Решение № 140996831, 06.10.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

06 жовтня 2026 р. Справа № 120/7755/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Комара П.А.,

за участі

секретаря судового засідання: Пітінової М.Р.

представника позивача: Опанасюка П.П.

представника відповідача: Гончарук А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області

про: визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 25.03.2026 за №0084410705, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні санкції у розмірі 414 578 грн.

Ухвалою суду від 28.05.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 30.06.2026 о 11:00 год.

18.06.2026 до суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву згідно якого відповідач проти позову заперечив та просить у його задоволенні відмовити. Зазначено, що на початок проведення фактичної перевірки документи, які підтверджують облік та походження товару, що знаходився в місці продажу в магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за адресою: АДРЕСА_1 були відсутні та до перевірки надані не були. За результатами перевірки складено акт №5381/5/02-32-07-05/ НОМЕР_1 від 25.02.2026, відповідно до якого встановлено порушення п.12 ст. 3 ЗУ "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Представник відповідача звернув увагу суду на тому, що ОСОБА_2 також перебуває на обліку в ГУ ДПС у Вінницькій області як ФОП та разом із ФОМ ОСОБА_1 здійснюють господарську діяльність в одному приміщенні. ФОП ОСОБА_2 не проводила жодних розрахункових операцій та не провадила жодної господарської діяльності від свого імені у лютому 2026 року, що підтверджується інформацію із СОД РРО. Також за ідентифікаційними даними системи ІКС "Податковий блок" стало відомо, що 23.02.2026 ФОП ОСОБА_2 анулювала реєстрацію особи в якості платника податків та її перехід зі спрощеної системи оподаткування (2група) на загальну систему оподаткування.

Виявлено, що після проведення перевірки ФОП ОСОБА_2 припинила свою діяльність з 28.03.2026 та була працевлаштована до ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 від 19.03.2026.

Наведені обставини, на думку представника відповідача, у своїй сукупності можуть свідчити про тісний зв`язок зазначених осіб та потребують оцінки судом у контексті достовірності пояснень позивача, фактичної організації господарської діяльності у перевіряємому об`єкті. А подані позивачем пояснення про те, що вона була відсутня під час проведення перевірки у зв`язку із погіршенням стану здоров`я самі по собі не спростовують встановлених під час перевірки порушень та не можуть бути належним доказом відсутності обов`язку щодо ведення обліку товарних запасів і надання їх посадовим особам контролюючого органу, особою. яка проводила розрахункову операцію.

На думку ГУ ДПС у Вінницькій області, сукупність наведених обставин, а саме здійснення розрахункових операцій ОСОБА_2 , прибуття ОП Гринишин О.М. на місце перевірки для пред`явлення інтересів двох окремих суб`єктів господарювання, ненадання первинних документів, припинення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_2 та її подальше працевлаштування свідчить про наявність організаційного та господарського зв`язку між зазначеними особами, що ставить під сумнів доводи позивача щодо їх самостійної та відокремленої діяльності.

Підготовче засідання у справі 30.06.2026 відкладено за клопотання позивачки. Наступне засідання у справі призначено на 21.07.2026.

21.07.2026 на адресу суду позивачкою подано пояснення у справі згідно яких вона заперечує проти доводів відповідача у відзиві та просить позов задовольнити. Зазначила, що під час перевірки посадові особи ГУ ДПС у Вінницькій області достеменно знали, що ФОП ОСОБА_1 була відсутня у місці здійснення господарської діяльності, а ОСОБА_2 не перебуває з нею у трудових відносинах, а тому не має повноважень діяти від імені позивачки. Так, перевірка проводилася зі відсутності платника податків, усі документи перевірки посадові особи намагалися вручити особі, яка не була ні працівником ні представником.

При цьому, на думку позивача, контролюючий орган використав її фізичну відсутність як самостійну підставу для висновку про порушення законодавства та застосував фінансові санкції.

У підготовчому засіданні 21.07.2026 оголошено перерву для надання представнику відповідача можливості ознайомитися із відповіддю на відзив.

Ухвалою від 22.07.2026 продовжено строк підготовчого провадження у справі строком на 30 днів.

У підготовчому засіданні 11.08.2026 суд усною ухвалою із занесенням до протоколу судового засідання на місці постановив закінчити підготовче провадження у справі та перейти до судового розгляду справи по суті.

Судове засідання у справі 18.08.2026 відкладено за клопотання позивача.

У наступному судовому засіданні учасники справи надали свої пояснення по суту спору.

Представник позивача просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача позовні вимоги не взнав та просив у їх задоволенні відмовити.

Суд, всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

25.02.2026 на підставі наказу ГУ ДПС у Вінницькій області про проведення фактичної перевірки від 24.02.2026 №965к та направлень на проведення фактичної перевірки від 24.02.2026 №1284 та №1285 головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області Віталієм Кононовим та головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Вінницькій області В`ячеславом Чернегою проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою місця здійснення господарської діяльності : АДРЕСА_1 , магазин "Барви".

Перевірка проведена 25.02.2026 о 16:15 год на підставі п.п. 80.2.2 пункту 80.2 ст. 80 глави 8 розділу ІІ, п. 69.27 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" та керуючись ст. 20, 61, 62, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п. 2.3 ст. 82 Податкового кодексу України.

За результатами проведеної перевірки складено акт фактичної перевірки від 25.02.2026 №5381/5/02-32-07-05/ НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг" та Кодексу законів про працю України.

Відповідно до п. 86.8 ст 86 ПКУ на підставі акту фактичної перевірки прийнято податкове повідомлення рішення від 25.03.2026 №0084410705 на загальну суму 414 578, 00 грн.

Відповідно до ст. 59 глави 4 розділу ІІ Податкового кодексу України ГУДПС у Вінницькій області сформовано податкову вимогу від 15.05.2026 №0013720-1309-0232 ні суму боргу 414 578, 00 грн.

Позивач не погоджується із рішеннями контролюючого органу та звернувся до суду за захистом свої прав та інтересів.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки та з таких підстав:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою згаданими підпунктами, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб`єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування.

Жодних інших підстав ця норма не встановлює. Відповідно, саме наявність та/або отримання інформації є тією фактичною підставою для прийняття рішення про призначення фактичної перевірки, яке оформлюється у формі наказу і надає право контролюючому органу на його реалізацію шляхом проведення перевірки, за наслідками якої контролюючий орган має повноваження на прийняття відповідного рішення.

Застосована законодавцем у цій нормі конструкція щодо наявної/отриманої інформації - «яка свідчить про можливі порушення» - дає підстави для висновку, що вона має вказувати саме на можливі порушення платником податків законодавства у визначеній сфері, тобто ті ймовірні, засновані на обґрунтованих припущеннях, порушення, які підлягають перевірці на підставі цієї інформації.

Як визначає пункт 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

У свою чергу, пункт 81.1 статті 81 ПК України визначає, що посадові особи третьої особи мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених згаданим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених згаданих Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дача початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Разом із тим, відповідно до статті 81 ПК України в наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/ позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені згаданим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Згідно з п. 86.5 ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених ст. 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Підписання акта (довідки) таких перевірок особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та/або його представниками та посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, здійснюється за місцем проведення перевірки або у приміщенні контролюючого органу.

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному ст.58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

Відповідно до п. 86.6 ст. 86 ПК України відмова платника податків або його законних представників чи особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.

Відповідно до Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (наказ ДФС від 31.07.2014 № 22 у редакції наказу ДФС від 23.03.2018 № 398- п.1.6.3.4. Особливості розгляду заперечень та прийняття податкових повідомлень-рішень за матеріалами фактичних перевірок. У разі якщо платник податків (його відокремлені підрозділи) здійснює свою діяльність не за основним місцем обліку платника податків, орган ДФС, який проводив фактичну перевірку, у день реєстрації акта (довідки) в цьому органі направляє засобами електронного зв`язку його скановану копію та копію інших матеріалів перевірки до територіального органу ДФС за основним місцем обліку платника податків, та не пізніше наступного робочого дня з дня реєстрації акта (довідки) направляє акт (довідку) та відповідні матеріали в паперовому вигляді.

Приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган обмежився посиланнями лише на норми чинного законодавства, а саме норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків, але при цьому жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки позивача, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Суд зауважує, що стаття 80 Податкового кодексу України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт п. 80.2 ст. 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки.

Аналогічного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 12.10.2021 у справі №120/5229/20-а.

Суд встановив, що наказу «Про проведення фактичної перевірки » ГУ ДПС у Вінницькій області жодним чином не обґрунтував наявність підстав для перевірки ОФОП ОСОБА_1 », зазначено, що фактична перевірка призначена на підставі п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України.

Абзацом 3 п.п. 81.1 ст. 81 ПК України визначені вимоги щодо оформлення наказу про проведення перевірки, за змістом якого у наказі на проведення перевірки зазначаються: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/ позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

За висновками Верховного Суду у постанові від 11.07. 2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі № 500/1331/21 формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абз. 3 п. 81.1 ст.81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки.

Крім цього, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 26.07.2023 у справі № 280/4696/22 у разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.

Щодо доводів сторін по суті виявлених перевіркою порушень, суд зазначає про таке.

Згідно із статтею 20 Закону № 265/95-ВР до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).

За змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті).

Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об`єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV (далі Закон № 996-ХIV).

Відповідно до статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Відповідно до пункту 85.4 статті 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

При цьому пунктом 85.6 статті 86 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Отже, контролюючий орган вправі вимагати у платника податків в ході перевірки надати первинні документи та в разі їх ненадання (відмови у наданні) контролюючий орган складає відповідний акт у довільній формі.

Разом з тим, у розрізі спірної ситуації та проведеної фактичної перевірки, представниками контролюючого органу не було запитано у повноваженої особи ОСОБА_1 документів (копій документів) у зв`язку з проведенням фактичної перевірки.

Фізична особа-підприємець діє особисто або через офіційно працевлаштованих працівників.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що на момент здійснення контрольної закупівлі та проведення фактичної перевірки позивачка була відсутні на місці здійснення господарської діяльності, що не заперечується сторонами та підтверджується довідкою КНП "Центр первинної медикосанітарної допомоги" Піщанської селищної ради від 25.02.2026.

Через погане самопочуття позивачка залишила місце здіснення господарської діяльності та попросила ФОП ОСОБА_2 слідкувати за товаром, оскільки здійснюють роздрібну торгівлю товарами в одній господарській одиниці - магазин " ІНФОРМАЦІЯ_1 ".

Контрольну закупівлі товару перевіряючими було здійснено саме у фізичної особи підприємця ОСОБА_2 .

Відповідно до письмових пояснень ФОП ОСОБА_2 , що містяться в матеріалах справи, вона повідомила перевіряючим про те, що не є найманим працівником ФОП ОСОБА_1 та не може надати їм доступ до товару та документів іншого підприємця, а ОСОБА_1 наразі відсутня в магазині через погане самопочуття.

Суд відмічає, що ст. 86 ПК України, що регулює порядок оформлення результатів перевірок, у тому числі і фактичних, передбачає можливість підписання акту перевірки та вручення його копії як самому суб`єкту господарювання, що перевірявся, його законному представнику, так і особі, яка здійснювала розрахункові операції.

Платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, зокрема, фактичної, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж посадові особи контролюючого органу були допущені до перевірки, у подальшому предметом розгляду у суді може бути лише суть виявлених порушень податкового та/або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі висновки висловлені Верховним Судом у справах №804/5402/14, №804/11 13/16, №826/17123/18, №807/2062/17, №140/391/19.

Також, у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків: "… у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення…".

Судом встановлено, що Акт фактичної перевірки не підписаний ані позивачем ані його уповноваженою особою. Натомість складено Акт про відмову від підписання акту продавцем позивача ОСОБА_2 .

Опис необлікованих залишків товарів, який є додатком до акту перевірки не містить взагалі підпису особи від суб`єкта господарювання.

Направлення на перевірку також не містять підпису від платника податків про пред`явлення службового посвідчення та направлення і отримання копії наказу.

Складені Акти відмови від підписання та отримання акта фактичної перевірки та акти відмови від підпису в направленнях на перевірку не підтверджують факту того, що ОСОБА_2 дійсно є представником або уповноваженою особою ФОП ОСОБА_1 .

Більше, відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 , наданих податковому органу, така особа зазначає, що здійснює свою господарську діяльність як ФОП в магазині, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_1 , однак із нею в трудових відносинах не перебуває.

За таких обставин відповідачем не доведено суду факт вчинення наведених у акті перевірки порушень саме позивачем, а сама перевірка проведено із порушенням процедури проведення, що має наслідком протипраність прийнятих на її основі рішень.

За усталеною позицією Верховного Суду, не виконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Зокрема, у постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 160/9277/19 Верховний Суд дійшов висновку, що визнання незаконною документальної позапланової невиїзної перевірки, проведеної контролюючим органом, виключає необхідність переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства та є підставою для визнання незаконними і прийнятих за результатами такої перевірки податкових повідомлень-рішень.

При цьому, суд звертає увагу, що таким обставинам суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, і лише у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства (в контексті спірних правовідносин господарські операції позивача з відповідними контрагентами).

Таким чином, встановивши зазначені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що у спірному випадку контролюючим органом не було дотримано вимог закону щодо визначених підстав для призначення фактичної перевірки та процедури проведення фактичної перевірки, що, у свою чергу, свідчить про неправомірність проведення відповідачем такої перевірки.

У свою чергу, невиконання або порушення вимог Податкового кодексу України при призначені та проведенні перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, оскільки така перевірка не може породжувати будь-яких правових наслідків, окрім наслідків не легітимності усіх дій/рішень, які вчинені/прийняті у межах та за наслідками такої перевірки. А Акт фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлені у цій справі обставини справи, які свідчать про призначення контролюючим органом фактичної перевірки без достатніх для цього правових підстав та проведення перевірки з порушенням встановленої процедури, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення.

За приписами вимог п. 4 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Також, згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною, зокрема, у справі "Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", заява № 36985/97, рішення від 23 липня 2002 року, пункт 110, адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи повинні бути розглянуті на підставі наданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів мусять саме податківці.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0084410705 від 25.03.2026.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ф» від 15.05.2026 №0013720-1309-0232, що винесена Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №6485/02-32-13-09 про опис майна в податкову заставу.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 4145, 80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Костянтина Василенка, 21,м. Вінниця,Вінницький р-н, Вінницька обл.,21027 код ЄДРПОУ 44069150)

Суддя Комар Павло Анатолійович