Решение № 140988573, 27.10.2026, Монастириський районний суд Тернопільської області

Справа № 608/2144/26

Провадження №2/603/350/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

27 жовтня 2026 рокум. Монастириська

Монастириський районний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Пасічника А.З.,

при секретарі судового засідання Бащин М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» (далі також ТОВ «ФК «Венера Фінанс»), в інтересах якого діє Пархомчук С.В. на підставі довіреності від 09 квітня 2026 року звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь товариства заборгованість за Договором № 131600 від 25 лютого 2025 року у розмірі 7 592,00 грн, з яких: 4 000,00 грн прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2 592,00 грн прострочена заборгованість за відсотками та 1 000,00 грн послуги за надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 договору, а також понесені судові витрати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив про те, що 25.02.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авіра Груп» (далі також ТОВ «ФК «Авіра Груп») і ОСОБА_1 (далі також позичальник, відповідач) в електронному вигляді уклали кредитний договір № 131600 (далі також Договір) у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» надає клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути такий й сплатити проценти за його користування в порядку та на умовах визначених Договором, а саме: сума кредиту 4000,00 грн, дата надання кредиту 25.02.2025, строк кредиту 90 днів, відсоткова ставка 0,72 %. Згідно виписки по особовому рахунку за кредитним договором станом на 20.02.2026 загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 7592,00 грн, з них 4000,00 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту; 2592,00 грн прострочена заборгованості за відсотками й 1000,00 грн заборгованість за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту в порядку п. 1.4 Договору. 19.12.2025 ТОВ «ФК «Авіра Груп» й позивач уклали договір факторингу відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК «Венера Фінанс» за плату право грошової вимоги до боржників зазначених у реєстрі, в тому числі й до ОСОБА_1 . З огляду на наведене позивач просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача зазначену суму заборгованості, а також суму понесених судових витрат.

Ухвалою судді Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 серпня 2026 року позовна заява ТОВ «ФК «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач не забезпечив явку представника в судове засідання. У позовній заяві представник просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, а в разі неявки відповідача - ухвалити заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, повторно не з`явився в таке, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав.

Ухвалою Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 жовтня 2026 року постановлено в даній цивільній справі провести заочний розгляд й ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши й оцінивши зібрані по справі докази, вважаю, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із такого.

Суд встановив такі обставини.

25 лютого 2025 року ТОВ «ФК «Авіра Груп» і ОСОБА_1 укладена індивідуальна частина договору про надання фінансового кредиту № 131600 від 25.02.2025 за допомогою ІТС товариства, шляхом електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, який відповідач підписав накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором KL7581, чим підтвердив те, що він отримав від товариства до укладення цього договору інформацію, зазначену в ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії».

Згідно довідки про ідентифікацію, яка видана ТОВ «ФК «Авіра Груп» Щербан М.І., з яким укладений договір № 131600 від 25.02.2025 ідентифікований товариством. Акцепт Договору позичальником здійснювалось в інформаційно-телекомунікаційній системі www.aviracredit.com.ua.

За умовами п. 1.1 Договору № 131600 від 25.02.2025 товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 4000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит й сплатити проценти за користування кредитом в порядку й на умовах, визначених цим договором. Тип кредиту кредит.

Відповідно до п. 1.2 Договору кредит надається строком на 90 днів, тобто до 25.05.2025. Строк дії договору 90 днів.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 262,8 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 0,72 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.4 Договору за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25 % від суми фінансового кредиту.

У відповідності до п. 1.5 Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити банківської картки, зазаначеної клієнтом. Датою надання кредиту є 25.02.2025, датою повернення 25.05.2025.

У розділі 9 Договору зазначені реквізити та підписи сторін, в тому числі банківський рахунок відповідача - НОМЕР_1 .

Згідно з підтвердженням щодо переказу грошових коштів, яке видане Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід», останнє підтверджує те, що в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів № ПГ-153 від 20.05.2021 й на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, товариством здійснений успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача: номер платіжної інструкції A791260B303008CLY131600T1483480, платник ТОВ «ФК «Авіра Груп», дата й час здійснення транзакції 25.02.2025 о 10:34, сума преказу 4000,00 грн, номер платіжної картки отримувача НОМЕР_1 , призначення платежу видача кредит 131600.

19 грудня 2025 року між клієнтом ТОВ «ФК «Авіра Груп» й фактором ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладений договір факторингу № 19122025/2 (далі також договір факторингу), відповідно до умов якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Розділом 3 договору факторингу визначений фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, у відповідності до п. 3.1.2 договору факторингу фінансування належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка зазначена у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором трьома платежами: перший платіж не пізніше 19.12.2025 у сумі 700 000,00 грн, другий платіж не пізніше 19.01.2026 у сумі 650 000,00 грн й третій не пізніше 19.02.2026 у сумі 650 000,00 грн.

Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги у формі наведеної в додатку № 1 до цього договору (п. 4.1 договору факторингу).

На підтвердження виконання вимог договору позивачем надані:

-платіжну інструкцію № 182 від 19.12.2025 на суму 700000,00 грн, платник ТОВ «ФК «Венера Фінанс», отримувач ТОВ «ФК «Авіра Груп», призначення платежу «оплата послуг згідно з договором факторингу №19122025/2 від 19.12.2025»;

-платіжну інструкцію № 211 від 22.01.2026 на суму 650000,00 грн, платник ТОВ «ФК «Венера Фінанс», отримувач ТОВ «ФК «Авіра Груп», призначення платежу «оплата послуг згідно з договором факторингу №19122025/2 від 19.12.2025»

-платіжну інструкцію № 235 від 18.02.2026 на суму 650000,00 грн, платник ТОВ «ФК «Венера Фінанс», отримувач ТОВ «ФК «Авіра Груп», призначення платежу «оплата послуг згідно з договором факторингу №19122025/2 від 19.12.2025»

-реєстр боржників до договору факторингу №30-12/2021 від 30.12.2021, згідно з даними якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги в тому числі до ОСОБА_2 за договором позики № 1668524 від 28.03.2021 на загальну суму 9083,99 грн;

- витяг з реєстру боржників до договору факторингу №19122025/2 від 19.12.2025, згідно з даними якого ТОВ «ФК «Авіра Груп» відступило ТОВ «ФК «Венера Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 131600 від 25.02.2025 на загальну суму 7592,00 грн, з них: 4000,00 грн сума заборгованості за тілом кредиту 4000,00 грн, 2592,00 грн сума заборгованості за нарахованими відсотками й 1000,00 грн сума заборгованості за комісією.

У відповідності до виписки з особового рахунку за кредитним договором № 131600 від 25.02.2025 заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Венера Фінанс» станом на 25.02.2026 складає 7592,00 грн, з яких: 4000,00 - сума заборгованості за тілом кредиту, 2592,00 грн сума заборгованості за нарахованими відсотками й 1000,00 грн сума заборгованості за комісією.

20 березня 2026 року ТОВ «ФК «Венера Фінанс» надіслало на адресу відповідача письмову вимогу про виконання зобов`язань за кредитним договором.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані по справі докази, вважаю, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із такого.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Як слідує зі змісту частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частинами першою та другою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Суд вважає доведеним факт укладення договору № 131600 від 25.02.2025 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» і відповідачем, надання останньому грошових коштів первісним кредитором, шляхом їх зарахування на його картковий рахунок, а також те, що первісний кредитор вправі нараховувати проценти за користування кредитним коштами у строк кредитування протягом 90 днів за фіксованою процентною ставкою 0,72 %. Доведеним також є перехід до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за договором кредиту.

Водночас суд, вважає, що вимога про стягнення комісії за надання, обслуговування і повернення кредиту за договором № 131600 в розмірі 1000,00 грн є безпідставною з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з вимогами ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Одночасно Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування й повернення кредиту.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості, до прикладу, може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць (постанова Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ «Авіра Груп» надало відповідачу послуги з обслуговування кредитної заборгованості, як і їх конкретний перелік, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за саме лише забезпечення можливості надання таких послуг є нікчемними.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору № 131600 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання, суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту за вищезазначеним договором. Також суд вважає безпідставним стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

За п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року зазначено про те, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Надання правничої допомоги у справі доводиться таким.

09 квітня 2026 року між Адвокатським бюро «Пархомчук та партнери» й клієнтом ТОВ «ФК «Венера Фінанс» укладений Договір про надання правової допомоги №09/04/2026.

Відповідно до пункту 1.1 клієнт доручає, а адвокат «адвокатського бюро» приймає доручення і бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором.

Факт надання адвокатом правової допомоги клієнту підтверджується актом приймання-передачі виконаних робі (наданих послуг), який містить детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат (п. 3.3 договору про надання правової допомоги).

Відповідно до акта про отримання правової допомоги від 01.09.2026, такий складений на підставі договору про надання правової допомоги від 09.04.2026 про таке:

-у відповідності до розділу 3 договору, адвокат надав, а клієнт прийняв правову допомогу під час підготовки та направлення позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитиним договором № 131600 від 25.02.2025, згідно з наведеним розрахунком обсягу та вартості послуг з правової допомоги адвокатом.

-загальна вартість за послуги з надання правової допомоги наданої адвокатом складає 15000,00 грн й витрати на виготовлення позовної заяви з додатками 500,00 грн, що разом становить 15500,00 грн.

01 вересня 2026 року АБ «Пархомчук та партнери» за надані ТОВ «ФК «Венера Фінанс» послуги з надання правової допомоги на підставі договору від 09.04.2026 виписав рахунок на загальну суму 15500,00 грн.

У відповідності до платіжної інструкції № 5134 від 01.09.2026, ТОВ «ФК «Венера Фінанс» зазначений як платник, АБ «Пархомчук та партнери» - отримувач, сума платежу 15500,00 грн, призначення платежу оплата за правничу допомогу згідно з рахунку 01.09.2026-117 від 01.09.2026 згідно з договором про надання правової допомоги від 09.04.2026.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі Схід/Захід Альянс Лімітед проти України (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Зазначений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на зазначеному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, складності справи, спрощеного порядку її розгляду, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та її складності, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат ТОВ «ФК «Венера Фінанс» на професійну правничу допомогу. Відповідно позивачу за рахунок відповідача необхідно відшкодувати витрати на правничу допомогу, понесені при розгляді даної справи в Монастириському районному суді у розмірі 3500,00 грн, так як на думку суду, саме такий розмір правової допомоги буде співмірним заявленим позовним вимогам та складності справи.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір з урахуванням коефіцієнту 0,8 передбаченого ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 2 662,40 грн.

У силу вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Венера Фінанс» необхідно стягнути 2311,72 грн сплаченого судового збору, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (6592,00 грн * 2662,40 грн / 7592,00 грн), а також 3038,99 грн витрат на професійну правничу допомогу, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог (6592,00 грн * 3500 грн / 7592,00 грн)

Керуючись статтями 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» заборгованість за договором № 131600 від 25.02.2025 у сумі 6592 (шість тисяч п`ятсот дев`яності дві) грн 00 коп, що складається із 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп - сума заборгованості за тілом кредиту й 2592 (дві тисячі п`ятсот дев`яності дві) грн 00 коп - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс» судові витрати, а саме 2311 (дві тисячі триста одинадцять) грн 72 коп сплаченого судового збору й 3038 (три тисячі тридцять вісім) грн 99 коп витрат на професійну правничу допомогу.

У решті позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити відповідачу протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Венера Фінанс», місцезнаходження: вул. Львівська, 23, офіс 703, м. Київ, 03115, код ЄДРПОУ: 43561872.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 реєстраційний, номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий суддя А.З. Пасічник