Решение № 140993335, 28.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.10.2026Справа № 910/11052/26Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навстар Трейдінг»

про стягнення 722 454, 34 грн.

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Навстар Трейдінг» про стягнення 722 454, 34 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою площею 0, 1687 га з кадастровим номером 8000000000:72:559:0001, яка знаходиться за адресою: вул. Кільцева дорога, 6-В у Солом`янському районі м. Києва, з моменту набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, а тому позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 ЦК України безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 31.08.2021 по 28.08.2023.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2026 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив. Вказану ухвалу суду відповідач не отримав, у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду була направлена судом рекомендованими листами з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

УСТАНОВИВ:

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.06.2026 № 482623414 на земельній ділянці розташована автозаправна станція, літ. «А» загальною площею 505, 3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 193602580389), що перебувала у власності відповідача на підставі свідоцтва про право власності від 26.10.2013.

Згідно з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 21.07.2026 № НВ-0001273752026, державна реєстрація земельної ділянки площею 0,1687 га з кадастровим номером 8000000000:72:559:0001 за адресою: вул. Кільцева дорога, 6-В, Солом`янський район, м. Київ, вид цільового призначення: 12.11 Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу, проведена 31.08.2021 Відділом у м. Ніжині Міськрайонного управління у Ніжинському районі та м. Ніжині Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель від 02.07.2020.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, зазначає, що об`єкт нерухомого майна, який належав ТОВ «Навстар Трейдінг» до 29.08.2023, знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:72:559:0001.

Водночас, позивач зазначив, що речові права «Навстар Трейдінг» на земельну ділянку площею 0,1687 га з кадастровим номером 8000000000:72:559:0001 на вул. Кільцева дорога, 6-В, Солом`янський район, м. Київ не були зареєстровані. Позивач посилається на те, що відповідач набувши у власність нерухоме майно, право власності або користування на земельну ділянку, на якій вони розташовані не оформив, а договір оренди вказаної земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстрований.

Позивачем складений розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за користування відповідачем земельною ділянкою у період з 31.08.2021 по 28.08.2026, в загальному розмірі 722 454, 34 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що відповідач як власник зазначеного вище об`єкта нерухомого майна, без належних та достатніх на те правових підстав, фактично користувався земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:72:559:0001 по вул. Кільцева дорога, 6-В, Солом`янський район, м. Київ, на якій розташовані об`єкти нерухомості, без будь-якої правової підстави, що відповідно до ст. 1212 ЦК України породжує обов`язок у відповідача сплатити кошти за фактичне користування земельною ділянкою, що і стало підставою для звернення до Господарського суду міста Києва з даним позовом.

Відповідно до ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач не був і не є власником або постійним землекористувачем земельної ділянки загальною площею 0, 1687 га, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для позивача, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

Згідно з п. 284.1 ст. 284 ПК України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Згідно ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (аналогічний висновок сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали. Зазначене викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 № 910/1238/17, від 26.06.2018 № 910/9072/17.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Вказаний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 01.04.2019 № 904/2444/18, від 23.04.2019 № 918/47/18, від 23.01.2020 № 910/3395/19.

Предметом стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі ст. 1212 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений.

Верховний Суд у постановах від 16.09.2020 у справі № 922/3361/19, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18 неодноразово зазначав, що при розгляді справ про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді недоотриманої плати підлягають встановленню обставини, зокрема, чи є земельна ділянка сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Згідно з ч. 1-5, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20, від 16.06.2021 у справі №922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Господарським судом міста Києва встановлена, що земельна ділянка площею 0, 1687 га (кадастровий номер 8000000000:72:559:0001) по вул. Кільцева дорога, 6-В у Солом`янському районі, м. Києва, як об`єкт цивільних прав, сформована та зареєстрована у Державному земельному кадастрі 31.08.2021.

Матеріалами справи підтверджено, що з 26.10.2013 по 29.08.2023 ТОВ «Навстар Трейдінг» було власником нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці за кадастровий номер 8000000000:72:559:0001 по вул. Кільцева дорога, 6-В у Солом`янському районі, м. Києва, при цьому відповідач, як власник нерухомого майна, яке розташовано на земельній ділянці, не уклавши відповідного договору оренди з її власником та не здійснивши державної реєстрації такого права, фактично користувався земельною ділянкою без достатньої правової підстави з 31.08.2021 по 28.08.2023 включно.

Відповідачем до матеріалів справи не надано доказів оформлення ТОВ «Навстар Трейдінг» права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 8000000000:72:559:0001 шляхом укладення відповідного договору оренди з 31.08.2021, хоча про час та місце розгляду справи відповідача повідомлений належним чином, що свідчить про фактичне користування відповідачем вказаною земельною ділянкою без належного оформлення.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентований у Земельному кодексі України. Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (ч. 2 ст. 120 ЗК України в редакції на день придбання відповідачем майнового комплексу).

Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (п. «е» ч. 1 ст. 141 ЗК України).

Частина 1 ст. 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. «в» ч. 1 ст. 96 ЗК України).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (с. 125 ЗК України).

За змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди (користування) земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди (користування) земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору (тощо) з моменту державної реєстрації цього права.

Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутні докази укладення договору оренди спірної земельної ділянки між позивачем та відповідачем.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, мають місце відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди, внаслідок чого її власник недоотримує дохід у виді орендної плати, а тому за своїм змістом є кондикційним.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 викладено аналогічні правові висновки.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідач, як власник об`єктів нерухомого майна, користувався земельною ділянкою, на якій цей об`єкти розміщено, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування цією земельною ділянкою та не сплачував орендну плату, а тому, враховуючи норми ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, які містять принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Частиною 1 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про оцінку земель», за результатами бонітування ґрунтів та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Велика Палата Верховного Суду у п. 71 постанови № 320/5877/17 від 13.02.2019 вказала, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 27.07.2023 у справі № 918/779/22 витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку (вартість земельної ділянки), а інформація (дані), визначена у цьому витязі, є обов`язковою під час проведення розрахунку (визначення) орендної плати, суми, яку мав отримати власник земельної ділянки за звичайних умов.

На переконання Господарського суду міста Києва, в матеріалах справи містять належні докази оцінки землі за весь спірний період, так, відповідно до витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 19.06.2026 № НВ-9971026992026, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:72:559:0001 становить 5 729 307, 05 грн та відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.06.2025 № НВ-0001281822025 (додається, перебуває у розпорядженні позивача), нормативна грошова оцінка земельної ділянки на дату проведення 07.02.2025 становить 5 304 740,07 грн.

Крім того, нормативно грошова оцінка земельної ділянки в розрізі років визначалась відповідно до вимог законодавства, та за 2021 рік становила 3 562 543,29 грн (відповідно до листа ГУ Держгеокадастру у м. Києві та Київській області від 28.08.2026 № 612/19-26); за 2022 рік становила 3 918 797,62 грн (3 562 543,29*1,1), де зазначені: нормативно-грошова оцінка Земельної ділянки за 2021 рік; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік; за 2023 рік становила 4 506 617,26 грн (3 918 797,62*1,15), де зазначені: нормативно-грошова оцінка Земельної ділянки за 2022 рік; коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель за 2022 рік.

Відповідно до розрахунку позивача розміру неотриманих доходів за користування земельною ділянкою розраховано за ставками орендної плати у розмірі відповідно 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає за період з 31.08.2021 по 28.08.2023 722 454, 34 грн.

Таким чином, суд дослідивши розрахунок позивача, дійшов висновку про його обґрунтованість, а тому за висновком суду загальний розмір позовних вимог за спірний період в сумі 722 454, 34 грн є правомірним та підтверджений належними доказами, які наявні в матеріалах справи.

Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано, хоча про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про доставку процесуальних документів до електронного кабінету особи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «НАВСТАР-ТРЕЙДІНГ» (03186, місто Київ, вул. Берегового Сергія, будинок 4, квартира 43, ідентифікаційний код 30212143) на користь КИЇВСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (01044, місто Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, ідентифікаційний код 22883141) заборгованість у розмірі 722 454 (сімсот двадцять дві тисячі чотириста п`ятдесят чотири) грн 34 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 8669 (вісім тисяч шістсот шістдесят дев`ять) грн 26 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва