Решение № 140998576, 27.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Київ Справа № 320/52506/25

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Саса Є.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Міністерства фінансів України

про визнання протиправним та нечинним окремих положень нормативно-правового акта,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи та процесуальні питання.

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з вимогою визнати протиправним та нечинним підпункт 9 пункту 2.6 глави 2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333, в частині встановлення, що виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), які стосуються виконання судових рішень з питань оплати праці, здійснюються за рахунок коду економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2800 Інші поточні видатки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 позовну заяву залишено без руху, у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження; вирішено розгляд справи здійснювати одноособово; призначено підготовче засідання, викликано для участі в підготовчому засіданні учасників справи (їх представників); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи; зобов`язано відповідача опублікувати не пізніше 09.12.2025 оголошення про відкриття провадження в адміністративній справі № 320/52506/25 у виданні, в якому був або мав бути офіційно оприлюднений оскаржуваний нормативно-правовий акт.

Позивач також подав до суду заяви про забезпечення позову від 27.10.2025, 29.10.2025 (дати реєстрації канцелярією суду), які ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 28.10.2025 та 30.10.2025 відповідно повернуто позивачу без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову від 17.11.2025 (дата реєстрації канцелярією суду) відмовлено. Зазначену ухвалу позивач оскаржив у апеляційному порядку, у зв`язку з чим ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 320/52506/25 витребувано з Київського окружного адміністративного суду матеріали відповідної адміністративної справи.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 провадження у справі №320/52506/25 зупинено до перегляду в апеляційному порядку ухвали Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 та повернення матеріалів адміністративної справи із Шостого апеляційного адміністративного суду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 у справі № 320/52506/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 - без змін.

16.03.2026 провадження у справі поновлено, призначено судове засідання.

06.05.2026 протокольною ухвалою судового засідання вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Аргументи учасників справи.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що заборгованість Апарату Ради національної безпеки і оборони України з оплати праці, встановлена перед ним рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 320/19433/23, не виплачується, оскільки Міністерство фінансів України визначило, що заборгованість заробітної плати після її підтвердження рішенням суду має виплачуватись не за рахунок видатків на оплату праці, а за рахунок видатків на виконання рішення суду.

Зокрема, Міністерство фінансів України наказами від 30.11.2022 № 400 та від 26.08.2024 №414 внесло зміни до підпункту 9 пункту 2.6 глави 2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, згідно з якими виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу) віднесло до коду економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2800 «Інші поточні видатки», тоді як до цього виконання рішень суду із стягнення заборгованості із заробітної плати (компенсацій) здійснювалось за рахунок КЕКВ 2100 «Оплата праці і нарахування на заробітну плату».

Позивач не погоджується з тим, що заборгованість з оплати праці після постановлення судового рішення стає новим видом зобов`язання, а саме зобов`язання з виконання рішення суду. На думку позивача, рішення суду не змінює економічну суть зобов`язання з оплати праці.

Як вказує позивач, пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 передбачено, що рішення суду повинні виконуватись за рахунок відповідних бюджетних призначень. Враховуючи, що пункти 28, 29, 30 цього Порядку містять процедури визначення Державною казначейською службою України і боржником кодів економічної класифікації видатків, за рахунок яких має бути здійснено виконання рішення суду або безспірне списання, то очевидним, на думку позивача, є те, що відповідне бюджетне призначення - це бюджетне призначення, яке відповідає економічній суті платежу, присудженого до стягнення судом боргу.

Позивач вважає, що імперативне визначення оскаржуваною нормою того, що виконання усіх рішень суду відбувається лише за рахунок КЕКВ 2800 поточні видатки» незалежно від економічної суті платежу, виключає логічну необхідність застосування процедур з визначення такого коду, передбачених у пунктах 28, 29, 30 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845.

У пункті 28 зазначеного Порядку прямо передбачено, що Орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа на підставі документів, поданих стягувачем, визначає коди класифікації видатків бюджету і рахунки, з яких проводиться безспірне списання коштів. Це, на думку позивача, свідчить про те, що визначення кодів класифікації видатків бюджету і рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів є повноваженнями, якими Уряд наділив Органи казначейства, а не Міністерство фінансів України, тому накази останнього від 30.11.2022 № 400 та від 26.08.2024 № 414, якими імперативно і безальтернативно встановлено, що виконання судових рішень здійснюється виключно по коду економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2800 «Інші поточні видатки», явно перевищує повноваження Мінфіну, є протиправним втручанням у процес виконання судових рішень, який законодавством віднесено до компетенції Органів казначейства та є їх незалежною функцією.

Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що позивач безпідставно стверджує, що Міністерство фінансів України перевищило повноваження, затверджуючи своїм наказом відповідні положення підпункту 9 пункту 2.6 глави 2 Інструкції № 333. Як зазначає відповідач, всі накази Міністерства фінансів України, щодо затвердження Інструкції № 333, а також внесення змін до Інструкції № 333, зокрема накази від 30.11.2022 № 400 та від 26.08.2024 № 414 зареєстровані в Міністерстві юстиції України відповідно 09.12.2022 за № 1560/38896 та 29.08.2024 за № 1323/42668 і в установленому законодавством порядку незаконними не визнавалися. Державна реєстрація нормативно-правового акта гарантує його відповідність Конституції України та актам чинного законодавства. Нормативно-правові акти, які видані з перевищенням повноважень чи обмежують, порушують права, свободи й законні інтереси громадян або підприємств відповідно не можуть бути зареєстровані у Міністерстві юстиції України.

Також відповідач зазначив, що його повноваження як учасника бюджетного процесу, визначені Бюджетним кодексом України. Зокрема, Міністерство фінансів України як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової і бюджетної політики: відповідає за складання Бюджетної декларації та проєкту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, що використовуються для розроблення Бюджетної декларації та проєкту Державного бюджету України (стаття 32); здійснює загальну організацію та управління виконанням Державного бюджету України, координує діяльність учасників бюджетного процесу з питань виконання бюджету (стаття 42); затверджує бюджетну класифікацію, зміни до неї та інформує про це Верховну Раду України (частина друга статті 8).

Положенням про Міністерство фінансів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 № 375 встановлено, що Мінфін: є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема державну фінансову, бюджетну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства (пункт 1); відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правове регулювання у фінансовій та бюджетній сферах, у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства (підпункт 5 пункту 4), затверджує та вносить зміни до бюджетної класифікації (підпункт 47 пункту 4).

Водночас Державна казначейська служба України, як вказує відповідач, не наділена повноваженнями суб`єкта нормотворення, а розглядає і погоджує проєкти актів Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти міністерств, та в установленому порядку подає їх Міністру фінансів.

На думку відповідача, обраний позивачем спосіб захисту прав, які останній вважає порушеними, є неефективним. Зокрема, відповідач зазначає, що застосування економічної класифікації видатків бюджету відповідно до норм Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 саме по собі не впливає на можливість виконання судового рішення у справі № 320/19433/23 на користь позивача та не конкурує із нормами законодавства щодо обов`язковості та порядку виконання рішення суду, оскільки має інший предмет регулювання (бюджетна класифікація). На думку відповідача, жодний пункт Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 не тільки не стосується прав, обов`язків та законних інтересів позивача у контексті обов`язковості виконання рішення суду у справі № 320/19433/23, а й не містить жодної норми, яка б звужувала будь-які його права, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідач наголошує, що визнання протиправними і нечинними оскаржуваної норми не лише не призведе до поновлення порушеного права позивача, а й унеможливить взагалі їх застосування у зв`язку з прогалиною правового регулювання, що призведе до невпорядкованості та неможливості застосування відповідного коду економічної класифікації видатків бюджету для бюджетних коштів, та як наслідок, порушення прав, законних інтересів та заподіяння збитків для інших осіб.

У відповіді на відзив позивач вказав, що відповідно до вимог частини п`ятої статті 10 Бюджетного кодексу України видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету). Ця класифікація використовується для забезпечення єдиного підходу до управління коштами, розмежування видатків за їхньою економічною сутністю (наприклад, заробітна плата, придбання обладнання) та ідентифікації захищених статей бюджету. Тобто, «економічна характеристика операцій» - це показники, що відображають економічну суть витрат (платежів). Таким чином, «економічна класифікація видатків бюджету» - це економічна суть платежів. Проте, в оскаржуваній нормі прямо зазначено, що до видатків за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2800 «Інші поточні видатки» відноситься видатки на виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку «незалежно від економічної суті платежу»). Тобто, встановлення такого розподілу видатків при виконанні судових рішень, як «незалежно від економічної суті платежу», прямо протирічить визначеному у законі самому поняттю «економічної класифікації видатків», оскільки рішення судів не змінюють економічну сутність зобов`язань, а, навпаки, її підтверджують, захищають, і примушують боржника здійснити такі платежі на користь кредитора (стягувача). Судові рішення мають на меті забезпечити виконання вже існуючих правових відносин, а не встановлювати нові правові зв`язки між сторонами.

На думку позивача, оскаржувана норма суперечить положенням частини 2 статті 55 Бюджетного кодексу України, згідно з якими видатки з оплати праці працівників бюджетних установ є захищеними видатками бюджету і перекладає виплату заборгованості з оплати праці, підтверджену рішенням суду, із захищених видатків бюджету, що призначені для оплати праці, на незахищені.

Позивач вважає, що платіж за рішенням суду, яким зобов`язано сплатити заборгованість з оплати праці, має ту саму економічну суть, що й платіж з оплати праці. Для підтвердження своєї позиції позивач наводить План рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2013 № 1203, згідно з яким заборгованість із виплати заробітної плати (компенсацій) за рішеннями суду обліковується на рахунку 65 «Розрахунки з оплати праці».

Також позивач наголошує, що оскаржувана норма, яка містить словосполучення «виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу)» безсумнівно втручається у порядок виконання судових рішень та впливає на можливість їх виконання. Відтак, оскаржувана норма, як вважає позивач, має прямий зв`язок із порушенням його прав, оскільки видатки з оплати праці вже 10 місяців регулярно здійснюються боржником (Апаратом Ради національної безпеки та оборони України), а заборгованість по цих самих зобов`язаннях, встановлена рішенням суду, не виплачується. Позивач стверджує, що, якби оскаржуваних норм наказу не було, рішення суду було б виконано, заборгованість з оплати праці була б виплачена.

Як вважає позивач, відповідач, визначивши для виконання судових рішень окремий код економічної класифікації видатків, створив можливість регулювати «в ручному режимі» виконання судових рішень: хоче виконувати виділяє кошти на цей код, не хоче виконувати не виділяє, а невиконання рішень суду не створює будь-яких перешкод. Виконання усіх рішень суду, таким чином, залежить від суб`єктивного розсуду посадовців Міністерства фінансів України, які розподіляють бюджетні кошти.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив зазначив, що згідно з підпунктом 1 пункту 22 розділу VI Бюджетного кодексу України в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації норми статті 55 не застосовуються.

Крім того, у частині п`ятій статті 10 Кодексу йдеться саме про те, що видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету). Слова «суть платежу» не вживаються.

Відповідно до підпункту 1.1 пункту 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 №333 економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування. Економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету.

Отже, в зазначеній Інструкції при розмежуванні видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів йдеться про економічні характеристики операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави (як і в Кодексі). При цьому економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. Таким чином економічна характеристика операцій, за якою здійснюється класифікація видатків бюджету, є значно ширшим поняттям, ніж його розуміє позивач. Зокрема, економічна характеристика операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави, може враховувати у тому числі власне функцію держави та правову підставу платежу, до прикладу, виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу).

Також відповідач вказав, що у справі № 320/19433/23 спір не стосувався оплати праці. Для підтвердження такої позиції відповідач послався на позицію Верховного Суду від 21.04.2021 у справі № 461/1303/19, відповідно до якої середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Позивач у письмових поясненнях вказав, що відповідач наводить вже не актуальні на сьогодні правові висновки Верховного Суду (постанова від 21.04.2021 у справі №461/1303/19), оскільки у постанові Верховного Суду від 18.08.2022 року у справі 560/7496/20 визначено, що оплата за час вимушеного прогулу - це заробітна плата. Крім того, позивач зауважує, що у справі № 320/19433/23 за позовні вимоги (щодо стягнення за час такого вимушеного прогулу), які були задоволені, позивач був звільнений від сплати судового збору, саме з підстав пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як за позовні вимоги про стягнення заробітної плати. Таким чином присуджені до стягнення у справі № 320/19433/23 кошти за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі відносяться до категорії «заробітної плати».

Також позивач зауважує, що, оскільки згідно з правилами методології бухгалтерського обліку, облік заборгованості за вимушений прогул у бюджетних установах ведеться як кредиторська заборгованість (субрахунок 651 «Розрахунки із заробітної плати»), а планування видатків здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку, то, якщо заборгованість за вимушений прогул у бюджетних установах обліковується як заборгованість по заробітній платі, її погашення в принципі не планується по інших видатках. Таким чином, як зазначає позивач, відповідач, навіть, не планує виконувати такі рішення суду, не планує здійснення на це видатків. Зокрема, відповідачем вже на 2026 рік не заплановано видатки на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі №320/19433/23. Тобто, у 2026 році це рішення суду за рахунок бюджетних призначень (КЕКВ) 2800 «Інші поточні видатки» виконане не буде, оскільки ці зобов`язання обліковуються як заборгованість із заробітної плати, а не заборгованість по «інших поточних видатках».

Також позивач зазначив, що економічна суть платежу - це його справжня господарська або фінансова мета, що визначає, на що саме витрачаються кошти (наприклад, на придбання товару, оплату послуги, виплату зарплати чи відсотка), а не лише формальна назва; це ключ до правильного застосування кодів економічної класифікації видатків (КЕКВ) в бюджетному обліку для відображення реальної природи операції. Розуміння суті платежу дозволяє обрати правильний код КЕКВ, що забезпечує точність бюджетної звітності та управління витратами (роз`яснення Державного казначейства України у листі від 23.02.2010 № 15- 04/374-3230). Тому, сама по собі фраза в оскаржуваній нормі «незалежно від економічної суті платежу» є порушенням принципів, встановлених частиною п`ятою статті 10 Бюджетного кодексу України, щодо економічної класифікації видатків та їх обліку.

Крім того, позивач наголошує, що згідно з підпунктом 1 пункту 22 розділу VI Бюджетного кодексу України в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації норми статті 55 не застосовуються. Проте, оскаржувана норма не є тимчасовою, прийнятою на час воєнного стану, а тому не може суперечити нормам статті 55 Бюджетного кодексу України.

Відповідач у запереченні на письмові пояснення позивача вказав, що за погодженням з Державною казначейською службою України наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 400 «Про затвердження Змін до Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету та внесення змін до Інструкції щодо застосування класифікації кредитування бюджету» (далі наказ Мінфіну № 400) було уточнено положення підпункту 9 пункту 2.6 глави 2 Інструкції в частині видатків за кодом 2800 «Інші поточні видатки» під час здійснення видатків, пов`язаних з виконанням судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу). Це було здійснено з метою зменшення кількості звернень бюджетних установ (розпорядників бюджетних коштів) про надання роз`яснень щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету у разі виконання ними рішень суду, зокрема з питань оплати праці.

У запереченні на клопотання позивача про долучення доказів відповідач вказав, що листування, надане позивачем, з Апаратом Ради національної безпеки та оборони України щодо виконання рішення суду у справі № 320/19433/23 не містить інформації щодо предмета спору, зокрема законності (відповідності актам вищої юридичної сили) оскаржуваної норми. Ці листи лише фіксують приватний конфлікт між стягувачем та боржником, який може вирішуватися в порядку статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (судовий контроль за виконанням рішення), тощо, а не шляхом скасування базових засад бюджетної класифікації.

Також відповідач зауважив, що гідно з Концепцією застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.09.2002 № 538-р, метою запровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі є встановлення безпосереднього зв`язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання. Відповідно до частини першої статті 20 Бюджетного кодексу України, у бюджетному процесі застосовується програмно-цільовий метод. Його суттю є управління бюджетними коштами для досягнення конкретних результатів у межах бюджетних програм. Згідно з частиною восьмою статті 20 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів розробляє та протягом 45 днів з дня набрання чинності законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) затверджує за погодженням з Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) паспорт бюджетної програми.

Паспорт бюджетної програми формується з використанням інформації, наведеної у бюджетному запиті головного розпорядника, плані діяльності головного розпорядника на середньостроковий період, з урахуванням бюджетних призначень, установлених законом про Державний бюджет України, та порядків використання бюджетних коштів. Казначейство здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми (пункт 4 Правил складання паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, затверджених наказом Мінфіну від 29.12.2002 № 1098 (у редакції наказу Мінфіну 14.01.2008 № 19)).

Частиною першою статті 51 Бюджетного кодексу України визначено, що керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань на заробітну плату (грошове забезпечення), затверджених для бюджетних установ у кошторисах. Відповідно до Інструкції № 333 за кодом 2111 «Заробітна плата» передбачаються видатки, зокрема на заробітну плату за встановленими посадовими окладами (тарифними ставками) або розцінками всіх штатних працівників, у тому числі за трудовими договорами; винагороди та інші виплати, нараховані працівникам, які не перебувають у штаті установи (організації), відповідно до умов цивільно-правового договору (за винятком суб`єктів господарювання), якщо інше не встановлено законом (підпункт 2.1.1 пункту 2.1 глави 2). Виплата ж середнього заробітку за рішенням суду (який за своєю природою є відшкодуванням за порушення прав) не є частиною запланованого фонду оплати праці бюджетної установи. Включення таких видатків до КЕКВ «Заробітна плата» призвело б до нецільового використання коштів, передбачених на поточне утримання апарату. Твердження Позивача про можливу недостатність коштів на конкретному КЕКВ є питанням виконання бюджету, а не законності бюджетної класифікації.

Водночас, КЕКВ 2800 є інструментом, який використовується для забезпечення єдиного підходу з точки зору виконання бюджету за цією окремою категорією державних зобов`язань (виконання судових рішень).

У поясненні до судового розгляду справи позивач вказав, що попередня редакція оскаржуваної норми була така: «відшкодування моральних збитків та майнової шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду та судових витрат». Тобто раніше рішення судів, які стосувались стягнення заборгованості з оплати праці та постачання товарів, робіт і послуг не відносились до коду КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки».

Водночас після внесення змін до підпункту 9 пункту 2.6 глави 2 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету наказами Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 400 та від 26.08.2024 №414, суми зобов`язань, визначених судовим рішенням, без урахування економічної суті платежу переносяться для виконання за рахунок КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», а бюджетні призначення з тих кодів, за рахунок яких виникла заборгованість і мали бути проведені видатки без судового рішення, не переносяться. Тобто, зобов`язання після судового рішення переносяться на КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», а відповідні бюджетні призначення для здійснення видатків на їх оплату - ні. У зв`язку з цим, виникає ситуація, коли по КЕКВ 2800 зобов`язання ростуть за рахунок їх перенесення з інших КЕКВ після судового рішення, перевищуючи бюджетні призначення, а за відсутності бюджетних призначень по КЕКВ 2800 рішення суду не виконуються. При цьому, Міністерство фінансів України безпідставно не дозволяє боржникам здійснювати перерозподіл бюджетних призначень з інших кодів на КЕКВ 2800 для виконання рішень суду і не планує такі видатків на наступні бюджетні періоди. Таким чином, поки немає рішення суду зобов`язання зі заробітної плати перед кредитором обліковуються і мають виконуватись за рахунок видатків за відповідним кодом, по якому плануються видатки такого характеру, а коли кредитор отримує рішення суду, то ці зобов`язання переходять до категорії видатків по коду КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки», де вони, навіть, не плануються.

У поясненнях за результатами слухання справи відповідач наголосив, що доводи позивача спрямовані на зміщення акцентів з юридичного аналізу оскаржуваної норми на труднощі виконання конкретного рішення. Вони не доводять невідповідність оскаржуваної норми актам вищої юридичної сили, зокрема Конституції України та Бюджетному кодексу України.

У поясненнях до судових дебатів позивач зазначив, що коли суд постановляє рішення про стягнення коштів, він фактично зобов`язує боржника здійснити видатки, стосовно яких виник спір. Тобто, рішення суду не є і не може бути новим видом видатків. Суд зобов`язує боржника заплатити те, що боржник мав заплатити. Таким чином, суд зобов`язує здійснити видатки, які апріорі були заплановані на відповідні цілі бюджетної установи, але не виплачувались через наявність спору.

Позиція учасників у судовому засіданні.

Позивач позовні вимоги підтримав з підстав викладених в заявах по суті справи та додаткових поясненнях.

Зазначив, що його заяви в порядку статті 382 та 383 КАС Київським окружним адміністративним судом у справі № 320/19433/23 на даний час не розглянуті.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав викладених в заявах по суті справи та додаткових поясненнях.

Щодо залучення третьою особою Державної казначейської служби України.

За результатами обговорення зазначеного питання в судовому засіданні з`ясовано, що розробником оскаржуваного нормативно-правового акта та змін до нього був відповідач.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо відсутності підстав для залучення у справах про оскарження нормативно-правових актів третіми особами суб`єктів владних повноважень, які лише застосовують положення оскаржуваного акта.

Щодо можливого надання в рішенні оцінки повноважень Державної казначейської служби України через призму застосування оскаржуваного нормативно-правового акта, суд, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладено в постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21, звертає увагу, що висновки наведені в мотивувальній частині рішення суду, зокрема, правова оцінка щодо змісту повноважень суб`єкта владних повноважень не є рішенням про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи.

Водночас можливого впливу судового рішення у цій справі на права, свободи, інтереси або обов`язки в розумінні приписів ч. 2 ст. 49 КАС для вказаного суб`єкта владних повноважень (окрім загального обов`язку не застосовувати положення нормативно-правового акта, які визнані судом нечинними) суд не встановив.

З урахуванням наведеного суд не знайшов підстав для залучення третьою особою Державної казначейської служби України.

Обставини справи, встановлені судом

12.03.2012 наказом №333 Міністерство фінансів України затвердило Інструкцію щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету. 17.04.2012 нормативно-правовий акт набрав чинності та був опублікований в Офіційному віснику України.

У редакції наказів Міністерства фінансів України № 135 від 14.02.2017 (набрав чинності та був опублікований в Офіційному віснику України 04.04.2017) та № 636 від 27.10.2020 (набрав чинності 01.01.2021, був опублікований в Офіційному віснику України 27.11.2020) оскаржуваний пункт зазначеної Інструкції викладно наступним чином:

« 2.6. Код 2800 «Інші поточні видатки»

За цим кодом здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі:

9) відшкодування моральних збитків та майнової шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду та судових витрат».

30.11.2022 наказом № 400 Міністерство фінансів України затвердило зміни до зазначеної Інструкції, зокрема, підпункт 9 пункту 2.6 глави 2 викладено у такій редакції:

« 2.6. Код 2800 «Інші поточні видатки»

За цим кодом здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі:

… 9) виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктами 24 та 28 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо:

відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду;

інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом;

відшкодування судових витрат».

20.12.2022 зазначений наказ набрав чинності та був опублікований в Офіційному віснику України.

26.08.2024 наказом № 414 Міністерство фінансів України затвердило зміни до зазначеної Інструкції, зокрема, підпункт 9 пункту 2.6 глави 2 викладено у такій редакції:

« 2.6. Код 2800 «Інші поточні видатки»

За цим кодом здійснюються видатки, які не пов`язані з придбанням товарів та послуг установами, у тому числі:

… 9) виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу), крім виплат, передбачених підпунктом 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції, щодо:

відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду;

інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом;

відшкодування судових витрат».

05.09.2024 зазначений наказ набрав чинності та був опублікований в Офіційному віснику України.

Оскаржувану норму було застосовано до позивача за наступних обставин.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 320/19433/23 адміністративний позов ОСОБА_1 до Апарату Ради національної безпеки і оборони України задоволено частково, вирішено стягнути з Апарату Ради національної безпеки і оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 18.05.2021 по 04.05.2023 в сумі 2 155 759,15 грн, в іншій частині позовних вимог відмовити, стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн за рахунок бюджетних асигнувань Апарату Ради національної безпеки і оборони України.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 320/19433/23 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

На виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 320/19433/23 видано виконавчі листи, які 18.03.2025 відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» направлено до Державної казначейської служби України (вхідний № І-11-942 від 19.03.2025 року). Проте, рішення суду до моменту подання позову не виконано.

Позивач вважає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 320/19433/23 не виконується через неможливість стягнення заборгованості заробітної плати з відповідних видатків боржника на оплату праці, оскільки оскаржуваною нормою передбачено, що видатки щодо виконання судових рішень здійснюються за кодом 2800 «Інші поточні видатки».

До позовної заяви та клопотання про долучення доказів позивач додав листи, отримані у відповідь на запит про надання інформації від Державної казначейської служби України та Апарату Ради національної безпеки і оборони України, у яких міститься позиція відповідних суб`єктів щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 320/19433/23 видано.

Зокрема, у відповідь на запит ОСОБА_1 про надання інформації Державна казначейська служба України надіслала позивачу лист № 5-11/11022 від 20.05.2025 наступного змісту:

«Державна казначейська служба України (далі Казначейство) щодо виконання судового рішення у справі № 320/19433/23 повідомляє.

Безспірне списання коштів з рахунків боржника здійснюється Казначейством відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 24 Порядку, стягувачі на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник (відкриті рахунки), або за його місцезнаходженням документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.

Казначейством відповідно до пункту 8 Порядку, здійснено попередній розгляд документів та прийнято до виконання виконавчі документи у вищезазначеній справі.

З метою виконання вищезазначеного судового рішення Казначейством вживались заходи відповідно до Порядку.

У зв`язку з відсутністю достатніх бюджетних асигнувань у боржника, Казначейством, відповідно до пункту 33 Порядку, виконавчі документи у справі № 320/19433/23 взято на облік за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі Програма).

Таким чином, на виконанні у Казначействі за Програмою з 19.03.2025 обліковуються виконавчі документи у справі № 320/19433/23 про стягнення коштів на Вашу користь.

…Враховуючи прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконавчий документ про стягнення середнього заробітку у справі № 320/19433/23 відноситься до другої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми, а виконавчий документ про стягнення судового збору по справі № 320/19433/23 до третьої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за бюджетною програмою передбачено 100,00 млн гривень.

На сьогодні у Казначействі за Програмою обліковується невиконаних виконавчих документів на загальну суму 236,91 млн грн, які відносяться до першої черги погашення заборгованості, 473,24 млн грн, які відносяться до другої черги та 6 042, 48 млн грн, які відносяться до третьої черги погашення заборгованості.

На теперішній час Казначейство здійснює заходи по виконанню судових рішень, які відносяться до першої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми.

Водночас повідомляємо, що відповідно до норм законодавства Казначейство не наділене повноваженнями щодо зміни черговості виконання судових рішень чи збільшення обсягу бюджетних призначень.

Тому, питання щодо виконання судових рішень, які відносяться до третьої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми, розглянеться Казначейством тільки після погашення заборгованості по першій та другій черзі.

Казначейство, переймаючись проблематикою, пов`язаною із значною тривалістю виконання рішень судів, постійно звертається до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності визначення у Законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за бюджетною програмою, що дозволило б виконувати судові рішення, виконання яких гарантовано державою.

Саме Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову і бюджетну політику; відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування; складає розпис Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями та вносить зміни до нього.

Додатково повідомляємо, що у разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань, Казначейство здійснить заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника».

У листі № 5-11/11357 від 23.05.2025 про надання інформації, адресованому ОСОБА_1 . Державна казначейська служба України зазначила таке:

«Державна казначейська служба України (далі Казначейство) розглянула Ваш запит від 06.05.2025 стосовно виконання виконавчих листів Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/19433/23 та повідомляє наступне.

У Казначействі за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі - бюджетна програма) з 19.03.2025 перебувають:

виконавчий лист Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/19433/23 про стягнення з Апарату Ради національної безпеки і оборони України на Вашу користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 2 155 759,15 гривень;

виконавчий лист Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/19433/23 про стягнення з Апарату Ради національної безпеки і оборони України на Вашу користь судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 536,80 гривень.

Абзацом другим підпунктом 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України та пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі Порядок № 845) передбачено, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством, за черговістю надходження таких рішень до органів Казначейства.

…Враховуючи Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»:

виконавчий лист Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/19433/23 про стягнення з Апарату Ради національної безпеки і оборони України на Вашу користь середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 2 155 759,15 грн відноситься до другої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми;

виконавчий лист Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/19433/23 про стягнення з Апарату Ради національної безпеки і оборони України на Вашу користь судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 536,80 грн відноситься до третьої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» за бюджетною програмою передбачено 100,00 млн гривень.

Казначейством, у межах зазначених вище асигнувань, станом на теперішній час виконано виконавчих документів на загальну суму понад 29,95 млн грн, які відносилися до першої черги погашення заборгованості за бюджетною програмою.

На сьогодні у Казначействі за бюджетною програмою обліковується невиконаних виконавчих документів на загальну суму 241,12 млн грн, які відносяться до першої черги погашення заборгованості, 473,81 млн грн, які відносяться до другої черги погашення заборгованості, 6 043,39 млн грн, які відносяться до третьої черги погашення заборгованості.

Слід зазначити, що станом на сьогодні, Казначейство здійснює заходи щодо виконання рішень суду за бюджетною програмою по першій черзі погашення заборгованості.

Тому, питання щодо виконання судових рішень, які відносяться до другої черги погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми, розглянеться Казначейством тільки після погашення заборгованості по першій черзі.

…Знаходження виконавчих листів Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/19433/23 на виконанні у Казначействі за рахунок бюджетної програми не забороняє боржнику самостійно безпосередньо вживати заходи щодо погашення заборгованості. Здійснення таких заходів боржником, прискорить виконання виконавчих листів за рахунок коштів, що знаходяться в його розпорядженні.

Казначейство, переймаючись проблематикою, пов`язаною із значною тривалістю виконання рішень судів, постійно звертається до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності визначення у Законі про Державний бюджет України достатнього обсягу коштів за бюджетною програмою, що дозволило б виконувати гарантовані державою судові рішення у встановлені законом строки.

Саме Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову і бюджетну політику; відповідає за складання проекту закону про Державний бюджет України, визначає основні організаційно-методичні засади бюджетного планування; складає розпис Державного бюджету України згідно з бюджетними призначеннями та вносить зміни до нього».

У листі № 12-11/11/12247 від 04.06.2025 про надання інформації, адресованому ОСОБА_1 . Державна казначейська служба України зазначила таке:

«Державна казначейська служба України (далі Казначейство) розглянула запит ОСОБА_1 від 20.05.2025 № б/н. (вх. № І-11-1693 від 21.05.2025) та повідомляє.

Казначейство під час виконання виконавчих документів діє згідно бюджетного законодавства України з урахуванням вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі Порядок).

Згідно пункту 28 Порядку на період дії особливого періоду та (або) проведення антитерористичної операції на території України або в окремих її місцевостях, а також здійснення відповідно до Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях щодо Міноборони, МВС, СБУ, інших органів військового управління, Апарату Ради національної безпеки і оборони України (далі АРНБОУ), Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецтрансслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Управління державної охорони, Національної гвардії, Національної поліції, ДСНС, а також їх територіальних органів (підрозділів), установ, закладів та організацій, що належать до сфери їх управління, військових частин органи Казначейства не визначають коди класифікації видатків та рахунки з яких може здійснюватися безспірного списання коштів.

Таким чином, керуючись пунктами 29, 31 Казначейство неодноразово направлялися листи до АРНБОУ з вимогою щодо вчинення дій спрямованих на виконання виконавчих листів Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/19433/23 (листи від 21.03.2025 № 12-06-06/6449, від 31.03.2025 № 12-06-06/7152, від 19.05.2025 № 12-06-06/10848).

Кошторисом АРНБОУ на 2025 рік за бюджетною програмою 6501010 «Інформаційно-аналітичне забезпечення координаційної діяльності у сфері національної безпеки і оборони», КЕКВ 2800 «Інші видатки» на 04.06.2025 затверджені асигнування у сумі 3 016 100,00 грн, касові видатки склали 953 986,81 гривень.

Станом на день написання цього листа залишок відкритих асигнувань становить 313,19 гривень.

Звертаємо увагу, що АРНБОУ не надано відповідь на запити Казначейства в частині визначення кодів класифікації видатків або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів на виконання виконавчих листів.

Враховуючи вищесказане, у разі надходження інформації від АРНБОУ щодо встановлення даних для виконання виконавчих листів, наявності відкритих асигнувань тощо Казначейство забезпечить стягнення коштів у межах законодавства».

У листі № 5-11/11/15938 від 22.07.2025 про надання інформації, адресованому Іващенку В.І. Державна казначейська служба України зазначила таке:

«Державна казначейська служба України (далі Казначейство) розглянула Ваш запит від 26.06.2025 щодо надання інформації про стан виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/19433/23 та повідомляє наступне.

Казначейство неодноразово на Ваші попередні звернення надавало інформацію щодо порядку та стану виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/19433/23 про стягнення коштів на Вашу користь з Апарату Ради національної безпеки та оборони України.

Додатково слід зазначити, що керуючись пунктами 28, 29, 31 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 Казначейство неодноразово направляло на адресу Апарату Ради національної безпеки і оборони України (далі Апарат РНБО) листи з вимогою щодо надання інформації про коди програмної класифікації видатків або рахунків, з яких провести безспірне списання коштів для виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2025 № 320/19433/23, а саме: 21.03.2025 № 12-06-06/6449, від 31.03.2025 № 12-06-06/7152, 19.05.2025 № 12-06-06/10848 та 24.06.2025 № 12-06-06/13699.

Станом на сьогодні, Апаратом РНБО не визначено коди програмної класифікації видатків або рахунків для здійснення безспірного списання.

Відповідно до пункту 1.4 наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2002 № 57 «Про затвердження документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету» помісячний розпис асигнувань загального фонду державного бюджету (за винятком надання кредитів з державного бюджету) це розпис асигнувань загального фонду державного бюджету на рік за місяцями в розрізі головних розпорядників за програмною класифікацією видатків та кредитування бюджету й скороченою економічною класифікацією видатків бюджету.

Скорочена економічна класифікація видатків бюджету включає: оплату праці (код 2110), нарахування на оплату праці (код 2120), медикаменти та перев`язувальні матеріали (код 2220), продукти харчування (код 2230), оплату комунальних послуг та енергоносіїв (код 2270), дослідження і розробки, окремі заходи розвитку по реалізації державних (регіональних) програм (код 2281), окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм, не віднесені до заходів розвитку (код 2282), соціальне забезпечення (код 2700). Решта економічних кодів видатків відображаються загальною сумою за кодом 5000 «Інші видатки».

Враховуючи вищевикладене, надати інформацію про помісячний розпис бюджету асигнувань встановлених Апарату РНБОУ на весь 2025 рік по коду економічної класифікації видатків 2800 «Інші поточні видатки» (в розрізі місяців) не вбачається можливим, оскільки КЕКВ 2800 не деталізується, а поєднується з іншими кодами в єдиний код 5000 «Інші видатки».

Отже при виконанні вищевказаного рішення, Казначейство діє виключно в межах своєї компетенції, не допускає бездіяльності та в межах наданих повноважень здійснює всі необхідні заходи, направлені на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/19433/23, що обліковується у Казначействі».

У листі № 5-11/11/19372 від 04.09.2025 про надання інформації, адресованому Іващенку В.І. Державна казначейська служба України зазначила таке:

«Державна казначейська служба України (далі Казначейство) на Ваш запит від 08.08.2025 (вх. № І-11-2660 від 08.08.2025) повідомляє.

Казначейством розглянуто Ваш запит від 26.06.2025 та надано відповідь листом від 22.07.2025 № 5-11-11/15938.

В доповнення до листа Казначейства від 22.07.2025 № 5-11-11/15938 повідомляємо.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі Порядок № 845).

…Таким чином, керуючись пунктами 29, 31 Порядку № 845, Казначейство неодноразово направляло листи до АРНБОУ з вимогою щодо вчинення дій спрямованих на виконання виконавчих листів Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/19433/23 (листи від 21.03.2025 № 12-06-06/6449, від 31.03.2025 № 12-06-06/7152, від 19.05.2025 № 12-06-06/10848, від 24.06.2025 № 12-06-06/13699).

У своїх відповідях АРНБОУ поінформувало про те, що вони неодноразово зверталися до Міністерства фінансів України (далі Мінфін) для здійснення перерозподілу бюджетних коштів шляхом внесення змін до розпису Державного бюджету України на 2025 рік за бюджетною програмою за КПКВК 6501010 «Інформаційно-аналітичне забезпечення координаційної діяльності у сфері національної безпеки і оборони» з метою забезпечення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/19433/23.

Проте, Мінфін висловив чітку та незмінну позицію, що виконання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/19433/23 повинно здійснюватися за рахунок та в межах видатків, затверджених у Державному бюджеті України за бюджетною програмою за КПКВК 3504040, у порядку та черговості, визначених Порядком № 845.

Разом з тим, коди програмної класифікації видатків та рахунок з якого можливо провести безспірне списання АРНБОУ не визначено.

Звертаємо увагу, що повторне надсилання боржнику вимоги не передбачено Порядком № 845.

Враховуючи вищевикладене, та у зв`язку з неповідомленням АРНБОУ кодів класифікації видатків бюджету та рахунків, з яких можливо здійснити безспірне стягнення коштів на виконання виконавчого листа Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/19433/23, зазначене рішення суду неможливо виконати протягом двох місяців з дня надходження документів.

Тому, зазначений виконавчий документ підлягає виконанню за рахунок бюджетної програми для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Додатково зазначаємо, що пунктом 34 Порядком № 845 чітко визначено в яких випадках можуть застосовуватися заходи впливу, передбачені Бюджетним кодексом України:

Після здійснення безспірного списання коштів з рахунків боржника: 1) орган Казначейства готує відповідне повідомлення у двох примірниках, один з яких залишається в органі Казначейства, другий видається боржникові разом з випискою з рахунків; 2) боржник упорядковує свої зобов`язання та приводить зареєстровані в органі Казначейства бюджетні зобов`язання у відповідність з бюджетними асигнуваннями, а також вносить у разі потреби зміни до кошторису спеціального фонду в частині власних надходжень протягом місяця з дати здійснення безспірного списання коштів, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

У разі невиконання боржником зазначених вимог орган Казначейства може застосовувати заходи впливу відповідно до Бюджетного кодексу України.

Окрім цього повідомляємо, що законодавством не встановлено повноваження органів Казначейства у разі не виконання боржником норм пунктів 28, 29, 31 Порядку № 845.

До повноважень Казначейства також не належить направлення до правоохоронних органів повідомлень в порядку статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.

Кошторисом АРНБОУ на 2025 рік за бюджетною програмою 6501010 «Інформаційно-аналітичне забезпечення координаційної діяльності у сфері національної безпеки і оборони», КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» на 29.08.2025 затверджені асигнування у сумі 3 016 100,00 грн, касові видатки склали 1 209 688,05 гривень.

Станом на 29.08.2025 залишок відкритих асигнувань становить 611,65 гривень.

З питання отримання копії помісячного розпису бюджетних асигнувань, встановлених АРНБОУ на 2025 рік, (копії розрахунку до нього) пропонуємо звернутися безпосередньо до АРНБОУ».

У листі № 5-11/11/3200 від 06.02.2026 про надання інформації, адресованому ОСОБА_1 . Державна казначейська служба України зазначила таке:

«Державна казначейська служба України (далі Казначейство) на Ваш запит від 12.01.2026 (вх. № І-11-135 від 13.01.2026) повідомляє.

… На виконання пунктів 29, 31 Порядку № 845 Казначейством на адресу АРНБОУ направлено запити щодо визначення таких кодів з вимогою про вжиття заходів для встановлення асигнувань або здійснення інших дій, спрямованих на виконання виконавчих листів по справі № 320/19433/23, та повторні вимоги щодо вжиття відповідних заходів (від 21.03.2025 № 12-06-06/6449, від 31.03.2025 № 12-06-06/7152, від 19.05.2025 № 12-06-06/10848, від 24.06.2025 № 12-06-06/13699).

Разом з тим, АРНБОУ не надано інформацію про коди програмної/економічної класифікації видатків або рахунок, з яких можливо провести безспірне списання коштів, що відповідно унеможливлює виконання Казначейством виконавчих листів по справі № 320/19433/23.

На виконання вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» Казначейством забезпечено облік виконавчих листів по справі № 320/19433/23 за бюджетною програмою 3504040 «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» (далі бюджетна програма 3504040): виконавчий лист про стягнення 2 155 759,15 грн віднесено до другої черги погашення заборгованості, виконавчий лист про стягнення 536,80 грн до третьої черги.

Враховуючи абзац другий підпункту 1 пункту 9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України, пункт 3 Порядку № 845, Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання Казначейством судових рішень, які відносяться до другої та третьої черг погашення заборгованості за рахунок коштів бюджетної програми 3504040, не здійснюється до повного виконання судових рішень, які відносяться до першої черги.

Станом на даний час на виконанні за бюджетною програмою 3504040 по першій черзі погашення заборгованості обліковується судових рішень на загальну суму понад 1 035,03 млн гривень.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» на поточний рік за бюджетною програмою 3504040 передбачено 100,00 млн гривень.

Казначейством у 2026 за бюджетною програмою 3504040 виконано судових рішень, що обліковувались по першій черзі погашення заборгованості, на загальну суму 5,98 млн гривень.

З урахуванням бюджетних призначень за бюджетною програмою 3504040 Казначейством, станом на даний час за рахунок коштів бюджетної програми 3504040 здійснюється виконання виключно тих судових рішень, що обліковуються за першою чергою погашення заборгованості.

Водночас інформуємо, що у разі встановлення АРНБОУ відповідних бюджетних асигнувань, та надання АРНБОУ на адресу Казначейства інформації про коди програмної/економічної класифікації видатків або рахунок, з яких можливо провести безспірне списання коштів, Казначейство в порядку черговості здійснить заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника на Вашу користь на підставі виконавчих листів по справі № 320/19433/23».

У відповідь на запит ОСОБА_1 про надання інформації Апарат Ради національної безпеки і оборони України надіслав позивачу лист № 1492/20-07/2-25 від 28.05.2025 наступного змісту:

«… В Апараті Ради національної безпеки і оборони України (далі Апарат РНБО України) опрацьовано Ваш лист щодо запиту про стан виконання рішення суду від 20.05.2025 та повідомляється наступне.

Апарат РНБО України листом від 25.02.2025 № 538/20-07/2-25 звернувся до Міністерства фінансів України щодо внесення змін до розпису державного бюджету для забезпечення виплати Апаратом РНБО України за рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/19433/23. У відповідь Міністерство фінансів України листом від 03.03.2025 № 08010-07/650-7/6371 поінформувало Апарат РНБО України про те, що відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» та частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Про зазначене повідомлено в установленому порядку Державній казначейській службі України.

Державна казначейська служба України листом від 21.03.2025 № 12-06-06/6449 повідомила Апарату РНБО України про надходження виконавчих листів Київського окружного адміністративного суду в загальній сумі 2 156 295,95 грн на користь ОСОБА_1 , наданих стягувачем, щодо списання коштів з рахунків Апарату РНБО України.

Розрахунком до кошторису на 2025 рік Апарату РНБО України не передбачено коштів на виплату за рішенням суду у справі № 320/19433/23 за позовом ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (зі змінами), Апарат РНБО України листом від 04.04.2025 № 982/20-07/2-25 повторно звернувся до Міністерства фінансів України щодо встановлення асигнувань для забезпечення вищезазначеної виплати шляхом унесення змін до розпису державного бюджету.

У відповідь Міністерство фінансів України листом від 06.05.2025 № 08010-07/650-7/12952 повторно наголосило, що порядок виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, чітко регламентовано законом. Згідно з частиною першою статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» та частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Отже, виконання рішення суду має здійснюватися в установленому законодавством порядку.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 31 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (зі змінами), Апаратом РНБО України вживаються заходи щодо встановлення асигнувань, спрямованих на виконання рішення суду. Так, Апаратом РНБО України в проєкті Бюджетної декларації на 2026 рік заявлено додаткову потребу за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для забезпечення виконання рішення суду».

У листі № 1771/22-01 від 17.09.2025 про надання інформації, адресованому ОСОБА_1 . Апарат Ради національної безпеки і оборони зазначив таке:

«… Кошторис Апарату РНБО України на 2025 рік та розрахунки до нього затверджено 01.01.2025. Розрахунком до кошторису на 2025 рік Апарату РНБО України не передбачено коштів на виплату за рішенням суду у справі № 320/19433/23 за позовом ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Слід зазначити, що згідно з наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 № 333 (зі змінами) виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу) здійснюється за кодом економічної класифікації видатків (КЕКВ) 2800 «Інші поточні видатки».

Апарат РНБО України листом від 25.02.2025 № 538/20-07/2-25 звернувся до Міністерства фінансів України щодо внесення змін до розпису державного бюджету для забезпечення виплати Апаратом РНБО України за рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/19433/23. У відповідь Міністерство фінансів України листом від 03.03.2025 № 08010-07/650-7/6371 поінформувало Апарат РНБО України про те, що відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» та частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Про зазначене повідомлено в установленому порядку Державній казначейській службі України.

Державна казначейська служба України листом від 21.03.2025 № 12-06-06/6449 повідомила Апарату РНБО України про надходження виконавчих листів Київського окружного адміністративного суду в загальній сумі 2 156 295,95 грн на користь ОСОБА_1 , наданих стягувачем, щодо списання коштів з рахунків Апарату РНБО України.

Згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (зі змінами), Апарат РНБО України листом від 04.04.2025 № 982/20-07/2-25 повторно звернувся до Міністерства фінансів України щодо встановлення асигнувань для забезпечення вищезазначеної виплати шляхом унесення змін до розпису державного бюджету.

У відповідь Міністерство фінансів України листом від 06.05.2025 № 08010-07/650-7/12952 повторно наголосило, що порядок виконання рішення суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, чітко регламентовано законом. Згідно з частиною першою статті 373 Кодексу адміністративного судочинства України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» та частини першої статті 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Отже, виконання рішення суду має здійснюватися в установленому законодавством порядку.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 31 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (зі змінами), Апаратом РНБО України вживаються заходи щодо встановлення асигнувань, спрямованих на виконання рішення суду (листи Апарату РНБО України до Міністерства фінансів України від 25.02.2025 № 538/20-07/2-25, від 04.04.2025 № 982/20-07/2-25, від 09.06.2025 № 1633/20-07/2-25, від 25.08.2025 № 2485/20-05/2-25)».

Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Класифікація поточних видатків наведена в главі 2 Інструкції № 333 з присвоєнням їм відповідних кодів.

Серед інших видатків виокремлюються:

Код 2100 „Оплата праці і нарахування на заробітну плату (п. 2.1 розділу 2 Інструкції № 333);

Код 2700 „Соціальне забезпечення (п. 2.5 розділу 2 Інструкції № 333);

Код 2800 „Інші поточні видатки (п. 2.6 розділу 2 Інструкції № 333).

Пункт 2.6 розділу 2 Інструкції № 333 містить невичерпний перелік видатків, які віднесено до цієї категорії (підпункти з першого по сімнадцятий).

Зокрема, оскаржуваним підпунктом 9 (який складається з чотирьох абзаців) передбачено, що виконання судових рішень (як у безспірному, так і добровільному порядку незалежно від економічної суті платежу) крім виплат, передбачених підпунктом 27 підпункту 2.5.3 пункту 2.5 цієї глави цієї Інструкції щодо (абзац 1):

- відшкодування збитків, майнової (матеріальної) та моральної (немайнової) шкоди юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду (абзац 2);

- інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством. Перерахування (сплата) податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, які у встановлених законодавством випадках підлягають нарахуванню/утриманню на/з сум виплат за рішеннями суду, здійснюються за цим кодом (абзац 3);

- відшкодування судових витрат (абзац 4).

Позивач просить визнати протиправним і нечинним зазначений пункт «в частині приписів, які стосуються виконання судових рішень з питань оплати праці за рахунок КЕКВ 2800».

Проаналізувавши текстуальний зміст оскаржуваної частини нормативно-правового акта суд відзначає, що прямий припис щодо виконання судових рішень з питань оплати праці за рахунок КЕКВ 2800 у ній відсутній.

Проте, такий висновок можна зробити з аналізу глави 2 Інструкції № 333, зокрема, абзац 3 підпункту 9 пункту 2.6 відносить до КЕКВ 2800 «інші виплати юридичним та фізичним особам згідно з рішенням суду, у тому числі виплати, що здійснюються на виконання судових рішень за позовами суддів на їх користь згідно із законодавством».

Фактично позивач оскаржує припис абз. 1 п.п. 9 п. 2.6. Інструкції № 333 щодо віднесення виплат до цього коду видатків на виконання судового рішення незалежно від економічної суті платежу.

Щодо права позивача звернутись до суду з цим позовом.

Частиною другою статті 264 КАС визначено, що право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

У постанові від 28.07.2022 у справі № 640/31850/20 Верховний Суд наголосив, що акт вважається застосованим до певної особи, якщо на його підставі іншими особами вчинені дії, прийняті рішення, чи має місце бездіяльність. Застосуванням нормативно-правового акта до особи є також виникнення на підставі цього акта правовідносин, які покладають на особу певні права чи обов`язки. Особа є суб`єктом правовідносин, в яких буде застосовано нормативно-правовий акт, якщо вона безпосередньо є учасником правовідносин, для врегулювання яких прийнято нормативно-правовий акт.

Безспірним є факт формальної обов`язковості Інструкції № 333, зокрема, її оскаржуваного положення для боржника у справі № 320/19433/23 за позовом ОСОБА_1 .

Зокрема, це підтверджується інформацією, яка міститься у відповідях на звернення позивача, наданих Державною казначейською службою України (листи № 12-11/11/12247 від 04.06.2025, № 5-11/11/19372 від 04.09.2025) та апаратом РНБО (лист № 1492/20-07/2-25 від 28.05.2025) щодо необхідності при здійсненні видатків під час виконання рішення суду за позовом ОСОБА_1 за КЕКВ 2800.

Не впливає на вказаний висновок і факт взяття виконавчого документа на облік Державною казначейською службою України за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» оскільки це не виключає можливість виконання рішення суду самим боржником.

Так, Державна казначейська служба України у своїх листах позивачу наголосила, що відповідно до того ж пункту 33 Постанови № 845 у разі встановлення боржнику відповідних бюджетних асигнувань після передачі до Казначейства документів та відомостей орган Казначейства здійснює заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника, визначені цим Порядком (лист № 5-11/11022 від 20.05.2025). У листі № 5-11/11357 від 23.05.2025, адресованому позивачу, Державна казначейська служба України вказала, що знаходження виконавчих листів Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/19433/23 на виконанні у Казначействі за рахунок бюджетної програми не забороняє боржнику самостійно безпосередньо вживати заходи щодо погашення заборгованості. Здійснення таких заходів боржником, прискорить виконання виконавчих листів за рахунок коштів, що знаходяться в його розпорядженні. Листом № 5-11/11/3200 від 06.02.2026 Державна казначейська служба України повідомила позивачу, що у разі встановлення відповідних бюджетних асигнувань, та надання Апаратом РНБО на адресу Казначейства інформації про коди програмної/економічної класифікації видатків або рахунок, з яких можливо провести безспірне списання коштів, Казначейство в порядку черговості здійснить заходи, спрямовані на безспірне списання коштів з рахунків боржника на користь позивача на підставі виконавчих листів по справі № 320/19433/23

За таких обставин встановлено застосування до правовідносин за участі позивача оскаржуваних приписів нормативно-правового акта.

Відтак, суд перевіряє доводи щодо його незаконності по суті.

Щодо відповідності оскаржуваної норми положенням частини п`ятої статті 10 Бюджетного кодексу України.

На думку позивача, підпункт 9 пункту 2.6 глави 2 Інструкції № 333 у частині, яка передбачає, що за кодом 2800 «Інші поточні видатки» здійснюються видатки на виконання судових рішень незалежно від економічної суті платежу, суперечить вимогам абзацу першого частини п`ятої статті 10 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI (далі - Бюджетний кодекс України), згідно з якою видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою здійснюваних операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).

Дійсно, відповідно до абзацу першого частини п`ятої статті 10 Бюджетного кодексу України видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна класифікація видатків бюджету).

Водночас абзацом другим частини п`ятої статті 10 Бюджетного кодексу України передбачено, що за економічною класифікацією видатків бюджету видатки бюджету поділяються на поточні та капітальні.

Положення Інструкції № 333 також передбачають поділ видатків на поточні та капітальні.

Абзацами 2 та 4 пункту 1.6 глави 1 Інструкції № 333 визначено, що:

поточні видатки - це видатки, які спрямовуються на виконання бюджетних програм та забезпечують поточне функціонування бюджетних установ, проведення досліджень, розробок, заходів та надання поточних трансфертів населенню і підприємствам (установам, організаціям);

капітальні видатки - це видатки, які спрямовуються на придбання основного капіталу (обладнання і предметів довгострокового користування), необоротних активів (у тому числі землі, нематеріальних активів тощо), на капітальні інвестиції, капітальний ремонт; на створення державних запасів і резервів; на придбання капітальних активів; невідплатні платежі, компенсацію втрат, пов`язаних з пошкодженням основного капіталу.

Зокрема, до поточних видатків віднесено видатки на оплату праці і нарахування на заробітну плату, використання товарів і послуг, обслуговування боргових зобов`язань, поточні трансферти, соціальне забезпечення та інші поточні видатки, серед яких й видатки на виконання судових рішень (підпункти 2.1, 2.2., 2.3, 2.4, 2.5, 2.6 пункту 2 глави 2 Інструкції № 333). До капітальних видатків віднесено видатки на придбання основного капіталу та капітальні трансферти (підпункти 3.1. та 3.2 пункту 3 глави 2 Інструкції № 333).

Таким чином, суд доходить висновку, що підпункт 9 пункту 2.6 глави 2 Інструкції № 333 не суперечить вимогам абзацу першого частини п`ятої статті 10 Бюджетного кодексу України.

Поряд з цим, як стверджує відповідач, відносячи в Інструкції № 333 видатки пов`язані з виконанням судових рішень до КЕКВ 2800 суб`єкт нормотворення враховував економічну характеристику операцій в контексті відповідної функції держави, а також правової підстави платежу, до прикладу виконання судових рішень.

Економічна характеристика операцій у цьому випадку, на відміну від оплати праці, використовується для позапланових видатків, розмежування цих вимушених видатків від планового фонду оплати праці.

Оскільки суперечності з нормативно-правовим актом в цій частині не встановлено, то суд виходить з свободи розсуду суб`єкта правотворення, а перевірка доцільності використаного підходу щодо економічної класифікації видатків для реалізації бюджетної політики перебуває за межами судового контролю.

Щодо доводів про відсутність «легітимної мети» прийняття оскаржуваних положень

Позивач наполягає, що мета прийняття відповідачем оскаржуваних норм Інструкції №333 є нелегітимною. Як наголошує позивач, відповідач не пояснив навіщо було змінювати підзаконним актом закладений у законодавстві наскрізний принцип виконання судових рішень за рахунок відповідних бюджетних призначень, за рахунок яких утворився борг, та які визначались за економічною суттю платежу, на, виключно, один код економічної класифікації без урахування суті платежу. Такий підхід, на думку позивача, не покращує контроль за здійсненням видатків, оскільки розмиває їх на декілька кодів економічної класифікації: окремо без судових рішень і із судовими рішеннями, а також не покращує стан виконання судових рішень.

Суд бере до уваги, що відповідач обґрунтовує прийняті зміни тим, що підпункт 9 пункту 2.6 глави 2 Інструкції № 333 уточнено наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2022 № 400 за погодженням з Державною казначейською службою України з метою зменшення кількості звернень розпорядників бюджетних коштів щодо застосування кодів економічної класифікації видатків бюджету у разі виконання ними рішень суду, зокрема з питань оплати праці, а КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» використовується для забезпечення єдиного підходу з точки зору виконання бюджету за окремою категорією державних зобов`язань - виконання судових рішень.

Відповідно до частини другої статті 8 Бюджетного кодексу України Міністерство фінансів України затверджує бюджетну класифікацію та зміни до неї. Згідно з пунктом 1.1 глави 1 Інструкції № 333 економічна класифікація видатків бюджету забезпечує єдиний підхід до всіх учасників бюджетного процесу з точки зору виконання бюджету. Сукупний аналіз цих положень дає підстави для висновку, що повноваження затверджувати бюджетну класифікацію та зміни до неї надано Міністерству фінансів України, зокрема, для того, щоб забезпечити однакове віднесення видатків до відповідних кодів економічної класифікації всіма розпорядниками бюджетних коштів.

Отже відсутні підстави для висновку про свавільність прийняття оскаржуваних змін.

Щодо інших аргументів позивача в обґрунтування підстав протиправності положень нормативно-правового акта суд зазначає таке.

Виклад решти доводів надається позивачем в контексті невиконання рішення суду у справі за позовом позивача.

Насамперед суд звертає увагу, що питання з`ясування причин невиконання (часткового виконання) рішення у справі № 320/19433/23 в цілому виходить за межі предмету розгляду у цій справі в контексті перевірки законності нормативно-правового акта.

Такі обставини могли бути встановлені під час розгляду судом питань, пов`язаних з виконанням рішенням суду у справі № 320/19433/23 в порядку ст. 382 КАС (розгляд заяви про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення) та ст. 383 КАС (розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду).

З`ясовано, що відповідні заяви від 06.05.2025 та від 04.06.2025 ОСОБА_1 в порядку статті 382 та 383 КАС Київським окружним адміністративним судом у справі № 320/19433/23 на даний час не розглянуті.

Незважаючи на це, суд відзначає помилковість доводів проте, що підпункт 9 пункту 2.6 глави 2 Інструкції № 333 у правовідносинах за участі позивача перекладає виплату заборгованості з оплати праці, підтверджену рішенням суду, із захищених видатків бюджету, які призначені для оплати праці, на незахищені, що у свою чергу суперечить положенням частини другої статті 55 Бюджетного кодексу України.

Так, відповідно до частини другої статті 55 Бюджетного кодексу України видатки загального фонду на оплату праці працівників бюджетних установ визнаються захищеними видатками бюджету.

Частиною першою статті 55 Бюджетного кодексу України встановлено, що обсяг захищених видатків не може змінюватися при здійсненні скорочення затверджених бюджетних призначень.

Відповідно до підпункту 2.1.1.2 підпункту 2.1.1 пункту 2.1 глави 2 Інструкції № 333 за кодом 2111 «Заробітна плата» здійснюються такі видатки:

1) заробітна плата за встановленими посадовими окладами (тарифними ставками) або розцінками всіх штатних працівників, у тому числі за трудовими договорами; надбавка за вислугу років; доплата за ранг, надбавки та доплати обов`язкового характеру (оплата роботи в нічний час, доплати за науковий ступінь, за знання та використання в роботі іноземної мови тощо);

2) премії та інші види заохочень чи винагород відповідно до законодавства;

3) матеріальна допомога, допомога на оздоровлення при наданні щорічної відпустки та в інших випадках за рішенням адміністрації установи (організації) відповідно до законодавства;

4) винагороди та інші виплати, нараховані працівникам, які не перебувають у штаті установи (організації), відповідно до умов цивільно-правового договору (за винятком суб`єктів господарювання), якщо інше не встановлено законом;

5) одноразова грошова допомога у зв`язку з виходом на пенсію або, якщо це передбачено законодавством, у відставку.

Суд бере до уваги, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 320/19433/23 задоволено позов позивача саме щодо стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

У постанові від 10.10.2019 у справі № 522/13736/15 Верховний Суд зазначив, що середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Від зазначеної позиції Суд не відступав, а навпаки - застосовував її й надалі, зокрема, у постановах від 02.07.2025 у справі № 761/44002/23, від 21.10.2025 у справі № 638/5607/24 тощо.

Висновки Верховного Суду у постанові від 18.08.2022 року у справі 560/7496/20, на які посилається позивач, зокрема, про те, що середній заробіток за час вимушеного прогулу належить до заробітної плати, є нерелевантними, оскільки виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі поновлення на роботі (частина друга статті 235 Кодексу законів про працю України) та виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника (стаття 236 Кодексу законів про працю України) є різними інститутами трудового права.

Наведене свідчить, що визнання нечинними судом оскаржуваних положень не спричинить бажані для позивача наслідки у вигляді повного та оперативного виконання рішення суду у зазначеній справі.

Суд наголошує, що рішення суду повинні виконуватись. Обов`язковість виконання рішення суду є конституційною гарантією, закріпленою у статті 129-1 Основного Закону.

Крім того, частиною другою статті 14 КАС передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічно частиною першою статті 370 КАС визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення.

У рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (рішення у справах «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява № 6318/03, «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява № 60750/00, «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009, заява № 40450/04, «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява № 30779/04).

Крім того, у цьому ж рішенні Конституційний Суд України констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі 420/177/20 та від 30.09.2024 у справі № 460/23064/23.

Водночас суд наголошує, що захист порушеного права особи на отримання безумовного виконання судового рішення, яке гарантується державою здійснюється судом, який розглядав відповідну справу в порядку контролю за виконанням судових рішень у формах, передбачених статтями 287, 382-382-3 і 383 КАС.

Неспроможними є й доводи позивача про втручання оскаржуваними змінами в повноваження Державної казначейської служби України з покликанням на приписи п. 28 Порядку № 845, оскільки вказаними приписами лише встановлено визначення кодів класифікації видатків бюджету і рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів після надходення виконавчих документів, тобто встановлено порядок правозастосування.

Між тим, таке правозастосування здійснюється з урахуванням класифікації видатків бюджету затвердження якої прямо віднесено до повноважень відповідача приписами ч. 2 ст. 8 Бюджетного кодексу України.

З огляду на наведене вище, суд вважає, що відповідачем доведено законність оскаржуваних положень нормативно-правового акта.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Судові витрати.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 242-246, 255 КАС, суд,

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позовних вимог - відмовити.

2. Надіслати учасникам справи (їх представникам) копію судового рішення в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 251 КАС.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення та набирає законної сили в порядку встановленому статтею 255 КАС.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Міністерство фінансів України (ідентифікаційний код юридичної особи: 00013480, місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).

Суддя Сас Є.В.