Решение № 140990880, 27.10.2026, Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/1066/21

провадження 2/287/1148/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді: Нижника Г.П.,

за участю секретаря судового засідання: Корнєйчук О.В.,

представника позивача Шелінг А.В. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Житомирського обласного центру зайнятості в особі Олевської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2021 позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 11.12.2020 відповідач звернувся до Олевської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості із заявою про надання статусу безробітного, за результатами розгляду якої йому було надано відповідний статус та призначено допомогу по безробіттю. Водночас у подальшому пози вач встановив, що в період звернення до центру зайнятості відповідач перебував на лікарняному, а тому не відповідав установленим законом умовам для набуття статусу безробітного. Унаслідок подання відповідачем недостовірних відомостей йому було безпідставно виплачено допомогу по безробіттю в сумі 32512 грн 25 коп. Оскільки відповідач добровільно зазначені кошти не повернув, позивач просив стягнути їх у судовому порядку, а також відшкодувати понесені судові витрати.

Заочним рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 16.02.2023 позов Житомирського обласного центру зайнятості в особі Олевської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь позивача кошти в сумі 32512 грн 25 коп. та судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2270 грн.

21.03.2023 відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, мотивуючи її тим, що він не брав участі в розгляді справи, оскільки не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, а про ухвалене рішення дізнався лише 06.03.2023. Вважав, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема внаслідок неправильного застосування положень ст. 1215 ЦК України та за відсутності доказів його недобросовісності, у зв`язку із чим просив скасувати заочне рішення.

Ухвалою Олевського районного суду Житомирської області від 10.11.2025 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 16.02.2023 задоволено, заочне рішення скасовано, а розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Пояснила, що відповідач не мав права на отримання допомоги по безробіттю, оскільки на момент звернення із відповідною заявою не відповідав установленим законом умовам для набуття статусу безробітного. На запитання суду зазначила, що трудові відносини секретаря міської ради регулюються Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». На її думку, якби відповідач звернувся із заявою про надання статусу безробітного після закінчення періоду тимчасової непрацездатності, він мав би право на отримання відповідної допомоги.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Спірні правовідносини виникли у зв`язку з виплатою відповідачу допомоги по безробіттю, яку позивач вважає безпідставно отриманою, та стосуються наявності правових підстав для повернення виплачених коштів. З огляду на предмет спору до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Закону України «Про зайнятість населення», а також статей 1212, 1215 ЦК України.

Судом встановлено, що 11.12.2020 відповідач ОСОБА_1 звернувся до позивача із заявою про надання статусу безробітного та призначення допомоги по безробіттю (а. с. 1011).

Після надання відповідачу статусу безробітного за період із грудня 2020 року до квітня 2021 року йому було нараховано допомогу по безробіттю на загальну суму 39516 грн 93 коп., з яких фактично виплачено 32512 грн 25 коп. (а. с. 2123, 35).

Відповідно до рішення Олевської міської ради І сесії VIII скликання від 17.01.2017 № 5 та протоколу лічильної комісії за результатами голосування відповідача було обрано на посаду секретаря Олевської міської ради об`єднаної територіальної громади VIII скликання на строк повноважень ради (а. с. 36).

До виконання обов`язків на зазначеній посаді відповідач приступив на підставі розпорядження Олевського міського голови від 14.03.2017 № 60-К(А) (а. с. 37).

Рішенням Олевської міської ради І сесії VIII скликання від 01.12.2020 № 1 «Про підсумки виборів депутатів міської ради» та на підставі п. 1 ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» повноваження відповідача як секретаря Олевської міської ради припинено 01.12.2020 у зв`язку із закінченням строку повноважень (а. с. 38).

Згідно з довідкою Олевської міської ради Житомирської області від 15.12.2020 № 33, після закінчення строку повноважень середня заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася (а. с. 12).

Водночас у період із 25.11.2020 до 23.12.2020 відповідач перебував на лікарняному, що підтверджується наявними у справі документами (а. с. 40).

За результатами розслідування страхових випадків та перевірки обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» 21.04.2021 складено акт № 81, на підставі якого 23.04.2021 видано наказ № 8 про повернення коштів, виплачених як допомога по безробіттю (а. с. 4143).

Наказами від 21.04.2021 № НТ210422 та від 22.04.2021 № НТ210422 у зв`язку з установленням факту подання відповідачем недостовірних даних, на підставі яких було прийнято рішення про надання йому статусу безробітного, припинено виплату допомоги по безробіттю (а. с. 4447).

У подальшому позивач направив ОСОБА_1 претензію з вимогою повернути кошти, виплачені як допомогу по безробіттю, у сумі 39516 грн 93 коп. (а. с. 4849).

Відповідальність за достовірність відомостей і документів, поданих до центру зайнятості та використаних для прийняття рішення про реєстрацію особи як безробітної, призначення матеріального забезпечення й надання соціальних послуг, покладається на зареєстрованого безробітного. Водночас наявність обов`язку щодо повернення фактично отриманих коштів та правові підстави для їх стягнення підлягають оцінці судом з урахуванням установлених обставин справи й положень законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітним є особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного припиняється, зокрема, у разі зайнятості особи.

За змістом частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Частиною третьою статті 36 цього Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Отже, сам факт отримання особою допомоги по безробіттю за відсутності передбачених законом умов для її призначення не є достатньою підставою для стягнення виплачених коштів. Для застосування положень частини третьої статті 36 зазначеного Закону необхідно встановити обставини, які свідчать про умисне невиконання особою покладених на неї обов`язків та зловживання ними.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Такий обов`язок виникає і тоді, коли підстава, на якій майно було набуте, згодом відпала.

Водночас пунктом 1 частини першої статті 1215 ЦК України встановлено, що не підлягають поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплату проведено добровільно, за відсутності рахункової помилки з боку платника і недобросовісності з боку набувача.

Таким чином, законодавець установив спеціальне правове регулювання повернення грошових сум, виплачених фізичній особі як засіб до існування. За відсутності рахункової помилки та недобросовісності набувача такі кошти не підлягають поверненню, навіть якщо згодом установлено відсутність достатньої правової підстави для їх отримання.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 545/163/17, у якій суд наголосив на необхідності встановлення недобросовісності набувача або рахункової помилки як умов повернення виплачених сум відповідно до статті 1215 ЦК України.

Вирішуючи питання про добросовісність поведінки відповідача, суд також ураховує правову природу його перебування на посаді секретаря Олевської міської ради та момент припинення відповідних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі та обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради.

За змістом статті 45 цього Закону повноваження місцевої ради, обраної на чергових, позачергових, повторних або перших виборах, припиняються у визначений законом момент, пов`язаний із відкриттям першої сесії ради нового скликання. Отже, перебування особи на посаді секретаря ради безпосередньо пов`язане зі строком повноважень відповідної ради та набуттям і припиненням повноважень депутатів відповідного скликання.

Такий підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18.04.2018 у справі № 392/528/16-а, у якій зазначено, що посада секретаря відповідної ради нерозривно пов`язана з депутатськими повноваженнями особи, а з припиненням повноважень ради відповідного скликання припиняється і дія трудового договору про службу на посаді секретаря ради.

Згідно з довідкою Олевської міської ради Житомирської області від 15.12.2020 № 33 після закінчення строку повноважень середня заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася та не виплачувалася. Ці відомості узгоджуються з фактом припинення його повноважень на посаді секретаря ради та свідчать про відсутність виплат середньої заробітної плати після закінчення строку цих повноважень.

Отже, на момент звернення до центру зайнятості відповідач уже не обіймав посаду секретаря Олевської міської ради, а його повноваження на цій посаді були припинені. Матеріали справи не містять доказів того, що після звільнення відповідач продовжував перебувати у трудових відносинах із міською радою або був зайнятий на іншій роботі. За таких обставин звернення ОСОБА_1 до центру зайнятості через десять днів після припинення повноважень за відсутності нарахованої та виплаченої йому заробітної плати саме по собі не свідчить про недобросовісність його поведінки. Навпаки, установлені обставини узгоджуються з тим, що відповідач міг вважати себе особою, яка втратила роботу та має право звернутися по допомогу по безробіттю.

Суд також бере до уваги, що в період із 25.11.2020 до 23.12.2020 відповідач перебував на лікарняному. Проте сама по собі тимчасова непрацездатність не підтверджує продовження трудових відносин після припинення повноважень на виборній посаді. Перебування на лікарняному після звільнення також не є безумовним доказом того, що особа усвідомлювала відсутність у неї права на отримання допомоги по безробіттю та навмисно приховала відповідні обставини від центру зайнятості.

Суд ураховує, що відповідно до статті 43 Закону України «Про зайнятість населення» готовність і здатність особи приступити до роботи є умовами набуття статусу безробітного. Водночас факт тимчасової непрацездатності не може автоматично ототожнюватися з наявністю трудових відносин або сам собою свідчити про відсутність у особи готовності та здатності приступити до роботи після припинення такої непрацездатності. Для висновку про недобросовісність відповідача необхідно встановити конкретні обставини, які підтверджують, що він усвідомлював наявність перешкод для отримання допомоги, але навмисно повідомив недостовірні відомості або приховав інформацію, яка мала істотне значення для вирішення питання про її призначення.

Позивач посилається на те, що відповідач не повідомив про перебування на лікарняному. Однак матеріали справи не містять достатніх доказів того, що під час подання заяви до центру зайнятості ОСОБА_1 умисно повідомив недостовірні відомості або свідомо приховав інформацію з метою незаконного отримання допомоги. Саме по собі подальше встановлення обставин, які, на думку позивача, могли впливати на призначення виплат, не доводить умисного невиконання відповідачем своїх обов`язків та зловживання ними в розумінні частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Крім того, суд дослідив зміст поданих відповідачем заяв про надання статусу безробітного та призначення виплати допомоги по безробіттю і встановив, що передбачені їхніми формами відомості не містять окремої графи або запитання щодо перебування заявника на лікарняному чи його тимчасової непрацездатності. За таких обставин відсутність у заявах відповідної інформації сама собою не свідчить про приховування відповідачем відомостей, які він був зобов`язаний зазначити, або про надання ним недостовірних даних. Водночас підписання заяви про ознайомлення з правами, обов`язками та відповідальністю за подання недостовірних відомостей не є достатнім доказом умисного порушення цих обов`язків, якщо не встановлено, які саме недостовірні відомості відповідач повідомив або які конкретно відомості, що підлягали обов`язковому декларуванню у відповідній заяві, він свідомо приховав.

Отже, з огляду на зміст поданих заяв, припинення повноважень відповідача на посаді секретаря міської ради до звернення до центру зайнятості, відсутність нарахованої та виплаченої йому після цього середньої заробітної плати, а також недоведеність рахункової помилки чи недобросовісності набувача, суд не встановив достатніх правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 фактично виплаченої допомоги по безробіттю.

У зв`язку з відмовою в задоволенні позову відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на позивача.

На підставі статей 1212, 1215 ЦК України, керуючись статтями 4, 10, 76, 247, 259, 264, 265, 268, 273, 281-282, 283-289, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

У задоволенні позову Житомирського обласного центру зайнятості в особі Олевської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Житомирського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Житомирський обласний центр зайнятості, адреса: м. Житомир, вул..Київська, 83, код ЄДРПОУ 03491398, в особі Олевської районної філії Житомирського обласного центру зайнятості, адреса: м.Олевськ, вул..Свято-Миколаївська, 29, Коростенського району, Житомирської області.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Олевським РВ УМВС України в Житомирській області, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: Г. П. Нижник