Решение № 141000132, 28.10.2026, Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/335/26

Провадження № 2/747/266/26

РІШЕННЯ

іменем України

(заочне)

28.10.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі головуючої судді Тіщенко Л.В. за участю секретаря Зірки В.П. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Романенко М.Е. звернувся до суду з позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначає, що 01.05.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2256966. У відповідності до умов договору його підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який був надісланий ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» електронним повідомленням на номер мобільного телефону, вказаний позичальником при укладенні кредитного договору. Згідно Договору про надання споживчого кредиту № 2256966 від 01.05.2025 відповідачу надається кредит у гривні, а відповідач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби. Після укладення договору товариство з використанням даних відповідача, зазначених у кредитному договорі, створює відповідачу особистий кабінет в своїй інформаційно-телекомунікаційній системі, доступ до якої забезпечується відповідачу через веб-сайт. Товариство зобов`язане перерахувати кошти на рахунок чи платіжну картку, вказану споживачем у порядку та строки, передбачені договором. Тобто відповідачка уклала з ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» кредитний договір та їй були перераховані кошти в сумі 5 000 грн. Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин. 28.11.2025 згідно умов договору факторингу № 28112025 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» відступило право вимоги за кредитним Договором № 2256966 від 01.05.2025 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача. Згідно договору факторингу сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 24 275 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн, заборгованість за відсотками 9275 грн, заборгованість за пенею 10 000 грн. Тому представник позивача просить суд стягнути з відповідачки вказану суму заборгованості разом з понесеними судовими витратами по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою від 17 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання на 17 серпня 2026 року. Ухвалою від 17 серпня 2026 року вирішено проводити заочний розгляд справи, відповідача ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи шляхом поміщення оголошення на сайті судової влади України, розгляд справи відкладено на 23 вересня 2026 року. Ухвалою від 23 вересня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, розгляд справи відкладено на 28 жовтня 2026 року, відповідача ОСОБА_1 повторно повідомлено про розгляд справи шляхом поміщення оголошення на сайті судової влади України.

В судове засідання представник позивача не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує. Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явилась, відзиву на позов не подала, про дату час і місце судового розгляду повідомлена належним чином шляхом поміщення оголошення на сайті судової влади України яке розміщене 23 вересня 2026 року, тому у відповідності до положень ч.11 ст 128 ЦПК України вважається належним чином повідомленою про час і місце розгляду справи. Суд, за згодою позивача, ухвалює провести розгляд справи на підставі доказів, що містяться у справі, з винесенням заочного рішення по справі, що відповідає положенню ст. 280 ЦПК України, коли у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, заперечення на позов не подав, позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування даних умов. Крім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Так, судом встановлено, що 01.05.2025 року в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» подала заяву - анкету на отримання кредиту (а.с.41) 01.05.2025 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 2256966, який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором А411 (а.с.20-26) Також позичальником підписано таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а.с.27-28), паспорт споживчого кредиту (а.с.43-44) З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» повністю виконало свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 5 000 грн шляхом зарахування кредитних коштів на Картковий рахунок відповідача, що підтверджується повідомленням ТОВ «ПЕЙТЕК» 9а.с.39), та наданою на адресу суду інформацією АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» (а.с.73-75) 28 листопада 2025 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» укладено договір факторингу № 28112025, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» передає (відступає) ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджі Фінанс» приймає права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі прав вимог (а.с. 29-36). Відповідно до Додатку до договору факторингу № 28112025 від 28.11.2025, ТОВ «Діджі Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором на суму 24 275 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн, заборгованість за відсотками 9275 грн, заборгованість за пенею 10 000 грн (а.с.13).

При вирішенні справи судом застосовуються наступні норми права.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12цього Закону є оригіналом такого документа. Згідно ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Таким чином, суд приходить до висновку, що кредитний договір № 22569666 від 01.05.2025, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» у формі електронного документу, що не суперечить вимогам Цивільного кодексу України та іншого законодавства.

Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. На підставі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно умов вищевказаних Договорів відступлення прав вимоги та відповідно до вимог ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов`язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а ТОВ «Діджи Фінанс» набуло статусу нового кредитора.

Первісний кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, відповідно до умов договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. У відповідності до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до змісту ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Згідно ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом в сумі 5000 грн та заборгованості за відсотками в сумі9275 грн, всього на суму 14 272 грн.

Розглядаючи позовну вимогу про стягнення з відповідачки заборгованості за пенею в сумі 10 00 грн, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Воєнний стан введено на території України з 24.02.2022 року, який неодноразово продовжувався і триває дотепер.

Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній з 24 грудня 2023 року) у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені ч. 2 ст 3 цього Закону. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем. Датою набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», є 24 грудня 2023 року. Кредитний договір укладений відповідачкою 01.05.2025 року. Таким чином, заборгованість відповідачки за пенею у сумі 10 000 грн підлягає списанню позивачем, а тому у цій частині вимоги безпідставні. Таким чином з відповідачки підлягає до стягнення тільки заборгованість у сумі 14 275 грн, яка включає заборгованість за тілом кредиту в сумці 5 000 грн та заборгованість за відсотками 9275 грн, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Крім того, ч.5 ст. 265 ЦПК України передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно платіжної інструкції від 30.06.2026 року позивачем було сплачено 2662 грн 40 коп. судового збору. Оскільки позовні вимоги позивача були задоволені частково, що складає 59 % від пред`явленої до стягнення суми, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору, пропорційно задоволеній частині позову, що складає 1571 грн.

Щодо вимог про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 6 000 грн, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01червня 2026 року (а.с.17-19) та додаткову угоду № 2256966 від 03 липня 2026 року (а.с.38) Згідно акту про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги ФОП ОСОБА_2 надала правову допомогу на суму 6000 грн, з яких письмова консультація клієнта 1000 грн, правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій 1 500 грн, складання позовної заяви 3000 грн та формування додатків до позовної заяви 500 грн (а.с.11)

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката. Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт. Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги. Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18. Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 року, п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи викладене та те, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача в сумі 6 000 грн, є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, оскільки зазначена справа є типовою, не потребує вивчення значного обсягу матеріалів та законодавства, пред`явлена до стягнення сума 6000 грн є такою, що не відповідає критерію розумності, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, підлягає зменшенню та відшкодуванню у сумі 1000 грн.

Керуючись, ст. 509, 525, 526, 530, 536, 1050, 1054 ЦК України ст. 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 279, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 2256966 від 01.05.2025 року у розмірі 14 275 (чотирнадцять тисяч двісті сімдесят п`ять) грн 00 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1571 (одна тисяча п`ятсот сімдесят одну) грн та 1 000 (одну тисячу) грн у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, всього 2 571 (дві тисячі п`ятсот сімдесят одну) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», місцезнаходження: вул Симона Петлюри, 21/1 м Бровари Київська обл 07406, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_1 в АТ «ПУМБ»

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації АДРЕСА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Л.В.Тіщенко