Решение № 140993142, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/8913/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Салацької О.В., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінто Сателіт» (вул. Петра Сагайдачного, 25б, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 21626465)

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Акціонерного товариства «Укрнафта» (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 00135390)

про стягнення 104 141, 47 грн,

Представники сторін:

від позивачів: Кологойда Олександра В`ячеславівна

від відповідача: Михалевич Михайло Михайлович

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1.Стислий виклад позиції Позивачів

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Кінто Сателіт» (далі за текстом - ТОВ «Кінто Сателіт», Позивач-1) та ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Позивач -2) з позовом до Акціонерного товариства «Укрнафта» (далі за текстом - АТ «Укрнафта», Відповідач), в якому позивачі просять суд стягнути з Відповідача на користь Позивача-1 інфляційні втрати в сумі 70 202, 54 грн та 3% річних в сумі 16 724, 33 грн та Позивача-2 інфляційні втрати в сумі 13 928, 32 грн та 3% річних в сумі 3 286, 28 грн за прострочення виконання грошового зобов`язання на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/6722/23.

В обґрунтування заявлених вимог, Позивачі зазначають, що станом на дату звернення до суду з позовом, в порушення норм чинного законодавства прав та законних інтересів Позивача, Відповідач не виконав свого обов`язку щодо виконання рішення суду у справі № 910/6722/23, що стало підставою для Позивачів (кредиторів) нарахувати на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) 3 % річних та інфляційні втрати.

2. Стислий виклад позиції Відповідача

Заперечення Відповідача ґрунтуються на відсутності в його діях вини оскільки Наглядовою радою Відповідача не приймалось рішень щодо порядку та термінів виплати частини чистого прибутку за 2020 рік.

Також Відповідач звертає увагу суду на те, що Позивачем при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за основу взято фактично усю заборгованість, що присуджене згідно рішення суду у справі 910/6722/23, а не суму основної заборгованості, що на переконання сторони є безпідставним та призводить до надмірних нарахувань з боку Позивача.

Крім того, Відповідач стверджує, що даний позов подано Позивачем із пропуском строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

3. Процесуальні дії у справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

20.08.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву.

24.08.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2026 поновлено Відповідачу процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, а подальший розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.10.2026.

У підготовчому засіданні 19.10.2026 судом закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті на 26.10.2026.

21.10.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача-1 про долучення доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу.

У судовому засіданні 26.10.2026 представник Позивачів підтримав заявлені вимоги, просив суд задовольнити позов.

Представник Відповідача заперечував щодо задоволення позову.

Заслухавши вступні слова представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 26.10.2026 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі № 910/6722/23 стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Кінто Сателіт»:

153 754, 27 грн - частина чистого прибутку за 2020 рік;

53 700, 24 грн - інфляційних втрат за період з 02.07.2021 по 31.03.2023;

8 302, 73 грн - 3% річних за період з 02.07.2021 по 19.04.2023;

2 589, 09 грн - судовий збір;

та на користь ОСОБА_1 :

32 461, 99 грн - частина чистого прибутку за 2020 рік;

11 337, 68 грн інфляційних втрат за період з 02.07.2021 по 31.03.2023;

1 752, 95 грн - 3 % річних з 2.07.2021 по 19.04.2023;

2 147, 20 грн - витрат зі сплати судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/6722/23 стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ТОВ «Кінто Сателіт» 18 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 910/6722/23 рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі № 910/6722/23 залишено без змін, а також стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ПрАТ «Кінто Сателіт» витрати на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 000 грн.

07.11.2023 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 у справі № 910/6722/23, яке набрало законної сили 25.10.2023, додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/6722/23, яке набрало законної сили 25.10.2023 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 910/6722/23 Господарським судом видано накази.

Постановами Головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 29.10.2024 відкрито виконавче провадження ВП № 76408878 та від 11.02.2025 відкрито ВП №77082074, ВП № 77083008, ВП №77082822.

Постановами від 16.12.2024 та від 20.02.2025 зупинено вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях ВП № 76408878, ВП №77082074, ВП № 77083008, ВП №77082822 на підставі пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження».

Станом на день подання цього позову зобов`язання з виплати частини чистого прибутку за 2020 рік та судові рішення у справі № 910/6722/23 не виконані Відповідачем у повному обсязі, що стало підставою для нарахування Позивачами 3 % річних та інфляційних втрат на підстави статті 625 ЦК України згідно наданого суду розрахунку.

У поданому до суду відзиві Відповідач зазначив, що саме Наглядовою радою не приймалось рішення щодо порядку та термінів виплати частини чистого прибутку за 2020 рік в силу чого вина Відповідача щодо несвоєчасної виплати частини чистого прибутку відсутня, що в свою чергу виключає можливість застосування до нього санкцій компенсаційного характеру.

Також Відповідач звертає увагу суду, що Позивачами при розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за основу взято фактично усю заборгованість, що присуджено згідно рішення суду у справі 910/6722/23, а не суму основної заборгованості.

При цьому, сторона посилається на практику Верховного Суду у постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17.

На переконання Відповідача, стягнення відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, за порушення грошового зобов`язання у зв`язку з невиконанням судового рішення, яким вже стягнуто відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України, за порушення грошового зобов`язання, не ґрунтується на нормах чинного законодавства та свідчить про недобросовісну поведінку кредитора (див. постанову Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 757/42885/19).

Окрім того, у постанові об`єднаної плати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.10.2018 у справі № 922/4099/17 зазначено, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову.

В даному випадку Позивачі заявляють вимоги за період з 01.04.2023 по 30.06.2026 (інфляційні) та з 20.04.2023 по 30.06.2026 (3% річних). Позов пред`явлено до суду 20.07.2026, тобто охоплений Позивачами період здійснення нарахувань виходить за межі 3 років, які передують поданню позову.

Щодо нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на судовий збір, то такі є безпідставними, на переконання Відповідача, з огляду на таке.

Норми статті 625 ЦК України регулюють цивільні правовідносини (стаття 1 ЦК України) і стосуються відповідальності за порушення цивільного грошового зобов`язання, яке є цивільним правовідношенням в силу приписів статті 509 ЦК України. За загальновизнаним принципом права цивільні правовідносини лежать у площині матеріального права. Тоді як приписи статті 326 ГПК України стосуються відповідальності за порушення процесуальних зобов`язань учасників справи за невиконання судового рішення. Ці зобов`язання не виходять за межі площини процесуальних правовідносин. Процесуальні правовідносини стосуються порядку здійснення судочинства у господарських судах та повноважень господарських судів (стаття 1 ГПК України). До цих правовідносин не застосовуються правові інститути матеріального права. Аналогічно й щодо правових інститутів судового збору, витрат на професійну правничу допомогу та повноважень суду з їх розподілу між учасниками справи. Наведені правові інститути не передбачені та не встановлені нормами ЦК України. Такі зобов`язання не є цивільними грошовими зобов`язаннями.

Не погоджуючись із доводами сторони Відповідача, Позивач у відповіді на відзив зазначає, що підстави виникнення та розмір заборгованості Відповідача з виплати Позивачам частини чистого прибутку за 2020 рік вже остаточно встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2023, додатковим рішенням від 19.09.2023 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.10.2023 у справі № 910/6722/23, які набрали законної сили і є преюдиційними у цій справі.

Нарахування інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України не залежить від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (пункт 41, 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18).

Відтак, на переконання Позивачів, наданий ними розрахунок є арифметично вірним і не охоплює період нарахування охоплений рішенням суду у справі № 910/6722/23.

Позиція Відповідача в частині пропуску Позивачем трирічного строку на звернення до суду з даним позовом не враховує особливостей законодавства - пункт 12 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX та пункт19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, якими загальний трирічний строк позовної давності продовжений на строк дії таких обставин (карантин, воєнний стан), а з 30.01.2024 був зупинений на строк дії воєнного стану.

Також, Позивач наполягає на законності нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на судові витрати, стягнуті на підставі судового рішення, на підставі якого між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів, невиконання якого зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України. Таким чином, у разі ухилення боржника від своєчасного виконання рішення суду про стягнення витрат на правничу допомогу та судового збору, на нього покладається обов`язок сплатити також компенсацію у вигляді інфляційних втрат та відсотків річних, адже відбувається знецінення грошових коштів, які підлягають сплаті кредитору.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 та 5 статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту статей 526, 599, 611, 625 ЦК України вбачається, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за час прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 6.5 постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі № 915/880/18.

При цьому, суд зазначає, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 910/3855/17.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Нарахуванням Позивачем інфляційних втрат та 3 % річних є правом кредитора (Позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов`язання, що наразі допущено Відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, в даному випадку передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Так, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

У постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19) Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17.

Дослідивши наданий Позивачем розрахунок, суд зазначає, що нарахування здійснено наступним чином.

В частині вимог Позивача-1:

на суму 207 454, 51 грн з 01.04.2023 по 30.06.2026 інфляційні втрати в розмірі 62 985,80 грн,

де 207 454,51 - сума основного боргу, яка включає 153 754,27 (частина чистого прибутку за 2020 рік) + 53 700,24 грн (інфляційні з 1.07.2021 по 31.03.2023);

на суму 153 754, 27 грн з 20.04.2023 по 30.06.2026 3 % річних в розмірі 14 747,77 грн;

на суму 24 589, 09 грн з 26.10.2023 по 30.06.2026 інфляційні втрати в розмірі 7 216,74 грн,

де 24 589, 09 грн включає в себе 2 589,09 грн - судовий збір + 18 000,00 - витрати на професійну правничу допомогу в суді 1 інстанції + 4 000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції;

на суму 24 589, 09 грн з 26.10.2023 по 30.06.2026 3 % річних в розмірі 1 976, 56 грн.

В частині вимог Позивача-2:

на суму 43 799, 67 грн з 01.04.2023 по 30.06.2026 інфляційні втрати в розмірі 13 298, 13 грн,

де 43 799,67 грн - сума основного боргу, яка включає 32 461,99 (частина чистого прибутку за 2020 рік) + 11 337,68 грн (інфляційні з 1.07.2021 по 31.03.2023);

на суму 32 461,99 грн з 20.04.2023 по 30.06.2026 3% річних в розмірі 3 113,68 грн;

на суму 2 147, 20 грн з 26.10.2023 по 30.06.2026 інфляційні втрати 630, 19 грн;

на суму 2 147, 20 грн з 26.10.2023 по 30.06.2026 3% річних в розмірі 172, 60 грн;

Враховуючи заперечення Відповідача, суд зазначає, що Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 погоджується з методикою розрахунку інфляційних збитків відповідно до статті 625 ЦК України, яка передбачає такий математичний підхід, що дозволяє включення інфляційних збитків попереднього періоду до загальної суми боргу, яка обраховується із застосуванням індексів інфляції, визначених Держстатом України на наступні періоди, без переривання ланцюга розрахунку у випадку зниження інфляції менше 100% (дефляції).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду відступає від висновків касаційного суду у постанові КГС ВС від 21.05.2019 у справі № 916/2889/13 (№ в ЄДРСР 82068158) та постанові КГС ВС від 14.01.2020 у справі № 924/532/19 (№ в ЄДРСР 86998951) про можливість розрахунку інфляційних збитків за поточний період без урахування інфляційної складової основного боргу за попередній місяць, оскільки це порушує принципи індексації доходів населення, визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методикою розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженого наказом Державного комітету статистики України № 265 від 27.07.2007, з дотриманням певної математичної послідовності розрахунку, закладеної у цих нормативних актах.

Що стосується нарахування Позивачем 3 % річних та інфляційних втрат на судові витрати, присуджені до відшкодування судовими рішеннями, суд зазначає, що у постанові від 23.01.2019 у справі № 320/7215/16-ц Верховний Суд зазначив, що за змістом статей 524, 533-535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Так, на підставі судових рішень у справі № 910/6722/23 між сторонами виникло грошове зобов`язання у зв`язку зі стягненням грошових коштів, зокрема, і в частині стягнення судових витрат, невиконання якого зумовлює застосування положень частини 2 статті 625 ЦК України, що і здійснено стороною Позивача в силу чого суд погоджується із позицією сторони в частині нарахування 3 % річних та інфляційних втрат на судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу, знову ж таки оскільки таке зобов`язання є грошовим.

Що стосується питання позовної давності, про що вказує Відповідач у своєму відзиві, суд зазначає, що Позивач звернувся до суду 20.07.2026 із вимоги про стягнення інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.04.2023 по 30.06.2026 та 3% річних з 20.04.2023 по 30.06.2026.

Відповідно до статей 256 та 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 № 540-IX визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 Цивільним Кодексом України та строки визначені Господарським кодексом України, а саме статтями 232, 269, 322, 324 продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин тривав безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX». У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Воєнний стан неодноразово продовжено і безперервно триває на дату подання позову і триває наразі.

Відновлення застосування строків позовної давності здійснено Законом № 4434- IX від 14.05.2025, який виключив пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, і набрав чинності з 04.09.2025.

Відтак, даний позов Позивачем заявлено з дотриманням строків позовної давності в силу чого заперечення Відповідача в цій частині є спростованими.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку щодо його правильності, а відтак і обґрунтованості заявлених до стягнення сум.

Що стосується заявлених до відшкодування Відповідачем-1 витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

В тексті позовної заяви Позивача вказано, що попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу становить - 11 000 грн, докази понесення яких будуть подано у відповідності до вимог частини 8 статті 129 ГПК України.

Так, 21.10.2026 Позивачем-1 долучено до справи додаткові докази для підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу з метою відшкодування таких витрат Відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем-1 у якості доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС № 8077/10 від 18.07.2019;

- ордер серії АІ № 1213083 від 21.07.2022;

- договір 223-АО/2021 про надання правничої допомоги від 02.12.2021, пунктом 5.1 якого визначено, що адвокат надає правову допомогу за договором оплатно відповідно до тарифів, зазначених у Додатку № 1 та розрахунках, а згідно пункту 5.2 договору оплата здійснюється не пізніше 3-х робочих днів з дня підписання сторонами акту приймання передачі наданих послуг;

- додаток № 1 до договору 223-АО/2021 про надання правничої допомоги від 02.12.2021;

- розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу від 21.10.2026 на суму 11 000 грн, погоджений обома сторонами.

Позивачем заявлено до відшкодування 11 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, які згідно наданого розрахунку складаються з:

складання та подання позовної заяви - 5 000 грн;

складання та подання відповіді на відзив на позовну заяву - 2000 грн;

участь у судових засіданнях - 4 000 грн.

У судовому засіданні 26.10.2026 представник Відповідача просив суд зменшити розмір заявлених витрат.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із визначеними частиною 4 вказаної статті критеріями.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Велика Палата Верховного Суду у постанові по справі № 922/1964/21 від 16.11.2022 зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Враховуючи те, що позов та відповідь на відзив у даній справі є спільний, представництво інтересів адвокатом Кологойдою О.В. здійснювалось одночасно за обох позивачів, а у поданій заяві про долучення доказів про відшкодування витрат просить саме Позивач-1, суд дійшов висновку щодо необхідності пропорційного відшкодування витрат на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру заявлених позовних вимог, що становить 83, 47 % від ціни позову, що становить 9 181, 70 грн.

При цьому судом встановлено, що розмір таких витрат є розумним та співмірним зі складністю справи та обсягом виконаної адвокатом роботи в силу чого підлягає покладенню на сторону Відповідача з огляду на задоволення позову та відповідно до пункту 1 частини 4 статті 129 ГПК України.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що Позивачем доведено прострочення виконання Відповідачем грошового зобов`язання в частині виконання рішення суду, в силу чого здійснені Позивачем нарахування 3 % річних та інфляційні втрати є обґрунтованими, а позов підлягає задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінто Сателіт» та ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Укрнафта» (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 00135390) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кінто Сателіт» (вул. Петра Сагайдачного, 25б, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 21626465) інфляційні втрати в сумі 70 202 (сімдесят тисяч двісті дві) гривні 54 копійки, 3% річних в сумі 16 724 (шістнадцять тисяч сімсот двадцять чотири) гривні 33 копійки, судовий збір в сумі 2 222 (дві тисячі двісті двадцять дві) грн 31 коп та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі - 9 181 (дев`ять тисяч сто вісімдесят одна) грн 70 коп.

3. Стягнути з Акціонерного товариства «Укрнафта» (пров. Несторівський, буд. 3-5, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) інфляційні втрати в сумі 13 928 (тринадцять тисяч дев`ятсот двадцять вісім гривень) 32 копійки, 3% річних в сумі 3 286 (три тисячі двісті вісімдесят шість гривень) 28 копійок та судовий збір в сумі 440 (чотириста сорок) грн 09 коп.

4. У відшкодуванні Товариству з обмеженою відповідальністю «Кінто Сателіт» іншої частини витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 27.10.2026

Суддя Антон ПУКАС