Решение № 140984652, 05.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 337/5762/25 2/335/2720/2026РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ФК «Гелексі» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 24 959,50 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що між ТОВ «Фінансовою компанією «Гелексі» (23.06.2025 змінене найменування на ТОВ «ФК «Гелексі») та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно - телекомунікаційної системи укладений договір позики № 118071 від 12.11.2019 в електронній формі.

ТОВ «ФК «Гелексі» було фінансовою установою та здійснювало діяльність на ринку фінансових послуг.

З цією метою, ТОВ «ФК «Гелексі» було організовано сервіс з надання онлайн позик (https://cashinsky.ua), який забезпечував надання грошових коштів у позику з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем шляхом укладення з клієнтами електронних договорів позики.

Надання клієнтом-позичальником відповіді про прийняття (акцепт) пропозиції, тобто пропозиції ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» укласти електронний договір позики (оферти), здійснюється в декілька кроків шляхом вчинення певних дій. Так, зміст пропозиції чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій її розміщено, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею, зокрема: - проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»; - підтвердження даних банківської картки; - натискання кнопки «Підтвердити заявку»; - введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу. Введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу являє собою підписання договору клієнтом з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, як це визначено статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до положень Договору позики Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України гривні, в сумі та строк встановлений цим Договором. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються на умовах невідновлювальної кредитної лінії. Грошові кошти у позику за цим Договором надаються окремими траншами.

Позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів Позичальникам, Позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС». ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») є компанією , що мала право на надання платіжних послуг.

На підставі договору № 04/08-17-ПК від 04.08.2017 ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ «ФОНДІ») надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок Позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5 000 грн.

В результаті платіжної операції ініційованої Позикодавцем, за посередництва надавача платіжних послуг, сума коштів в розмірі позики була перерахована на картковий рахунок вказаний Позичальником при укладанні Договору позики, що підтверджується відповідною довідкою, яка додається до позовної заяви.

На підставі зазначеного вище договору Позичальнику надано грошові кошти в якості позики у сумі 5 000 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01 % в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%.

Відповідач не виконує свої грошові зобов`язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 24 959,50 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за позикою; 19 959,50 грн заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором позики у сумі 34 959,50 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 2 423,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 12.11.2025 цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики направлено за територіальною юрисдикцією до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя.

Справа надійшла до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя 05.12.2025.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 08.12.2026 цивільну справу прийнято до свого провадження та п відкрите провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Заочним рішенням Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 04.02.2026, позов ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» заборгованість за договором позики у сумі 24959 грн. 50 коп., а також судовий збір в сумі 2423 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. 00 коп.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 27.04.2026, заочне рішення Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 04.02.2026 в справі за позовом ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано і призначити справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

04.05.2026 до суду від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Сікорської І.С. надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого сторона відповідача заперечує проти позовних вимог, просить у задоволенні позову відмовити. Вважають позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Вказують, що позивачем не доведено факту надання кредитних коштів відповідачу; в матеріалах справи відсутні докази підписання кредитного договору за допомогою одноразового цифрового підпису; відсутні первинні бухгалтерські документи, зокрема копії меморіальних ордерів, заяв на видачу готівки, платіжних доручень, тощо, на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів. Надані позивачем довідки не є належними та допустимими доказами, оскільки не містять реквізити отримувача, зокрема його рахунку.

Крім того, звертають увагу на те, що на підтвердження наявності у відповідача заборгованості до позовної заяви було надано розрахунки заборгованості, які мітять лише загальну вартість несплаченого кредиту та відсотків, без зазначення детального розрахунку, який включав би суми щомісячного платежу, суми погашеного позичальником кредиту та відсотків. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заявлена в позові сума боргу 24 959,50 грн складається із тіла кредит в сумі 5 000,00 грн та 19 959,50 грн по процентам та комісії. При цьому, комісія нарахована за період з 12.11.2019. З розрахунку заборгованості вбачається, що сума прострочених комісій складає 19 885,00 грн. З наданих позивачем ТОВ «ФК «Гелексі» додатків до позовної заяви неможливо встановити отримання відповідачем від кредитодавця кредитних коштів, дійсний розмір заборгованості відповідача за договором позики, періоди за які така заборгованість була нарахована , суми та часу внесення відповідачем платежів тощо. Зазначені суми заборгованості, які встановлені позивачем ТОВ «ФК «Гелексі» є відображенням виключно односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум, внаслідок чого не можуть слугувати доказами безспірності розміру грошових коштів вимог позивача до відповідача з огляду на їх неналежність.

Окрім цього, представник відповідача вказує, що за умовами укладеного між сторонами договору, ТОВ «ФК «Гелексі», відповідно до ст. 1048 ЦК України, має право стягнути заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 11.12.2019, а після закінчення строку кредитування у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти, а у разі стягнення грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, однак у цій справі таких позовних вимог ТОВ «ФК «Гелексі» не заявило, а тому, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами поза межами дії кредитного договору, на думку відповідача задоволенню не підлягають. Отже, проценти, які позивач мав право нараховувати у межах строку дії кредитного договору: 5 000,00 грн (тіло кредиту) х 0,01% (відсотки відповідно умов договору позики) х 120 к.д. (строк дії договору позики) = 60,00 грн (заборгованість за відсотками) і саме ця сума підлягає стягненню, тобто вимоги в цій частині мають бути задоволені частково. У зазначеному вище договорі позики не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговування і повернення кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія. Враховуючи те, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладанні договору, то положення п. 1.1.2.2. договору позики щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». В укладеному сторонами договорі взагалі не зазначено, за які послуги нараховується комісія, а тому в частині стягнення комісії, нарахування якої передбачено п. 1.1.2.2, слід відмовити.

Враховуючи викладене, сторона відповідача вважає, що заборгованість відповідача перед позивачем складає 5 060,00 грн, що складається з: 5 000,00 грн заборгованість за позикою та 60,00 грн заборгованість по процентами. Крім того, відповідач вважає, що заявлена вимога позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 5 000,00 грн є необґрунтованою. Витрати на правову допомогу є неспівмірними зі складністю справи, часом витрачених на виконання робіт, обсягом виконаних робі та ціною позову. Тому відсутні підстави для стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 5 000,00 грн.

04.05.2026 до суду представником позивача ТОВ «ФК «Гелексі» подано клопотання про витребування доказів у справі.

Також, від представника позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач на задоволенні позовних наполягає та просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 04.11.2026 задоволено клопотання представника позивача та витребувано від АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ» докази, що становлять банківську таємницю.

21.07.2026 до суду надійшли витребувані докази.

У судове засідання сторони не з`явились, про місце, день, час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Представник позивача у прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити;

Представник відповідач у прохальній частині відзиву на позовну заяву, просила розглянути справу без участі сторони відповідача.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, позицію представника відповідача, оцінивши докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, судом встановлене таке.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 12.11.2019 ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 118071 за умовами якого останньому надано кошти на суму 5000 грн 00 коп., плата за користування позикою у вигляді : процентів (процентна ставка) складає 0,01% в день від поточного залишку позики; комісії (комісійна винагорода) складає 1,3% в день від початкового розміру позики відповідно до пп.1.1.1. договору; нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою; строк повернення позики 11.12.2019; строк дії договору - до повного виконання позичальником зобов`язань за договором. Датою укладення договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника. Договір підписано електронним одноразовим ідентифікатором «wgxgz7gg».

Копія Паспорта позики містить інформацію про контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткову інформацію.

Відповідно до повідомлення № 118071 від 01.09.2025, ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» на підставі договору №04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на карту) від 04.08.2017 надавало ТОВ «ФК «Гелексі» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку. У результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. номер банківської картки НОМЕР_1 , отримувач коштів ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей наданих АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відкрито банківський рахунок № НОМЕР_3 (980), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_4 , на яку 11.12.2019 зафіксовано факт зарахування коштів у сумі 5000,00 грн.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за договором позики № 118071 від 12.11.2019 становить 24 959,50 грн, з яких: 5 000,00 грн заборгованість за позикою; 19 959,50 грн заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.

Так, згідно з ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі Закон №675-VIII).

У статті 3 Закону №675-VIII визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону №675-VIII, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ст.ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що договір позики № 118071 від 12.11.2019 укладений сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи, підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора «wgxgz7gg», що підтверджується розділом 10 договору позики.

Як зазначено в правій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02.11.2021 у справі № 243/6552/20 (провадження № 61-1347св21), з урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Крім того, без здійснення входу позичальником на сайт кредитодавця, без отримання ним умов договору (оферти) і повідомлення з одноразовим ідентифікатором та без введення відповідачем одноразового ідентифікатора, що означає прийняття пропозиції (акцепту), кредитний договір не був би укладеним.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 28 квітня 2021року у справі № 234/7160/20, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі№ 640/7029/19.

У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.

Доказів того, що персональні дані (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки на яку здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані третіми особами для укладення кредитного договору від імені відповідача, останньою суду не надані.

Слід зазначити, що, відповідно до повідомлення № 118071 від 01.09.2025, ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» на підставі договору № 04/08-17ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на карту) від 04.08.2017, у результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ «ФК «Гелексі», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти у розмірі 5000,00 грн. номер банківської картки НОМЕР_1 , отримувач коштів ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону «Про платіжні послуги», платіжна операція вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на рахунок отримувача або видачі суми платіжної операції отримувачу в готівковій формі.

Платіжна операція з використанням електронних грошей вважається завершеною в момент зарахування суми платіжної операції на електронний гаманець отримувача.

Вищезазначене повідомлення ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» містить ключові реквізити (платник , отримувач за іменем, дата, сума, номер транзакції) і у сукупності з договором та розрахунком є належним доказом надходження коштів на картковий рахуном відповідача.

Відповідно до відомостей наданих АТ «ДЕРЖАВНИЙ ОЩАДНИЙ БАНК УКРАЇНИ», на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відкрито банківський рахунок № НОМЕР_3 (980), який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_4 , на яку 11.12.2019 зафіксовано факт зарахування коштів у сумі 5000,00 грн, у зв`язку з чим судом відхиляються заперечення відповідача щодо відсутності доказів на підтвердження перерахування на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України, встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанова від 14.07.2020 року в справі №367/4970/13-ц), заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, процесуальним обов`язком боржника є надання до суду доказів, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеним кредитним договором, так і розмір боргу.

Вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018 року, №917/1307/18 від 23.10.2019 року.

Відповідач ОСОБА_1 всупереч принципу змагальності цивільного судочинства не надала доказів того, що вказана банківська картка № НОМЕР_4 їй не належить, а також не спростувала шляхом надання виписки про рух коштів по цій банківській карті те, що відповідні кредитні кошти за вказаним договором зараховані на її рахунок.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно неї шахрайських дій відповідач не зверталась.

З огляду на вищезазначене, суд вважає доведеним позивачем факту укладення відповідного договору саме з відповідачем по справі ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» та отримання нею позики на умовах, визначених договором позики № 118071.

Заперечення відповідача щодо неправомірного нарахування процентів поза строком кредитування є безпідставними.

Так, сторони договору у п. 1.1.5 дійсно визначили строк повернення позики 11 грудня 2019 року.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу нараховано суму відсотків визначених п.1.1.2.2 по 11.12.2019, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Водночас, пунктом 5.3 договору (розділ 5. Відповідальність сторін, договору позики № 118071 від 12.11.2019 року) сторони узгодили умови про те, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості позичальник зобов`язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення.

Отже, визначена пунктом 5.3 договору комісія є санкцією (відповідальністю) боржника, яка застосовується з моменту прострочення платежу в разі наявності заборгованості поза межами строку повернення позики (11 грудня 2020 року), а не процентами чи комісією за користування кредитом.

З урахуванням порушення відповідачем строків повернення позики та невиконання нею умов договору щодо обов`язку повернення отриманих кредитних коштів, позивачем здійснено нарахування комісії за прострочення (3% на день) у період з 11 грудня 2019 року по 08 квітня 2020 року в розмірі 18000 грн.

Умови договору не містять положень обмеження строку відповідальності позичальника, визначеної п. 5.3, а тому з урахуванням порушення позивачем строку повернення позики та невиконання ним умов договору щодо обов`язку повернення отриманих кредитних коштів, позивачем здійснено нарахування в період після закінчення строку.

Умови пункту 5.3 договору не передбачають обов`язку сплати комісійної винагороди за інформацію про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, також положення цього пункту не обмежують права відповідача порівняно з правами, встановленими Законом України «Про споживче кредитування».

Наведений позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору позики.

У справі відсутні будь-які інші дані, які б давали достатні підстави для обґрунтованого сумніву щодо достовірності наданих позивачем доказів і правильності нарахованої позивачем суми боргу за цим договором.

За вимогами п.3.2.1 договору, відповідач мала можливість повернути позику як в повному обсязі, так і частинами, сплативши проценти та комісію за користування позикою, які були нараховані, включаючи день фактичного повернення позики.

Згідно п. 3.1.1 договору, позикодавець має право вимагати від Позичальника повернення суми позики, процентів за користування позикою та виконання усіх інших зобов`язань передбачених цим Договором.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість позивачем у встановлений строк не погашено.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надано належні та допустимі докази, які містять інформацію, щодо предмету позову, Логічно повзанні з обставинами, щодо наявності права вимоги до відповідача та підстав для стягнення з останньої заборгованості за договором позики № 118071 від 12.11.2019, оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики належним чином не виконала, грошові кошти разом з відсотками та комісією вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджено наданим позивачем розрахунком.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики в сумі 24 959,50 грн підлягають задоволенню повністю.

З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України, із відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2423,00 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення витрат професійну правничу допомогу, суд зауважує наступне.

Так, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

При цьому, витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі №727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі №15/8/203/20.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до суду подано: копію договору про надання правничої допомоги від 09.07.2025 укладеного між ТОВ «ФК «Гелаксі» та адвокатом Рудзей Ю.В. в якому сторони погодили види адвокатської діяльності, які надаються в межах даного договору позивачу; акт № 118071 наданих послуг правничої допомоги за вказаним договором від 01.09.2025, в якому зазначено склад, обсяг та види наданих адвокатом послуг, витрачений час, вартість наданих послуг, яка в загальному розмірі становить 5000,00 грн., а також сторони погодили, що вартість послуг адвоката здійснюється клієнтом протягом 3 робочих днів після набрання рішенням законної сили.

Беручи до уваги характер правовідносин у цій справі, проаналізувавши обсяг наданих послуг адвокатом, оцінюючи співмірність витрат зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, взявши до уваги обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, з огляду на визначені практикою Європейського суду з прав людини критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 2000,00 грн. на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 12, 13 81, 89, 141, 223, 263, 265, 354-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» заборгованість за договором позики № 118071 від 12.11.2019 у розмірі 24 959 (двадцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» 2 423 (дві тисячі чотириста двадцять три) грн 00 коп. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі», ЄДРПОУ 41229318, місцезнаходження: вул. В`ячеслава Липинського, буд.10/1, м. Київ, 01054.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя В.О. Макаров