Решение № 140987304, 22.10.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/15530/26

2-а/212/74/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В., за участі секретаря судового засідання Луньової А. О., розглянувши за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України, в порядку адміністративного судочинства справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив таке.

До суду звернувся позивач із позовом до Департаменту патрульної поліції, де просив суд скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ЕНА № 7889849 від 15.09.2026 року. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, задовольнив клопотання позивача та витребував з Департаменту патрульної поліції належним чином засвідчені копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, постанову серії ЕНА № 7889849, в тому числі матеріали відеофіксації з БК 479833, 478228.

Сторони скористалися можливістю обміну змагальними документами. Позивач подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, де підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив; разом з тим представник відповідача подав до суду відзив на позов та заперечення на відповідь на відзив.

Згідно положень ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд скористався своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 243 КАС України, та відклав складання повного тексту рішення.

Позиції сторін.

Позивач просив скасувати постанову серії ЕНА № 7889849 від 15.09.2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 121-3 КУпАП та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Позов обґрунтував таким. Керуючи автомобілем CITROEN BERLINGO (д.н.з. НОМЕР_1 ), позивач отримав постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7889849 від 15.09.2026 року, винесену інспектором 1 взводу 1 роти 1 бат. Полку патрульної поліції в м. Кривий Ріг Чеголею А. О. Згідно з постановою, винесеною 15.09.2026 року о 22:09, за правопорушення, нібито вчинене о 21:33 по вул. Едуарда Фукса, 79 у м. Кривому Розі, на нього накладено штраф у розмірі 1 190,00 грн за порушення п. 2.9.в ПДР України (ч. 1 ст. 121-3 КУпАП). Позивач вважає зазначену постанову незаконною та необґрунтованою з наступних підстав. Перед початком руху він виконав вимоги п. 2.3 «а» ПДР та перевірив технічний стан автомобіля - усі освітлювальні прилади працювали. Несправність підсвітки номерного знака виникла раптово під час руху. Перебуваючи за кермом, він об`єктивно не міг бачити задній бампер та знати про цю поломку, бо на приборній панелі транспортного засобу це не відображається. Про те, що лампа не горить, дізнався виключно від поліцейського після зупинки. Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративне правопорушення - це винна дія (вчинена умисно або з необережності). Водночас вини позивача у раптовому перегоранні лампи в дорозі немає. Крім того, виявивши несправність, інспектор мав дозволити діяти відповідно до п. 31.5 ПДР (рухатися до місця стоянки або ремонту з увімкненою аварійною сигналізацією), однак він одразу безпідставно виніс постанову про накладення штрафу. Під час розгляду позивач наголошував, що не знав про несправність лампи, оскільки вона перегоріла безпосередньо в процесі руху. При цьому виявив бажання надати письмові пояснення для долучення їх до матеріалів справи, однак поліцейський в цьому відмовив, та погодився прийняти тільки усні на бодікамеру. Крім того, позивач зазначив про порушення процедури кваліфікації дій. У фабулу постанови за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП (яка стосується виключно номерних знаків) інспектор безпідставно вніс звинувачення щодо руху з «відсутнім правим бризговиком». Відсутність бризковика регулюється іншою нормою (п. 31.4.7 «е» ПДР та ч. 1 ст. 121 КУпАП). Змішування різних правопорушень в одній постанові робить обвинувачення нечітким та суперечить ст. 283 КУпАП. З урахуванням викладеного, просить суд скасувати постанову та закрити провадження за відсутністю складу правопорушення.

Від представника відповідача Краснова К. В. надійшов відзив на позовну заяву, де відповідач заперечив проти позовних вимог з огляду на таке. Саме наявність неосвітленого номерного знака стала підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Інші виявлені під час перевірки порушення характеризували фактичний технічний стан транспортного засобу та були встановлені під час одного розгляду справи. Посилання позивача на те, що в постанові відображено декілька порушень, тоді як відповідальність застосована за однією статтею КУпАП, саме по собі не свідчить про незаконність постанови. Відповідно до ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим самим органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. Отже, закон прямо врегульовує ситуацію одночасного встановлення декількох адміністративних правопорушень. У даному випадку уповноваженою посадовою особою було встановлено декілька порушень під час експлуатації одного транспортного засобу, однак адміністративне стягнення накладено в межах санкції правопорушення, за яким винесено постанову. Тому сама по собі фіксація у фабулі постанови інших виявлених обставин не означає, що позивача безпідставно двічі чи більше разів притягнуто до адміністративної відповідальності. Твердження позивача про те, що лампа підсвічування номерного знака могла перегоріти безпосередньо під час руху та що він не знав про таку несправність, не спростовує факту експлуатації транспортного засобу з неосвітленим номерним знаком, зафіксованого поліцейськими. Правила дорожнього руху покладають на водія обов`язок перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, а під час руху - стежити за його технічним станом. Крім того, у разі виникнення в дорозі несправностей, з якими подальший рух заборонено, водій зобов`язаний усунути їх, а якщо це неможливо - діяти відповідно до вимог ПДР. Отже, суб`єктивне твердження про необізнаність щодо моменту виникнення несправності не усуває обов`язку водія контролювати технічний стан транспортного засобу та не спростовує об`єктивно зафіксованої обставини експлуатації транспортного засобу з неосвітленим номерним знаком. Саме цей факт має значення для оцінки наявності складу правопорушення. Під час розгляду справи позивачу було роз`яснено його процесуальні права. Позивач мав реальну можливість надати пояснення, заявити клопотання, подати докази, скористатися правовою допомогою та реалізувати інші права, передбачені КУпАП. Доводи позивача про те, що поліцейський нібито відмовився прийняти його письмові пояснення, не відповідають фактичним обставинам у тому значенні, яке намагається надати їм позивач. Позивач висловив бажання внести власні пояснення безпосередньо до бланка постанови. Разом з тим форма та обов`язкові реквізити постанови визначаються законодавством і не передбачають окремого поля для внесення особою довільного письмового викладу пояснень безпосередньо в текст постанови. Позивачу було повідомлено про це, а також про те, що його усні пояснення та позиція повністю фіксуються персональним нагрудним відеореєстратором. Таким чином, позивач не був позбавлений можливості довести свою позицію до відома поліцейського, а його пояснення були зафіксовані технічним засобом. Саме по собі невнесення довільного тексту позивача до бланка постанови не свідчить про порушення його права на захист. Крім того, із зафіксованого перебігу розгляду справи вбачається, що права позивачу були роз`яснені, однак останній не скористався наданими процесуальними можливостями в інший передбачений законом спосіб. Відтак твердження про фактичне позбавлення права на пояснення є необґрунтованим. Постанова винесена уповноваженою посадовою особою в межах наданих законом повноважень після встановлення фактичних обставин події. Під час розгляду справи особу водія встановлено, права роз`яснено, обставини правопорушення зафіксовано, а рішення прийнято на підставі безпосередньо встановлених та технічно зафіксованих даних. Позовна заява переважно ґрунтується на власному припущенні позивача про момент виникнення несправності та на формальному тлумаченні змісту постанови. Такі доводи не спростовують факту неосвітлення державного номерного знака на момент експлуатації транспортного засобу та не доводять істотного порушення процедури, яке могло б бути самостійною підставою для скасування постанови.

Позивач надав суду відповідь на відзив, де заперечив проти доводів відповідача. Зазначив, що відповідач у своєму відзиві помилково трактує сам факт керування транспортним засобом з неосвітленим номерним знаком як абсолютну підставу для притягнення до відповідальності, ігноруючи необхідність встановлення складу адміністративного правопорушення. Згідно зі ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність. Вчинення правопорушення без вини виключає адміністративну відповідальність. Перед початком руху позивач повністю виконав вимоги п. 2.3 «а» ПДР України, під час перевірки освітлення номерного знаку функціонувало у штатному режимі. Вихід з ладу лампи освітлення номерного знаку стався під час руху (в дорозі). Конструкція транспортного засобу не передбачає наявності спеціального індикатора на панелі приладів, який би сигналізував про перегорання відповідної лампи. Отже, позивач не знав і не міг знати про виникнення даної несправності під час керування. Відповідно до п. 31.5 ПДР України, у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів. Замість того, щоб надати водію таку можливість, інспектор поліції проігнорував зазначену норму, натомість виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Крім того, відповідач намагається виправдати внесення до фабули постанови звинувачення щодо відсутності правого бризговика застосуванням правил ст. 36 КУпАП щодо накладення стягнення при вчиненні кількох правопорушень. Однак для законного застосування ст. 36 КУпАП інспектор був зобов`язаний надати юридичну кваліфікацію кожному з виявлених правопорушень. Відсутність бризговика кваліфікується за ч. 1 ст. 121 КУпАП. В оскаржуваній постанові інспектор притягнув позивача до відповідальності виключно за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Оскільки інспектор не кваліфікував відсутність бризговика за відповідною статтею, він незаконно вніс до фабули за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП обставини, які не охоплюються її диспозицією, чим сумістив різні норми. Крім того, щодо згаданого відповідачем несправного правого габаритного ліхтаря (який дійсно непрацював, що видно на відео), зазначив, що конструкцією транспортного засобу передбачено, що живлення габаритного ліхтаря та підсвітки номерного знака здійснюється через єдиний запобіжник. Це свідчить про те, що несправність обох освітлювальних елементів ймовірно виникла одночасно та раптово. Якщо відсутність бризговика інспектор принаймні формально вписав до тексту (щоправда, без відповідної юридичної кваліфікації та з порушенням вимог ст. 36 КУпАП), то несправність габаритного ліхтаря в оскаржуваній постанові взагалі жодним чином не згадується та не кваліфікується. Цей факт є доказом того, що постанова складена інспектором недбало, з ігноруванням вимог ст. 283 КУпАП. Вимоги ст. 283 КУпАП - не формальність, як вважає відповідач у відзиві, а гарантія того, що особу притягнуто до відповідальності за чітко визначене правопорушення. Відповідач зазначає, що позовна заява ґрунтується на власному припущенні позивача та не доводить істотного порушення процедури. Це твердження суперечить ч. 2 ст. 77 КАС України, згідно з якою обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. Відповідач не виконав свого обов`язку та не надав жодних доказів наявності вини ОСОБА_1 (умислу чи необережності), а наявні матеріали відеофіксації лише констатують фактичний стан транспортного засобу на момент зупинки.

Від представника відповідача Краснова К. В. надійшли заперечення на відповідь на відзив, де зазначено таке. У відповіді на відзив не наведено доказів, які підтверджували б саме час виникнення несправності та справність освітлення номерного знака перед початком поїздки. Наведені твердження є поясненнями позивача, які мають оцінюватися разом з іншими матеріалами справи та не можуть самі собою спростовувати докази відповідача. Позивач у відповіді на відзив фактично не заперечує відсутності освітлення номерного знака на момент зупинки, а пропонує власне пояснення причин і часу виникнення цієї несправності. Підпункт «а» пункту 2.3 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, зобов`язує водія перед виїздом перевірити та забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу. Підпункт «б» цього ж пункту встановлює обов`язок стежити за технічним станом транспортного засобу під час керування. Отже, обов`язок водія щодо технічної справності автомобіля охоплює як підготовку до виїзду, так і його експлуатацію. Посилання на відсутність спеціального індикатора несправності на панелі приладів саме собою не підтверджує, що освітлення номерного знака перестало працювати вже після виїзду. Так само припущення про живлення габаритного ліхтаря та освітлення номерного знака через спільний запобіжник не встановлює часу відмови цих приладів. У відповіді не наведено технічних документів, результатів діагностики або інших матеріалів, які підтверджували б конкретну причину та раптовість несправності. Відповідач не заперечує, що відповідно до статей 911 КУпАП адміністративна відповідальність передбачає встановлення вини. Водночас для відповідальності за керування автомобілем із неосвітленим номерним знаком не обов`язково доводити бажання водія приховати номерний знак. Питання необережної форми вини належить оцінювати з урахуванням обов`язків водія, фактичної можливості виявити несправність та всієї сукупності доказів. Саме лише твердження «не знав» не є достатнім для висновку про відсутність вини; водночас сам факт несправності не замінює її доказування. Щодо руху до місця стоянки або ремонту, зазначено що пункт 31.5 ПДР визначає дії водія у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4: вжити заходів для їх усунення, а за неможливості усунення рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту з дотриманням передбачених Правилами запобіжних заходів. Однак, посилання позивача на п 31.5 ПДР не є актуальним, оскільки заборона рухатись з неосвітленим номерним знаком передбачена п. 2.9 в). Відповідач не погоджується з твердженням, що зазначення у фабулі постанови кількох виявлених порушень саме собою свідчить про незаконне суміщення норм. Частина друга статті 36 КУпАП передбачає, що при одночасному розгляді одним органом або посадовою особою справ про кілька правопорушень стягнення визначається в межах санкції за більш серйозне з вчинених правопорушень. Отже, ця норма допускає застосування одного стягнення за відповідних умов. Позиція відповідача полягає в тому, що постанова винесена з дотриманням зазначеного правила: у фабулі викладено виявлені порушення, а правовою підставою накладеного стягнення визначено частину першу статті 121-3 КУпАП. Ця норма передбачає відповідальність, зокрема, за керування або експлуатацію транспортного засобу з неосвітленим номерним знаком. Опис відсутності бризковика не змінює змісту цієї норми та не означає, що відповідач відносить таку несправність до її диспозиції. Посилання позивача на відсутність окремого зазначення частини першої статті 121 КУпАП не є доказом відсутності керування автомобілем із неосвітленим номерним знаком. Довід щодо оформлення постанови належить оцінювати з урахуванням його впливу на визначеність обвинувачення, можливість захисту та правильність накладеного стягнення, а не як самодостатнє спростування зафіксованих обставин. Позивач прямо визнає у відповіді на відзив, що правий габаритний ліхтар не працював і це видно на відеозаписі. Водночас відсутність окремої згадки про нього в постанові не доводить недостовірності встановленого факту неосвітленого номерного знака. Відомості про непрацюючий правий габарит на т/з не внесені до постанови оскільки цей факт є підставою для зупинки т/з відповідно до ст 35 ЗУ « Про національну поліцію» але відповідно до ПДР не забороняє рух у зв`язку з чим дана обставина не розглядалася взагалі як правопорушення під час розгляду адміністративної справи. Відповідач визнає покладений на нього частиною другою статті 77 КАС України обов`язок доказування правомірності оскаржуваного рішення. На виконання цього обов`язку подано матеріали, на які відповідач послався у відзиві. Вказівка на відсутність підтвердження версії про раптову поломку не означає перекладання на позивача обов`язку доводити власну невинуватість.

Досліджені докази. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

Матеріалами справи підтверджено, що 15.09.2026 року щодо ОСОБА_1 було складено постанову серії ЕНА № 7889849 про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.

У Постанові зазначено, що ОСОБА_1 15.09.2026 о 21:33 год в м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, 79, керував транспортним засобом та здійснив рух на транспортному засобі із номерним знаком, який був неосвітлений в темну пору доби, та відсутнім правим бризговиком, що зафіксовано на відеореєстратор аспірінг експерт 9, розгляд справи проведено на бк 475833, 475228; порушено п.2.9.в. ПДР, відповідальність передбачена ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. За результатом розгляду справи постановлено стягнути з ОСОБА_1 штраф у розмірі 1 190,00 грн. Постанова містить підпис ОСОБА_1 щодо роз`яснення йому прав, передбачених ст. 288 КУпАП, та строку на оскарження за ст. 289 КУпАП.

На виконання ухвали суду про витребування доказів, суду надано відеозаписи з місця подій, що були досліджені суддею безпосередньо у судовому засіданні, з яких вбачається, що під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 поліцейські пред`явили йому декілька порушень (несправність габаритів транспортного засобу, відсутність бризковика, проїзд перехрестя на заборонений сигнал світлофора), серед яких неосвітленість номерного знаку; йому роз`яснили його права та обов`язки, вислухали його пояснення, які збігаються з тими, про які він зазначив у позові; тощо. Будь-яких порушень з боку поліцейських з відеозаписів з бодікамер поліцейських суд не встановив.

Позивач, обґрунтовуючи позов, послався на те, що несправність підсвітки номерного знаку виникла раптово під час руху, він зі свого боку виконав усі вимоги Правил дорожнього руху (далі «ПДР») та не несе відповідальності за несправність, що виникла в процесі руху, а поліцейський, зі свого боку, повинен був дозволити діяти відповідно до п. 31.5 ПДР - рухатися до місця стоянки або ремонту з увімкненою аварійною сигналізацією замість винесення постанови.

Суд відхиляє цей аргумент позивача з таких підстав. Згідно з п. 2.9.в. водієві забороняється, серед іншого, керувати транспортним засобом з номерним знаком, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Ця норма імперативна; розміщена у розділі 2 ПДР, яким визначено обов`язки і права водіїв механічних транспортних засобів.

Згідно з п. 31.5. ПДР, на який посилається позивач, та який розміщений у Розділі 31 ПДР «Технічний стан транспортних засобів та їх обладнання», у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил. У разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4.7 ("ї"; "д" - у складі автопоїзда) подальший рух заборонено до їх усунення. Водій несправного транспортного засобу повинен вжити заходів для того, щоб прибрати його за межі проїзної частини дороги.

Пункт 31.4. містить перелік несправностей, в тому числі зовнішніх світлових приладів (31.4.3.), які можуть бути підставою для заборони подальшого руху, та таких, які, у разі неможливості їх негайного усунення, дозволяють подальший рух до місця стоянки або ремонту. Суд погоджується з тим, що несправності зовнішніх світлових приладів не в усіх випадках є підставою для заборони руху. Однак «перегорання лампи» саме по собі у цьому випадку не стало підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності. Перегорання лампи у цьому випадку призвело до неосвітленості номерного знака, що є підставою для імперативної (безальтернативної) заборони подальшого руху автомобіля у темний час доби згідно з п. 2.9.в. ПДР (а саме в темний час доби рухався позивач на автомобілі). Норма п. 2.9.в. є більш спеціальною щодо норм 31.5. та 31.4. ПДР. І така заборона діє незалежно від обізнаності водія з цим фактом та усвідомлення ним такого факту.

Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно зі ст. 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

Застосовуючи зазначені норми до цієї ситуації суд вважає, що, навіть за відсутності умислу водія, у разі виникнення ситуації неосвітленості номерного знаку ризик покладається на водія та має місце необережність з його боку.

Згідно з ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд відхиляє також аргумент позивача щодо порушення процедури кваліфікації дій, нечіткості обвинувачення, викладеного у постанові та змішування різних правопорушень. В оскаржуваній Постанові зазначено також про відсутність бризковика. Відсутність бризковика, згідно з п. е п. 31.4.7. та п. 31.5., також є підставою для заборони подальшого руху. Разом з тим у постанові поліцейські не кваліфікували таке порушення як підставу для притягнення до відповідальності та не притягнули особу до відповідальності за це порушення. Така обставина не впливає на законність постанови в цілому.

Згідно зі ст. 283 КУпАП, на порушення якої з боку поліцейських посилається позивач, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Оскаржувана позивачем Постанова, за оцінкою суду, відповідає зазначеним вимогам ст. 283 КУпАП.

Відповідно до ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, дослідивши обставини справи та докази, дійшов висновку, що представники поліції під час винесення постанови щодо позивача діяли з дотриманням усіх зазначених у ст. 2 КАС України вимог, а сама постанова про накладення штрафу є законною, а отже - такою, що не підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене, позовна заява не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2, 9, 22, 25, 72-77, 90, 242-246 КАС України, суд

ухвалив таке.

Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Департамент патрульної поліції в особі Полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ: 40108646; вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048).

Повний текст рішення суду складено та підписано 27 жовтня 2026 року.

Суддя: М. В. Швець