Решение № 140997630, 28.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 160/15797/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

08.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить суд:

- визнати протиправною діяльність Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 15 мільйонів гривень, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, у зв`язку із загибеллю його батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову допомогу у розмірі 15 мільйонів гривень, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, у зв`язку із загибеллю його батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, є сином загиблого військовослужбовця, сержанта Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до абзацу першого пункту 2 Постанови №168 встановлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. ОСОБА_1 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 15 мільйонів гривень у зв`язку із загибеллю його рідного батька - ОСОБА_2 . У Виписці з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.02.2026 року №17/в зазначалось наступне: «На розгляд комісії не надходили документи, які підтверджували б право ОСОБА_1 на призначення та отримання одноразової грошової допомоги як утриманця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Ураховуючи викладене, відмовити ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 ». Позивач не погоджується із такими діями відповідача, оскільки вважає, що вимога щодо повноліття є незаконною, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.06.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 15.07.2026 року.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

18.06.2026 року на адресу суду через підсистему «Електронний суд» від представника Міністерства оборони України надійшов письмовий відзив на позов, в якому він не визнає позовні вимоги в повному обсязі вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів позовної заяви, батько позивача - сержант ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час захисту Батьківщини. Згідно з абзацом 2 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 (у редакції, чинній на момент смерті військовослужбовця), днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) є дата загибелі особи в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть. Таким чином, право на отримання ОГД є похідним від юридичного факту загибелі військовослужбовця, і застосуванню підлягає законодавство, чинне саме на момент виникнення такого права, тобто станом на 19.12.2023 року. Пунктом 1 статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII у редакції, чинній на 19.12.2023 року, було вичерпно визначено, що право на призначення та отримання ОГД мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . На дату загибелі батька ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) він досяг 30-річного віку, тобто був повнолітнім. Документів, які б підтверджували його право на призначення ОГД як утриманця (особи, що має право на пенсію в разі втрати годувальника), на розгляд Комісії МОУ надано не було. За таких обставин, комісія МОУ діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, ухваливши рішення (протокол від 27.02.2026 року № 17/в) про відмову у призначенні ОГД позивачу. З огляду на викладене, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

27.07.2026 року та 04.08.2026 року на адресу суду від позивача надійшли дві однакові за змістом письмові відповіді на відзив, в яких він вважає доводи відповідача не дійсними та такими, що ґрунтуються на системно помилковому тлумаченні законодавства, з огляду на наступне. Відповідач у відзиві стверджує, що на дату загибелі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) стаття 16-1 Закону № 2011-ХІІ надавала право на ОГД лише «батькам, одному із подружжя, дітям, які не досягай повноліття, утриманцям». Оскільки я є повнолітнім і не доводив статусу утриманця, Комісія МОУ нібито правомірно відмовила у призначенні ОГД. Однак такий підхід є результатом довільного і неповного цитування редакції статті 16-1 Закону № 2011-XII, яка діяла станом на 19.12.2023 року. Стаття 16-1 Закону № 2011 -XII у редакції, що діяла до набрання чинності Законом № 3515-ІХ, визначала коло осіб, які мають право на ОГД, наступним чином: «...право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають: батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягай повноліття, утриманці загиблого (померлого)». Відповідач трактує «діти, які не досягли повноліття» як єдину самостійну категорію, що охоплює виключно неповнолітніх. Проте таке тлумачення є юридично некоректним і суперечить принципу системного тлумачення законодавства. Також звертає увагу, що ОСОБА_1 є єдиним можливим спадкоємцем та особою, яка перебувала у найближчому кровному зв`язку з загиблим. Також у відзиві відповідач ігнорує принципово важливий правовий аспект: правовідносини щодо призначення ОГД є триваючими і завершуються не в момент загибелі, а в момент прийняття Комісією МОУ рішення про призначення або відмову у призначенні ОГД. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.10.2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 28.10.2026 року.

Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, є сином загиблого військовослужбовця, сержанта Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Родинні зв`язки між мною, ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 підтверджуються свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки від 27.02.2025 року №2069/5/13-2968, сержант ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в районі населеного пункту Очеретине, Очеретинської селищної територіальної громади, Покровського району, Донецької області.

Згідно із лікарським свідоцтвом про смерть №813, ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 загинув під час проведення бойових дій у с. Очеретине, Покровського району, Донецької області.

Відповідно до довідки від 27.12.2023 року, причинами загибелі ОСОБА_2 стало наступне: Т06.8 Інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла. Численні осколкові поранення голови, тулуба і кінцівок. У36.2 Ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків.

З огляду на Витяг з протоколу засідання штатної 20-ї Регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (Протокол №1122 від 20.03.2025 року), травма, поранення які призвели до смерті, та причина смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , так, пов`язані із захистом Батьківщини.

Крім того, факт загибелі військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , однак, відповідно до свідоцтва від 06.09.2007 року, шлюб між ними було розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис №263.

Крім того, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_2 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 .

ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_10 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6 .

З огляду на викладені обставини справи, ОСОБА_1 , звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 , з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу у розмірі 15 мільйонів гривень у зв`язку із загибеллю його рідного батька - ОСОБА_2 .

У Виписці з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 27.02.2026 року №17/в зазначалось наступне: «На розгляд комісії не надходили документи, які підтверджували б право ОСОБА_1 на призначення та отримання одноразової грошової допомоги як утриманця відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб. Ураховуючи викладене, відмовити ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168 у зв`язку із загибеллю ОСОБА_2 ».

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у розмірі 15 мільйонів гривень, передбаченої пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168, у зв`язку із загибеллю його батька, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

За змістом частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною першою статті 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до пункту 1 статті 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Пунктом 2 цієї ж статті визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (підпункт 1);

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (підпункт 2);

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві (підпункт 3).

Підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі:

750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону;

500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Одноразова грошова допомога є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Пунктом 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII визначено, що розмір та порядок призначення і виплати такої допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 168 сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Державні органи, які зазначені у пункті 1 цієї постанови, мають право отримувати інформацію з державних реєстрів щодо осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги.

Виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім`ям осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Якщо сім`я загиблої особи одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими актами законодавства, здійснюється одна з таких виплат за її вибором.

Аналіз змісту пункту 2 Постанови № 168 свідчить про те, що Кабінет Міністрів України установив дві самостійні альтернативні підстави для виплати одноразової грошової допомоги у розмірі 15 000 000 грн:

- загибель особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, зокрема, військовослужбовця, у період дії воєнного стану;

- смерть військовослужбовця внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24, вирішуючи питання права на одноразову грошову допомогу в розмірі 15 000 000 грн за пунктом 2 Постанови № 168 у подібних правовідносинах, наголосила, що особливе значення для цієї категорії спорів має редакція нормативно-правового акта, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин, з урахуванням моменту виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема дати смерті військовослужбовця.

З огляду на зазначену позицію Верховного Суду щодо застосування редакції нормативно-правового акта, чинної на момент виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги, суд приходить до висновку, що у спірній ситуації слід застосовувати спеціальні норми права, які були чинними на дату смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до статті 16-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що Законом визначено виключний перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. При цьому, законодавець виділив окрему категорію таких осіб - дітей, які не досягли повноліття, тобто, таких, що не досягли 18 років. Стаття 16-1 Закону № 2011-XII, у редакції, чинній станом на 19 грудня 2023 року, не підлягає більш широкому тлумаченню категорії осіб - дітей, ніж це визначив законодавець.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2026 року у справі №260/1002/25.

Варто зазначити, що суд передусім оцінює правомірність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, правозастосування у процесі реалізації його повноважень. Тому перевірці підлягає застосування саме тієї норми права, яка регулювала спірні правовідносини у момент їх виникнення. На цій підставі суд не дає оцінку застосуванню норми права, яку у майбутньому було змінено.

Враховуючи наведене правове регулювання спірних правовідносин та висновки, сформовані судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові Верховного Суду від 16 червня 2026 року у справі №620/10029/24, а також колегією суддів Касаційного адміністративного суду у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2026 року у справі №260/1002/25, суд погоджується із доводами МО України про те, що до спірних правовідносин застосовується законодавство, чинне на день загибелі військовослужбовця. Відповідно доводи позивача з цього приводу є необґрунтованими та помилковими. Оскільки редакція статті 16-1 Закону № 2011-XII визначала право на отримання одноразової грошової допомоги дітей, які не досягли повноліття.

Позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_5 . На дату загибелі батька ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) він досяг 30-річного віку, тобто був повнолітнім.

Документів, які б підтверджували його право на призначення одноразової грошової допомоги як утриманця (особи, що має право на пенсію в разі втрати годувальника), на розгляд Комісії МОУ надано не було.

За таких обставин, Комісія МОУ діяла виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, ухваливши рішення (протокол від 27.02.2026 року № 17/в) про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а отже, задоволенню не підлягають.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітряних сил України, буд. 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.В. Серьогіна