Решение № 140997130, 27.10.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокуСправа №160/14926/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 104450016071 від 12.12.2025 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди трудової діяльності, підтверджені трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , а також періоди здійснення підприємницької діяльності як фізичної особи-підприємця з 22.08.2017 по 31.08.2017, з 01.04.2022 по 31.07.2023 та з 01.01.2024 по 30.11.2025, і повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 08.12.2025 з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення.

В обґрунтування позову позивача зазначила, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

08.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просила призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши підтверджуючий пакет документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №104450016071 від 12.12.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки.

До страхового стажу не зараховано періоди:

- роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.11.1979 року, яка видана на ім`я ОСОБА_2 , оскільки виправлено дату народження з 14.10.1962 на 11.10.1962 року;

- з 16.05.1987 року по 12.04.1987 року, оскільки печатка, якою засвідчено запис про звільнення з роботи не підлягає прочитанню;

- з 03.11.1987 по 12.04.1988 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи;

- періоди ведення підприємницької діяльності з 22.08.2017 по 31.08.2017, з 01.04.2022 по 31.07.2023 року, з 01.01.2024 по 30.11.2025 року, у зв`язку з відсутністю в Реєстрі інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №104450016071 від 12.12.2025 року щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 14.11.1979 року та періоди здійснення підприємницької діяльності ФОП з 22.08.2017 по 31.08.2017 року, з 01.04.2022 по 31.07.2023 року, з 01.01.2024 по 30.11.2025 року, у зв`язку з чим позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 червня 2026 року для розгляду адміністративної справи №160/14926/26 визначено суддю Олійника В.М.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

08.06.2026 року на адресу відповідача направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.

09.06.2026 року відповідачем отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

19.06.2026 року на адресу суду через систему «Електронний суд» від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.

Згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону у разі відсутності, починаючи з 01.01.2019, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 01 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 15 до 24 років.

08.12.2025 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (сервісний центр в м. Ірпінь Київської області) із заявою про призначення пенсії за віком за нормами статті 26 Закону № 1058 у віці 63 роки 1 місяць 27 днів.

Заяву від 08.12.2025 року №9754 згідно вимог пункту 4.2 розділу IV Порядку №22-1 відпрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом з призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області та головним спеціалістом з призначення пенсій Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Згідно витягу з Єдиного реєстру страхувальників ФОП ОСОБА_1 з 22.08.2017 року зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Згідно наданих документів та даних наявних в реєстрі застрахованих осіб страховий стаж ОСОБА_1 складає 8 років 5 місяців 5 днів (стаж враховано по 31.12.2023 року).

Для призначення пенсії ОСОБА_1 надала, зокрема:

- трудову книжку серії НОМЕР_1 від 14.11.1979 дати заповнення;

- свідоцтво про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 від 18.05.1983;

- свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 від 06.09.2010;

- архівну довідку про заробітну плату від 18.09.2025 № З-301.

За наданими документами до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано:

1) періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 14.11.1979, виданої на ім`я ОСОБА_3 , оскільки на першій (титульній) сторінці наявне виправлення дати народження власниці трудової книжки з 14.10.1962 на 11.10.1962.

Запис про виправлення дати народження внесено ФОП ОСОБА_4 , проте у розділі «відомості про роботу» трудової книжки НОМЕР_1 від 14.11.1979 не зазначено періоди роботи позивачки у ФОП ОСОБА_4 .

У долученому до заяви свідоцтві про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 18.05.1983 зазначена дата народження ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не відповідає даті народження позивачки відповідно її паспорту. Свідоцтва про народження позивачка не надавала.

Окрім того, підлягають уточненню довідкою періоди роботи позивачки:

- з 16.05.1987 по 26.10.1987, оскільки печатка, якою засвідчено запис про звільнення, не придатна для читання;

- з 03.11.1987 по 12.04.1988, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення.

2) періоди ведення підприємницької діяльності:

- з 22.08.2017 по 31.08.2017;

- з 01.04.2022 по 31.07.2023;

- з 01.01.2024 по 30.11.2025 у зв`язку з відсутністю звітності про отримані доходи та сплату страхових внесків в Реєстрі застрахованих осіб, оскільки до страхового стажу зараховується період, протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (згідно з статтею 24 Закону №1058).

За результатами розгляду документів, доданих до заяви від 08.12.2025 №9754 та документів електронної пенсійної справи, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області винесено рішення від 12.12.2025 року №104450016071 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами частини 2 статті 26 Закону № 1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

Згідно записів трудової книжки №1 - №40 серії НОМЕР_1 від 14.11.1979 року підтверджено страховий стаж ОСОБА_1 починаючи з 14.11.1979 року по 01.06.2016 року.

Згідно витягу з Єдиного реєстру страхувальників ФОП ОСОБА_1 з 22.08.2017 року зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Згідно довідки ОК-5 № 1875 1788 5888 0829 ОСОБА_1 в період з 22.08.2017 по 31.08.2017, з 01.04.2022 по 31.07.2023 року, з 01.01.2024 по 30.11.2025 року здійснювала підприємницьку діяльність.

08.12.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України з заявою, в якій просила призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», надавши підтверджуючий пакет документів.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №104450016071 від 12.12.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки.

До страхового стажу не зараховано періоди:

- роботи за записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.11.1979 року, яка видана на ім`я ОСОБА_2 , оскільки виправлено дату народження з 14.10.1962 на 11.10.1962 року;

- з 16.05.1987 року по 12.04.1987 року, оскільки печатка, якою засвідчено запис про звільнення з роботи не підлягає прочитанню;

- з 03.11.1987 по 12.04.1988 року, оскільки наявне виправлення в даті наказу про звільнення з роботи;

- періоди ведення підприємницької діяльності з 22.08.2017 по 31.08.2017, з 01.04.2022 по 31.07.2023 року, з 01.01.2024 по 30.11.2025 року, у зв`язку з відсутністю в Реєстрі інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.

ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №104450016071 від 12.12.2025 року щодо відмови їй у призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки до страхового стажу не зараховано періоди трудової діяльності згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 14.11.1979 року та періоди здійснення підприємницької діяльності ФОП з 22.08.2017 по 31.08.2017 року, з 01.04.2022 по 31.07.2023 року, з 01.01.2024 по 30.11.2025 року, у зв`язку з чим позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно зі статтею 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2025 по 31.12.2025 - не менше 32 років.

Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 32 роки.

Відповідно до статті 26 Закону України №1058-ІV наявність страхового стажу, передбаченого частинами 1, 3 цієї статті, дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Суд зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, суд приходить до висновку, що неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача, тому спірні періоди роботи позивача зараховуються до стажу роботи.

Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку передбачають обов`язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію "Про порядок ведення трудових книжок працівників".

Згідно пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (пункт 2.2 Інструкції).

Згідно пункту 2.3 Інструкції, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Згідно пункту 2.4 Інструкції, всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10.

Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".

Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини 1 статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.

Тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.

Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Згідно записів трудової книжки №1 - №40 серії НОМЕР_1 від 14.11.1979 року підтверджено страховий стаж ОСОБА_1 починаючи з 14.11.1979 року по 01.06.2016 року.

А отже, відповідачем при розгляді заяви про призначення пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" протиправно не зараховано періоди роботи ОСОБА_1 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.11.1979 року та періоди здійснення підприємницької діяльності з 22.08.2017 по 31.08.2017 року, з 01.04.2022 по 31.07.2023 року, з 01.01.2024 по 30.11.2025 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №104450016071 від 12.12.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», як наслідок, для поновлення порушеного права позивача є необхідним зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) періоди здійснення підприємницької діяльності з 22.08.2017 по 31.08.2017 року, з 01.04.2022 по 31.07.2023 року, з 01.01.2024 по 30.11.2025 року та періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.11.1979 року.

Щодо повторного розгляду заяви про призначення пенсії, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним та доцільним у даному випадку є необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) від 08.12.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 22.08.2017 по 31.08.2017 року, з 01.04.2022 по 31.07.2023 року, з 01.01.2024 по 30.11.2025 року, періодів роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.11.1979 року та висновків суду викладених у рішенні.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для задоволення адміністративного позову.

Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1331,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ КБ "Приватбанк" від 25.05.2026 року.

А отже, суд приходить до висновку про необхідність стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №104450016071 від 12.12.2025 року щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 2 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) періоди здійснення підприємницької діяльності з 22.08.2017 по 31.08.2017 року, з 01.04.2022 по 31.07.2023 року, з 01.01.2024 по 30.11.2025 року та періоди роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.11.1979 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) від 08.12.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням зарахованих до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності з 22.08.2017 по 31.08.2017 року, з 01.04.2022 по 31.07.2023 року, з 01.01.2024 по 30.11.2025 року, періодів роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 14.11.1979 року, та висновків суду викладених у рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М. Олійник