Решение № 140991365, 28.10.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 461/5174/26

Провадження № 2/526/1769/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 жовтня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - Черкова В.Г.,

з участю секретаря Лопушняк Т.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Гадяч цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження №461/5174/26 за позовною заявою ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Відповідно до ухвали Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 14.08.2026 цивільна справа №461/5174/26 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Гадяцького районного суду Полтавської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2026 року головуючим суддею визначено суддю Черкова В.Г.

В обґрунтування позову зазначається про те, що 31.07.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 560369504.

07.10.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № МВ-ТП/56 строк дії якого закінчується 31.12.2025 року. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 07.10.2025 до Договору факторингу № МВ-ТП/56 від 07.10.2025 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача.

27.05.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/0526-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 27.05.2026 до Договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 14 312,08 грн., з яких 4 229,52 грн. - заборгованість по кредиту; 7 667,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 300,00 грн. заборгованість по комісії, 2 114,76 грн - неустойка.

Заборгованість за Кредитним договором № 560369504 від 31.07.2025 року не погашена, що стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою судді Гадяцького районного суду від 15 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач або позивач до суду не подавали.

02.10.2026 через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Лепій О.В. до суду надійшов відзив на позов, у якому відповідач частково заперечує проти заявлених позивачем позовних вимог, а саме вважає їх необґрунтованими в частині нарахованої комісії, а також неустойки. Разом з тим, проти самого факту укладення кредитного договору №560369504 не заперечує.

06 жовтня 2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій він підтримав позовні вимоги, просив їх задовільнити в повному обсязі з підстав викладених у відповіді на відзив.

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

В силу ч.2 ст. 191 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами справи.

Приписами частини 1 статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких в учасників справи виникає спір.

Доказування у цивільній справі, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, повно, всебічно та безпосередньо з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 31.07.2025 р. між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 560369504, за яким кредитодавець ТОВ «Манівео швидка Фінансова Допомога» зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі кредитного ліміту на суму 5 000,00 грн. на умовах зворотності, строковості, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора.

Сторони погодили у п. 2.3, 2.4 Договору, що кредитодавець надає Позичальнику перший Транш за Договором у розмірі, що дорівнює Загальному розміру Кредиту 31.07.2025 (що є датою надання Кредиту). Другий та решта Траншів за Договором можуть бути надані Позичальнику протягом Дисконтного періоду кредитування на умовах передбачених цим Договором.

Розділ 4 Договору містить положення про порядок укладення договору та створення електронного підпису сторонами. У цьому розділі визначено алгоритм, які має вчинити позичальник задля отримання кредиту.

Пунктом 4.7 Договору зазначено спосіб верифікації, дату отримання інформації та ідентифікатор для перевірки сесії передачі інформації.

Відповідно до п. 5.1. Договору кожен окремий Транш за цим Договором надається Позичальнику шляхом ініціювання кредитового переказу грошових коштів з рахунку Кредитодавця, на рахунок Позичальника, використовуючи реквізити Платіжної картки 5168-75ХХ-ХХХХ-6049, що відбувається не пізніше ніж протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту укладення Договору чи ініціювання отримання чергового Траншу за Договором.

У пункті 7.3. Договору сторони погодили кінцеву дату повернення (виплати) Кредиту 30.08.2030.

За користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом. Інших витрат Позичальника, крім процентів за належне користування Кредитом, Договором не передбачено. (п. 8.1).

Процентна ставка за користування Кредитом є Базовою процентною ставкою. Процентні ставки за Договором є фіксованими і не підлягають зміні Кредитодавцем в односторонньому порядку в сторону погіршення для Позичальника. Загальні витрати за Договором та загальна вартість Кредиту за Договором залежить від обраної моделі поведінки Позичальника і прораховується в порядку описаному нижче (п. 8.2).

Пунктом 8.3. встановлено, що Базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 відсотків річних.

Згідно із п. 8.4. Договору комісія за надання кредиту не є платою за додаткові та або супутні послуги Кредитодавця. Комісія за надання кредиту позичальнику є іншою складовою плати за послуги , що надаються кредитодавцем за цим Договором. Комісія за надання кредиту нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі першого Траншу за цим Договором. Розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 300,00 грн. (п. 8.5)

Відповідно до п. 8.6 Договору для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за весь строк кредитування без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 94 774,00 грн та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом та кмісію за надання кредиту, та суму наданого Кредиту у розмірі 5 000 грн 00 коп.

Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між Первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

Відповідно до заявки на отримання грошових коштів в кредит від 31.07.2025 остання містить персональні дані відповідача, адреса та номер карти 5168-75ХХ-ХХХХ-6049 (а.с.38).

У паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №560369504 від 31.07.2025 викладено основні умови кредитування, що дублюють умови, вказані у договорі. (а.с. 9-12), які підписані сторонами з використанням електронного підпису.

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст. 628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 31.07.2025 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором 9873 договір кредитної лінії №560369504, чим погодився із запропонованими умовами кредитного договору.

Отже, між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено сторонами в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виникло зобов`язання з повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними.

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов`язання за договором виконав, а відповідач отримав кредитні кошти

На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало платіжне доручення від 31.07.2025 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1 (№ 5168-75ХХ-ХХХХ-6049) на суму 5 000,00 грн.

Будь-яких заперечень щодо факту отримання коштів, користування наданими кредитними коштами, тобто, існування між сторонами договірних відносин позичальника і кредитора, ОСОБА_1 суду не надав.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» вбачається, що станом на 07.10.2025 р. у відповідача була заборгованість за тілом кредиту 4229,52 грн, проценти 1866,10 грн, неустойка 2144,76 грн., комісія 300 грн.

Як вбачається з вказаного розрахунку відповідачем ОСОБА_1 31.07.2025, 05.08.2025, 24.09.2025 та 04.10.2025 були здійснені заходи на погашення заборгованості, на загальну суму у розмірі 1 505,00 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Пунктом 9.1.1.5 договору № 560369504 від 31.07.2025 визначено, що товариство має право відступити право вимоги за договором будь-якій фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти та банківські метали у кредит, та/або послуги з факторингу, шляхом укладення будь-якого не забороненого законом правочину, зокрема договору факторингу.

07.10.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено Договір факторингу №MB-ТП/56 у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає ТОВ «Таліон Плюс» за плату належні йому Права вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Права вимоги до Боржників. (а.с. 48-52)

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги від 07.10.2025 до Договору факторингу № MB-ТП/56 від 07.10.2025 ТОВ «Таліон Плюс» отримало право вимоги до Відповідача.

Як вбачаться з розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» станом на 27.05.2026 р. у відповідача наявна заборгованість за тілом кредиту 4 229,52 грн, 7 667,80 грн - проценти, 2 114,76 грн - неустойка, 300,00 грн. комісія, а всього 14 312,08 грн.

В подальшому, 27.05.2026 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 27/0526-01.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 27.05.2026 до Договору факторингу від ТОВ «Таліон Плюс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 14 312,08 грн., з яких 4 229,52 грн. - заборгованість по основному боргу; 7 667,80 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 300,00 грн. заборгованість по комісії, 2 114,76 грн - неустойка.

Також стороною позивача долучено доказ на підтвердження проведення плати за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу №27/0526-01 від 27.05.2026 (а.с.69).

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору, як і договорів про відступлення права вимоги. Зазначені договори недійсними не визнано.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора в зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За змістом ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов`язання мають виконуватися належним чином, згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 625 ЦКУ боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 було укладено з первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» Кредитний договір в електронній формі, що згідно зі ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладення договору у письмовій формі, та відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) надало відповідачу у користування за плату грошові кошти у сумі 5000,00 грн.

Факт укладення кредитного договору належним чином підтверджено сукупністю доказів, що містяться у матеріалах справи.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту.

Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідача на вебсайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету договори між відповідачем та первісним кредитором не було б укладено.

За обставин не спростування відповідачем презумпції правомірності кредитного договору всі права, набуті сторонами правочину за цим договором, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки підлягають виконанню.

Згідно із Правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до нового кредитора.

З огляду на зазначене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів судом встановлено укладення та підписання ОСОБА_1 кредитного договору з відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих у борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем, який набув прав вимоги за вищевказаним кредитним договором на підставі договору факторингу.

Оскільки відповідач в порушення умов кредитного договору, а також статтей 509, 526, 1054 ЦК України свої зобов`язання не виконав, а саме не здійснив погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку, то у нього утворилася заборгованість перед позивачем (як новим кредитором).

Так, під час розгляду справи судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони кредитного договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням (сума кредиту, строк кредиту, процентна ставка по кредиту, розмір процентів за користування кредитом в гривні, розмір неустойки (штрафу), річна процентна ставка, загальна вартість кредиту для позичальника з урахуванням процентної ставки та виходячи з обраних споживачем умов кредитування), позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка до ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому в силу частини першої статті 638ЦК України договір вважається укладеним.

На момент укладення кредитного договору позивач не звертався до відповідача із заявою про надання роз`яснень незрозумілих йому умов договору, або за додатковою інформацією щодо умов кредитування, а також з пропозицією про внесення будь-яких змін до запропонованої редакції договору, тим самим фактично погодився зі всіма умовами такого договору.

Суд також враховує, що відповідач з жодними зустрічними вимогами до суду не звертався.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, що передбачені договором.

Водночас включення до тексту Кредитного договору умов про сплату відповідачем комісії за надання кредиту, а рівно й подальше нарахування Позивачем зазначеної комісії та витребування її від відповідача (в т.ч. в судовому порядку), є законним та обґрунтованим оскільки вони базуються на чинних нормах спеціального законодавства України, які регламентують питання щодо саме надання споживчих кредитів, яким і є по своїй правовій суті і Кредитний договір, з огляду на таке.

Статті 1048 та 1054 ЦК України, містять лише загальні норми щодо кредитування.

В той же час, в частині третій статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Таким законом в цьому випадку є Закон України «Про споживче кредитування», яким позивач керувався, укладаючи та виконуючи в подальшому Кредитний договір.

Відповідно, за загальним правилом в такому випадку у разі конкуренції норм загального законодавства (ЦК України) та спеціального законодавства (Закон про споживче кредитування) у правовідносинах між учасниками цивільних правовідносин мають застосовуватись саме норми спеціального законодавства (Закону про споживче кредитування в цьому випадку).

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону про споживче кредитування для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:

- доходи кредитодавця у вигляді процентів;

- комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;

- інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

З наведеного вище вбачається, що Закон про споживче кредитування безумовно та однозначно передбачає право Позивача (як Кредитодавця) на встановлення комісії за надання кредиту за Кредитним договором.

Національний банк України, який є державним регулятором ринку фінансових послуг в Україні, своєю Постановою від 11.02.2021р. № 16 затвердив «Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит», надалі за текстом поіменовані «Правила розрахунку».

Вказані Правила розрахунку (пункт 1) передбачають правомірність встановлення Позивачем (як Кредитодавцем) супровідних послуг за кредитом в тому числі і комісії за надання кредиту.

Крім того, Додатком № 2 до Правил розрахунку, затверджено типову форму Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. В цій Таблиці в розділі «Платежі за супровідні послуги» та підрозділі «Кредитодавця» (графа 8) передбачена комісія за надання кредиту, про що свідчить 8 стовбець Таблиці.

Також, комісія за надання кредиту була також відображена і в тексті Кредитного договору, який був підписаний Відповідачем, що свідчить про обізнаність останнього щодо включення комісії «за надання кредиту» до загальних витрат за Кредитним договором, після чого відповідач отримав кредитні кошти та розпочав виконання договору, що свідчить про прийняття ним усіх його умов.

Крім того, у відповідності до пункту 9 Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затверджене Постановою Правління НБУ № 113 від 03.11.2021р., яке визначає додаткові умови, не визначені ЦК України, Законом про споживче кредитування, Законом України «Про фінансові послуги» та іншими законами України, які містять норми щодо договірних відносин у частині надання фінансових послуг, вимоги договорів про надання фінансових послуг, що укладаються між споживачами та небанківськими фінансовими установами, Договір про надання фінансових послуг повинен містити, в т.ч. назви грошових зобов`язань (із роз`ясненням їх економічної сутності), включаючи комісії за надання та користування кредитом.

Відтак, спеціальним законодавством України прямо визначені можливості Позивача (як небанківської фінансової установи) як включати до тексту кредитних договорів із споживачами (яким є і Відповідач) умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від Відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).

Отже, враховуючи все вищезазначене в сукупності, є всі належні правові підстави вважати, що включення до тексту Кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту, а також подальше витребування нарахованої комісії від позивача є цілком обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству України, що регулює відносини, що склалися між позивачем та відповідачем.

Відтак, розмір заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією за надання кредиту підтверджується матеріалами справи, тому суд вважає дані обставини доведеними в цій частині, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за пенею/неустойкою, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 на території України з 24.02.2022 строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Нарахування суми заборгованості за пенею/неустойкою за Договором кредиту № 560369504 від 31.07.2025 у розмірі 2 114,76 грн. здійснено після 24.02.2022, тобто у період дії в Україні воєнного стану.

Відтак позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 2 114,76 грн. задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути заборгованість за Договором кредитної лінії № 560369504 від 31.07.2025 у розмірі 12 197,32 грн., з яких: 4 229,52 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7 667,80 грн. - сума заборгованості за процентами; 300,00 грн. - сума заборгованості за комісією.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне:

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

При зверненні до суду за позовом позивачем сплачено судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2662,40 грн

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог ( 85,22%) , що становить 2 268,90 грн

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 281, 282 ЦПК України, суд,-

вирішив:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №560369504 від 31.07.2025 року в сумі 12 197 (дванадцять тисяч сто дев`яносто сім) грн, 32 коп., з яких:

-4 229,52 грн сума заборгованості за кредитом;

-7 667,80 грн сума заборгованості за відсотками;

-300,00 грн сума заборгованості по комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" судовий збір в сумі 2 268,90 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28.10.2026 року.

Повне найменування сторін:

Позивач - ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", місцезнаходження Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Дісова, буд.2, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 35625014.

Відповідач ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Головуючий: В. Г. Черков