Решение № 140982385, 27.10.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/5770/26

Провадження № 2/750/3061/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого судді Крапивного Б.В.,

за участю секретаря Буглака А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У травні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання кредиту № 13773-11/2025 від 06.11.2025 в розмірі 33904 грн та понесених судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 06.11.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 13773-11/2025. Згідно з умовами договору відповідач отримала кредитні кошти і зобов`язалась сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених договором. Однак, відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 33904 грн, з яких 13000 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 13104 грн сума заборгованості за відсотками; 6500 грн сума заборгованості за штрафом; 1300 грн сума заборгованості за комісією за видачу кредиту. 25.02.2026 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 25022026, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 13773-11/2025 від 06.11.2025, укладеним з відповідачем. Окрім того, позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача понесених витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 20.07.2026.

У встановлений строк відповідач подала відзив на позов, в якому просила відмовити у задоволенні позову частково. Так, відповідач визнала факт укладення кредитного договору та отримання нею кредитних коштів в сумі 12950 грн, з урахуванням комісії банку, проте не погодилась з наданим позивачем розрахунком її заборгованості за кредитним договором, визнавши факт наявності заборгованості за тілом кредиту в сумі 13000 грн, за процентами в розмірі 13104 грн та за комісією в сумі 1300 грн.

20.07.2026 розгляд справи відкладено на 22.09.2026 у зв`язку із задоволенням клопотання представника позивача про витребування доказів.

22.09.2026 розгляд справи відкладено на 26.10.2026, оскільки до суду не надійшли витребувані докази, у зв`язку із чим судом повторно направлено ухвалу суду від 20.07.2026 про витребування доказів для виконання.

У судове засідання 26.10.2026 сторони знову не з`явились; у позовній заяві та у відзиві на позовну заяву сторони просили розгляд справи здійснювати без їхньої участі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

06.11.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 13773-11/2025 (далі Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору товариство надає клієнту споживчий кредит в розмірі 13000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту (в разі застосування) та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено строк кредитування 120 днів (з 06.11.2025 по 05.03.2026).

За змістом п. 1.4 Договору за користування кредитом нараховуються проценти в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом, та комісія за видачу кредиту в сумі 1300 грн, що складає 10% від суми кредиту.

Відповідно до п. 1.4.1 Договору денна процентна ставка складає 0,98% та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.2 цього Договору.

Договір про надання кредиту № 13773-11/2025 від 06.11.2025 підписано відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора «Y991». Аналогічним чином ОСОБА_1 підписала додаток до вказаного договору (графік платежів), використавши той самий одноразовий ідентифікатор. У свою чергу, заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту від 06.11.2026 та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 підписала використавши одноразовий ідентифікатор «W299».

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За змістом ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Отже, кредитний договір № 13773-11/2025 від 06.11.2025 укладено ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» з ОСОБА_1 в електронній формі відповідно до вимог цивільного законодавства. При цьому в укладеному договорі сторонами визначено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування. Таким чином, сторонами дотримано вимоги щодо форми такого договору, досягнуто згоди щодо істотних умов договору кредитування.

З огляду на викладене, 06.11.2025 внаслідок укладення вказаного кредитного договору між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 виникло кредитне правовідношення, за яким ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов`язалося надати кредит ОСОБА_1 , а остання зобов`язалась повернути кредит та сплатити проценти і комісію на визначених у договорі умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1.6 Договору передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта, включаючи використання реквізитів платіжної картки № 5168-74xx-xxxx-7370 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

Згідно з інформацією ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 18.05.2026 № 3426_260518161847 на замовлення ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 06.11.2025 Товариство перерахувало грошові кошти на платіжну картку клієнта на суму 13000 грн; маска картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іPay.ua 912962694, призначення платежу: «Зарахування 13000,00 грн на карту № НОМЕР_2 , код авторизації на боці банку № 602831. ПІБ клієнта: ОСОБА_1 ».

20.07.2026 судом задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, а саме інформації щодо карткового рахунку № НОМЕР_1 , його належності відповідачу та про рух коштів по рахунку, зокрема, щодо надходження на цей картковий рахунок грошових коштів у розмірі 13000 грн в період з 06.11.2025 по 09.11.2025.

10.08.2026 до суду надійшла інформація з АТ КБ «Приватбанк» від 30.07.2026 № 20.1.0.0.0/7-260729/59935-БТ, яка не містила усього обсягу витребуваної інформації, у зв`язку із чим 22.09.2026 судом повторно надіслано ухвалу суду від 20.07.2026 до АТ КБ «Приватбанк» для її належного виконання.

16.10.2026 з АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла інформація від 05.10.2026 № 20.1.0.0.0/7-260930/49684-БТ, згідно з якою на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , в банку було емітовано картку № НОМЕР_2 , на яку 06.11.2025 надійшли грошові кошти в сумі 13000 грн.

Таким чином, зазначеними доказами підтверджено факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 13000 грн відповідно до умов кредитного договору № 13773-11/2025 від 06.11.2025. Твердження відповідача про отримання нею кредиту в розмірі 12950 грн спростовано вказаною інформацією АТ КБ «Приватбанк» від 05.10.2026, згідно з якою на картковий рахунок ОСОБА_1 надійшли грошові кошти в сумі 13000 грн. При цьому згідно з відзивом на позов, ОСОБА_1 хоч і зазначила про отримання нею грошових коштів в розмірі 12950 грн, однак в підсумку остання визнала наявність у неї заборгованості за тілом кредиту саме у розмірі 13000 грн.

Отже, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», здійснивши переказ на зазначений картковий рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 13000 грн, виконало своє зобов`язання за вказаним кредитним договором.

Згідно з позовною заявою та за результатами дослідження розрахунку заборгованості за кредитним договором № 13773-11/2025 від 06.11.2025 судом встановлено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з повернення кредиту, сплати процентів та комісії своєчасно й у повному обсязі не виконала, допустивши прострочення грошового зобов`язання, що остання визнала у відзиві на позов.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Таким чином, встановлено факт порушення ОСОБА_1 свого зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором.

Щодо відступлення права вимоги за кредитним договором № 13773-11/2025 від 06.11.2025 на користь позивача суд звертає увагу на таке.

25.02.2026 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 25022026.

Згідно з п. 1.1 зазначеного договору факторингу за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2 зазначеного договору факторингу передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. В день, коли здійснюється перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників, клієнт зобов`язаний передати фактору інформацію згідно реєстру боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку № 4 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді (Додаток № 5).

На підтвердження переходу прав вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 13773-11/2025 від ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» позивачем надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 25022026 від 25.02.2026, в якому зазначено вказаний кредитний договір, анкетні відомості відповідача та розмір її заборгованості, копію акта прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу від 25.02.2026, а також копію платіжної інструкції № 50 від 27.02.2025, відповідно до якої ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило платіж на користь ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» на виконання умов договору факторингу № 25022026, про що зазначено в графі платіжної інструкції «призначення платежу».

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Таким чином, заміна осіб в окремих зобов`язаннях, у тому числі в таких, які виникли внаслідок укладення кредитного договору, через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт; фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, договірні відносини факторингу передбачають особливий суб`єктний склад, оскільки сторонами такого договору можуть бути лише чітко визначені актом цивільного законодавства особи: клієнтом за договором факторингу може бути будь-яка фізична та юридична особа, які є суб`єктами підприємницької діяльності (ч. 2 ст. 1079 ЦК України), а фактором банк чи інша фінансова установа, яка має право здійснювати факторингові операції (ч. 3 ст. 1079 ЦК України).

Таким чином, на підставі зазначеного вище договору факторингу позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 13773-11/2025 від 06.11.2025.

Щодо вимоги про відшкодування заборгованості за кредитним договором, суд звертає увагу на такі правові норми й фактичні обставини.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (зокрема, сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Водночас, у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за вказаним кредитним договором останній нараховано заборгованість у сумі 33904 грн. Так, із розрахунку заборгованості за кредитним договором № 13773-11/2025 від 06.11.2025 вбачається, що станом на 18.05.2026 заборгованість відповідача становить 33904 грн, з яким: 13000 грн сума заборгованості за основною сумою (тілом) кредиту; 13104 грн сума заборгованості за відсотками; 6500 грн сума заборгованості за штрафом; 1300 грн сума заборгованості за комісією за видачу кредиту. Вказана заборгованість є предметом позову.

У відзиві на позов відповідач частково визнала зазначену вище заборгованість, а саме за тілом кредиту в сумі 13000 грн, за процентами в розмірі 13104 грн та за комісією в сумі 1300 грн, не визнавши нараховану заборгованість за штрафом.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною; тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.

Згідно з ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Умови кредитного договору № 13773-11/2025 від 06.11.2025 цілком відповідають зазначеним вище законодавчим обмеженням. Зокрема, денна процентна ставка за цим договором складає 0,98% (п. 1.4.1 Договору); розрахунок заборгованості за цим кредитним договором в частині нарахування відсотків здійснено правильно, з урахуванням строку кредитного договору і його умов, а тому, з огляду на визнання ОСОБА_1 позовних вимог у цій частині, заборгованість останньої за відсотками підлягає стягненню.

Окрім того, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право фінансовим установам встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

За змістом п. 1.4 Договору за користування кредитом одноразово при видачі кредиту нараховується комісія за видачу кредиту в сумі 1300 грн, що складає 10% від суми кредиту.

Нарахована відповідачу комісія за видачу кредиту є обґрунтованою, оскільки її розмір погоджено сторонами Договору, а нарахування такого роду комісії передбачено вказаними нормами законодавства, тому, з огляду на позицію ОСОБА_1 щодо визнання заборгованості в цій частині, вона підлягає стягненню з відповідача.

Водночас, суд погоджується із запереченнями відповідача щодо неправомірності нарахованої заборгованості за штрафами.

Так, згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Разом з тим, за змістом п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного стану у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення; неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України 2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено воєнний стан строком на 30 діб, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє на цей час.

Отже, стягнення заборгованості за штрафом в розмірі 6500 грн за кредитним договором № 13773-11/2025 від 06.11.2025 в період дії воєнного стану суперечить вимогам Закону, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Зважаючи на викладене, слід частково задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача заборгованість, що утворилася внаслідок невиконання нею умов кредитного договору в сумі 27404 грн, з яких: 13000 грн заборгованість за основною сумою (тілом) кредиту; 13104 грн заборгованість за відсотками; 1300 грн заборгованість за комісією.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зважає на таке.

Розподіл судових витрат між сторонами судом здійснюється відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову на суму 27404 грн, що становить 80,83% ((27404 : 33904) ? 100%), з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути у відшкодування витрат по сплаті судового збору 2152,02 грн (2662,40 ? 80,83%).

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 13773-11/2025 від 06.11.2025 в сумі 27404 грн (двадцять сім тисяч чотириста чотири гривні).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 2152,02 грн (дві тисячі сто п`ятдесят дві гривні 02 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари Київської області; код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Б.В. Крапивний