Решение № 140997180, 28.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2026 рокуСправа № 160/19821/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В.,

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДПРОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській в частині невиплати ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком за рішенням про призначення пенсії № 045550027324 від 08.01.2026 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплату призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проводити без будь - яких обмежень;

- примінити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пряме стягнення суми заборгованості по пенсії за віком в розмірі 143286,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання судового рішення у справі № 160/16233/25 відповідач рішенням від 08.01.2026 № 045550027324 призначив йому пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Водночас у протоколі (розпорядженні) про призначення пенсії відповідачем зроблено відмітку «Рішення суду згідно ПКМУ №821 з 28.04.2025 по довічно в розмірі 10093,43 грн.». Зазначає, що в межах бюджетних асигнувань згідно Порядку № 821 останньому проведено виплату пенсійних коштів на виконання рішення суду у лютому - травні 2026 року на загальну суму 31585,00 грн. ПФУ повідомив, що виплату залишку належних пенсійних коштів на виконання рішення суду буде проведено мені відповідно до норм Порядку № 821 після надходження відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду. Позивач вважає, що застосування відповідачем до виплати його пенсії Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, є протиправним, оскільки порушує її конституційне право на соціальний захист та принцип обов`язковості виконання судових рішень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 означену позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду:

- уточненої позовної заяви, яка буде відповідати вимогам статті 160 КАС України в частині приведення позовних вимог у відповідність положенням ст. 5 КАС України;

- оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1 331,20 грн. за позовні вимоги немайнового характеру.

На виконання ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.07.2026 від позивача 20.07.2026 року надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить викласти позовні вимоги в наступній редакції:

- визнати дії суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині невиплати (блокування виплати) ОСОБА_1 призначеної пенсії за віком за рішенням про призначення пенсії №045550027324 від 08.01.2026 протиправними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області утриматися від проведення будь-яких обмежень при виплаті призначеної пенсії за віком ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

- стягнути з відповідача суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області кошти на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями щодо невиплати мені призначеної та нарахованої пенсії за віком на суму боргу 143286,32 грн;

- примінити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пряме стягнення суми боргу по пенсії за віком в розмірі 143286,32 грн.

Також позивачем надано докази доплати судового збору у розмірі 1331,20 грн. за позовні вимоги немайнового характеру.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.07.2026 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.

За приписами частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.8 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ухвалою суду продовжено строк розгляду справи до 28.10.2026.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

28.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 05.05.2025 № 0400-01204-8/86164 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Не погоджуючись з означеним позивач звернувся до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 160/16233/25 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 02.05.2025 року №04555027324 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 04.01.1995 по 30.06.1995 та з 01.07.1995 по 31.03.2003.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 28.04.2025 року з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.11.2025 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 в адміністративній справі №160/16233/25 залишено без змін.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 160/16233/25 набрало законної сили 25.11.2025.

На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 160/16233/25 рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 08.01.2026 № 045550027324 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 10093,43 грн з 25.11.2025 довічно.

23.04.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з питання виконання судового рішення.

Листом від 19.05.2026 №60705-41849/С-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що заборгованість належних пенсійних коштів на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 по справі № 160/16233/25, яке набрало законної сили 25.11.2025, за період з 28.04.2025 по 30.06.2026 становила 143280,32 гри. Виплата коштів, нарахованих на виконання рішень суду здійснюється в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат.

Пунктом 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік передбачено, що починаючи з 01 січня 2026 року видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій, призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 "Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень".

В межах бюджетних асигнувань згідно Порядку № 821 Вам проведено виплату пенсійних коштів на виконання рішення суду у лютому - травні 2026 року на загальну суму 31585,00 грн.

Виплату залишку належних пенсійних коштів на виконання рішення суду буде проведено Вам відповідно до норм Порядку № 821 після надходження відповідного фінансування для виплати сум, нарахованих за рішеннями суду.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії, призначеної на виконання судових рішень, із застосуванням Порядку № 821, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, особливості призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Згідно з частиною першою статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Статтею 49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії, серед яких відсутні такі підстави, як призначення пенсії на виконання судового рішення чи недостатність бюджетних асигнувань. Будь-яких рішень про припинення (зупинення) виплати пенсії позивачу відповідачем не приймалося, доказів протилежного суду не надано.

Отже, з моменту призначення пенсії у відповідача виник обов`язок щомісячно здійснювати її виплату позивачу в розмірі, визначеному рішенням про призначення пенсії, у строки, встановлені статтею 47 Закону № 1058-IV.

Як установлено судом, пенсію за віком призначено позивачу рішенням відповідача від 08.01.2026 № 045550027324 у розмірі 10093,43 грн з 28.04.2025 довічно.

При цьому відповідач, зазначивши в протоколі про призначення пенсії, що пенсія призначена за рішенням суду, і встановивши особливість «Рішення суду згідно ПКМУ №821 з 28.04.2025 по довічно», фактично поширив на виплату пенсії позивача механізм, передбачений Порядком № 821, та не здійснив жодної виплати.

Отже, ключовим питанням у цій справі є правомірність застосування відповідачем положень Порядку № 821 до виплати пенсії позивача, призначеної на виконання судового рішення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень (далі Порядок № 821).

Пунктом 1 Порядку № 821 визначено, що цей Порядок визначає механізм здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, зокрема, за період, що передує даті набрання чинності рішенням суду, за джерелами їх виплати (фінансування).

Згідно з пунктом 2 Порядку № 821 перераховані пенсії за рішенням суду сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Відповідно до положень пунктів 5-8 Порядку № 821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік. Виплата проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку. Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань.

Аналіз наведених положень свідчить, що Порядок № 821 встановлює особливий механізм фінансування і виплати сум пенсій, нарахованих на виконання рішень суду за минулий час (за період, що передує набранню судовим рішенням законної сили), а також різниці між розміром пенсії, перерахованої за рішенням суду, та розміром, визначеним органом Пенсійного фонду України. Цей Порядок не встановлює і не може встановлювати підстав для повного припинення (невиплати) поточної щомісячної пенсії, призначеної особі.

Крім того, суд враховує таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно з частинами першою, другою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина «судового розгляду» у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», § 40). Ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок (рішення у справі «Войтенко проти України», § 39). Держава не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання судового рішення (рішення у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Водночас ані Конституцією України, ані законами України Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями визначати порядок виконання судових рішень, у тому числі тих, у яких боржниками є органи Пенсійного фонду України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що порядок виконання судових рішень визначається законом.

Суд враховує, що Кабінетом Міністрів України раніше вже приймався аналогічний за змістом нормативно-правовий акт постанова від 22.08.2018 № 649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду», пункти 1 та 2 якої визнано протиправними та нечинними постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 у справі № 640/5248/19, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 26.05.2021.

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що законодавець не надавав Уряду повноважень щодо встановлення механізму виконання судових рішень, які набрали законної сили, оскільки такий механізм визначений Законом України «Про виконавче провадження» та Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями встановлювати додаткове право Пенсійного фонду України та його органів проводити ревізію рішень судів та приймати рішення щодо наявності або відсутності підстав для їх виконання.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Наведені висновки Верховного Суду є застосовними і до спірних правовідносин, оскільки мета Порядку № 821 є аналогічною меті Порядку № 649 визначення механізму виплати сум пенсій, що утворилися внаслідок їх нарахування (перерахунку) на виконання судових рішень, у межах бюджетних асигнувань.

Суд також враховує, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі № 320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821. Суди дійшли висновку, що оспорювана постанова прийнята поза межами повноважень Кабінету Міністрів України, оскільки встановлює спеціальний порядок виконання судових рішень, не передбачений законами України, та суперечить конституційному принципу обов`язковості судових рішень і праву на ефективний судовий захист.

Згідно з постановою Верховного Суду від 10.09.2026 у справі № 320/51895/25 касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 у справі № 320/51895/25 - без змін.

У вказаній постанові Верховний Суд, зокрема, зазначив, що постанови Кабінету Міністрів України повинні відповідати законам України, оскільки постанови мають підзаконний характер, тобто приймаються на основі та на виконання законів. Це означає, що будь-який нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів повинен узгоджуватися з Конституцією, законами та чинними міжнародними договорами, які мають вищу юридичну силу. Постанови Кабінету Міністрів видаються саме для реалізації та виконання законів, а не для їх зміни чи суперечності їм. Це правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 18.12.2025 у справі № 320/31536/23.

Приписи Порядку № 821 щодо включення одержувачів до переліків, пропорційності виплат виділеним асигнуванням та перенесення невиплачених сум на наступний бюджетний період по суті встановлюють додаткові умови та часові параметри отримання пенсії особами, права яких були захищені в судовому порядку, і зміщують баланс від обов`язкового виконання судового рішення до виконання за бюджетною можливістю. Такий підхід суперечить конституційній нормі, за якою порядок виконання судового рішення визначається законом, і не може бути запроваджений підзаконним нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Частиною другою статті 64 Конституції України визначено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень, однак не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені, зокрема, статтею 55 Конституції України (право на судовий захист).

Статтею 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» визначено перелік конституційних прав і свобод, які можуть тимчасово обмежуватися у зв`язку з введенням воєнного стану (статті 30 34, 38, 39, 41 44, 53 Конституції України). Права, гарантовані статтями 46 та 55 Конституції України, до цього переліку не включено, а отже, втручання у ці права не може бути обґрунтоване потребами правового режиму воєнного стану (див. також Рішення Конституційного Суду України від 18.07.2024 № 8-р(II)/2024).

Відповідно до частини першої статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Згідно з частиною четвертою статті 7 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З огляду на викладене, застосування відповідачем до виплати пенсії позивача, призначеної на виконання судового рішення у справі № 160/16233/25, положень Порядку №821 та, як наслідок, невиплата позивачу призначеної пенсії у повному розмірі, суперечать статтям 46, 55, 129-1 Конституції України, статтям 5, 47, 49 Закону № 1058-IV та призводять до обмеження конституційних прав позивача на соціальний захист і на обов`язковість виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Суд також зазначає, що згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не надав суду відзиву, витребуваних судом документів, доказів виплати позивачу пенсії чи будь-яких інших доказів правомірності своєї бездіяльності, а отже, не довів її правомірності. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву без поважних причин суд, відповідно до частини четвертої статті 159 КАС України, додатково враховує як визнання позову.

Щодо обраного позивачем способу захисту суд зазначає, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає в неприйнятті рішення чи нездійсненні юридично значимих та обов`язкових дій, які віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені (постанова Верховного Суду від 17.04.2019 у справі № 342/158/17). Виплата призначеної пенсії є обов`язком відповідача, визначеним статтею 47 Закону № 1058-IV, який він, за наявності для цього всіх підстав, не виконав.

Суд враховує, що в протоколі про призначення пенсії відповідач встановив застосування Порядку №821 з 25.11.2025 (з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 160/16233/25), тоді як пенсію позивачу призначено рішенням від 08.01.2026 № 045550027324.

Оскільки виплата пенсії може здійснюватися лише за період, за який її призначено, суд, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача і забезпечення виконуваності судового рішення, відповідно до частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне визначити період виплати формулюванням «за період, за який її призначено», що повністю охоплює обсяг порушеного права позивача та не виходить за межі позовних вимог.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дії відповідача щодо нездійснення виплати позивачу пенсії, призначеної на виконання судового рішення у справі №160/16233/25, за період, за який її призначено, без застосування вимог Порядку № 821, та зобов`язання відповідача здійснити виплату позивачу пенсії за період, за який її призначено, без застосування вимог Порядку № 821, з урахуванням виплачених сум.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331, 20 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 9, 72 77, 90, 139, 159, 162, 241 246, 250, 255, 262, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДПРОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення виплати ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 160/16233/25, за період її призначення без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 , призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі № 160/16233/25, за період її призначення без застосування вимог «Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26; ЄДПРОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1331, 20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення 28.10.2026.

Суддя О.В. Царікова