Решение № 140997024, 27.10.2026, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокуЛуцькСправа № 460/10207/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 02 червня 2026 року №032950013578 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку; зобов`язання призначити з 27 травня 2026 року пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі статтею 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Закон №796-XII).

Позов обґрунтований тим, що позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи та 27 травня 2026 року він звернувся до територіального органу управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до Закону №796-XII. Натомість отримав рішення ГУ ПФУ у Волинській області про відмову у призначенні пенсії з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач зазначив, що в період навчання у Курганському вищому військово-політичному авіаційному училищі під час канікул та перерв у навчанні він фактично проживав разом із батьками в селі Кукли Волинської області. Після закінчення навчання (04 серпня 1992 року) він працевлаштувався в місті Кузнецовську Рівненської області, куди щодня їздив із села Кукли через невелику відстань між ними, і лише у 1994 році остаточно переїхав до міста Кузнецовська. Крім того, факт постійного проживання позивача без реєстрації в селі Кукли у відповідні періоди (з 1989 по 1992 роки) підтверджується рішенням суду про встановлення факту. На переконання позивача, наявність у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) беззаперечно свідчить про проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 липня 2026 року позовну заяву прийнято до провадження та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.41-44). В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ у Волинській області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 від 27 травня 2026 року. Документами, які були надані позивачем до заяви, підтверджено факт проживання (роботи) останнього у зоні гарантованого (добровільного) відселення станом на 01 січня 1993 року 2 роки 4 місяці 9 днів. До періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не зараховано періоди навчання в Курганському вищому військово-політичному авіаційному училищі з 01 вересня 1988 року по 28 вересня 1992 року на території селища Увал міста Курган, Курганська область (російська федерація), яке крім того не відноситься до зони гарантованого добровільного відселення. Оскільки обчислений період проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення на 01 січня 1993 року становить менше трьох років, то відсутні підстави для призначення позивачу пенсії відповідно статті 55 Закону №796-XII зі зниженням пенсійного віку.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.

27 травня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. На момент подання заяви вік позивача - 55 років.

Після формування працівниками ГУ ПФУ в Рівненській області електронної пенсійної справи заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ у Волинській області, рішенням якого від 02 червня 2026 року №032950013578 (а.с.16) ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку з тих підстав, що за наданими документами обчислений станом на 01 січня 1993 року період проживання (роботи) у зоні гарантованого добровільного відселення становить 2 роки 4 місяці 9 днів (менше трьох років), а на території радіоекологічного контролю 1 рік 3 місяці 3 дні. Одночасно зазначено, що загальний страховий стаж позивача становить 37 років 01 місяць 28 днів.

Таке рішення про відмову у призначенні пенсії оскаржується у цьому спорі.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Частиною першою статті 9 Закону України від 09 березня 2003 року №1058-ІV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як передбачено частиною першою статті 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 роки.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, встановлені статтею 55 Закону №796-ХІІ.

Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п`ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ). Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.

З положень статті 55 Закону №796-XII слідує, що умовами призначення пенсії позивачу із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-ІV, є: наявність відповідного страхового стажу (з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 роки), зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку; постійне проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років; досягнення необхідного віку для призначення пенсії згідно зі статтею 55 Закону №796-XII.

Початкова величина зниження пенсійного віку (на 3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу п`ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22, від 24 травня 2024 року у справі №460/17257/23, від 16 жовтня 2024 року у справі №140/14380/23).

Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106 Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

При вирішенні спору суд враховує, що згідно з пунктом 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.

Частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.

З наведеного слідує, що документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи.

Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:

для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;

для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).

Відповідно до пункту 2.22 розділу II Порядку №22-1 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні.

Із відомостей паспорта громадянина України вбачається, що позивач ОСОБА_1 народився в селі Кукли Волинської області (а.с.6).

З витягу з Реєстру територіальної громади від 26 грудня 2025 року (а.с.20) слідує, що ОСОБА_1 мав зареєстроване місце проживання у періоди з 12 січня 1971 року по 28 вересня 1992 року та з 22 січня 2025 року по цей час у селі Кукли Волинської області.

Село Кукли Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач є потерпілим від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (категорія 3) (а.с.8).

Виходячи із відзиву на позовну заяву, ГУ ПФУ у Волинській області заперечує можливість проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 01 вересня 1988 року по 27 червня 1992 року під час навчання у Курганському вищому військово-політичному авіаційному училищі, який розташований на території російської федерації, тобто у населеному пункті, яке відповідно до Постанови №106 не віднесена до зони гарантованого добровільного відселення.

Суд з цього приводу зауважує, що позивач надав рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 07 квітня 2026 року у справі №556/352/26 (набрало законної сили 08 травня 2026 року), яким встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт постійного проживання ОСОБА_1 без реєстрації в селі Кукли Маневицького (нині Камінь-Каширського) району Волинської області, що відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, в періоди з 16 січня 1989 року по 29 січня 1989 року, з 01 серпня 1989 року по 31 серпня 1989 року, з 15 січня 1990 року по 28 січня 1990 року, з 01 серпня 1990 року по 31 серпня 1990 року, з 14 січня 1991 року по 29 січня 1991 року, з 01 серпня 1991 року по 31 серпня 1991 року, з 13 січня 1992 року по 26 січня 1992 року, з 01 липня 1992 року по 28 вересня 1992 року, з 29 вересня 1992 року по 31 грудня 1992 року (а.с.13-14).

Згідно з частиною п`ятою статті 78 КАС України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Факт проживання у періоди, вказані у рішенні суду у справі №556/352/26, що набрало законної сили, не спростований відповідачем.

При цьому суд враховує, що позивач має статус особи, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Верховний Суд у постановах від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22, від 24 травня 2024 року у справі №460/17257/23 виснував, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), умовою видачі якого було факт проживання або роботи станом на 01 січня 1993 року у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років, дає підстави для зменшення пенсійного віку у загальному порядку на один рік за кожних два роки проживання/роботи у зоні гарантованого добровільного відселення.

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади від 26 грудня 2025 року позивач, який має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, має право на застосування початкової величини для зниження пенсійного віку (на 3 роки), оскільки проживав у селі Кукли Волинської області з 26 квітня 1986 року по 31 серпня 1988 року. Враховуючи період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років (з 26 квітня 1986 року по 31 серпня 1988 року, з 16 січня 1989 року по 29 січня 1989 року, з 01 серпня 1989 року по 31 серпня 1989 року, з 15 січня 1990 року по 28 січня 1990 року, з 01 серпня 1990 року по 31 серпня 1990 року, з 14 січня 1991 року по 29 січня 1991 року, з 01 серпня 1991 року по 31 серпня 1991 року, з 13 січня 1992 року по 26 січня 1992 року, з 01 липня 1992 року по 28 вересня 1992 року, з 29 вересня 1992 року по 31 грудня 1992 року) пенсійний вік підлягає зменшенню на один рік за кожні 2 роки проживання/роботи. Всього можливо зменшити пенсійний вік на 6 років (максимальна величина).

Страховий стаж позивача є достатнім для призначення пенсії: обчислений органом Пенсійного фонду страховий стаж становить 37 років 1 місяць 28 днів.

Отже, за обставин цієї справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб визнання протиправним та скасування рішення від 02 червня 2026 року №032950013578 та зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити позивачу пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з 27 травня 2026 року (тобто з дня звернення за пенсією).

Як визначено частиною першою статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у сумі 1331,20 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції від 08 червня 2026 року, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (а.с.21, 35).

У зв`язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у сумі 1331,20 грн.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 02 червня 2026 року №032950013578.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з 27 травня 2026 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна грн 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ж.В. Каленюк