Решение № 140994148, 28.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

28 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/769/24(750/7489/26)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Чернігівський завод радіоприладів, код ЄДРПОУ 14307392, вул. Захисників України, буд. 25, м. Чернігів, 14030

про стягнення 180 521,96 грн

у межах справи №927/769/24 за спільною заявою

кредитор 1: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

АДРЕСА_2

кредитор 2: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ,

АДРЕСА_3

кредитор 3: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ,

АДРЕСА_4

кредитор 4: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_5 ,

АДРЕСА_5

кредитор 5: ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_6 ,

АДРЕСА_6

кредитор 6: ОСОБА_7 , РНОКПП НОМЕР_7 ,

АДРЕСА_7

кредитор 7: ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_8 ,

АДРЕСА_8

кредитор 8: ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_9 ,

АДРЕСА_9

боржник: Приватне акціонерне товариство Чернігівський завод радіоприладів, код ЄДРПОУ 14307392, вул. Захисників України, буд. 25, м. Чернігів, 14030

про відкриття провадження у справі про банкрутство

учасники справи:

ліквідатор - арбітражний керуючий Бандола О.О.

кредитор 9: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області

кредитор 10: ТОВ НВК Техавіаком

кредитор 11: ОСОБА_10 (правонаступник ОСОБА_11 )

кредитор 12: Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення Укрспецекспорт

кредитор 13: Акціонерне товариство Чернігівобленерго

кредитор 14: Дочірнє підприємство Державної компанії Укрспецекспорт - Державне госпрозрахункове зовнішньоторгівельне підприємство Спецтехноекспорт

кредитор 15: Товариство з обмеженою відповідальністю Юніксайд

кредитор 16: Товариство з обмеженою відповідальністю Паливо Опт Збут

кредитор 17: Товариство з обмеженою відповідальністю Чернігівгаз Збут

кредитор 18: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області

без повідомлення (виклику) сторін

У липні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Чернігова із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства Чернігівський завод радіоприладів про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати при звільненні у сумі 47 457,69грн та стягнення середнього заробітку за відпрацьований час з березня 2023 року по 30.10.2025 у сумі 133 064,27грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.07.2026 справу №750/7489/26 передано до Господарського суду Чернігівської області, на розгляді якого перебуває справа №927/769/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Чернігівський завод радіоприладів.

20.08.2026 до Господарського суду Чернігівської області надійшли матеріали справи №750/7489/26.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складку суду від 20.08.2026 справу №750/7489/26 передано на розгляд судді Моцьору В.В.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2026 прийнято справу №750/7489/26 до розгляду в межах справи №927/769/24 про банкрутство Приватного акціонерного товариства Чернігівський завод радіоприладів та відкрито провадження у справі №927/769/24(750/7489/26); постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, з урахуванням особливостей, визначених Кодексом України з процедур банкрутства; задоволено клопотання позивача про витребування доказів; зобов`язано ПРАТ Чернігівський завод радіоприладів надати суду у строк до 25.09.2026 довідку про розмір середньоденної та середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 із зазначенням відрахування податків та зборів за період з березня 2023 року по жовтень 2025 року. Також даною ухвалою встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі, що підтверджується рекомендованим повідомленням №R068162051184 та довідкою про доставку 25.08.2026 електронного листа (ухвали суду від 25.08.2026) до електронного кабінету відповідача в системі Електронний суд.

Матеріали справи свідчать про те, що суд належним чином повідомив учасників справи про відкриття провадження у справі та встановлення процесуальних строків, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

09.09.2026, у встановлений судом строк, від представника відповідача через систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи, спір вирішується з його урахуванням.

14.09.2026 до суду від відповідача на виконання вимог ухвали суду від 25.08.2026 надійшла довідка про розмір середньоденної та середньомісячної заробітної плати ОСОБА_1 із зазначенням відрахування податків та зборів за період з березня 2023 року по жовтень 2025 року.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

На адресу суду від учасників справи не надходило належно оформленого клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, з повідомленням сторін, відповідно до ст. 252 ГПК України.

Згідно з ч.1,8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 10.06.2020 по 30.10.2025 знаходилася у трудових відносинах з ПрАТ «ЧЕЗАРА», займаючи посаду начальника відділу кадрів на умовах зовнішнього сумісництва відповідно до наказу №36/п від 09.06.2020.

На підставі наказу № 03-лк від 29.10.2025 ОСОБА_1 була звільнена з роботи відповідно до ст. 40 КЗпП України, з метою виконання ліквідаційних процедур, пов`язаних із припиненням діяльності підприємства та на виконання постанови Господарського суду Чернігівської області від 17.09.2026 у справі № 927/769/24.

Позивач у позовній заяві зазначає, що під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього заробітна плата з березня 2023 року по 30.10.2025 за відпрацьований час не нараховувалася та не виплачувалася.

На підтвердженням факту існування заборгованості позивач надає суду довідку від 20.11.2025 про стан заборгованості по заробітній платі, видану ПрАТ «ЧЕЗАРА».

За таких обставин позивач звернувся до суду та просить стягнути з ПрАТ «ЧЕЗАРА» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату при звільненні у сумі 47 457,69 грн та середній заробіток за відпрацьований час з березня 2023 року по 30.10.2025 у сумі 133 064,27грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що у ліквідатора ПрАТ «ЧЕЗАРА» відсутні заперечення щодо стягнення на користь позивача не виплаченої заробітної плати при звільненні у сумі 47 457,69 грн та стягнення середнього заробітку за відпрацьований час з березня 2023 року по 30.10.2025 у сумі 133 064,27 грн. Також, ліквідатор не заперечує щодо включення зазначених вимог до реєстру вимог кредиторів у наступній черговості, а саме: 47 457,69 грн перша черга, 133 064,27 грн четверта черга.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Питання у сфері трудових відносин регулюється положеннями Кодексу законів про працю України.

Згідно зі ст. 2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно з ч. 1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Положенням ч. 1 ст. 21 Закону України Про оплату праці передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Частиною 5 статті 97 КЗпП України передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №755/12623/19 зазначила, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник у разі порушення законодавства про оплату праці має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 КЗпП, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Згідно зі ст.117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 за наказом ПрАТ «ЧЕЗАРА» №36/п від 09.06.2020 була прийнята на роботу на посаду начальника відділу кадрів на умовах зовнішнього сумісництва, а на підставі наказу ПрАТ «ЧЕЗАРА» № 03-лк від 29.10.2025 звільнена з роботи за сумісництвом у зв`язку з ліквідацією підприємства, на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України, 30.10.2025.

Щодо стягнення заробітної плати, суд зазначає наступне:

Позивач у позовній заяві зазначає, що під час знаходження у трудових правовідносинах з відповідачем, з боку останнього заробітна плата з березня 2023 року по 30.10.2025 за відпрацьований час не нараховувалася та не виплачувалася.

За таких обставин позивач звернувся до суду та просить стягнути з ПрАТ «ЧЕЗАРА» на його користь нараховану, але не виплачену заробітну плату при звільненні у сумі 47 457,69 грн.

На підтвердженням факту існування заборгованості позивач надає суду довідку від 20.11.2025 про стан заборгованості по заробітній платі, видану ПрАТ «ЧЕЗАРА».

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав суму не виплаченої заробітної плати при звільненні - 47 457,69 грн.

Враховуючи наведене вище, вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати при звільненні підлягає задоволенню у сумі 47 457,69грн.

Щодо розміру відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні варто зазначити, що відповідач, як роботодавець своєчасно не здійснив із працівником розрахунку при звільненні, а тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення із відповідача відповідно до статті 117 КЗпП України середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана дана виплата.

За розрахунком позивача розмір середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з березня 2023 року по жовтень 2025 року становить 133 064,27грн.

Згідно з довідкою ПрАТ «ЧЕЗАРА» від 08.09.2026 заробітна плата за останні місяці роботи: січень 2023 року 1454,55грн, лютий 2023 року 1600,00грн; середньомісячна заробітна плата 1527,28грн, в тому числі податок з доходів 261,82грн, військовий збір 72,73грн; середньоденна заробітна плата 190,91грн, в тому числі податок з доходів 34,36грн, військовий збір 9,55грн; відпрацьовано в січні 2023 року 8 днів по 4 години 32 години, у лютому 2023 року - 8 днів по 4 години 32 години.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав суму середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати з березня 2023 року по жовтень 2025 року в сумі 133 064,27грн підлягає задоволенню.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлений позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він заперечує проти позову.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

Обов`язок доказування і подання доказів установлений статтею 74 ГПК України, за якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частина 3 статті 74 ГПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви в добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 ГПК України). Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, установлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтями 78, 79 ГПК України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Тобто, виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву визнав позовні вимоги повністю.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю в сумі 180 521,96 грн, з яких 47 457,69 грн - нарахована, але не виплачена заробітна плата при звільненні, 133 064,27 грн середній заробіток за невиплату заробітної плати за відпрацьований час з березня 2023 року по 30.10.2025 (без урахування податків і зборів).

Згідно з п.5 ч.1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

За частиною 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з положеннями статті 5 ЗУ "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Згідно з правилами статті 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Розмір судового збору за даними вимогами становить 3 328,00 грн.

Таким чином, керуючись положеннями статті 129 ГПК України, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача до Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору в сумі 3 328,00 грн.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Чернігівський завод радіоприладів (код ЄДРПОУ 14307392, вул. Захисників України, буд. 25, м. Чернігів, 14030) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) 47 457,69 грн заробітної плати, 133 064,27 грн середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати за період з березня 2023 року по 30.10.2025 (без урахування податків і зборів).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства Чернігівський завод радіоприладів (код ЄДРПОУ 14307392, вул. Захисників України, буд. 25, м. Чернігів, 14030) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів: ГУК у Черніг.обл/тг мЧернiгiв/22030101, код отримувача 37972475, банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), UA098999980313121206083025739, код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у сумі 3 328,00 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор