Решение № 140998326, 27.10.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року Київ справа №320/17457/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горобцової Я.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДПС у Київській області (далі також ГУ ДПС у Київській області), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30 квітня 2024 року №1012224-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 70 785, 50 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30 квітня 2024 року №1012223-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 49 660, 40 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30 квітня 2024 року №1012218-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 63 361, 90 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30 квітня 2024 року №1012217-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 67 723, 60 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30 квітня 2024 року №1012216-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 132 954, 80 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 17 квітня 2023 року №0408317-2412-1015, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 48 178, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30 квітня 2024 року №1012212-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 5 219, 30 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30 квітня 2024 року №1012213-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 2 505, 80 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30 квітня 2024 року №1012219-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 1 159, 10 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30 квітня 2024 року №1012220-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 1 326, 60 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30 квітня 2024 року №1012221-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 6 726, 80 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 17 квітня 2023 року №0408318-2412-1015, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 2 431, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 17 квітня 2023 року №0408321-2412-1015, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 1 287, 00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 17 квітня 2023 року №0408322-2412-1015, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 6 526, 00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28 липня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що належне йому нерухоме майно, розташоване в селі Зеленки, Миронівського району, Київської області, не є об`єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в силу положень пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі також ПК України), що вказує на безпідставність прийнятих контролюючим органом податкових повідомлень-рішень.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що сам факт створення позивачем юридичної особи, яка використовує спірні об`єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України. Вказує, що позивач, наполягаючи на наявності у нього пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не надав жодних достеменних доказів, які б підтверджували факт безпосереднього використання ним вищезазначених об`єктів нерухомості у власній сільськогосподарській діяльності.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2026 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень ГУ ДПС у Київській області від 17 квітня 2023 року №0408317-2412-1015, №0408318-2412-1015, №0408321-2412-1015, №0408322-2412-1015.

Відтак суд розглядає позов в межах позивних вимог про визнання протиправними та скасування повідомлень-рішень ГУ ДПС у Київській області від 30 квітня 2024 року №1012224-2411-1015-UA32120090000034281, №1012223-2411-1015-UA32120090000034281, №1012218-2411-1015-UA32120090000034281, №1012217-2411-1015-UA32120090000034281, №1012216-2411-1015-UA32120090000034281, №1012212-2411-1015-UA32120090000034281, №1012213-2411-1015-UA32120090000034281, №1012219-2411-1015-UA32120090000034281, №1012220-2411-1015-UA32120090000034281, №1012221-2411-1015-UA32120090000034281.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Відповідно до свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 04 грудня 2011 року, позивач є власником:

- нежитлової будівлі (комора) площею 741,2 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлової будівлі (склад) площею 1984,4 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлової будівлі (телятник) площею 945,7 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлової будівлі (телятник) площею 1010,8 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ;

- нежитлової будівлі (телятник) площею 1056,5 кв. м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

ГУ ДПС у Київській області прийнято податкові повідомлення рішення від 30 квітня 2024 року:

1) №1012223-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 49 660, 40 грн;

2) №1012224-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 70 785, 50 грн;

3) №1012216-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 132 954, 80 грн;

4) №1012217-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 67 723, 60 грн;

5) №1012218-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 63 361, 90 грн;

6) №1012212-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 5 219, 30 грн;

7) №1012213-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 2 505, 80 грн;

8) №1012219-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 1 159, 10 грн;

9) №1012220-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 1 326, 60 грн;

10) №1012221-2411-1015-UA32120090000034281, яким позивачу нараховано податкове зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, на суму 6 726, 80 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII, набрав чинності з 01 січня 2015 року, (далі - Закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, зокрема податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (далі також ПК України) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Приписи підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначають, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

За правилами підпункту 266.3.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

При цьому, підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України визначає, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України закріплено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Згідно із підпунктом 266.7.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (пп. 266.7.2 п. 266.7 статті 266 ПК України).

Тобто, із набранням чинності вказаними положеннями ПК України 01 січня 2015 року, власники об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за виключенням випадків, визначених пп. 266.2.2 п. 266.2 статті 266 ПК України.

Так, відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла до 1 січня 2019 року) не є об`єктом оподаткування: будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII, який набрав чинності 1 січня 2019 року, внесено зміни до ПК України й підпункт «ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 викладено в такій редакції: не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, умовою звільнення подібних об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, а саме: у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку.

Встановлена підпункту «ж підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України пільга стосується діяльності сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для її ведення, зокрема стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження.

Здійснивши аналіз приписів підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України колегія суддів дійшла висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (що, власне, випливає із обраного законодавцем класу будівель). Залежно від періоду (до і після 01 січня 2019 року) застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Так, згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Тобто, визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу XIV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ XII «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» від 23 вересня 2008 року № 575-VI (далі також - Закон № 575-VI) у редакції до 04 грудня 2020 року виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Разом з тим, згідно зі статтею 1 Закону № 575-VI, у редакції з 04 грудня 2020 року виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Наведені вище поняття «сільськогосподарський товаровиробник» не суперечать його визначенню у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, яке, до того ж, має чітко обмежену сферу застосування. Як наслідок, для інших випадків мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів у відповідності до положень пункту 5.3 статті 5 ПК України.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 140/2700/149, від 26 листопада 2020 року у справі № 560/168/19, від 04 березня 2021 року у справі № 500/2782/18.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17 серпня 2020 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.

Згідно із ДК 018-2000 до групи «Будівлі нежитлові інші» (код 127) включено клас «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (код 1271).

Клас «Будівлі сільськогосподарського призначення» (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін.

Відтак згідно із ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.

Відповідно до свідоцтв про право власності та витягів про державну реєстрацію прав позивачу належить на праві приватної власності наступні об`єкти нерухомості: комора, прохідна, комора, пожежне депо, розташовані на вулиці Незалежності у селі Зеленьки, Миронівського району Київської області.

Досліджуючи питання щодо наявності у позивача, як фізичної особи статусу сільськогосподарського товаровиробника, судом враховано, що за змістом проаналізованих норм ПК України та Закону України «Про сільськогосподарський перепис» будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу ДК 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Так, позивач є засновником та головою Селянського (фермерського) господарства «Маяк», яке є юридичною особою та комерційною організацією з виробництва сільськогосподарської продукції, а також її переробки, зберігання, транспортування та реалізації.

Правові, організаційні, економічні та соціальні засади ведення особистого селянського господарства визначає Закон України «Про особисте селянське господарство» від 15 травня 2003 року № 742-IV (далі також - Закон № 742-IV).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 742-IV особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Частиною 1 статті 7 Закону № 742-IV, серед іншого, регламентовано, що члени особистого селянського господарства мають право реалізовувати надлишки виробленої продукції на ринках, а також заготівельним, переробним підприємствам та організаціям, іншим юридичним і фізичним особам.

Беручи до уваги вищевикладене, а також враховуючи положення статті 1 Закону № 575-VI, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач є виробником сільськогосподарської продукції.

Таким чином, вказане вище підтверджує наявність у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника у 2023 році, який має у власності об`єкти нерухомого майна, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та використання їх за належністю.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що контролюючим органом не надано до суду жодних належних та достатніх доказів, які б спростовували наведене, у тому числі документів, які б підтверджували факт передачі відповідного об`єкту нежитлової нерухомості в оренду, лізинг, позичку.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Наведене відповідає також правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 31 січня 2018 року по справі 822/2624/16 та в постанові від 17 лютого 2020 року по справі №820/3556/17.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Київській області від 30 квітня 2024 року №1012224-2411-1015-UA32120090000034281, №1012223-2411-1015-UA32120090000034281, №1012218-2411-1015-UA32120090000034281, №1012217-2411-1015-UA32120090000034281, №1012216-2411-1015-UA32120090000034281, №1012212-2411-1015-UA32120090000034281, №1012213-2411-1015-UA32120090000034281, №1012219-2411-1015-UA32120090000034281, №1012220-2411-1015-UA32120090000034281, №1012221-2411-1015-UA32120090000034281, якими позивачу визначено грошове зобов`язання з плати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Беручи до уваги вищевикладене, оскаржувані в межах розгляду даної справи рішення не можуть вважатись такими що прийняті з урахуванням критеріїв, визначених частиною 2 статті 2 КАС України.

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, суд доходить до висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

За таких умов, судовий збір стягується відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 30 квітня 2024 року №1012224-2411-1015-UA32120090000034281, №1012223-2411-1015-UA32120090000034281, №1012218-2411-1015-UA32120090000034281, №1012217-2411-1015-UA32120090000034281, №1012216-2411-1015-UA32120090000034281, №1012212-2411-1015-UA32120090000034281, №1012213-2411-1015-UA32120090000034281, №1012219-2411-1015-UA32120090000034281, №1012220-2411-1015-UA32120090000034281, №1012221-2411-1015-UA32120090000034281.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області (місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 5А; код ЄДРПОУ ВП 44096797) судовий збір у розмірі 6 021, 35 грн (шість тисяч двадцять одна гривня тридцять п`ять копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.