№ 140994542, 28.10.2026, Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/2843/26

3/132/1188/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 жовтня 2026 року місто Калинівка

Суддя Калинівського районного суду Вінницької області СЄЛІН Є.В., при секретарі судового засідання РИБАК І.Ю., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката ПАВЛЮКА Р.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівка Хмільницького району Вінницької області, матеріал, який надійшов з батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, одруженого, працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП документально не підтверджений, до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 10 серпня 2026 року о 07год.41хв. рухаючись по автомобільній дорозі М-21, 285км., Хмільницький район Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Mercedes Benz Actros», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », із напівпричепом марки (моделі) «Krone», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 7510 Drager, тест № 741, який показав 2,57 ‰ (проміле), чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_3 , який брав участь в режимі відеоконференції, своєї вини у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення не визнав зазначивши, що 10 серпня 2026 року він дійсно керував транспортним засобом марки (моделі) «Mercedes Benz Actros», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », із напівпричепом марки (моделі) «Krone», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », та на автодорозі М-21, 285км., Хмільницький район Вінницької області, був зупинений працівниками органу Національної поліції, які запідозрили, що він перебуває у стані сп`яніння та запропоновали йому пройти огляд за допомогою спеціального приладу Драгер, на що він добровільно погодився. З результатом приладу 2,57 ‰ (проміле), він категорично не був згідний, оскільки спиртне не вживав, натомість працівники органу Національної поліції не забезпечили проведення огляду в закладі охорони здоров`я. На уточнююче питання головуючого судді, ОСОБА_3 зазначив, що дії працівників органу Національної поліції не оскаржував, шляхом самозвернення до закладу охорони здоров`я не звертався.

Захисник ОСОБА_3 - адвокат Павлюк Р.С. через систему «Електронний суд» подав клопотання про закриття справи про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Як підставу для закриття справи із зазначеної підстави, адвокат Павлюк Р.С. посилається на: 1) відсутність підстав для зупинки транспортного засобу (зафіксована на відеозаписі підстава - спущене праве колесо напівпричепа, не відповідає дійсності); 2) недопустимість використання поліцейськими власних мобільних телефонів для фіксації факту правопорушення, зокрема факту керування транспортним засобом та проходження огляду на виявлення стану алкогольного сп`яніння; 3) відсутність явних ознак алкогольного сп`яніння; 4) недостовірність (некоректність) результату 2,57 ‰ (проміле), який показав спеціальний прилад Драгер, та який не узгоджується з клінічними проявами такого стану сп`яніння, причиною чого могла стати відсутність відповідного градуювання (регулювання) цього приладу. З урахуванням наведеного, на думку адвоката Павлюка Р.С., висновок поліцейських про те, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, є передчасним і не ґрунтується на доказах, отриманих у спосіб, передбачений чинним законодавством, а складений протокол є незаконним. Просить врахувати, що ОСОБА_3 являється учасником бойових дій, перебував в полоні, на даний час працює водієм-далекобійником, та позбавлення його права керування транспортним засобом призведе до вимушеного звільнення з роботи та втрати джерела для існування.

В судовому засіданні, адвокат Павлюк Р.С. підтримав доводи поданого клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у нього.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, приходжу до наступних висновків:

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст.1 КУпАП).

Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741757 від 10.08.2026 року слідує, що ОСОБА_3 10 серпня 2026 року о 07год.41хв. рухаючись по автомобільній дорозі М-21, 285км., Хмільницький район Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Mercedes Benz Actros», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », із напівпричепом марки (моделі) «Krone», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 7510 Drager, тест № 741, який показав 2,57 ‰ (проміле), чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.256 КУпАП, оформлений компетентним органом в межах повноважень наданих особі, яка його склала, в якому чітко викладено як суть правопорушення так і інші відомості, необхідні для правильного вирішення даної справи.

Підсудність справи про адміністративне правопорушення не порушена, оскільки вона скерована та розглядається за місцем вчинення адміністративного правопорушення, що відповідає вимогам ст.276 КУпАП.

Згідно з пунктом 2.9 (а) Правил дорожнього руху, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За правилами ч.ч. 1, 2 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі Інструкція).

Так згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння згідно з пунктом 3 розділу І Інструкції є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Пунктом 6 розділу І Інструкції передбачено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Пунктом 1 розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.

Наявність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741757 від 10.08.2026 року;

довідкою інспектора ГАП батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Грабовського В.;

чеком тестування на алкоголь за допомогою Alcotest 7510 Drager, тест № 741, від 10.08.2026 року;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 10.08.2026 року;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.08.2026 року;

рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Парчевського А. від 10.08.2026 року;

відеозаписами з місця проведення огляду, які велися на мобільний телефон марки «Рoco Х6», моделі «23122PCD1G» (відомості щодо якого внесені до протоколу про адміністративне правопорушення за серією ЕПР1 № 741757 від 10.08.2026 року), у зв`язку з розряджанням нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції.

Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741757 від 10.08.2026 року, ОСОБА_3 10 серпня 2026 року о 07год.41хв. рухаючись по автомобільній дорозі М-21, 285км., Хмільницький район Вінницької області, керував транспортним засобом марки (моделі) «Mercedes Benz Actros», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », із напівпричепом марки (моделі) «Krone», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », в стані алкогольного сп`яніння, що встановлено зі згоди водія за допомогою приладу Alcotest 7510 Drager, тест № 741, який показав 2,57 ‰ (проміле), чим порушив п.2.9а ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_3 за наявності у нього фактичної можливості заперечувати щодо обставин, наведених у вищезазначеному протоколі про адміністративне правопорушення, та викласти свої заперечення та/або застереження щодо суті правопорушення у відповідній графі 14 протоколу «Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення», жодних дій з приводу цього не вчинив, дії працівників поліції не оскаржував.

Обставини, які викладені у протоколі підтверджуються наступними доказами:

рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Парчевського А. від 10.08.2026 року, згідно якого, 10.08.2026 року о 07год.41хв. на автомобільній дорозі М-21, 285км., був зупинений транспортний засіб марки (моделі) «Mercedes Benz Actros», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », із напівпричепом марки (моделі) «Krone», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням водія ОСОБА_3 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів), та йому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, зокрема з використанням спеціального технічного засобу (приладу) Drager, на що водій ОСОБА_3 добровільно погодився. За результатами огляду, був встановлений позитивний результат 2,57 ‰ (проміле). Був складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, водія відсторонено від керування транспортним засобом шляхом передачі транспортного засобу іншому водієві;

чеком приладу Alcotest 7510 Drager, тест № 741, від 10.08.2026 року, згідно якого у водія ОСОБА_3 було виявлено 2,57 ‰ (проміле), який ОСОБА_3 підписав без жодних зауважень чи застережень;

актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 10.08.2026 року, згідно якого водій ОСОБА_3 був освідуваний за допомогою технічного приладу Alcotest 7510 Drager, тест № 741, який показав позитивний результат - 2,57 ‰ (проміле). ОСОБА_3 зазначив, що згоден з даним результатом, що засвідчив своїм підписом у відповідній графі акту;

направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 10.08.2026 року, згідно якого водію ОСОБА_3 була надана можливість пройти огляд в найближчому закладі охорони здоров`я, однак він цим правом не скористався, що підтверджується відеозаписами з технічного приладу;

довідкою інспектора ГАП батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України Грабовського В., згідно якої, ОСОБА_3 має посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 19.06.2009 року, протягом поточного року до відповідальності за вчинення будь-якого з порушень, передбачених ст.130 КУпАП не притягувався;

відеозаписами з місця проведення огляду, які велися на мобільний телефон марки «Рoco Х6», моделі «23122PCD1G» (відомості щодо якого внесені до протоколу про адміністративне правопорушення за серією ЕПР1 № 741757 від 10.08.2026 року), у зв`язку з розряджанням нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції, на яких зафіксовано зупинку транспортного засобу марки (моделі) «Mercedes Benz Actros», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », із напівпричепом марки (моделі) «Krone», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », під керуванням водія ОСОБА_3 , у якого були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, та якому було запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння, зокрема з використанням спеціального технічного засобу Drager, на що він добровільно погодився. За результатами огляду, був встановлений позитивний результат 2,57 ‰ (проміле), з яким ОСОБА_3 погодився, зазначивши про це на місці зупинки транспортного засобу. На проходження медичного огляду ОСОБА_3 не наполягав, у зв`язку із чим складений протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.

Також слід зауважити, що водій ОСОБА_3 на місці зупинки транспортного засобу повідомив працівників органу Національної поліції, що під час керування транспортного засобу він вжив спиртне.

Суд звертає увагу на те, що наявний в матеріалах справи відеозапис є об`єктивним доказом, тобто таким, який в процесі доказування не встановлюється від людей і не залежить від їх суб`єктивного сприйняття певних обставин.

Відеофіксація події за допомогою нагрудних відеокамер працівників поліції не здійснювалася у зв`язку з розрядженням акумуляторних батарей. Вказані обставини зафіксовані у рапорті працівника поліції, який міститься у матеріалах справи, а доказів, які б спростовували наведені відомості, суду не надано.

Матеріали справи не містять даних про навмисне відключення нагрудних відеокамер працівників поліції, приховування відеозаписів або інші дії, спрямовані на перешкоджання встановленню обставин події.

За таких обставин суд доходить висновку, що відсутність відеозапису з нагрудних відеокамер була зумовлена об`єктивними технічними причинами, підтвердженими матеріалами справи, а тому не може бути самостійною підставою для визнання недопустимими інших доказів або для закриття провадження у справі.

Відповідно до положень статті 266 КУпАП, під час проведення огляду особи на стан сп`яніння поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому наведена норма не містить вимоги щодо використання виключно нагрудної відеокамери або іншого конкретного виду технічного засобу відеофіксації. Законодавець використовує загальне поняття «технічні засоби відеозапису», не обмежуючи перелік пристроїв, за допомогою яких може здійснюватися така фіксація.

Так само положення Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, не встановлюють обов`язковості здійснення відеозапису виключно за допомогою бодікамери. Визначальним є сам факт безперервної та об`єктивної фіксації відповідних процесуальних дій, що забезпечує можливість перевірки дотримання поліцейськими вимог закону та поведінки особи, стосовно якої складаються адміністративні матеріали.

Зі змісту дослідженого судом відеозапису вбачається, що на ньому чітко зафіксовано зупинення транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_3 , виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, пропозицію пройти огляд у встановленому законом порядку, а також його добровільну згоду на проходження огляду з використанням спеціального приладу Драгер. Процес проходження огляду та його результат. Відеозапис дає можливість ідентифікувати учасників події, послідовність їхніх дій та зміст висловлювань, а тому є належним і допустимим доказом у розумінні статей 251, 252 КУпАП.

Сам по собі факт здійснення відеофіксації за допомогою мобільного телефону замість нагрудної камери не свідчить про порушення процедури оформлення матеріалів за статтею 130 КУпАП та не тягне автоматичного визнання такого доказу недопустимим. Вирішальне значення має не назва чи модель технічного пристрою, а можливість встановити за допомогою отриманого відеозапису фактичні обставини події та перевірити достовірність зафіксованої інформації.

Ураховуючи, що чинне законодавство не містить прямої заборони використання мобільного телефону як технічного засобу відеозапису, а долучений до матеріалів справи відеозапис є цілісним та відображає обставини проходження ОСОБА_3 огляду за допомогою технічного приладу Драгер, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання такого доказу недопустимим чи неналежним.

Слід також зауважити, що із досліджених судом відеозаписів з мобільного телефону вбачається, що на них зафіксовано конкретні обставини події, яка стала підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, а саме: особу правопорушника, працівників поліції, транспортний засіб, яким керувала особа, послідовність дій працівників поліції під час фіксації правопорушення, а також інші обставини, що безпосередньо стосуються предмета доказування у даній справі.

Крім того, із змісту відеозаписів можливо встановити пору року, час доби та інші зовнішні обставини події, які узгоджуються з відомостями, зазначеними у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на медичний огляд, рапорті працівника поліції та інших матеріалах справи.

Суд враховує, що належність відеозапису як доказу визначається не виключно наявністю технічної позначки про дату та час його створення, а насамперед можливістю ідентифікувати зафіксовану на ньому подію та співвіднести її з конкретними обставинами справи. У даному випадку зміст відеозаписів у сукупності з іншими доказами дає можливість беззаперечно встановити, що вони стосуються саме події, яка стала предметом розгляду суду.

За таких обставин суд доходить висновку, що відсутність на відеозаписах автоматично відтворених реквізитів щодо дати та часу фіксації (їх коректності) сама по собі не ставить під сумнів їх належність, допустимість та доказове значення, оскільки зміст цих відеозаписів узгоджується з іншими дослідженими доказами та підтверджує обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Такий підхід узгоджується із загальним принципом оцінки доказів, відповідно до якого доказ оцінюється не ізольовано, а у взаємозв`язку з усією сукупністю доказів, а формальні недоліки технічної фіксації не можуть автоматично нівелювати його доказове значення за відсутності сумнівів у достовірності зафіксованих обставин.

Відповідно до статті 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень.

Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, іншими документами та іншими доказами.

Відповідно до статті 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зміст наведених норм свідчить про те, що жоден доказ не має наперед установленої сили, а висновок про доведеність вини особи не може ґрунтуватися виключно на формальному посиланні на протокол про адміністративне правопорушення. Водночас протокол, акт огляду, результати спеціального технічного засобу, письмові пояснення та відеозапис підлягають оцінці не ізольовано, а у взаємному зв`язку та з урахуванням джерела їх походження, способу отримання, змісту та узгодженості між собою.

Зазначений підхід відповідає усталеній практиці Верховного Суду, відповідно до якої суд у справах про адміністративні правопорушення зобов`язаний надати оцінку кожному доказу окремо та їх сукупності, встановити, чи підтверджують вони обставини, що входять до предмета доказування, та чи не містять внутрішніх суперечностей, які перешкоджають зробити достовірний висновок про винуватість особи.

При цьому суд бере до уваги й положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до якої судам необхідно забезпечувати повне, всебічне та об`єктивне дослідження доказів у справах цієї категорії, з`ясовувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та враховувати особливості доказування правопорушень, пов`язаних із керуванням транспортними засобами у стані сп`яніння.

Згідно з частиною 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Таким чином, для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у даному випадку підлягають встановленню, зокрема, факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом, його перебування під час такого керування у стані алкогольного сп`яніння та причинний і часовий зв`язок між цими обставинами.

Як убачається з рапорту працівника поліції, під час спілкування з ОСОБА_3 у нього були виявлені характерні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови; порушення координації рухів.

Зазначені обставини не залишилися лише зі слів працівника поліції, а безпосередньо зафіксовані на відеозаписах з технічного приладу, досліджених судом. На відеозаписах зафіксовано спілкування поліцейських із ОСОБА_3 , у ході якого працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували водієві пройти огляд із використанням спеціального технічного засобу.

Отже, суд доходить висновку, що у працівників поліції були достатні фактичні підстави для проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, а проведення такого огляду відповідало вимогам ст.266 КУпАП та Порядку № 1103.

Щодо протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 741757 від 10.08.2026 року суд зазначає наступне.

Вказаний протокол складений уповноваженою посадовою особою, містить відомості про особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, місце, час та суть адміністративного правопорушення, нормативну кваліфікацію діяння, відомості про транспортний засіб, результати огляду та інші необхідні реквізити.

За своїм змістом протокол узгоджується з іншими дослідженими судом доказами, зокрема з рапортом працівника поліції, актом огляду, чеком спеціального технічного засобу та відеозаписами.

Сам по собі протокол не є безумовним і наперед установленим доказом вини особи, однак у даному випадку його відомості підтверджуються іншими самостійними джерелами доказів.

Порушень вимог ст.256 КУпАП при його складенні, які б свідчили про істотне порушення права ОСОБА_3 на захист або перешкоджали суду встановити фактичні обставини події, судом не встановлено.

Відтак протокол є належним та допустимим доказом у справі, а викладені в ньому відомості підлягають оцінці разом з іншими доказами.

Щодо рапорту поліцейського взводу № 2 роти № 2 батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області лейтенанта поліції Парчевського А. від 10.08.2026 року, суд зазначає, що цей документ містить відомості про безпосередні обставини виявлення правопорушення: час та місце зупинки транспортного засобу, його марку та реєстраційний номер, особу водія, наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння, факт пропозиції пройти огляд, згоду на його проведення та отриманий результат.

Рапорт сам по собі не є спеціальним доказом стану алкогольного сп`яніння, оскільки працівник поліції не встановлював концентрацію алкоголю в організмі ОСОБА_3 власними суб`єктивними спостереженнями. Водночас рапорт є належним джерелом відомостей про обставини, безпосередньо сприйняті працівником поліції під час виконання службових повноважень, а тому може бути доказом у розумінні ст.251 КУпАП.

При цьому відомості рапорту щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння та послідовності проведення огляду узгоджуються із відеозаписами, актом огляду та результатом тестування. Тому суд не покладає рапорт як єдиний доказ в основу висновку про винуватість ОСОБА_3 , а оцінює його у сукупності з іншими доказами.

Щодо чека тестування за допомогою спеціального технічного засобу Alcotest 7510 Drager, тест № 741, від 10.08.2026 року суд зазначає, що цей документ безпосередньо відображає результат проведеного огляду, а саме 2,57 ‰ алкоголю.

Вказаний результат є належним доказом, оскільки безпосередньо стосується предмета доказування у справі, а саме встановлення факту перебування водія у стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом.

Допустимість такого доказу обумовлюється дотриманням установленої законом процедури проведення огляду, застосуванням передбаченого законодавством спеціального технічного засобу та належним документальним оформленням результату.

У матеріалах справи результат тестування узгоджується з актом огляду, протоколом про адміністративне правопорушення та відеозаписами. Крім того, на чеку наявний підпис ОСОБА_3 , що підтверджує його ознайомлення з результатом тестування.

Будь-яких об`єктивних даних про технічну несправність приладу, неналежне проведення тестування, застосування іншого приладу, порушення процедури проведення тестування або недостовірність зафіксованого результату матеріали справи не містять.

За таких обставин суд визнає чек тестування належним, допустимим та достовірним доказом результату огляду.

Щодо акта огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 10.08.2026 року суд зазначає, що він є передбаченим Порядком № 1103 процесуальним документом, яким належним чином оформлено результати проведеного поліцейським огляду.

В акті зазначено, що ОСОБА_3 пройшов огляд за допомогою Alcotest 7510 Drager, тест № 741, результат якого становив 2,57 ‰.

Особливої уваги заслуговує та обставина, що в акті міститься власноручне підтвердження ОСОБА_3 про його згоду з результатом проведеного огляду, засвідчене його підписом.

Таким чином, акт огляду не лише підтверджує факт проведення огляду та його результат, а й узгоджується з вимогами п.5 Порядку № 1103 щодо документального оформлення результатів огляду.

Суд бере до уваги й ту обставину, що відповідно до Порядку № 1103 саме згода водія з результатом огляду на місці зупинки має юридичне значення для подальшої оцінки результату такого огляду. У разі висловлення незгоди водій підлягає направленню до закладу охорони здоров`я.

Щодо направлення на огляд водія транспортного засобу до закладу охорони здоров`я від 10.08.2026 року, суд зазначає, що цей документ має значення для встановлення дотримання поліцейськими встановленої процедури та підтверджує, що ОСОБА_3 була роз`яснена можливість проведення огляду у закладі охорони здоров`я.

Разом із тим вирішальне значення для оцінки результату огляду має не саме існування направлення, а встановлена судом обставина, що безпосередньо під час проведення огляду ОСОБА_3 фактично погодився з результатом 2,57 ‰ та не висловив вимоги про проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

Тому наявність направлення у матеріалах справи додатково підтверджує дотримання працівниками поліції процедури, однак не є самостійним доказом стану алкогольного сп`яніння.

Щодо довідки інспектора ГАП батальйону патрульної поліції Грабовського В. суд зазначає, що цей документ має допоміжне доказове значення та підтверджує наявність у ОСОБА_3 посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 19.06.2009 року, а також відсутність у поточному році фактів притягнення його до адміністративної відповідальності за порушення, передбачені ст.130 КУпАП.

Зазначена довідка не підтверджує безпосередньо факту перебування ОСОБА_3 у стані алкогольного сп`яніння, однак має значення для встановлення юридично значущих обставин, у тому числі наявності в нього права керування транспортними засобами та відсутності встановленої повторності правопорушення за ст.130 КУпАП.

Тому суд визнає її належним та допустимим доказом у межах тих обставин, для підтвердження яких вона складена.

Щодо відеозаписів із мобільного телефона працівників поліції суд зазначає, що відповідно до ст.251 КУпАП показання технічних приладів і технічних засобів, що мають функції відеозапису, є самостійним передбаченим законом джерелом доказів.

Відеозаписи були безпосередньо досліджені судом, є придатними для сприйняття та містять послідовну фіксацію обставин, що мають істотне значення для справи: зупинки транспортного засобу, спілкування поліцейських із ОСОБА_3 , виявлення ознак алкогольного сп`яніння, пропозиції пройти огляд, проведення тестування, оголошення результату 2,57 ‰, ставлення ОСОБА_3 до результату огляду та подальших дій працівників поліції.

Особливе доказове значення відеозаписів полягає в тому, що вони дозволяють суду безпосередньо перевірити відповідність письмових документів фактичному перебігу події.

Відеозапис не містить ознак монтажу чи інших обставин, які давали б суду обґрунтовані підстави сумніватися у його цілісності та достовірності. Інших доказів, які б спростовували автентичність або зміст відеозаписів, суду не надано.

Навпаки, зміст відеозаписів узгоджується з протоколом, рапортом, чеком тестування та актом огляду.

Тому суд визнає відеозаписи належними, допустимими та достовірними доказами.

Таким чином, окремо оцінені докази мають різне доказове значення.

Протокол про адміністративне правопорушення підтверджує процесуальне оформлення виявленої події та містить первинний виклад її обставин.

Рапорт працівника поліції підтверджує обставини, безпосередньо сприйняті ним під час зупинки транспортного засобу та проведення огляду.

Чек технічного приладу підтверджує конкретний результат вимірювання.

Акт огляду підтверджує факт проведення огляду, використання конкретного спеціального технічного засобу, отриманий результат та згоду водія з цим результатом.

Направлення на огляд підтверджує документальне оформлення можливості проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

Довідка про наявність посвідчення водія підтверджує наявність права керування транспортними засобами та має допоміжне значення для вирішення справи.

Відеозаписи об`єктивно фіксують перебіг події, поведінку водія, проведення огляду, оголошення його результату та його ставлення до цього результату і тому є одним із найбільш переконливих доказів у справі.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, суд має оцінювати не лише формальну наявність документів, а й дотримання встановленої процедури огляду, взаємну узгодженість доказів та їх здатність у сукупності підтверджувати всі елементи складу адміністративного правопорушення. У судовій практиці також визнається можливість підтвердження обставин правопорушення сукупністю протоколу, результату огляду, акта, рапорту та відеозапису за умови відсутності істотних порушень процедури. Аналогічний підхід застосовано судами при оцінці доказів у справах, де результати огляду на стан сп`яніння зафіксовані технічним засобом та підтверджуються іншими доказами.

Важливо, що чинний Порядок № 1103 прямо встановлює процесуальне значення згоди водія з результатом огляду: підтвердження стану сп`яніння та згода водія з результатами огляду є підставою для притягнення його до відповідальності; у разі незгоди з результатом водій підлягає направленню до закладу охорони здоров`я.

У даному випадку судом встановлено, що безпосередньо під час проведення огляду ОСОБА_3 фактично погодився з результатом 2,57 ‰, що підтверджується одночасно його підписом в акті огляду, підписом на чеку та об`єктивним відеозаписом.

Суд також бере до уваги, що ОСОБА_3 не надав жодного належного та об`єктивного доказу, який би спростовував справність спеціального технічного засобу, правильність проведення тестування або достовірність результату 2,57 ‰.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що вони є взаємопов`язаними, взаємодоповнюючими та в основних істотних обставинах узгоджуються між собою.

Сукупність доказів дозволяє достовірно встановити, що 10.08.2026 року о 07год.41хв. ОСОБА_3 керував транспортним засобом марки (моделі) «Mercedes Benz Actros», реєстраційний номер « НОМЕР_1 », із напівпричепом марки (моделі) «Krone», реєстраційний номер « НОМЕР_2 », по автомобільній дорозі М-21, 285км., маючи ознаки алкогольного сп`яніння, а проведеним у встановленому законом порядку оглядом із використанням спеціального технічного засобу Alcotest 7510 Drager, тест № 741, встановлено концентрацію алкоголю 2,57 ‰.

Зазначений результат перевищує допустиму межу, за якої особа вважається такою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, та в сукупності з іншими доказами підтверджує наявність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Жоден із досліджених доказів окремо не покладається судом в основу висновку про винуватість як єдиний та достатній доказ. Натомість висновок суду ґрунтується на їх сукупності, в якій кожен доказ підтверджує певну частину встановлених обставин, а відеозапис, акт огляду та чек технічного засобу забезпечують взаємну перевірку відомостей, викладених у протоколі та рапорті.

Відповідно до статті 280 КУпАП при розгляді справи суд зобов`язаний з`ясувати, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виконавши зазначені вимоги закону та оцінивши всі надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, доведена належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Підстав для визнання протоколу, акта огляду, чека спеціального технічного засобу, рапорту, направлення чи відеозаписів недопустимими доказами суд не встановив.

Отже, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом у межах стандарту доказування, що застосовується під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, факт керування ОСОБА_3 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.

Оцінюючи доводи клопотання адвоката Павлюка Р.С. про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суд доходить висновку, що вони не спростовують установлених під час судового розгляду обставин події та не дають достатніх підстав для висновку про відсутність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, з огляду на наступне.

Щодо доводів про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу.

Підстава зупинки транспортного засобу не є предметом доказування у справі за статтею 130 КУпАП, оскільки ця обставина не має значення для правильного вирішення справи та встановлення факту проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Щодо доводів про недопустимість відеозаписів, здійснених за допомогою мобільного телефону.

Відповідно до ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським із використанням спеціальних технічних засобів, а під час проведення такого огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Наведене положення не встановлює, що відеофіксація може здійснюватися виключно за допомогою нагрудної відеокамери. Визначальним є дотримання вимог закону щодо фіксації відповідних дій та можливість перевірити за змістом запису обставини проведення огляду.

Як убачається з матеріалів справи, відеофіксація за допомогою нагрудних відеореєстраторів не здійснювалася у зв`язку з розрядженням їх акумуляторних батарей. Ця обставина зазначена в рапорті працівника поліції. Натомість відповідні дії фіксувалися за допомогою мобільного телефону марки «Poco X6», моделі «23122PCD1G», відомості про який внесені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Сам по собі факт використання іншого технічного пристрою не свідчить про фальсифікацію відеозапису, втручання в його зміст або порушення порядку отримання доказу. Водночас оцінка допустимості такого запису потребує перевірки його походження, цілісності, змісту та відповідності іншим матеріалам справи.

Досліджені судом відеозаписи відображають транспортний засіб під керуванням ОСОБА_3 , спілкування останнього з працівниками поліції, пропозицію пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, проведення огляду за допомогою спеціального технічного засобу та повідомлення його результату. Зміст записів підлягає оцінці в сукупності з протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду, чеком приладу та іншими матеріалами справи.

Отже, за умови встановлення автентичності та цілісності відповідних відеозаписів відсутність фіксації події саме нагрудними відеореєстраторами не є самостійною підставою для автоматичного визнання відеозаписів недопустимими. Вирішальне значення має дотримання встановлених законом вимог до одержання доказу та можливість достовірно встановити за його допомогою обставини, що мають значення для справи.

Щодо доводів про відсутність у водія явних ознак алкогольного сп`яніння.

Визначення ознак знаходження водія у стані сп`яніння (алкогольного, наркотичного) відноситься до виключної компетенції поліцейських, тобто є їх дискреційними повноваженнями.

На наявному у справі та дослідженому судом відеозаписі з мобільного телефону працівника поліції чітко прослідковуються очевидні ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_3 , які зафіксовані в справі про адміністративне правопорушення.

Поведінка водія ОСОБА_3 , його рухи та мова, що зафіксовані на відеозаписі, вказують на наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння.

Таким чином, працівники органу Національної поліції правомірно запропонували ОСОБА_3 пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп`яніння.

Суд звертає увагу на те, що встановлення ознак сп`яніння (алкогольного, наркотичного) у водіїв віднесене до дискреційних повноважень працівника поліції, при цьому на останнього не покладено обов`язку детально оголошувати обсяг таких ознак, які виявлені у водія, а тим більше доводити останньому їх наявність.

Щодо доводів про недостовірність результату огляду 2,57 ‰ та можливу несправність або неналежне градуювання приладу Drager.

Частина 1 статті 1 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» містить визначення наступних термінів: 10) калібрування - сукупність операцій, за допомогою яких за заданих умов на першому етапі встановлюється співвідношення між значеннями величини, що забезпечуються еталонами з притаманними їм невизначеностями вимірювань, та відповідними показами з пов`язаними з ними невизначеностями вимірювань, а на другому етапі ця інформація використовується для встановлення співвідношення для отримання результату вимірювання з показу; 17) періодична повірка засобів вимірювальної техніки - повірка, що проводиться протягом періоду експлуатації засобів вимірювальної техніки через встановлений проміжок часу (міжповірочний інтервал); 18) повірка засобів вимірювальної техніки - сукупність операцій, що включає перевірку та маркування та/або видачу документа про повірку засобу вимірювальної техніки, які встановлюють і підтверджують, що зазначений засіб відповідає встановленим вимогам.

Статтею 17 вказаного Закону врегульовано порядок Повірки засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, згідно з якою передбачено, що законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту, а статтею 27 врегульовано питання щодо калібрування засобів вимірювальної техніки.

Так, калібруванню в добровільному порядку можуть підлягати засоби вимірювальної техніки, які застосовуються у сфері та/або поза сферою законодавчо регульованої метрології. Калібруванню також підлягають вторинні та робочі еталони. Калібрування засобів вимірювальної техніки проводиться: науковими метрологічними центрами; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, акредитованими національним органом України з акредитації; метрологічними центрами, калібрувальними лабораторіями, які мають документально підтверджену простежуваність своїх еталонів до національних еталонів, еталонів інших держав або міжнародних еталонів відповідних одиниць вимірювання.

Калібрування вторинних та робочих еталонів проводиться в порядку, встановленому нормативно-правовим актом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері метрології та метрологічної діяльності.

Калібрування та оформлення його результатів проводяться відповідно до національних стандартів, гармонізованих з відповідними міжнародними та європейськими стандартами, та документів, прийнятих міжнародними та регіональними організаціями з метрології.

Отже, повіркою є перевірка відповідності певним стандартам, а калібрування - приведення засобу вимірювальної техніки до певних стандартів.

Міжповірочний інтервал для категорії законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки «Вимірювачі вмісту алкоголю в крові та повітрі, що видихається» установлено наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 13 жовтня 2016 року № 1747 і становить 1 рік.

У Державному реєстрі медичної техніки та виробів медичного призначення, дозволених для застосування на території України, міститься інформація щодо особи, відповідальної за введення медичних виробів в обіг, а саме ТОВ «АТЗТ Компанія «Сатурн Дейта Інтернешенл», який є офіційним представником виробника, на медичні вироби «Газоаналізатори Drager Alсotest», в тому числі і на газоаналізатор «Drager «Alcotest 7510». На офіційному сайті вказаного товариства, яке надає послуги сервісного центру для гарантійного та післягарантійного обслуговування приладів алко- та наркодіагностики Drager, зазначено, що для використання приладів у професійній діяльності у підрозділах Департаменту патрульної служби та Управління національної поліції, Міністерства охорони здоров`я та службах охорони праці та безпеки підприємств, необхідне своєчасне проведення операцій «Сервісне технічне обслуговування», «Градуювання» та «Повірка» принаймні 1 раз на 12 місяців, тобто, міжповірочний інтервал вказаних приладів становить 1 рік, і у пам`яті приладу зберігається інформація про дату останнього градуювання (калібрування).

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки в умовах воєнного та надзвичайного стану» від 07 квітня 2023 року № 440 установлено, що позитивні результати періодичної, позачергової повірки та повірки після ремонту законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, засвідчені відбитком повірочного тавра на таких засобах чи записом з відбитком повірочного тавра у відповідному розділі експлуатаційних документів та/або оформлені свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, строк дії яких закінчився у період воєнного і надзвичайного стану, чинні на територіях можливих бойових дій протягом шести місяців з дати припинення можливості бойових дій на таких територіях відповідно до переліку.

Роздруківкою проведеного тесту підтверджується, що останнє градуювання приладу «Alcotest 7510» було проведено 12.11.2025 року, що вказує на правомірність використання вказаного газоаналізатору при проведенні огляду ОСОБА_3 станом на 10.08.2026 року, що підтверджує справність і допуск до експлуатації технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд на стан сп`яніння.

Щодо тверджень про незгоду ОСОБА_3 з результатом огляду та непроведення огляду в закладі охорони здоров`я.

У судовому засіданні ОСОБА_3 пояснив, що не погоджувався з результатом огляду, однак працівники поліції не забезпечили проведення огляду в закладі охорони здоров`я.

Разом із тим зазначені пояснення підлягають оцінці в сукупності з актом огляду, чеком приладу та відеозаписами, на яких, за змістом досліджених матеріалів, зафіксовано проведення огляду, повідомлення результату 2,57 ‰ та висловлення водієм згоди з ним. Зокрема, ОСОБА_3 власним підписом засвідчив згоду з результатом у відповідній графі акта огляду та підписав чек тестування без зауважень.

Відповідно до ст.266 КУпАП у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським із використанням спеціального технічного засобу, або незгоди з його проведенням огляд здійснюється в закладі охорони здоров`я в установленому законом порядку.

Отже, для вирішення питання про дотримання цієї процедури істотне значення має встановлення того, чи висловлював водій незгоду з результатом огляду під час його проведення та чи виникли передбачені законом підстави для направлення його до закладу охорони здоров`я.

Саме по собі подальше заперечення особою результату огляду в судовому засіданні не доводить, що така незгода була висловлена працівникам поліції безпосередньо під час проведення огляду.

Тому суд оцінює зазначені пояснення ОСОБА_3 з урахуванням змісту відеозаписів та письмових документів, не надаючи жодному з цих доказів наперед установленої сили.

За результатами дослідження доказів встановлено, що водій під час проведення огляду погодився з його результатом, не заявляв про необхідність проходження медичного огляду та не висловлював незгоди, яка відповідно до закону зумовлювала б обов`язкове направлення до закладу охорони здоров`я.

Щодо інших обставин, на які посилається захисник.

Посилання адвоката Павлюка Р.С. на те, що ОСОБА_3 є учасником бойових дій, перебував у полоні, працює водієм-далекобійником та в разі позбавлення права керування транспортними засобами може втратити роботу й джерело існування, не спростовують фактичних обставин, які становлять предмет доказування у справі.

Зазначені обставини можуть характеризувати особу та враховуватися судом у межах вирішення тих питань, для яких вони мають юридичне значення, зокрема під час індивідуалізації адміністративного стягнення в межах санкції відповідної статті. Однак вони не є самостійними підставами для закриття провадження за п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, якщо факт правопорушення та вина особи належним чином установлені.

Судом установлено, що огляд ОСОБА_3 проведено з дотриманням вимог ст.266 КУпАП, результат вимірювання підтверджений належними та допустимими доказами, технічна придатність застосованого приладу підтверджена необхідними документами, а доводи захисту не спростовують установлених обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Відтак клопотання захисника ОСОБА_3 адвоката Павлюка Р.С. про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення задоволенню не підлягає.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно положень статті 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Призначаючи адміністративне стягнення, суд враховує обставини справи, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, майновий стан.

Так, керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху. Тяжкість обумовлена ступенем суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням.

Водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб, а тому таке правопорушення не може бути визнано малозначним.

Відповідно до положень статті 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачене покарання у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Слід зауважити, що додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, є безальтернативним.

Враховуючи вимоги закону, конкретні обставини справи та особу правопорушника, суд приходить до висновку, що на ОСОБА_3 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

У відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_3 слід стягнути в дохід держави судовий збір.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 130, 221, 283-284, 287, 294 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000грн.00коп. в дохід держави на рахунок (IBAN) UA418999980313080149000002001, отримувач: ГУК у Вінницькій обл./Він.обл/21081300, ЄДРПОУ 37979858, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 665грн.60коп. на номер рахунку (IBAN) UA908999980313111256000026001, отримувач: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, Казначейство України (ЕАП).

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП, та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя