Решение № 140981070, 21.10.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/29203/26

Провадження № 2/127/8169/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2026 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Антонюка В. В.,

за участі: секретаря судових засідань Карпенка А. В.,

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Олійника О. Л.,

представника відповідача Шмігленко І. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про визнання права власності за набувальною давністю,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в особі свого представника - адвоката Олійника О. Л., звернулась до суду із позовом до Вінницької міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.

Заявлені вимоги мотивувала тим, що позивачка, згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 107608118 від 14.12.2017, є власником 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , яку вона успадкувала після смерті матері, ОСОБА_2 , згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.01.2007, зареєстрованого в реєстрі за № 2 235. Право власності на 1/3 частку даного житлового будинку після смерті ОСОБА_2 , ні за ким не зареєстровано.

Позивачка зазначає, що з моменту смерті ОСОБА_2 та відкриття спадщини, фактично одноособово користується та володіє житловим будинком в цілому, тобто також тією 1/3 часткою будинку, право власності на яку за іншою особою не зареєстровано. Таке володіння та користування здійснюється нею безперервно, відкрито, добросовісно та безперешкодно, без приховування факту володіння майном від інших осіб, вона одноособово здійснює необхідні витрати, пов`язані з його утриманням та експлуатацією, і реалізує фактичні правомочності власника щодо всього будинку.

Також, позивачка зазначає, що з моменту смерті ОСОБА_2 , власник 1/3 частки вказаного житлового будинку відсутній, за весь час користування позивачкою даною часткою будинку, жодна особа не висувала до неї претензій щодо користування житловим будинком в цілому.

Наявність неврегульованої 1/3 частки будинку, яка фактично не має власника протягом багатьох років та перебуває в користуванні позивачки, створює для неї юридичні перешкоди у реалізації її права власності, оскільки вона не може повноцінно розпоряджатися всім об`єктом нерухомості, здійснювати його реконструкцію, належним чином оформити земельні правовідносини щодо земельної ділянки під будинком та реалізувати інші правомочності власника щодо всього об`єкта.

На думку позивачки, звернення з даним позовом до суду щодо визнання за нею права власності за набувальною давністю на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є єдиним способом захисту її права на володіння та користування даним майном.

Ухвалою суду від 20.08.2026 відкрито провадження у справі за загальними правилами позовного провадження та призначено до підготовчого засідання.

04.09.2026 представник позивачки - адвокат Олійник О. Л., подав до суду клопотання про витребування з КП "ВМБТІ" інвентаризаційної справи на будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

07.09.2026 від представника відповідача, Шмігленко І. В., надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 07.09.2026 витребувано з КП "ВМБТІ" інвентаризаційну справу на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 05.10.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивачка та її представник, адвокат Олійник О. Л., у судовому засіданні заявлені вимоги підтримали у повному обсязі за обставин, викладених у позовній заяві. Судові витрати просили залишити за позивачкою.

Представник відповідача Шмігленко І. В., у судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду повідомила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 з 1960-х років. Також, ОСОБА_3 повідомила, що ОСОБА_1 є одноосібним користувачем будинку АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 в 2005 році, самостійно, безперервно та відкрито користується будинком, самостійно здійснює утримання та обслуговування будинку. Свідок зазначила, що інші особи, які фактично володіли б частиною цього будинку відсутні.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що є донькою ОСОБА_1 , та що остання є одноосібним користувачем будинку АДРЕСА_1 з 2005 року. Свідок зазначила про відсутність інших осіб, які б користувались спірною часткою будинку. Також, свідок повідомила, що позивачка самостійно та безперервно здійснює обслуговування будинку, здійснює сплату комунальних послуг.

Заслухавши пояснення учасників справи, їх доводи, показання свідків, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Так, як убачається із заповіту від 18.02.2004, зареєстрованого в реєстрі за № 2 539 ОСОБА_2 заповіла 2/3 частки всього майна, яке їй належить ОСОБА_1 , а 1/3 частки - ОСОБА_5 .

На підставі даного заповіту ОСОБА_1 , отримала Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 17.01.2007, зареєстроване в реєстрі за № 2 235, відповідно до якого успадкувала за заповітом після смерті ОСОБА_2 2/3 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно листа КП «ВМБТІ» від 27.11.2017 № 7654, з 2009 року адреса даного будинку: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 107608118 від 14.12.2017, ОСОБА_1 зареєструвала право власності на 2/3 житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі вказаного вище Свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Згідно матеріалів інвентаризаційної справи на будинок АДРЕСА_1 , право власності на 1/3 частки будинку після смерті ОСОБА_2 ні за ким не зареєстровано. Відповідно до технічного паспорта на житловий будинок від 31.12.2014, власниками даного будинку вказані: ОСОБА_1 частка 2/3 та померла ОСОБА_2 частка 1/3.

Також, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно від 18.08.2026, в реєстрі наявний запис тільки про реєстрацію права власності на 2/3 частки вказаного вище будинку за позивачкою.

Згідно довідки квартального комітету № 294 від 25.06.2026, ОСОБА_5 , не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 1982 по теперішній час.

Також, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26.12.2014 по справі № 127/13171/14-ц ОСОБА_5 визнано таким, що втратив право користування даним житловим приміщенням в зв`язку з тривалою відсутністю.

Отже, право власності на 1/3 частки житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , ні за ким не зареєстровано, а матеріали справи не містять доказів оформлення спадкових прав на частку будинку на іншу особу.

Згідно договору про надання комунального обслуговування від 31.01.2008, договору про користування електричною енергією № 110110021 від 25.03.2013, договору про надання населенню послуг з газопостачання № 8206 від 23.01.2013, банківської виписки від 26.06.2026, позивачка сплачує комунальні послуги за використання вказаного вище житлового будинку.

Таким чином, з 2005 року позивачка фактично одноособово користується усім житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 (попередня адреса АДРЕСА_2 ), у тому числі його 1/3 часткою, яка формально залишилася неоформленою після смерті матері позивачки ОСОБА_2 .

При цьому володіння ОСОБА_1 зазначеним майном є відкритим, безперервним та добросовісним. Позивачка не приховувала факт свого володіння та користування житловим будинком, проживала в ньому, утримувала його, здійснювала оплату комунальних послуг, несла витрати, пов`язані з утриманням будинку та прибудинкової території.

Дані обставини підтвердили також допитані свідки: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Наявність неврегульованої 1/3 частки будинку, яка фактично не має власника протягом багатьох років, створює для позивачки юридичні перешкоди у реалізації її права власності, оскільки позивачка не може повноцінно розпоряджатися всім об`єктом нерухомості, здійснювати його реконструкцію, приватизувати земельну ділянку під будинком та реалізувати інші правомочності власника щодо всього об`єкта.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 2 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права;.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК України. При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: - володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; - володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; - володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК України). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга ст. 344 ЦК України).

Відповідно до п. 12 Постанови, ураховуючи положення статей 16, 344, 396 ЦК України до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог статей 387, 391 ЦК України.

Відповідно до п. 13 Постанови, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Таким чином, законодавством встановлено сукупність умов, за наявності яких можливе набуття права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, а саме: добросовісність заволодіння майном, відкритість володіння, безперервність володіння та сплив установленого законом строку.

Враховуючи матеріали справи та показання свідків, судом встановлено, що з моменту смерті ОСОБА_2 у 2005 році, ОСОБА_1 добросовісно, відкрито, безперервно та фактично одноособово володіє і користується житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі спірною 1/3 часткою, протягом строку, що істотно перевищує встановлений ст. 344 ЦК України десятирічний строк набувальної давності. Позивачка проживає у зазначеному будинку, після смерті матері, у 2007 році оформила право власності на 2/3 його частки та продовжила фактично володіти і користуватися будинком у цілому, включаючи спірну 1/3 частку, право власності на яку за іншою особою не зареєстровано.

Протягом усього зазначеного періоду позивачка не приховувала факту володіння нерухомим майном, самостійно забезпечувала його утримання, укладала договори про надання комунальних послуг, здійснювала їх оплату, несла інші витрати, пов`язані з утриманням і експлуатацією всього житлового будинку. При цьому володіння спірною часткою не переривалося, а інші особи фактично не здійснювали щодо неї правомочностей володіння та користування. Доказів протилежного судом не встановлено.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачкою доведено наявність передбачених статтею 344 ЦК України умов для набуття права власності за набувальною давністю на спірну 1/3 частку житлового будинку, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 344, 387, 391 ЦК України, ст. ст. 7, 10, 76-82, 89, 141, 263- 265, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності за набувальною давністю на 1/3 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_2 ).

Судові витрати залишити за позивачкою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 27.10.2026 року.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Вінницька міська рада, ЄДРПОУ 25512617, адреса: м. Вінниця, вул. Соборна, 59.

Суддя: