Решение № 140997573, 28.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 160/28877/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.09.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.09.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови у оформлені та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до пункту а частини 1 статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, із зарахуванням до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, вислуги в пільговому обчисленні (06 років 10 місяців 21 день);

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту а частини 1 статті 12 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, із зарахуванням до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, вислуги в пільговому обчисленні (06 років 10 місяців 21 день).

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , у період з 26.01.2002 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 року по 26.03.2024 року - в органах Національної поліції України. Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 18.03.2024 року №298 о/с позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. У подальшому наказом від 26.06.2024 року №647 о/с внесено зміни до наказу про звільнення, зокрема змінено дату звільнення на 26.03.2024 року та визначено календарну вислугу років позивача на день звільнення у розмірі 23 роки 06 місяців 19 днів. Позивач зазначає, що відповідно до відомостей його послужного списку загальна вислуга років з урахуванням пільгового обчислення становить 30 років 05 місяців 10 днів, з яких календарна вислуга складає 23 роки 06 місяців 19 днів, а вислуга в пільговому обчисленні - 06 років 10 місяців 21 день. На переконання позивача, наявна в нього вислуга років, обчислена з урахуванням пільгового стажу, є достатньою для набуття права на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З метою реалізації права на пенсійне забезпечення 24.08.2026 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою щодо оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області необхідних документів для призначення пенсії за вислугу років з урахуванням періодів служби, які підлягають зарахуванню на пільгових умовах. Проте листом від 10.09.2026 року №419874-2026 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для оформлення та направлення відповідних документів, посилаючись на те, що його календарна вислуга років на день звільнення становить 23 роки 06 місяців 19 днів, що є меншим за встановлену законодавством вислугу років, необхідну для призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII. Позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідачем не враховано особливості проходження ним служби та наявність періодів, які відповідно до законодавства підлягають зарахуванню до вислуги років у пільговому обчисленні. Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилається на положення Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393, а також на необхідність застосування законодавства про пенсійне забезпечення з урахуванням принципу правової визначеності та недопустимості звуження змісту й обсягу вже набутих прав. На думку позивача, пільгова вислуга років, набута ним під час проходження служби, повинна враховуватися при визначенні права на призначення пенсії, а відмова відповідача в оформленні відповідних документів фактично позбавляє його можливості реалізувати право на пенсійне забезпечення. З огляду на викладене, вважаючи дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови в оформленні та направленні документів для призначення пенсії за вислугу років протиправними, позивач звернувся до суду із цим адміністративним позовом, у якому просить визнати такі дії протиправними та зобов`язати відповідача оформити й направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення пенсії разом з усіма необхідними документами з урахуванням вислуги років у пільговому обчисленні.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.09.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 16.09.2026 року передана судді Пруднику С.В.

21.09.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

07.10.2026 року від представника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначає, що наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 18.03.2024 року №298 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». З урахуванням змін, внесених наказом від 26.06.2024 року №647 о/с, датою звільнення позивача визначено 26.03.2024 року, а його календарна вислуга років на день звільнення становила 23 роки 06 місяців 19 днів. Відповідач вказує, що 24.08.2026 року позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою щодо перерахунку вислуги років з урахуванням пільгового обчислення, підготовки та направлення документів до відповідного органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Листом від 10.09.2026 року №419874-2026 позивачу повідомлено про відсутність правових підстав для оформлення та направлення відповідних документів, оскільки його календарна вислуга років на день звільнення становила менше 25 років. Представник відповідача наголошує, що відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII право на призначення пенсії за вислугу років мають особи, звільнені зі служби з 01.10.2020 року або після цієї дати, за умови наявності на день звільнення вислуги 25 календарних років і більше. На переконання відповідача, визначальною умовою для набуття права на призначення пенсії за вислугу років є наявність саме календарної вислуги, тоді як періоди служби, що підлягають зарахуванню на пільгових умовах, враховуються виключно для визначення розміру вже призначеної пенсії, а не для встановлення права на її призначення. При цьому відповідач не заперечує факту проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ у період з 26.01.2002 року по 26.07.2011 року на посадах, служба на яких підлягає зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах. Водночас зазначає, що такі періоди не можуть бути додані до календарної вислуги років з метою набуття права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» статті 12 Закону №2262-XII. На підтвердження своєї правової позиції представник відповідача посилається на положення статей 12, 17, 17-1 Закону №2262-XII, постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 та Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 року №760. Зокрема, відповідач зазначає, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України №393 регулює питання зарахування вислуги років на пільгових умовах для визначення розміру пенсії, а тому не може бути застосований для встановлення наявності необхідної календарної вислуги років для призначення пенсії. Крім того, представник відповідача посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.08.2023 року у справі №200/4951/22, від 07.09.2023 року у справі №560/9478/22, від 11.09.2023 року у справі №480/4827/22, від 15.09.2023 року у справі №380/10714/22 та від 18.10.2023 року у справі №360/17/23, відповідно до яких, як стверджує відповідач, необхідною умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність установленої законом календарної вислуги років. Також представник відповідача звертає увагу, що відповідно до Інструкції №760 розрахунок вислуги років для призначення пенсії готується за наявності в особи права на пенсійне забезпечення згідно з чинним законодавством. Оскільки позивач на день звільнення не мав 25 календарних років вислуги, у Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, на думку відповідача, були відсутні правові підстави для підготовки та направлення до органу Пенсійного фонду України документів для призначення йому пенсії за вислугу років. Окремо у відзиві представник відповідача порушує питання щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду. Посилаючись на частину п`яту статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач зазначає, що для звернення до суду у справах щодо прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення встановлено місячний строк. За твердженням відповідача, позивач отримав копію наказу про звільнення 23.03.2024 року, а тому саме з цієї дати був обізнаний про обставини, пов`язані з визначенням його вислуги років, та міг звернутися до суду за захистом своїх прав. Проте позовну заяву подано лише 14.09.2026 року, тобто, на думку відповідача, з пропуском установленого процесуального строку без поважних причин. У зв`язку із цим відповідачем також подано окреме клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. Підсумовуючи викладене, представник відповідача зазначає, що Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а відмова в оформленні та направленні документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років є правомірною. З огляду на наведене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

12.10.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують правомірності заявлених позовних вимог. Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до адміністративного суду представник позивача зазначає, що предметом спору у цій справі є не правомірність звільнення позивача зі служби в поліції чи визначення вислуги років у наказі про звільнення, а відмова відповідача в оформленні та направленні документів для призначення пенсії за вислугу років, викладена у листі від 10.09.2026 року №419874-2026. Представник позивача посилається на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, та Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 року №760, відповідно до яких реалізація права на призначення пенсії здійснюється шляхом звернення особи із відповідною заявою до уповноваженого органу, який зобов`язаний оформити необхідні документи та направити їх до органу Пенсійного фонду України. Зазначає, що 24.08.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення розрахунку вислуги років з урахуванням пільгового обчислення та оформлення документів для призначення пенсії. За результатами розгляду зазначеної заяви 10.09.2026 року позивач отримав лист відповідача №419874-2026, яким йому відмовлено у підготовці та направленні відповідних документів. На переконання представника позивача, саме 10.09.2026 року виникли підстави для звернення до суду за захистом порушеного права, оскільки саме цього дня позивач дізнався про відмову відповідача у вчиненні запитуваних дій. Відтак звернення до суду 14.09.2026 року відбулося в межах установленого процесуального строку. На підтвердження зазначеної позиції представник позивача посилається на висновок Верховного Суду, викладений у пункті 61 постанови від 05.06.2026 року у справі №240/9369/25, відповідно до якого, за твердженням представника, визначальним юридичним фактом у таких правовідносинах є момент звернення особи з вимогою про підготовку документів для пенсійного органу, а не дата звільнення зі служби. У зв`язку із цим представник позивача просить відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Щодо доводів відповідача про відсутність підстав для зарахування пільгової вислуги років при визначенні права на призначення пенсії представник позивача зазначає, що відповідачем не враховано зміни правового регулювання, які відбулися внаслідок ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22. Зокрема, представник позивача вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №119 було внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393, якими передбачено можливість зарахування вислуги років на пільгових умовах лише для визначення розміру пенсії, а не для встановлення права на її призначення. Водночас постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22 визнано протиправними та нечинними, зокрема, положення постанови Кабінету Міністрів України №119, якими було змінено порядок пільгового обчислення вислуги років. На думку представника позивача, внаслідок ухвалення зазначеного судового рішення відновлено дію попередньої редакції пункту 3 постанови №393, яка передбачає можливість зарахування пільгової вислуги років не лише для визначення розміру пенсії, а й для набуття права на її призначення. Представник позивача наголошує, що відповідно до відомостей послужного списку ОСОБА_1 у період з 26.01.2002 року по 06.11.2015 року проходив службу на посадах, періоди перебування на яких підлягають зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за півтора місяця. При цьому календарна вислуга років позивача на день звільнення становила 23 роки 06 місяців 19 днів, вислуга у пільговому обчисленні - 06 років 10 місяців 21 день, а загальна вислуга років з урахуванням пільгового обчислення - 30 років 05 місяців 10 днів. Представник позивача зазначає, що наявність у позивача пільгової вислуги років підтверджується відомостями послужного списку та фактично не заперечується відповідачем. Водночас відповідач безпідставно відмовляється враховувати зазначену вислугу для визначення права на призначення пенсії. Також представник позивача звертає увагу, що відсутність у наказі про звільнення від 18.03.2024 року №298 о/с окремих відомостей щодо вислуги років, яка дає право на призначення пенсії, не позбавляє позивача можливості звернутися до уповноваженого органу із заявою про оформлення пенсійних документів відповідно до Порядку №3-1. З огляду на викладене, представник позивача вважає, що відповідачем протиправно не враховано вислугу років у пільговому обчисленні тривалістю 06 років 10 місяців 21 день та безпідставно відмовлено в оформленні й направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років. Підсумовуючи наведене, представник позивача просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

Щодо клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.

Разом із відзивом на позовну заяву представником Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області подано клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду з підстав пропуску встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування зазначеного клопотання представник відповідача посилається на положення частини п`ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якої для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

На переконання відповідача, оскільки позивач 23.03.2024 року отримав копію наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 18.03.2024 року №298 о/с про звільнення зі служби в поліції, саме з цієї дати він був обізнаний про обставини визначення його вислуги років та мав можливість звернутися до суду за захистом своїх прав.

Водночас із цим адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 14.09.2026 року, що, на думку відповідача, свідчить про пропуск місячного строку звернення до суду без поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, зміст поданого клопотання, доводи представника позивача, викладені у відповіді на відзив, а також характер спірних правовідносин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення зазначеного клопотання з огляду на таке.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За приписами частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено спеціальний місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.

Отже, визначення строку звернення до адміністративного суду залежить насамперед від характеру спірних правовідносин, предмета заявлених позовних вимог та юридичного факту, з яким особа пов`язує порушення свого права.

При цьому сам по собі факт виникнення спірних правовідносин у зв`язку з попереднім проходженням особою публічної служби не свідчить про те, що будь-який спір за участю такої особи автоматично належить до категорії спорів щодо прийняття, проходження або звільнення з публічної служби.

Суд зазначає, що предметом розгляду в цій адміністративній справі є правомірність дій Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови в оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивач не оскаржує наказ про звільнення зі служби в поліції від 18.03.2024 року №298 о/с, не заявляє вимог про поновлення на службі, зміну підстав чи дати звільнення та не ставить питання про протиправність самого звільнення.

Натомість спір виник у зв`язку з реалізацією позивачем після звільнення зі служби права на пенсійне забезпечення та відмовою уповноваженого органу в оформленні документів, необхідних для вирішення питання про призначення пенсії.

Таким чином, спірні правовідносини за своїм змістом стосуються реалізації права на пенсійне забезпечення особи, звільненої з публічної служби, а не безпосередньо проходження чи припинення такої служби.

За наведених обставин суд не вбачає підстав для застосування до спірних правовідносин спеціального місячного строку, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Вирішуючи питання щодо початку перебігу строку звернення до адміністративного суду, суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19.

У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити час, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому суд має дослідити не лише формальну дату виникнення певних правовідносин, а й обставини, які свідчать про обізнаність особи щодо конкретного порушення її права.

Особливе значення для вирішення цього процесуального питання має правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 05.06.2026 року у справі №240/9369/25.

Зокрема, у пунктах 59-61 зазначеної постанови Верховний Суд, враховуючи висновки судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладені у постанові від 10.12.2024 року у справі №520/5695/23, зазначив, що визначальним юридичним фактом для встановлення моменту виникнення спірних правовідносин щодо оформлення документів для призначення пенсії є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною вимогою, а не дата її звільнення зі служби.

Верховний Суд виходив із того, що саме звернення особи із заявою про оформлення та направлення документів для призначення пенсії свідчить про початок реалізації нею відповідного права та є юридично значущою обставиною для визначення нормативно-правового регулювання спірних відносин.

Аналогічний підхід відображено у постанові Верховного Суду від 16.07.2025 року у справі №520/12537/24.

Суд враховує, що наведені висновки Верховного Суду безпосередньо стосуються визначення моменту виникнення матеріальних правовідносин та застосовного законодавства, а не самостійного вирішення питання про строки звернення до адміністративного суду.

Водночас такі висновки мають значення для цієї справи, оскільки дозволяють розмежувати правовідносини, пов`язані зі звільненням особи зі служби, та правовідносини, що виникають у зв`язку з подальшим зверненням цієї особи за оформленням документів для призначення пенсії.

З матеріалів справи встановлено, що наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 18.03.2024 року №298 о/с, з урахуванням змін, внесених наказом від 26.06.2024 року №647 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції з 26.03.2024 року.

Разом із тим 24.08.2026 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести розрахунок вислуги років з урахуванням пільгового обчислення та підготувати й направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документи для призначення пенсії за вислугу років.

За результатами розгляду цієї заяви Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області листом від 10.09.2026 року №419874-2026 повідомило позивача про відсутність правових підстав для оформлення та направлення відповідних документів, посилаючись на недостатність календарної вислуги років.

Як убачається зі змісту відповіді на відзив, зазначений лист отримано позивачем 10.09.2026 року засобами електронного зв`язку.

Отже, саме за результатами розгляду заяви від 24.08.2026 року відповідачем сформовано та доведено до відома позивача конкретну правову позицію щодо відмови в оформленні документів для призначення пенсії.

До цього моменту між сторонами не існувало спірного рішення щодо відмови в оформленні та направленні пенсійних документів, яке є предметом оскарження у цій адміністративній справі.

Саме по собі отримання позивачем 23.03.2024 року копії наказу про звільнення зі служби не свідчить про його обізнаність із майбутньою відмовою відповідача в оформленні пенсійних документів, оскільки наказ про звільнення та відповідь на заяву про підготовку документів для призначення пенсії є різними за змістом і правовими наслідками актами.

При цьому відомості про календарну вислугу років, зазначені в наказі про звільнення, не є тотожними рішенню уповноваженого органу щодо наявності чи відсутності підстав для оформлення документів для призначення пенсії з урахуванням пільгового обчислення вислуги років.

Відтак суд вважає необґрунтованим твердження відповідача про те, що перебіг строку звернення до суду з вимогами, заявленими у цій справі, розпочався 23.03.2024 року.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1, процедура оформлення документів для призначення пенсії передбачає звернення особи із відповідною заявою через уповноважений орган, на який покладено обов`язок щодо підготовки та направлення необхідних документів до органу, що призначає пенсію.

Таким чином, звернення позивача від 24.08.2026 року було спрямоване на реалізацію передбаченої законодавством процедури пенсійного забезпечення, а відповідь відповідача від 10.09.2026 року стала підставою для виникнення спору щодо правомірності відмови у вчиненні відповідних дій.

Суд також ураховує правовий підхід Верховного Суду, викладений у постанові від 12.12.2023 року у справі №380/1907/23, щодо необхідності оцінки строків звернення до суду з урахуванням характеру спірних пенсійних правовідносин та конкретного предмета судового оскарження.

Разом із тим суд зазначає, що правові висновки Верховного Суду щодо неможливості довільного зміщення початку перебігу строку звернення до суду шляхом направлення повторних заяв не підлягають механічному застосуванню до спірних правовідносин.

У цій справі відповідачем не доведено, що до звернення від 24.08.2026 року позивач уже отримував відмову в оформленні документів для призначення пенсії з аналогічних підстав або що лист від 10.09.2026 року є лише повторним підтвердженням раніше прийнятого рішення, про яке позивач був обізнаний.

Отже, підстав для висновку про штучне створення позивачем нового строку судового оскарження шляхом повторного звернення до суб`єкта владних повноважень судом не встановлено.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено залишення позову без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Водночас застосування зазначених процесуальних наслідків можливе лише за умови встановлення судом факту пропуску строку звернення до адміністративного суду.

У цій справі судом встановлено, що позивач отримав відмову відповідача в оформленні та направленні документів для призначення пенсії 10.09.2026 року, тоді як позовну заяву сформовано та подано через підсистему «Електронний суд» 14.09.2026 року.

Таким чином, між датою отримання оскаржуваної відмови та датою звернення до адміністративного суду минуло лише чотири календарні дні.

За таких обставин суд доходить висновку, що позивач звернувся до адміністративного суду в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України.

Більше того, навіть за умови застосування місячного строку звернення до суду, на необхідності якого наполягає відповідач, та обчислення його з моменту отримання оскаржуваної відмови, такий строк позивачем також не пропущено.

Отже, визначальним у цьому випадку є не тривалість часу, що минув із моменту звільнення позивача зі служби, а встановлення дати, коли позивач дізнався про конкретне порушення права, за захистом якого звернувся до суду.

Суд наголошує, що вирішення питання про дотримання строку звернення до адміністративного суду не передбачає надання остаточної оцінки обґрунтованості позовних вимог по суті, зокрема щодо наявності у позивача права на призначення пенсії з урахуванням пільгової вислуги років.

Зазначені обставини підлягають дослідженню та правовій оцінці під час вирішення спору по суті.

З огляду на викладене, враховуючи предмет заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин, дату звернення позивача до уповноваженого органу, дату отримання відмови в оформленні пенсійних документів та дату подання адміністративного позову, суд доходить висновку, що позивачем не пропущено встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а тому правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Відтак клопотання представника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду задоволенню не підлягає.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив службу в органах внутрішніх справ України у період з 26.01.2002 року по 06.11.2015 року, а з 07.11.2015 року по 26.03.2024 року - службу в органах Національної поліції України.

Відповідно до відомостей послужного списку позивач протягом проходження служби в органах внутрішніх справ обіймав посади оперативного та керівного складу, зокрема оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого, начальника сектору, заступника начальника відділу та начальника відділу відповідних структурних підрозділів УМВС України та ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Зокрема, згідно з відомостями послужного списку позивач проходив службу:

з 26.01.2002 року по 22.07.2003 року - на посаді оперуповноваженого відділу управління УМВС України в Дніпропетровській області;

з 22.07.2003 року по 30.11.2004 року - на посаді оперуповноваженого відділу управління при УМВС України в Дніпропетровській області;

з 30.11.2004 року по 16.05.2005 року - на посаді оперуповноваженого відділу управління при УМВС України в Дніпропетровській області;

з 16.05.2005 року по 01.04.2006 року - на посаді оперуповноваженого відділу управління при УМВС України в Дніпропетровській області;

з 01.04.2006 року по 26.09.2007 року - на посаді старшого оперуповноваженого відділу управління при УМВС України в Дніпропетровській області;

з 26.09.2007 року по 22.09.2008 року - на посаді старшого оперуповноваженого сектору відділу управління УМВС України в Дніпропетровській області;

з 22.09.2008 року по 01.06.2010 року - на посаді старшого оперуповноваженого сектору відділу управління ГУМВС України в Дніпропетровській області;

з 01.06.2010 року по 01.01.2011 року - на посаді начальника сектору відділу управління ГУМВС України в Дніпропетровській області;

з 01.01.2011 року по 12.07.2011 року - на посаді заступника начальника відділу управління ГУМВС України в Дніпропетровській області;

з 12.07.2011 року по 06.06.2012 року - на посаді заступника начальника відділу управління ГУМВС України в Дніпропетровській області;

з 06.06.2012 року по 06.11.2015 року - на посаді начальника відділу управління ГУМВС України в Дніпропетровській області.

У подальшому, починаючи з 07.11.2015 року, позивач продовжив проходження служби в Національній поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 18.03.2024 року №298 о/с ОСОБА_1 , який обіймав посаду начальника управління оперативної служби Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області та мав спеціальне звання полковника поліції, звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби.

Первісно зазначеним наказом датою звільнення позивача визначено 18.03.2024 року, а стаж служби в календарному обчисленні становив 23 роки 06 місяців 11 днів.

У подальшому наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 26.06.2024 року №647 о/с внесено зміни до наказу від 18.03.2024 року №298 о/с, з урахуванням змін, внесених наказом від 01.04.2024 року №350 о/с.

Зокрема, наказом від 26.06.2024 року №647 о/с слова та цифри «18 березня 2024 року» замінено на «26 березня 2024 року», а слова та цифри «23 роки 06 місяців 11 днів» замінено на «23 роки 06 місяців 19 днів».

Підставами для внесення відповідних змін зазначено рапорт ОСОБА_2 від 17.06.2024 року та лист Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №6» Дніпровської міської ради від 29.05.2024 року №9/1354.

Таким чином, з урахуванням внесених змін датою звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції є 26.03.2024 року, а календарна вислуга років на день звільнення становить 23 роки 06 місяців 19 днів.

Водночас відповідно до відомостей послужного списку позивача, на які він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог, вислуга років на день звільнення становить:

у календарному обчисленні - 23 роки 06 місяців 19 днів;

додаткова вислуга в пільговому обчисленні - 06 років 10 місяців 21 день;

загальна вислуга з урахуванням пільгового обчислення - 30 років 05 місяців 10 днів.

З матеріалів справи також убачається, що відповідач визнає факт проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ у період з 26.01.2002 року по 26.07.2011 року на посадах, строк служби на яких підлягає зарахуванню на пільгових умовах під час обчислення вислуги років для визначення розміру пенсії.

Водночас між сторонами існують розбіжності щодо правових наслідків такого пільгового обчислення, а саме можливості врахування відповідних періодів служби для встановлення права на призначення пенсії за вислугу років.

24.08.2026 року ОСОБА_1 звернувся до тимчасово виконуючого обов`язки начальника Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області полковника поліції Миргородського О.І. із заявою щодо оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

У зазначеній заяві позивач, посилаючись на наявність у нього загальної вислуги років у розмірі 30 років 05 місяців 10 днів, а також на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22, просив провести повний розрахунок його вислуги років з урахуванням додаткової вислуги в пільговому обчисленні тривалістю 06 років 10 місяців 21 день.

Крім того, позивач просив забезпечити підготовку та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення пенсії за вислугу років та всіх необхідних документів відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1.

Обґрунтовуючи своє звернення, позивач зазначав, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22 визнано протиправними та нечинними окремі положення постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №119, якими внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 щодо порядку пільгового обчислення вислуги років.

На думку позивача, зазначене судове рішення має значення для визначення його права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки усуває нормативне обмеження щодо врахування пільгової вислуги виключно для визначення розміру пенсії.

За результатами розгляду заяви від 24.08.2026 року Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області листом від 10.09.2026 року №419874-2026 за підписом заступника начальника Юрія Мерденова повідомило позивача про відсутність правових підстав для оформлення та направлення документів для призначення пенсії за вислугу років.

У зазначеному листі відповідач підтвердив, що наказом від 18.03.2024 року №298 о/с, з урахуванням внесених змін, позивача звільнено зі служби в поліції з 26.03.2024 року, а його календарна вислуга років на зазначену дату становила 23 роки 06 місяців 19 днів.

Посилаючись на пункт «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII, відповідач зазначив, що особам, звільненим зі служби з 01.10.2020 року або після цієї дати, пенсія за вислугу років призначається за умови наявності на день звільнення 25 календарних років вислуги і більше.

Відповідач також повідомив, що згідно з послужним списком ОСОБА_1 у період з 26.01.2002 року по 26.07.2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах, строк служби на яких зараховується на пільгових умовах під час обчислення вислуги років для встановлення розміру пенсії.

Разом із тим відповідач зазначив, що на день звільнення позивач не мав необхідних 25 календарних років вислуги, у зв`язку із чим, на думку Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, підстави для врахування пільгової вислуги при визначенні права на призначення пенсії відсутні.

Окремо у листі від 10.09.2026 року №419874-2026 відповідач навів положення пункту «б» частини першої статті 12 Закону №2262-XII, яким передбачено можливість призначення пенсії за вислугу років за наявності визначеного законом страхового стажу та досягнення особою на день звільнення зі служби 45-річного віку.

При цьому відповідач зазначив, що позивач на день звільнення зі служби 26.03.2024 року не досяг 45-річного віку, а тому правові підстави для призначення йому пенсії відповідно до пункту «б» частини першої статті 12 Закону №2262-XII також відсутні.

Крім того, відповідач послався на положення Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 року №760, зазначивши, що розрахунок вислуги років для призначення пенсії готується лише за наявності в особи права на пенсію відповідно до вимог чинного законодавства.

Обґрунтовуючи правомірність своєї позиції, відповідач також послався на постанови Верховного Суду від 31.08.2023 року у справі №200/4951/22, від 07.09.2023 року у справі №560/9478/22, від 11.09.2023 року у справі №480/4827/22, від 15.09.2023 року у справі №380/10714/22 та від 18.10.2023 року у справі №360/17/23.

На підставі наведеного Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області дійшло висновку про відсутність законних підстав для підготовки та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріалів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Як зазначає позивач, лист від 10.09.2026 року №419874-2026 отримано ним 10.09.2026 року на адресу електронної пошти.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, суд встановив, що обставини проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, дата його звільнення зі служби, тривалість календарної вислуги років, факт звернення із заявою від 24.08.2026 року та факт надання відповідачем відмови листом від 10.09.2026 року №419874-2026 сторонами по суті не заперечуються.

Водночас спірним між сторонами є питання щодо можливості зарахування вислуги років у пільговому обчисленні тривалістю 06 років 10 місяців 21 день до вислуги, яка дає право на призначення пенсії за пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII, а також правомірності відмови відповідача в оформленні та направленні документів для призначення пенсії.

Отже, предметом судового розгляду є перевірка правомірності дій Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні та направленні до органу Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу років з урахуванням законодавчого регулювання, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, та правових наслідків постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22.

Вважаючи дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо відмови в оформленні та направленні до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням вислуги в пільговому обчисленні тривалістю 06 років 10 місяців 21 день протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду із цією позовною заявою за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених зі служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції України, регулюються Законом України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-XII).

Відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII пенсія за вислугу років призначається відповідним категоріям осіб незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 01.10.2020 року або після цієї дати та на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.

Зокрема, до такої вислуги зараховується служба в органах внутрішніх справ та Національній поліції України на відповідних посадах начальницького і рядового складу.

Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-XII порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною першою статті 17-2 Закону №2262-XII передбачено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи особи, яка має право на пенсію відповідно до цього Закону.

На виконання положень Закону №2262-XII Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 17.07.1992 року №393, якою врегульовано порядок обчислення вислуги років для призначення пенсій відповідним категоріям осіб (далі - Постанова №393).

Суд зазначає, що питання співвідношення календарної та пільгової вислуги років неодноразово було предметом розгляду Верховного Суду.

Зокрема, у постанові від 03.03.2021 року у справі №805/3923/18-а Верховний Суд виходив із можливості пільгового обчислення окремих періодів служби для набуття права на пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII та Постанови №393 у редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин.

У постанові від 14.04.2021 року у справі №480/4241/18 Верховний Суд зазначив, що пільгове зарахування вислуги років не є самостійним видом вислуги, а становить особливий порядок обчислення вже наявної вислуги шляхом її кратного зарахування відповідно до вимог законодавства.

Разом із тим постановою Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №119 внесено зміни до Постанови №393, якими змінено правове регулювання питання пільгового обчислення вислуги років.

Зокрема, пунктом 2-1 Постанови №393 передбачено, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови, а пунктом 3 у відповідній редакції визначено можливість зарахування окремих періодів служби на пільгових умовах для визначення розміру пенсії.

У зв`язку із зазначеними змінами Верховний Суд сформував правовий підхід щодо необхідності розмежування календарної вислуги років, яка визначає право на призначення пенсії, та пільгової вислуги років, яка враховується під час визначення її розміру.

Такий висновок викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31.08.2023 року у справі №200/4951/22, від 07.09.2023 року у справі №560/9478/22, від 11.09.2023 року у справі №480/4827/22, від 15.09.2023 року у справі №380/10714/22 та від 18.10.2023 року у справі №360/17/23.

Крім того, у постанові від 10.12.2024 року у справі №520/5695/23 судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що за нормативного регулювання, чинного після набрання чинності постановою №119, необхідною умовою для призначення пенсії за вислугу років є наявність установленої законом календарної вислуги років.

Верховний Суд також наголосив, що визначальним юридичним фактом для встановлення моменту виникнення правовідносин щодо оформлення документів для призначення пенсії є звернення особи до уповноваженого органу з відповідною заявою, а не дата її звільнення зі служби.

Водночас суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 року №1508 внесено подальші зміни до Постанови №393.

Зокрема, пункт 3 Постанови №393 викладено в новій редакції, якою передбачено зарахування визначених періодів служби на пільгових умовах для визначення розміру пенсії.

Крім того, пунктом 4 Постанови №393 у редакції постанови №1508 встановлено, що періоди, які зараховуються на пільгових умовах, ураховуються для визначення розміру пенсії.

Отже, постанова №1508 самостійно врегулювала відповідні питання пільгового обчислення вислуги років.

Разом із тим судом установлено, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22 визнано протиправними та нечинними пункт 4, підпункт 1 пункту 5, пункти 6 та 7 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №119.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) нормативно-правовий акт або його окреме положення втрачає чинність з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, відповідні положення постанови №119 втратили чинність з 28.08.2025 року.

Водночас визнання нечинними положень постанови №119 саме по собі не свідчить про втрату чинності положеннями Постанови №393, які були самостійно викладені в новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 року №1508.

У зв`язку із цим суд не може погодитися з доводами позивача про те, що саме внаслідок ухвалення постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22 автоматично відновилася можливість зарахування всіх періодів пільгової вислуги років до календарної вислуги, необхідної для призначення пенсії.

При цьому суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 06.08.2026 року у справі №380/16471/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд наголосив, що визнання протиправними та нечинними окремих положень постанови №119 не має зворотної дії в часі та не свідчить про автоматичну протиправність індивідуальних рішень, прийнятих до 28.08.2025 року.

Водночас Верховний Суд звернув увагу на можливість нового звернення особи із заявою про призначення пенсії, яка має розглядатися відповідно до нормативно-правового регулювання, чинного на час її вирішення.

Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, суд виходить із того, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області із заявою про оформлення документів для призначення пенсії 24.08.2026 року.

Отже, відповідач повинен був вирішити зазначене звернення відповідно до нормативно-правового регулювання, чинного на момент його розгляду, з урахуванням правових наслідків постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22 та змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 року №1508.

Судом установлено, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 26.01.2002 року по 06.11.2015 року, а з 07.11.2015 року по 26.03.2024 року - службу в Національній поліції України.

Наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 18.03.2024 року №298 о/с, з урахуванням змін, внесених наказом від 26.06.2024 року №647 о/с, позивача звільнено зі служби в поліції з 26.03.2024 року.

Відповідно до матеріалів справи календарна вислуга років позивача на день звільнення становила 23 роки 06 місяців 19 днів, додаткова вислуга років у пільговому обчисленні - 06 років 10 місяців 21 день, а загальна вислуга років з урахуванням пільгового обчислення - 30 років 05 місяців 10 днів.

Таким чином, календарна вислуга років позивача є меншою за встановлені пунктом «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII 25 календарних років.

Водночас наявність у послужному списку позивача відомостей про пільгове обчислення окремих періодів служби має юридичне значення для визначення відповідних пенсійних прав за наявності передбачених законом умов.

Суд зазначає, що календарна вислуга років та додаткова вислуга років у пільговому обчисленні не є тотожними правовими категоріями.

Календарна вислуга років відображає фактичну тривалість проходження служби, тоді як пільгове обчислення передбачає застосування спеціальних коефіцієнтів до окремих періодів служби за наявності визначених законодавством підстав.

Відтак сама по собі наявність загальної вислуги років з урахуванням пільгового обчислення в розмірі 30 років 05 місяців 10 днів не означає автоматичного набуття позивачем права на призначення пенсії відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII.

Разом із тим суд звертає увагу, що предметом цього адміністративного спору є не безпосереднє рішення органу Пенсійного фонду України про призначення чи відмову у призначенні пенсії, а правомірність дій Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо оформлення документів, необхідних для вирішення питання про призначення пенсії.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 (далі - Порядок №3-1).

Відповідно до положень Порядку №3-1 особи, звільнені зі служби, подають заяви про призначення пенсії через уповноважені структурні підрозділи відповідних органів.

На зазначені структурні підрозділи покладаються обов`язки щодо прийняття заяв, перевірки та оформлення необхідних документів, проведення передбачених законодавством розрахунків і направлення відповідних матеріалів до органів Пенсійного фонду України.

Порядок організації зазначеної роботи в системі Міністерства внутрішніх справ України також урегульовано Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17.09.2018 року №760.

Таким чином, законодавством розмежовано повноваження органу, який здійснює оформлення документів для призначення пенсії, та органу Пенсійного фонду України, який приймає рішення щодо її призначення.

Водночас наведене розмежування повноважень не означає, що уповноважений структурний підрозділ зобов`язаний направляти до органу Пенсійного фонду України подання про призначення пенсії за відсутності передбачених законодавством підстав.

Зазначений орган повинен перевірити наявність необхідних умов для оформлення відповідного подання та належним чином обґрунтувати прийняте рішення.

Як убачається з матеріалів справи, 24.08.2026 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив провести повний розрахунок вислуги років з урахуванням пільгового обчислення та забезпечити підготовку і направлення документів для призначення пенсії.

Листом від 10.09.2026 року №419874-2026 відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для оформлення та направлення відповідних документів, посилаючись на недостатність календарної вислуги років.

При цьому відповідач підтвердив, що у період з 26.01.2002 року по 26.07.2011 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ на посадах, строк служби на яких підлягає зарахуванню на пільгових умовах для визначення розміру пенсії.

Водночас зі змісту оскаржуваної відповіді не вбачається, що відповідач здійснив повний розрахунок усіх заявлених позивачем періодів пільгової вислуги років, установив нормативні підстави їх зарахування та надав оцінку кожному з таких періодів.

Крім того, відповідач не навів належної оцінки правових наслідків постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22 у взаємозв`язку з положеннями Постанови №393 у редакції постанови №1508.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути обґрунтованим, тобто прийнятим з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття.

При цьому суб`єкт владних повноважень зобов`язаний надати належну оцінку доводам особи та документам, поданим на підтвердження її вимог.

Саме по собі посилання на недостатність календарної вислуги років без повного дослідження заявлених обставин та без належного розрахунку вислуги років не забезпечує всебічного розгляду звернення позивача.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачем не забезпечено належного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.08.2026 року в частині проведення повного розрахунку вислуги років та надання мотивованої правової оцінки заявленим періодам пільгового обчислення.

Разом із тим установлені судом обставини не дають достатніх підстав для висновку про наявність у позивача безумовного права на оформлення подання про призначення пенсії із зарахуванням усіх 06 років 10 місяців 21 дня пільгової вислуги до календарної вислуги років.

Суд ураховує, що відповідно до частини другої статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

Однак зазначене правило не звільняє суд від обов`язку застосувати належні норми матеріального права та перевірити наявність установлених законом умов для обраного способу захисту.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для цього виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Водночас якщо для прийняття відповідного рішення необхідно встановити додаткові юридично значущі обставини, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вирішити питання з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

З огляду на те, що матеріали справи не підтверджують наявності в позивача 25 календарних років вислуги, а також не дають достатніх підстав для безумовного зарахування всієї заявленої пільгової вислуги до вислуги, необхідної для призначення пенсії, суд не вбачає підстав для задоволення вимог у частині безпосереднього зобов`язання відповідача оформити та направити подання про призначення пенсії із зарахуванням пільгової вислуги до календарної.

Разом із тим відсутність підстав для застосування такого способу захисту не усуває обов`язку відповідача належним чином розглянути заяву позивача, здійснити повний розрахунок вислуги років та надати мотивовану оцінку всім заявленим періодам служби.

За таких обставин суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо неналежного розгляду заяви від 24.08.2026 року та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області повторно розглянути зазначену заяву, здійснивши повний розрахунок вислуги років позивача з урахуванням усіх періодів служби, які відповідно до чинного законодавства підлягають пільговому обчисленню, та надати мотивовану правову оцінку наявності підстав для оформлення документів для призначення пенсії.

При цьому суд наголошує, що повторний розгляд заяви повинен здійснюватися з урахуванням правової оцінки, викладеної у цьому судовому рішенні, та не може зводитися до формального відтворення мотивів попередньої відмови.

Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У задоволенні позовних вимог у частині безпосереднього зобов`язання відповідача оформити та направити документи для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням пільгової вислуги років до календарної вислуги слід відмовити як у передчасних та таких, що не підтверджені встановленими судом обставинами в обсязі, необхідному для застосування зазначеного способу захисту.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 24.08.2026 року про проведення розрахунку вислуги років з урахуванням пільгового обчислення та оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років, за результатами розгляду якої надано відповідь від 10.09.2026 року №419874-2026.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.08.2026 року щодо проведення розрахунку вислуги років та оформлення документів для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.04.1992 року №2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснивши повний розрахунок його вислуги років, зокрема перевірку періодів служби, які підлягають зарахуванню на пільгових умовах, з урахуванням відомостей послужного списку, положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 у редакції, чинній на час розгляду заяви, правових наслідків постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №640/13694/22 та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, і за результатами такого розгляду вирішити питання щодо оформлення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області документів для призначення пенсії за вислугу років.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 40108866) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник