Постановление суда № 140997143, 07.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

07 жовтня 2026 рокуСправа №160/7384/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 23.05.2025 року у справі №160/7384/25,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

1. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Запорізькій області № 912480119006 від 20.11.2024 року щодо відмови йому в переведенні з пенсії по інвалідності вперше на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

2. зобов`язати Головне управління ПФУ в Запорізькій області зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 1, затвердженим постановою КМУ від 31.03.1994 року № 202, періоди роботи:

- з 27.07.2001 року по 06.08.2001 року, з 07.08.2006 року по 17.08.2006 року - електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею;

- з 20.11.2006 року по 25.12.2006 року - період навчання на курсах УКК за професією "машиніст гірничих виїмкових машин";

- з 01.03.2012 року по 31.03.2012 року - машиністом гірничих виїмкових машин;

3. зобов`язати Головне управління ПФУ в Запорізькій області зарахувати період перебування на інвалідності, отриманої внаслідок нещасного випадку на виробництві, з 26.07.2012 року по 03.02.2017 року до пільгового стажу роботи за Списком № 1, затвердженим постановою № 202, за професією "машиніст гірничих виїмкових машин" з повним робочим днем у шахті для визначення права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та у пільгових розмірах;

4. зобов`язати Головне управління ПФУ в Запорізькій області перевести його на пенсію за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням абз.3 ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст.8 Закону України "Про підвищення престижності шахтарської праці", з дня звернення із заявою від 11.11.2024 року, із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021 - 2023 роки.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року було задоволено частково позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 912480119006 від 20.11.2024 року;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.11.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зарахувавши до пільгового стажу за Списком №1 період навчання та роботи з 20.11.2006 року по 25.12.2006 року, з 26.07.2012 року по 03.02.2017 року, із урахуванням висновків суду;

- у задоволенні решти позовної заяви відмовлено;

- вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.03.2026 року апеляційну скаргу Головного управління ПФУ в Запорізькій області залишено без задоволення, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишено без змін.

До суду 23.09.2026 року надійшла заява від ОСОБА_1 , в якій заявник просить змінити порядок виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду в частині повторного розгляду заяви від 11.11.2024 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідно до заяви від 11.11.2024 року.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що на теперішній час відповідач не виконав рішення суду. Вищевказане рішення не може бути виконано способом, встановленим в ньому. Так, Головним управлінням ПФУ в Запорізькій області листом від 03.06.2026 року було повідомлено, що за результатами повторного розгляду було прийнято рішення від 14.05.2026 року № 912480119006 про відмову в проведенні перерахунку пенсії позивачу згідно із ч.3 ст.114 Закону № 1058-ІV у зв`язку з відсутністю необхідного підземного стажу роботи 25 років (професії за постановою № 202). Також у листі зазначено, що при здійсненні перерахунку з 11.11.2024 року, а саме: при переході з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах згідно із п.3 ст.114 цього Закону, з урахуванням рішення суду, позивача пільговий стаж становить - 22 роки 10 місяців 16 днів, з них роботи підземні за постановою № 202 (25) - 11 років 08 місяців 16 днів, навчання за фахом 9 місяців 26 днів, час перебування по інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або знаходження на профзахворюванням - 10 років 04 місяці 04 дні. З таким висновком позивач не погоджується, оскільки на час звернення до суду відповідно до рішення про відмову у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком його пільговий стаж становив: за фахом 9 місяців 26 днів, роботи підземні за постановою № 202 (25) - 11 років 05 місяців 20 днів, період перебування по інвалідності внаслідок трудового каліцтва чи професійного захворювання - 09 років 11 місяців 12 днів, що загалом становить 22 роки 2 місяці 28 днів. Так, рішенням суду від 23.05.2025 року період навчання та роботи з 20.11.2006 року по 25.12.2006 року, з 26.07.2012 року по 03.02.2017 року були зараховані по Списку № 1 відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", що загалом становить 4 роки 7 місяців 13 днів. Отже, позивача пільговий стаж роботи, що дає право на призначення пенсії відповідно до ч.3 ст114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих періодів становить 26 років 9 місяців 11 днів ( 22 роки 2 місяці 28 днів + 4 роки 7 місяців 13 днів), а тому є всі підстави для призначення йому пенсії.

07.10.2026 року до суду надійшли заперечення від відповідача, в яких зазначено, що необхідною умовою для зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, є наявність виняткових обставин, які б ускладнювали його виконання або робили його виконання неможливим, адже в такий спосіб змінюються висновки вже прийнятого судового рішення. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які спираються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення. Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення. Тобто, суд лише за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту. Подана позивачем заява не містить обґрунтованих підстав для зміни способу та порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року у справі №160/7384/25. Незгода з прийнятим рішенням Головного управління ПФУ в Запорізькій області про відмову у призначенні пенсії від 14.05.2026 №912480119006 може бути предметом іншого адміністративного позову та оскаржена до адміністративного суду. Враховуючи викладене, просили: здійснити розгляд заяви щодо зміни способу і порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року у справі №160/7384/25, поданої Вертелецьким В.А., без участі представника Головного управління ПФУ в Запорізькій області та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його заяви про встановлення або зміну способу та порядку виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 року у справі №160/7384/25 в повному обсязі.

Сторони в судове засідання своїх представників не направили, про день та час його проведення були повідомлені належним чином.

Вирішуючи заяву про зміну способу виконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до приписів ч.3 ст.378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Таким чином, законодавцем визначена як самостійна підстава для зміни способу і порядку виконання судового рішення, якщо суб`єктом владних повноважень не виконано протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням, зокрема, щодо перерахунку та виплати пенсії.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Поняття "спосіб" і "порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду.

Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу судового захисту порушених прав.

Під встановленням способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.

Разом з тим, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.

Водночас слід зауважити, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.

Відповідно до ч.2 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість судових рішень безпосередньо гарантується статтею 124 Конституції України.

З аналізу положень частин першої, третьої статті 378 КАС України колегія суддів Верховного Суду робить висновок, що підставою для застосування правил цієї норми є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення такою обставиною може бути недостатність коштів на рахунку, стихійне лихо, а для зміни способу чи порядку виконання судового рішення - неможливість виконання судового рішення внаслідок відсутності, пошкодження або знищення об`єкта стягнення або з інших причин. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Отже, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, або ж відмовити в задоволенні такої заяви.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.02.2025 року у справі №640/7827/22.

Суд звертає увагу на те, що поняття спосіб і порядок виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2023 року у справі №420/6671/18.

Суд зазначає, що зміст поданої заяви свідчить про ініціативу змінити не визначену послідовність і зміст дій, а також не спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Заявник порушує питання, яке не стосується ані послідовності дій (послідовність в рішенні суду не визначена), ані змісту дій, натомість фактично вказує на те, що спосіб виконання судового рішення потребує зміни шляхом заміни зобов`язання «повторно розглянути заяву» на «зобов`язання перевести з пенсії по інвалідності на пенсію за віком». Такі доводи можуть бути розтлумачені або як ініціатива щодо виправлення описки, або як незгода з висновками суду щодо встановлення обставин у справі, що може бути підставою для апеляційного оскарження.

Однак, відповідні обставини не підлягають зміні (виправленню) шляхом застосування механізму зміни способу і порядку виконання рішення суду.

Разом з тим, суд зазначає, що рішенням суду від 23.05.2025 року щодо заявлених позовних вимог про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком було зазначено наступне. Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 р. кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Статтею 5 КАС України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. Згідно із ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта. Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків. Наділивши державні органи дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення. Такі рішення приймаються на підставі звернення зацікавленої особи та за результатами аналізу поданих нею документів. Крім того, статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Вирішуючи питання щодо органу Пенсійного фонду, який має обов`язок щодо поновлення порушеного права позивача, суд зазначає, що пунктом 4.2 Порядку №22-1 визначено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу. З огляду на приписи розділу ІV Порядку №22-1 належним відповідачем у спірних правовідносинах є Головне управління ПФУ в Запорізькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглядав заяву про призначення пенсії та прийняв оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу. Враховуючи викладене, суд вважав за можливе зобов`язати Головне управління ПФУ в Запорізькій області повторно розглянути заяву позивача від 11.11.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ч.3 ст.114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.

Таким чином, рішенням суду від 23.05.2025 року вже було вирішено питання, заявлене позивачем в заяві зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі №160/7384/25.

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви заявника про зміну способу і порядку виконання рішення суду у цій справі.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.241, 243, 248, 378 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання судового рішення від 23.05.2025 року у справі №160/7384/25.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма