер Позичальника «НОМЕР_4».

Крім того, Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) підписана одноразовим ідентифікатором «M229», який був відправлений на фінансовий номер Позичальника «НОМЕР_4».

В Заявці Кредитного договору № 09.12.2023-100002629 зазначені дані Позичальника: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 p; 1, паспорт серія (за наявності) та номер НОМЕР_1 дата видачі 31/05/2022, орган, що його видав 7410; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; погоджений канал комунікації: смс інформування на фінансовий номер «НОМЕР_4».

Разом з тим, Заяву кредитного договору № 09.12.2023-100002629 підписано 09.12.2023 р. одноразовим ідентифікатором «Е229», який був відправлений на фінансовий номер Позичальника «НОМЕР_4».

Відповідно до п. 1. Заявки кредитного договору, дата надання/видачі кредиту - 09/12/2023.

Згідно п. 2. Заявки кредитного договору, сума кредиту 5 000,00 грн.

Відповідно до п. 3. Заявки кредитного договору, строк на який надається Кредит - 31 днів з дати його надання.

Згідно із п. 4. Заявки кредитного договору, дата повернення (виплати) кредиту -08/01/2024.

Відповідно до п. 5. Заявки кредитного договору, первинний період користування Кредитом - 3 дні з дня його надання.

Згідно із п. 6. Заявки кредитного договору, черговий період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня закінчення первинного періоду.

Відповідно до п. 7. Заявки кредитного договору, процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Згідно п. 8. Заявки кредитного договору, процента ставка «Стандарт» - незмінна процентна ставка у розмірі 3 % за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 4.1. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використанням реквізитів електронного платіжного засобу споживача: НОМЕР_2 .

Крім того, у Заявці та Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (Акцепті) до кредитного договору № 09.12.2023-100002629 від 09.12.2023 р. зазначено реквізити електронного платіжного засобу № НОМЕР_2 , на який мали бути перераховані кредитні кошти.

Згідно з інформацією, отриманою з центрального вузла Системи BankID НБУ у відповідь на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, зазначено такі відомості: найменування банку: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»; edrpou: 14360570; bank_date: 2023-08-10T09:23:280000Z; ПІБ позичальника: ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 ; номер телефону: НОМЕР_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; дані документа, що посвідчує особу: ID-паспорт, номер НОМЕР_1 , орган видачі 7410, дата видачі 31.05.2022, строк дії до 31.05.2032, країна видачі UA (а.с.30 зворот).

Суд звертає увагу, що позивачем отримувалась інформація з вузла Системи BankID НБУ з метою ідентифікації відповідача та графа bank_date не означає отримання дати кредиту, а підтверджує дані ОСОБА_1 у АТ КБ "ПРИВАТ БАНК" саме на цю дату. Отже, вказана дата не є тотожною датою отримання кредитних коштів.

Згідно відповіді № 2496023 від 23.03.2026 р. з Єдиного державного демографічного реєстру, встановлено наступні дані про відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , ID-паспорт, номер: НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 (а.с.32).

01.11.2020 р. між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Споживчий Центр» укладено Договір № 4507 про надання послуг у системі LiqPay, відповідно до умов якого банк надає товариству послуги з дистанційного обслуговування, приймання та відправлення платежів за допомогою системи LiqPay, а також забезпечує технологічне обслуговування з приймання платежів і перерахування грошових коштів за розпорядженням товариства на банківські картки платників (а.с.14-19 зворот).

Згідно з квитанцією «LiqPay», 09.12.2023 р. здійснено перерахування грошових коштів у розмірі 5 000,00 грн на платіжний інструмент № 516874*03 на виконання кредитного договору № 09.12.2023-100002629 (а. с. 29).

Кошти були перераховані на картку, що була вказана в договорі.

Згідно з наданою ТОВ «Споживчий Центр» довідкою-розрахунком про стан заборгованості за кредитним договором за кредитним договором № 09.12.2023-100002629 від 09.12.2023 р. становить 9 575,00 грн, з яких: основний борг 5 000,00 грн, проценти нараховані за період з 09.12.2023 р. по 08.01.2024 р. (включно) 4 575,00 грн ((((5 000,00 грн * 2,5 %) / 100 %) * 3 дні) + (((5 000,00 грн * 3 %) / 100 %) * 28 днів)).

Оцінюючи доводи відповідача про недоведеність факту укладення ним кредитного договору, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а його зміст становлять погоджені сторонами умови та умови, обов`язкові відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, а якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір є домовленістю двох або більше сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформленою в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, які додаються до інших електронних даних особою, що прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні такого договору.

Відповідно до ч. ч. 3, 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана шляхом заповнення електронної форми заяви про прийняття такої пропозиції, яка підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до законодавства правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Як встановлено судом, 09.12.2023 р. між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 09.12.2023-100002629 в електронній формі. Заявка до кредитного договору підписана одноразовим ідентифікатором «Е229», який, згідно з наданими позивачем документами, направлено на фінансовий номер телефону відповідача «НОМЕР_4». Інші документи, що становлять кредитний договір, також містять відомості про їх підписання одноразовими ідентифікаторами, направленими на зазначений номер телефону.

Крім того, заявка до кредитного договору містить персональні дані відповідача, зокрема його прізвище, ім`я та по батькові, номер документа, що посвідчує особу, адресу проживання та електронну пошту. Зазначені відомості узгоджуються з даними відповідача, отриманими через систему BankID Національного банку України.

Договір підписаний одноразовим ідентифікатором, шляхом направлення смс-повідомлення на мобільний номер, який належить відповідачу, а отже виключається можливість порушення цілісності підпису, що не може існувати окремо від договору. Без підписання договору відповідач не отримав би на рахунок кредитних коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оцінивши надані докази в їх сукупності відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що позивач довів факт укладення 09.12.2023 р. між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 кредитного договору № 09.12.2023-100002629 в електронній формі. Надані позивачем електронні документи містять умови кредитування, персональні дані відповідача та відомості про підписання документів одноразовими ідентифікаторами, направленими на фінансовий номер телефону, зазначений у заявці до кредитного договору. Зміст зазначених документів узгоджується між собою, а відповідачем не надано належних доказів, які б спростовували належність йому зазначеного номера телефону або свідчили про використання його персональних даних іншою особою.

При цьому суд ураховує, що відповідач, заперечуючи факт укладення кредитного договору, не заявляв клопотань про витребування додаткових доказів, які, на його думку, могли б підтвердити наведені заперечення, а також не порушував питання про призначення судової експертизи для перевірки достовірності поданих електронних документів. Водночас сама по собі відсутність таких клопотань не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених вимог, проте в сукупності з наданими письмовими та електронними доказами й відсутністю доказів на спростування їх змісту не дає суду підстав визнати доводи відповідача обґрунтованими.

У суду не виникає сумніву щодо наданого договору, а отже відсутні підстави для його витребування за ініціативою суду.

Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення заперечень відповідача щодо недоведеності факту укладення кредитного договору.

Оцінюючи доводи відповідача щодо недоведеності факту отримання кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн, суд виходить із того, що на підтвердження виконання свого обов`язку з надання кредиту позивач подав квитанцію LiqPay від 09.12.2023 р., яка містить відомості про переказ зазначеної суми із посиланням на кредитний договір № 09.12.2023-100002629, при цьому відображений у квитанції номер платіжного інструмента частково відповідає номеру картки № НОМЕР_2 , зазначеному в кредитному договорі та заявці на отримання кредиту, що в сукупності свідчить про зв`язок проведеної платіжної операції зі спірними правовідносинами. Крім того, наданий позивачем договір про надання послуг LiqPay від 01.11.2020 р., укладений з АТ КБ «ПриватБанк», підтверджує використання ним відповідного платіжного сервісу для проведення операцій.

Заперечуючи факт отримання кредитних коштів, відповідач посилається на те, що квитанція не дає змоги достовірно встановити одержувача переказу через часткове приховування номера платіжного інструмента, а також на ненадання позивачем банківської виписки, яка підтверджувала б списання коштів із його рахунку та їх зарахування на рахунок відповідача. Водночас зміст п. 4.3 Кредитного договору свідчить, що днем надання кредиту сторони визначили день списання відповідної суми з рахунку кредитодавця, тоді як підтвердження випискою з поточного рахунку прямо передбачене цим пунктом щодо надходження коштів від позичальника під час погашення кредиту, а тому посилання відповідача на зазначене положення саме по собі не спростовує відомостей, наведених у квитанції. Відсутність окремої банківської виписки з рахунку позивача суд ураховує під час оцінки доказів, однак ця обставина не є достатньою для автоматичного відхилення інших поданих документів, які мають оцінюватися в їх сукупності.

При цьому відповідач, заперечуючи отримання кредитних коштів, обмежився посиланнями на недостатність доказів, поданих позивачем, однак не надав виписок із належних йому банківських рахунків за відповідний період чи інших документів, які б підтверджували відсутність зарахування спірної суми або ставили під сумнів відповідність зазначених у квитанції реквізитів даним кредитного договору та заявки.

Таким чином, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що наведені відповідачем доводи про неможливість достовірної ідентифікації одержувача за частково прихованим номером платіжного інструмента, ненадання банківської виписки та недостатність квитанції «LiqPay» самі по собі не спростовують відомостей про здійснення переказу, які узгоджуються з реквізитами кредитного договору та заявки на отримання кредиту, а тому не є достатніми для висновку про недоведеність надання відповідачу кредитних коштів у розмірі 5 000,00 грн.

Оцінюючи доводи відповідача щодо недоведеності укладення кредитного договору в електронній формі, суд ураховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04.02.2026 р. у справі № 758/14925/23, відповідно до якого під час вирішення спору щодо укладення електронного договору необхідно з`ясувати обставини його підписання, зв`язок застосованого електронного підпису з відповідним електронним документом, а також надати належну оцінку доводам сторони щодо достовірності та незмінності змісту такого документа.

Разом із тим обставини, встановлені Верховним Судом у зазначеній справі, підлягають урахуванню з огляду на конкретні процесуальні обставини кожного спору, оскільки правовий висновок Верховного Суду не звільняє суд від обов`язку самостійно оцінити докази, подані сторонами, та не означає, що електронний договір, підписаний одноразовим ідентифікатором, не може бути належним доказом укладення правочину.

У цій справі на підтвердження укладення кредитного договору № 09.12.2023-100002629 від 09.12.2023 р. позивач подав електронний кредитний договір, заявку на отримання кредиту та інші документи, що містять персональні дані відповідача, відомості про його фінансовий номер телефону й одноразові ідентифікатори «B229», «C229», «M229» та «E229», використання яких, за твердженням позивача, було пов`язане з оформленням кредиту та погодженням його умов. Наведені документи суд оцінює не ізольовано, а в їх сукупності, з урахуванням узгодженості зазначених у них відомостей та змісту заперечень відповідача.

Відповідач заперечував укладення договору та ставив під сумнів достатність поданих позивачем електронних документів, зокрема посилався на особливості використання одноразових ідентифікаторів і на дату, зазначену у відомостях BankID. Водночас відповідач не заявляв клопотань про витребування оригіналів електронних доказів, не порушував питання про призначення експертизи для перевірки їх справжності чи цілісності та не подав інших доказів, які б свідчили про підроблення документів, невідповідність поданого до суду тексту договору погодженим сторонами умовам або використання зазначених ідентифікаторів іншою особою.

Суд враховує, що незаявлення відповідачем відповідних клопотань саме по собі не звільняє позивача від обов`язку доказування та не може розцінюватися як безумовне визнання відповідачем факту укладення договору. Водночас за відсутності конкретних доказів, які спростовують достовірність поданих позивачем документів, сама лише незгода відповідача з їх достатністю не є підставою для автоматичного відхилення цих доказів. При цьому наведені відповідачем заперечення підлягають оцінці з урахуванням їх конкретного змісту, а відомості BankID - у межах того значення, яке вони мають для встановлення обставин укладення договору, без надання їм наперед визначеної доказової сили.

За таких обставин суд доходить висновку, що правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.02.2026 р. у справі № 758/14925/23, підлягає врахуванню під час оцінки доказів у цій справі, однак сам по собі не зумовлює висновку про недоведеність укладення спірного кредитного договору, оскільки правова оцінка електронного правочину має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин його укладення, змісту заперечень сторін та сукупності доказів, наданих на їх підтвердження.

На відміну від справи, розглянутої Верховним Судом, у якій суди першої та апеляційної інстанцій не забезпечили належної перевірки оспорених електронних доказів. У цій справі відповідач, заперечуючи укладення кредитного договору, не заявляв клопотань про надання для дослідження оригіналів електронних документів, не просив витребувати додаткові докази щодо порядку оформлення договору та не порушував питання про призначення експертизи для перевірки їх справжності. Крім того, відповідач не надав доказів, які б ставили під сумнів достовірність поданих позивачем документів, зокрема не навів конкретних обставин, які б свідчили про використання його персональних даних чи одноразових ідентифікаторів іншою особою або про невідповідність змісту поданого до суду договору умовам, погодженим під час його укладення. За таких обставин суд ураховує, що відповідач мав можливість скористатися передбаченими процесуальним законом засобами для перевірки доказів, достовірність яких він ставив під сумнів, однак відповідних клопотань не заявив і доказів на спростування відомостей, що містяться в поданих документах, не надав. Водночас така процесуальна поведінка відповідача сама по собі не підтверджує факту укладення договору та не звільняє позивача від обов`язку довести заявлені вимоги, проте підлягає врахуванню судом у сукупності з іншими доказами під час вирішення питання про їх достатність і достовірність.

Вирішальне значення для оцінки доводів сторін має те, що позивач на підтвердження укладення договору подав електронний кредитний договір, заявку на отримання кредиту та інші документи, у яких зазначено персональні дані відповідача, його фінансовий номер телефону й одноразові ідентифікатори, зазначені вище, які, за твердженням позивача, використовувалися під час оформлення кредиту та погодження його умов. Оцінюючи ці документи в сукупності, суд має виходити з того, чи узгоджуються наведені в них відомості між собою та чи дають вони змогу пов`язати використання відповідних ідентифікаторів саме з укладенням спірного договору, а не лише з фактом реєстрації відповідача в інформаційній системі кредитодавця.

Отже, наведена постанова Верховного Суду не встановлює безумовної вимоги відхиляти електронний договір у кожному випадку, коли його підписано одноразовим ідентифікатором, або вважати факт укладення такого договору недоведеним за відсутності експертного висновку чи окремого підтвердження незмінності електронного документа. Її правова позиція вимагає належної перевірки доводів щодо достовірності електронних доказів та оцінки обставин укладення договору з урахуванням конкретної процесуальної ситуації. Тому за умови, що подані позивачем документи в їх сукупності підтверджують укладення договору, а доводи відповідача не спростовують установлених на їх підставі обставин, саме по собі посилання на зазначену постанову не є достатньою підставою для висновку про недоведеність укладення між сторонами кредитного договору.

Щодо нарахування процентів відповідачу позивачем за цим договором суд зазначає наступне.

Строк на який надається Кредит - 31 днів з дати його надання.

Відповідно до умов договору, процентна ставка за користування кредитом протягом перших трьох днів становить 2,5 % на день, а протягом решти строку кредитування 3 % на день.

24 грудня 2023 року набув чинності Закон № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною 5 такого змісту: максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %. А Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 17 такого змісту: тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5%, а з 21 серпня 2024 року не більше 1%. Незважаючи на те, що розмір і порядок нарахування процентів за користування кредитом визначаються сторонами, вони повинні узгоджуватися із нормами законодавства.

Таким чином, за вказаним договором відсотки мають нараховуватись не більше 2,5. Отже сума відсотків становить 3875 грн (5000х2,5%х31).

Такий розрахунок відсотків по даному договору є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам Закону № 3498-IX від 22 листопада 2023 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг».

Інша сума позовних вимог щодо стягнення відсотків задоволенню не підлягає.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно платіжної інструкції № СЦ00085284 від 05.03.2026 р., встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даної позовної заяви через електронний суд у розмірі 2 662,40 грн (а.с.1).

Представник позивача у поданому ним позові просив судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково, на 92,69 % (8875 грн х 100 : 9575 грн), то на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 467,80 грн (2 662,40 грн х 92,69 % : 100 %).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 526, 610, 611, 612, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про банки та банківську діяльність», ЗУ «Про споживче кредитування», -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за Кредитним договором № 09.12.2023-100002629 від 09 грудня 2023 року у розмірі 8 875 (вісім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: основний борг 5 000 грн, відсотки 3 875 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» 2 467 грн 80 коп судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ: 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя С.М. Майборода