Решение № 140986903, 22.10.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/5355/26

(2/199/8641/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді Руденко В.В., при секретарі Парицькій В.Е., за участі представника відповідача Рабко Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовною заявою про відшкодування завданої моральної шкоди, в якій просять суд стягнути з відповідача на користь позивача в якості відшкодування моральної шкоди у розмірі 12000,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що з 03.07.1996 по 12.03.2024 року позивач працював в Приватному акціонерному товаристві Шахтоуправління Покровське, попередня назва - ВАТ «Вугільна компанія Шахта Красноармійська-Західна №1.

Перебуваючи 27 років із відповідачем у трудових відносинах, на різних посадах позивач працював з повним робочим днем у шахті під землею, в умовах впливу особливо шкідливих факторів та особливо важких умов праці.

Під час тривалої роботи в шахті, позивач отримав хронічне професійне захворювання, що підтверджується Актом за формою П-4 від 26.06.2024 року (затверджено 27.06.2024 року), відповідно до якого він отримав основний діагноз: «Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ( ІІІ ст.), за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І. (Н90.3). Хронічний бронхіт ІІ ст, фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (J 41.0.) .Гіпертонічна хвороба ІІ ст.,ст.3, СН І ст., ризик 3.

Вказані захворювання є професійними.

Вперше огляд Експертною командою оцінювання повсякденного функціонування особи було проведено 26.03.2025 року, та Рішенням № 10482/25434/р з 18.03.2025 року встановлено інвалідність, група - третя (ІІІ), причина -професійне захворювання. Також встановлено 45 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням з 08.05.2024 року.

Через один рік стан здоров`я не покращився. При повторному огляді 03.02.2026 року, Експертною командою оцінювання повсякденного функціонування особи Рішенням № 153/26/672/Р позивачу з 26.03.2026 року підтверджено інвалідність, група - третя (ІІІ), причина - професійне захворювання. Також підтверджено 45 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням з 08.05.2024 року.

Згідно Рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю позивач потребує отримання реабілітаційної допомоги та санаторно-курортного лікування.

Отже, праця у відповідача протягом 27 років в особливо шкідливих умовах спричинила професійне захворювання, наслідком чого стало значне погіршення здоров`я позивача, та встановлення йому 3 групи інвалідності.

Згідно пункту 17 Акту за формою П-4, хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу ( зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу( фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу ( зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови). ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози, що перевищувала допустимі параметри, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно пункту 18 Акту за формою П-4 , причина виникнення хронічного професійного захворювання: Пил переважно фіброгенної дії (вуглецю пил- викопне вугілля і вуглепородний пил з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70 %) - фактична величина 14,9 мг/м3, при нормативному значенні 2мг/м3. Вуглепородний пил з вмістом вільного діоксину кремнію від 5 до 10% (7,5%)- фактична величина 10,4 - 15,1 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни 80-86,5 % зміни.

Виробничий шум - фактична величина 77,3-81 дБА, при нормальному значенні 80дБА. Робоча поза: в похиленому положенні 5-9% часу зміни, при нормативному значенні 25% зміни; у незручній позі 12,5% часу зміни , при нормативному значенні до 10, в положенні стоячи 41,7-57 % часу зміни, при нормативному значенні до 60% часу зміни.

Згідно пункту 20 Акту особами , що порушили законодавство про охорону праці є :

ОСОБА_2 , начальник дільниці ВТБ ПРАТ Шахтоуправління Покровське, порушив п.1,12; 1.8; 3.9, п.5.3.2; п.8.1; п.8.2;, п.8.3; п.8.4 Державних санітарних правил та норм Підприємства вугільної промисловості ДСП 3.3.1.095-2002.

Отже, протягом тривалого часу, у зв`язку з порушенням норм охорони праці з боку підприємства та його працівників, за умови постійного впливу негативних факторів праці, що перевищували нормативні показники та значення , він зазнав тривалого негативного впливу на своє здоров`я, що спричинило настання в нього інвалідності 3 групи внаслідок хронічного професійного захворювання та втрату 45% професійної працездатності.

В результаті такої значної втрати працездатності позивач не може надалі працювати за своєю спеціальністю, згідно Рекомендації до індивідуальної програми реабілітації потребую реабілітації та лікування.

В результаті цього позивачу було заподіяно моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях з приводу того, що змінився нормальний образ його життя, він втратив працездатність, погано почувається, вимушений постійно проходити лікування хронічних хвороб. У зв`язку з больовими проявами хвороб став дуже дратівливим, його постійно турбують болі,і він вже не може вести повноцінний спосіб життя та працювати за спеціальністю. Оскільки він став особою з інвалідністю, то відчуває психологічний дискомфорт щодо ставлення до нього як до неповноцінної людини. У нього змінилися умови життя, що потягло за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму.

Оскільки, працюючи у відповідача багато років, позивач втратив 45 % своєї працездатності, що свідчить про значне погіршення здоров`я, розмір моральної шкоди оцінює в 120000 грн.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 28 серпня 2026 року відкрито провадження по даній справі.

Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні надала суду пояснення на позовну заяву, аналогічні викладеним у відзиві на позов, в якому зазначила, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. При цьому, позивач працював у шкідливих умовах у іншого роботодавця у період з 15.05.1995 по 31.07.1995 та з 14.12.1995 по 10.04.1996 року. Позивач був обізнаний, що він зайнятий на робочому місці зі шкідливими умовами праці, що дає йому право на пенсію за віком на пільгових умовах. За показниками факторів виробничого середовища та трудового процесу робоче місця позивача відповідало Списку №1 для призначення пенсії на пільгових умовах. Робота позивача за Списком №1, що дає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, сама по собі передбачає, що це роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, де рівень впливу шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, крім зростання хронічної захворюваності (виробничо обумовленої та захворюваності з тимчасовою втратою працездатності), призводять до розвитку професійних захворювань. Тобто, позивач чітко усвідомлював, що виконувана ним робота пов`язана з безпосереднім впливом шкідливих факторів виробничого середовища на організм працюючого. Позивач мав можливість реалізувати право на вільний вибір виду трудової діяльності, у тому числі шляхом працевлаштування на роботу, не пов`язану з впливом шкідливих виробничих факторів. Разом із тим відомості про стан здоров`я особи, діагноз, лікування, результати обстежень та інші дані, отримані під час надання медичної допомоги, належать до лікарської таємниці. Саме тому роботодавець не міг володіти такою інформацією без повідомлення з боку працівника або без належних медичних висновків. За відсутності належного повідомлення роботодавця про реальний стан здоров`я позивача робота у шкідливих умовах була наслідком його власного усвідомленого вибору. У разі своєчасного повідомлення про наявні обмеження щодо стану здоров`я можна було б розглянути питання про зміну умов праці або переведення на іншу роботу. Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що позивач звертався до роботодавця з проханням про зміну умов праці або переведення на іншу роботу з огляду на стан здоров`я, а відповідач відмовив йому у задоволенні такого звернення. Так само відсутні докази того, що позивач не погоджувався з результатами щорічних медичних оглядів чи оскаржував їх у встановленому законодавством порядку. При цьому, коли медична комісія виявила невідповідність за станом здоров`я, то позивач був звільнений за п. 2 ст. 40 КЗпП України з підприємства відповідача. За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідач допустив будь-які неправомірні дії чи бездіяльність стосовно позивача. Матеріалами справи не підтверджено наявності протиправної поведінки відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між його діями та заявленими позивачем моральними стражданнями, а відтак відсутні й правові підстави для покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди. Крім того, позивачу встановлена дата повторного оцінювання відсотка непрацездатності 01.04.2027, що підтверджує той факт, що лікарі не виключають імовірність покращення стану здоров`я позивача. У матеріалах справи відсутнє рішення експертної команди щодо визначення відсотка втрати професійної працездатності за всіма професійними захворюваннями, на які посилається позивач у позовній заяві як на підставу своїх вимог. Більше того, позивач не скористався передбаченим законодавством правом на оскарження висновків експертної команди. Відтак відповідне рішення експертної команди є чинним та обов`язковим для врахування під час розгляду справи. За таких обставин відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність стійкої втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями, зазначеними позивачем у позові. У зв`язку з цим відсутні й правові підстави для покладення на відповідача відповідальності за професійні захворювання, щодо яких було складено акт за формою П-4, однак які не знайшли свого підтвердження у висновку експертної команди та не відображені у відповідному витягу з її рішення. Враховуючи вище зазначені обставини, представник відповідача вважає, що позивачем не доведено причинно-наслідковий зв`язок спричинення йому моральної шкоди відповідачем, тому відсутні підстави для задоволення позову. Крім того сума вимог про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, є значно завищеною.

Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що позивач з 03.07.1996 по 12.03.2024 року працював в Приватному акціонерному товаристві Шахтоуправління Покровське, попередня назва - ВАТ «Вугільна компанія Шахта Красноармійська-Західна №1.

Під час тривалої роботи в шахті, позивач отримав хронічне професійне захворювання, що підтверджується Актом за формою П-4 від 26.06.2024 року (затверджено 27.06.2024 року), відповідно до якого він отримав основний діагноз: «Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість ( ІІІ ст.), за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І. (Н90.3). Хронічний бронхіт ІІ ст, фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН ІІ ст. (J 41.0.) .Гіпертонічна хвороба ІІ ст.,ст.3, СН І ст., ризик 3.

Вказані захворювання професійні.

Вперше огляд Експертною командою оцінювання повсякденного функціонування особи було проведено 26.03.2025 року, та Рішенням № 10482/25434/р з 18.03.2025 року встановлено інвалідність, група - третя (ІІІ), причина -професійне захворювання. Також встановлено 45 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням з 08.05.2024 року.

При повторному огляді 03.02.2026 року, Експертною командою оцінювання повсякденного функціонування особи Рішенням № 153/26/672/Р позивачу з 26.03.2026 року підтверджено інвалідність, група - третя (ІІІ), причина - професійне захворювання. Також підтверджено 45 % втрати професійної працездатності за професійним захворюванням з 08.05.2024 року.

Згідно пункту 17 Акту за формою П-4, хронічне професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу ( зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу( фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу ( зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови). ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози, що перевищувала допустимі параметри, та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно пункту 18 Акту за формою П-4 , причина виникнення хронічного професійного захворювання: Пил переважно фіброгенної дії (вуглецю пил- викопне вугілля і вуглепородний пил з вмістом вільного діоксину кремнію від 10 до 70 %) - фактична величина 14,9 мг/м3, при нормативному значенні 2мг/м3. Вуглепородний пил з вмістом вільного діоксину кремнію від 5 до 10% (7,5%)- фактична величина 10,4 - 15,1 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни 80-86,5 % зміни.

Виробничий шум - фактична величина 77,3-81 дБА, при нормальному значенні 80дБА. Робоча поза: в похиленому положенні 5-9% часу зміни, при нормативному значенні 25% зміни; у незручній позі 12,5% часу зміни , при нормативному значенні до 10, в положенні стоячи 41,7-57 % часу зміни, при нормативному значенні до 60% часу зміни.

Отже, протягом тривалого часу, у зв`язку з порушенням норм охорони праці з боку підприємства та його працівників, за умови постійного впливу негативних факторів праці, що перевищували нормативні показники та значення, позивач зазнав тривалого негативного впливу на своє здоров`я, що спричинило настання в нього інвалідності 3 групи внаслідок хронічного професійного захворювання та втрату 45% професійної працездатності.

Ст. 3 Конституції України передбачає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до ст. 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці», умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Ст. 153 Кодексу законів про працю України встановлює, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимог ст. 173 КЗпП України, шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування шкоди власником, або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як вбачається з аналізу норм ч. 2 ст. 153, ст. 173, ч. 1 ст. 237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Відповідно до частини третьої ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова) роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13 Постанови роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

З огляду на положення ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно Рішення Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України, до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо- геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).

Згідно зі ст. 38 Гірничого закону України, до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини «STANKOV v. BULGARIA», № 68490/01, від 12 липня 2007 року).

Як встановлено судом, позивач, виконуючи трудові обов`язки в тому числі на підприємстві відповідача, які характеризуються високим ступенем шкідливості та небезпечними умовами праці, отримав хронічне професійне захворювання, внаслідок чого втратив 45% професійної працездатності.

Також суд зауважує, що відсутність прямого причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує особливий характер і тяжкість отриманих позивачем захворювань, ступінь втрати ним на 45% професійної працездатності, тривалість розладу його здоров`я, невиліковність, потреба в тривалому лікуванні та реабілітації, а також загальний час роботи позивача у відповідача .

Враховуючи наведене, об`єктивно оцінюючи всі обставини справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 120000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Щодо заперечень представника відповідача, суд враховує те, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

За таких обставин, суд відхиляє заперечення відповідача, обмежуючись обґрунтуванням прийнятого рішення.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст. 2, 4, 12,13, 81, 82, 141, 263-265 ЦПК України, ст. 23 ЦК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» про відшкодування моральної шкоди задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (м. Запоріжжя, Північне шосе, вул. Теплична, 22Б/1, каб 6, код ЄДРПОУ 13498562) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду в розмірі 120 (сто двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави 1211 гривень 20 копійок судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі у тридцятиденний строк з дня складення повного рішення апеляційної скарги.

Повне рішення складено 26 жовтня 2026 року.

Суддя: Руденко В.В.