Постановление суда № 140997726, 28.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

28 жовтня 2026 рокуСправа № 360/207/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши заяву адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 360/207/26 за адміністративним позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» надійшла заява адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 360/207/26 за адміністративним позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.

При цьому КАС України не містить норм про процесуальну аналогію.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2022 року у справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) нагадала, що інститут аналогії закону і аналогії права первісно був доктринально обґрунтований і застосовувався судами задовго до часткового відображення цього інституту в законодавстві.

Необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права) випливає з того, що закон призначений для його застосування в невизначеному майбутньому, але законодавець, встановлюючи регулювання, не може охопити всі життєві ситуації, які можуть виникнути. Крім того, життя перебуває у постійному русі, змінюється і розвивається, внаслідок чого виникають нові життєві ситуації, які законодавець не міг передбачити під час ухвалення закону.

Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.

Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала аналогію у процесуальному праві, зокрема у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 905/1956/15 (провадження № 12-62гс19, пункт 6.27), від 27 листопада 2019 року у справі № 629/847/15-к (провадження № 13-70кс19), від 16 червня 2020 року у справі № 922/4519/14 (провадження № 12-34гс20, пункт 6.19), від 13 січня 2021 року у справі № 0306/7567/12 (провадження № 13-73кс19, пункт 28), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20, пункт 105).

Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.

Внаслідок того, що питання про повернення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення внаслідок подання її особою, яка не має права на її подання, окремо не врегульовані КАС України, суд уважає за можливе на підставі частини шостої статті 7 КАС України застосувати до вказаних правовідносин за процесуальною аналогією положення статті 169 КАС України.

Перевіривши матеріали заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд дійшов висновку, що означену заяву згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України необхідно повернути, оскільки заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частиною восьмою статті 59 КАС України у разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Частиною четвертою статті 59 КАС України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною першою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути:

1) договір про надання правової допомоги;

2) довіреність;

3) ордер;

4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера (ч. 2 ст. 26 вказаної статті).

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною четвертою статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій.

Отже, аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що повноваження представника позивача, яким є адвокат, повинні бути підтверджені ордером виданим на ведення справи в конкретному суді або довіреністю (договором про надання правової допомоги). При цьому, зазначені докази повинні виключати будь-які сумніви стосовно чинності уповноваження представника на момент вчинення ним певної процесуальної дії, а також стосовно охоплення такої дії дійсним колом делегованих повноважень. Наявність у суду належних доказів дійсної волі учасника справи на уповноваження певної особи на представництво є обов`язковим для реалізації права на звернення до суду та не є обмеженням гарантованого права на доступ до суду.

Вказаний висновок суду узгоджується з позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 823/2373/18 та ухвалі від 07.10.2019 у справі № 562/1850/19.

Зі змісту заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення слідує, що остання підписана представником позивача Єрьоміною Вікторією Анатоліївною, проте на підтвердження повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 у Дніпропетровському окружному адміністративному суді адвокатом до позовної заяви не долучено жодних доказів.

Вищевказане надає обґрунтовані підстави для висновку про відсутність повноважень у адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни на представництво інтересів ОСОБА_1 та надання останнім права підпису заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Враховуючи те, що до заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не додано належним чином оформлених документів, які б підтверджували надання повноважень адвокату щодо його представництва у суді та права підпису процесуальних документів, які подаються до суду, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає поверненню, як така, що підписана особою, яка не має права її підписувати.

Згідно з частиною восьмою статті 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 7, 169, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 360/207/26 за адміністративним позовом адвоката Єрьоміної Вікторії Анатоліївни в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернути особі яка її подала.

Роз`яснити, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.О. Свергун