Постановление суда № 140997472, 27.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

27 жовтня 2026 рокуСправа № 160/34325/26Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 23.10.2026 надійшла сформована в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач), подана в його інтересах адвокатом Гейко Валерієм Івановичем (далі представник позивача), до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 29.09.2026 № 050750002383 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати відповідача зарахувати до пільгового страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 16.12.1992 по 13.04.2004, з 03.04.2007 по 04.12.2007, з 03.04.2008 по 04.12.2008, з 24.03.2009 по 24.10.2021 на Державному підприємстві «Дослідне господарство «Забойщик» Донецької державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України, код ЄДРПОУ 00848351 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 22.09.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно з підпунктом 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням виникнення у заявника права на пільгову пенсію з 23.09.2026.

Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви, серед іншого, з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Зі змісту положень статті 20 КАС України, яка регламентує питання розмежування предметної юрисдикції адміністративних судів, слідує, що ця справа належить до предметної підсудності окружного адміністративного суду.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, вказаною правовою нормою передбачено альтернативну територіальну підсудність справи за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача.

Водночас, положеннями статті 25 КАС України передбачено використання лише зареєстрованого місця проживання, фактичне місце проживання фізичної особи не має правового значення.

Суд звертає увагу, що для листування, отримання кореспонденції, тощо особа може вказувати будь-яку адресу, але для визначення територіальної підсудності справи має значення саме зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, місце перебування (іноземці, особи без громадянства, внутрішньо переміщенні особи) та місцезнаходження (юридична адреса) юридичної особи.

В іншому випадку буде порушено принцип територіальності розгляду справи.

Отже, для цілей визначення територіальної підсудності цієї справи до уваги необхідно брати відомості щодо зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання (перебування, знаходження) особи-позивача, як того вимагає частина перша статті 25 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом з наданих разом з позовною заявою доказів, зареєстрованим місцем проживання позивача - ОСОБА_1 з 01.08.2007 є: АДРЕСА_1 ; згідно з довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.04.2026 № 1241-5004030488 адресою фактичного місця проживання є: АДРЕСА_2 .

Місцезнаходженням відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є: 46001, Тернопільська обл., м. Тернопіль, Майдан Волі, буд. 3.

Суддя вважає за необхідне зазначити, що в цьому випадку позов повинен подаватись за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, яке стосовно фізичної особи визначається відповідно до положень статті 29 Цивільного кодексу України та статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до частини першої статі 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно з положеннями частини першої статті 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.

Постановою від 07.02.2022 № 265 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування), який визначає механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування), а також встановлює форми необхідних для цього документів (далі Порядок декларування № 265).

Відповідно до пункту 4 Порядку декларування № 265 особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

Положення абзацу першого цього пункту не поширюються на осіб, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) яких знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації. Така особа може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання без зняття з реєстрації місця свого попереднього проживання.

Особа, адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) якої знаходиться на територіях, на яких ведуться бойові дії, або тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції, для яких не визначена дата завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації, може задекларувати/зареєструвати місце свого проживання за межами тимчасово окупованої території України без внесення будь-яких відміток до паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки.

Відповідно до пункту 46 Порядку декларування № 265 посадова особа органу реєстрації в день звернення особи приймає рішення про реєстрацію місця проживання (перебування) або про відмову у реєстрації місця проживання (перебування) особи; вносить відомості про реєстрацію місця проживання (перебування) до реєстру територіальної громади відповідно до Порядку створення, ведення та адміністрування реєстрів територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 № 265; формує інформацію про реєстрацію місця проживання (перебування) особи для її передачі до відомчої інформаційної системи ДМС з подальшою передачею інформації до Єдиного державного демографічного реєстру відповідно до Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами та передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 № 265; за зверненням особи, що декларує/реєструє/знімає задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування), або її законного представника (представника) видає витяг з реєстру територіальної громади.

За таких обставин, зареєстроване місце проживання (перебування) підтверджується витягом з реєстру територіальної громади.

Отже, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не належить до переліку документів, якими підтверджується інформація про зареєстроване місце перебування позивача, оскільки підтверджує лише факт внутрішнього переміщення особи та взяття її на облік.

З огляду на викладене, використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання позивача, матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 24.06.2024 по справі № 554/7669/21 (провадження № 61-5805сво23), що враховується при вирішенні питання визначення територіальної юрисдикції (підсудності) цього позову.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, при визначенні територіальної юрисдикції (підсудності) цього спору суд бере до уваги лише адресу зареєстрованого місця проживання позивача (Донецька обл., Волноваський район, с-ще Розлив, вул. Центральна, буд. 29).

Оскільки судом з`ясовано, що позивач у встановленому законом порядку не зареєстрований на території Дніпропетровської області, а відповідач зареєстрований в м. Тернопіль, ця справа не підсудна Дніпропетровському окружному адміністративному суду.

З урахуванням вимог частини першої статті 25 КАС України означена справа підлягає розгляду окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на Донецьку область.

Таким судом згідно з Указом Президента України від 16.11.2004 № 1417/2004 «Про утворення місцевих адміністративних судів, затвердження їх мережі» є Донецький окружний адміністративний суд.

Вища рада правосуддя рішенням від 21.05.2026 № 960/0/15-26 «Про зміну територіальної підсудності судових справ Слов`янського міськрайонного суду Донецької області, Донецького окружного адміністративного суду, Луганського окружного адміністративного суду» серед іншого змінила із 1 червня 2026 року територіальну підсудність судових справ Донецького окружного адміністративного суду шляхом її передачі до Харківського окружного адміністративного суду.

Отже на теперішній час вказана адміністративна справа територіально підсудна Харківському окружному адміністративному суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 30 КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.

Однак частиною першою статті 318 КАС України визначено, що рішення, прийняте судом першої інстанції з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу, є підставою для його скасування судом апеляційної інстанції з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю.

Суд, який розглядає справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Zand проти Австрії» зазначив, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, що регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів» (пункти 24-25 рішення у справі «Сокуренко і Стригун проти України»).

Згідно з пунктом другим частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про передачу цієї справи на розгляд Харківському окружному адміністративному суду, оскільки позовна заява подана з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності).

Керуючись статтями 26, 29, 171, 241-243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративну справу № 160/34325/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії передати на розгляд до Харківського окружного адміністративного суду (майдан Свободи, буд. 6, м. Харків, 61700) за територіальною підсудністю.

Передачу справи здійснити не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

Суддя К.О. Пляшкова