Постановление суда № 140980072, 22.10.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19687/26

Провадження № 1-кс/344/7429/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), дізнавача ОСОБА_4 , розглянувши у судовому засіданні в місті Івано-Франківську скаргу ОСОБА_3 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся зі скаргою, у якій просить скасувати постанову дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 25.09.2026 про закриття кримінального провадження № 12026096010000340.

В обґрунтування скарги зазначено, що 25.09.2026 дізнавач сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано Франківській області ОСОБА_4 виніс постанову про закриття кримінального провадження № 12026096010000340, на підставі пункту 2 частини першої статті 284 КПК України - у зв`язку з нібито встановленою відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Скаржник не погоджується з оскаржуваною постановою та вважає її незаконною, необґрунтованою та передчасною, такою, що підлягає скасуванню.

Зазначено, що орган дізнання був завчасно повідомлений про конкретні обставини, які необхідно було перевірити до закриття провадження. 14.08.2026 він подав у кримінальному провадженні № 12026096010000340 додаткові пояснення, заяву та клопотання, у яких детально визначив обставини, що потребували перевірки та конкретні процесуальні і слідчі (розшукові) дії. Він просив встановити походження спірного підпису та запису щодо УНГ № 275, повний рух самого посвідчення, осіб, які мали доступ до Книги № 18-15 та посвідчення, походження офіційного твердження ректора від 09.06.2026 № 36-27 04/18 про нібито видачу йому УНГ №275, фактичні обставини поштового оповіщення 2025 року, фактичного одержувача поштового відправлення ШКІ №7601000117780, справжність підпису на повідомленні про вручення, пакет документів, який ІФНТУНГ реально передав МТЦК та СП, документальну підставу формування 14.07.2025 звернення до Національної поліції, електронні оригінали та технічні дані спірних документів, а також допитати безпосередньо причетних осіб. Окремо він просив отримати електронний оригінал відповіді ректора від 09.06.2026 № 36-27-04/18, усі її проєкти, версії, метадані, службові записки, внутрішні погодження та матеріали, подані ректору, і встановити автора твердження про нібито видачу та неповернення УНГ № 275. Наведені обставини мають значення для оцінки повноти, законності та обґрунтованості саме постанови про закриття кримінального провадження.

Зазначено, що показання ОСОБА_5 підтверджують, що про перебування скаржника за кордоном у ВМВ знали щонайменше з серпня 2024 року. За змістом постанови 23.08.2024 оформлені посвідчення про відстрочку повернулися до ВМВ ІФНТУНГ, у тому числі Посвідчення УНГ № 275. ОСОБА_6 під час допиту пояснив, що Посвідчення УНГ №275 скаржнику не видавалося саме тому, що він перебував за кордоном, а саме посвідчення знаходилося у його сейфі до моменту подальшої передачі. Отже, з послідовності власних показань ОСОБА_5 випливає, що йому було відомо про перебування скаржника за межами України вже під час вирішення питання про фактичну видачу УНГ № 275 після його повернення до ВМВ у серпні 2024 року. Це означає, що щонайменше один із безпосередньо відповідальних працівників ВМВ знав про його перебування за кордоном приблизно за десять місяців до процедури оповіщення у червні 2025 року. Дізнавач не надав цій обставині належної оцінки і не зіставив її з подальшими діями ВМВ щодо направлення кореспонденції в Україну та офіційним твердженням про її нібито особисте отримання ним.

Скаржник зазначає, що до початку процедури оповіщення державний військовий Реєстр уже містив його адресу проживання в Угорщині 11.06.2025 він, через застосунок «Резерв+», уточнив свої військово-облікові дані. Електронний військово-обліковий документ, сформований 11.06.2025, містив адресу проживання в Угорщині та відмітку про своєчасне уточнення даних 11.06.2025. Факт уточнення 11.06.2025 саме закордонної адреси проживання пізніше був окремо підтверджений офіційним документом військового органу. Лише 13.06.2025 МТЦК та СП видав розпорядження № 11/857 щодо оповіщення працівників ІФНТУНГ. Отже, на момент початку відповідної процедури державний військовий Реєстр уже містив його актуальну адресу проживання за кордоном.

Попри відому відсутність в Україні, кореспонденцію направили на українську адресу, а надалі офіційно заявили про її особисте вручення. На виконання розпорядження МТЦК та СП № 11/857 ІФНТУНГ направив копію наказу № 197 за адресою його реєстрації в Україні - АДРЕСА_1 . За викладом постанови ОСОБА_5 , який уже знав про його перебування за кордоном, за вказівкою начальника ВМВ ОСОБА_7 , брав участь в оповіщенні працівників щодо необхідності прибуття до МТЦК та СП. Надалі, 17.07.2025, начальник ВМВ ОСОБА_7 у листі № 58 до МТЦК та СП категорично повідомив, що рекомендований лист з наказом ректора від 19.06.2025 № 197 «було вручено йому Укрпоштою 28.06.25». Тобто ВМВ офіційно зафіксував не просто доставку відправлення за певною адресою, а версію про його особисте вручення саме йому. За таких обставин до закриття провадження необхідно було встановити, хто саме прийняв рішення направити кореспонденцію за українською адресою, які відомості про моє фактичне місце проживання були відомі цим особам, хто фактично отримав відправлення, хто поставив підпис у ШКІ № 7601000117780, яким способом було ідентифіковано одержувача, коли ІФНТУНГ отримав повідомлення про вручення та хто перевірив його перед тим, як у листі № 58 стверджувати про його особисте отримання. Постанова не містить встановленої відповіді на ці питання.

Скаржник покликається на те, що ОСОБА_8 сам визнав обізнаність про зміну місця проживання, але точну дату цієї обізнаності дізнавач не встановив. На пряме питання дізнавача ОСОБА_7 пояснив, що про зміну місця проживання скаржника йому було відомо «від літа 2025 року». Однак дізнавач не встановив конкретної дати, з якої ОСОБА_8 володів цією інформацією. Це має безпосереднє значення для оцінки того, чому 17.07.2025 він офіційно повідомив ІНФОРМАЦІЯ_1 про нібито особисте вручення йому поштового відправлення в Україні. Якщо ОСОБА_8 знав про його перебування за кордоном до або на момент отримання ІФНТУНГ повідомлення ШКІ, це прямо впливає на оцінку достовірності його подальшого офіційного твердження. Якщо він отримав відповідну інформацію пізніше - необхідно було встановити точну дату та джерело. Цього зроблено не було.

Показання ОСОБА_8 про нібито ненадання ним даних не були перевірені за офіційними відомостями ЄДРПВР. У постанові зазначено, що ОСОБА_8 пояснював невнесення змін до даних необхідністю мого «офіційного подання» та стверджував, що такого подання він нібито не надіслав. Водночас документально встановлено, що 11.06.2025 він офіційно уточнив військово-облікові дані через « ОСОБА_9 », а державний Реєстр уже містив адресу його проживання в Угорщині. Дізнавач не встановив, що саме ОСОБА_8 розумів під «офіційним поданням», коли і яким способом воно нібито вимагалося, на підставі якої норми, чому офіційно внесена до ЄДРПВР закордонна адреса не була врахована та чи перевіряв ОСОБА_8 або інші працівники ВМВ актуальні військово-облікові дані перед формуванням документів щодо оповіщення. Отже, показання свідка, які самі потребували перевірки, фактично були використані як готове пояснення без зіставлення з об`єктивними документами.

Зазначається, що у жовтні 2025 року виник ще один неперевірений епізод повторного поштового оповіщення - ОСОБА_8 показав, що 05.10.2025 до ВМВ надійшло розпорядження МТЦК та СП № 11/1693 щодо повторного оповіщення працівників. За його ж показаннями, приблизно того самого тижня йому було повторно направлено рекомендований лист, який 28.10.2025 повернувся до ІФНТУНГ. На цей момент, за власними показаннями ОСОБА_8 , йому вже було відомо про зміну місця проживання скаржника «від літа 2025 року». Проте постанова не встановлює вихідний номер і дату цього другого відправлення, адресу, на яку його фактично направили, поштовий ідентифікатор, опис вкладення, причину повернення, місце зберігання конверта та осіб, які прийняли рішення щодо способу повторного оповіщення. Таким чином, сам допит ОСОБА_8 виявив ще один документальний епізод, який до закриття провадження фактично не був досліджений.

Скаржник вважає, що не досліджено поданий електронний доказ обізнаності ОСОБА_8 про перебування за кордоном. У додаткових поясненнях від 14.08.2026 він повідомив про наявність оригінального експорту листування за 14-22.10.2025 з контактом, збереженим як « ОСОБА_10 ». У цьому листуванні він повідомив про перебування за кордоном, а співрозмовник 20.10.2025 написав, що повідомить про це ТЦК. Окремо він зазначив, що належність номера та облікового запису повинна бути встановлена процесуальним шляхом та подав електронні матеріали органу дізнання. У постанові немає відомостей про процесуальний огляд цього електронного доказу, встановлення належності облікового запису, перевірку змісту листування або зіставлення його з показаннями ОСОБА_8 .

Скаржник вказує, що ОСОБА_8 було відомо про передачу УНГ № 275 на знищення, але майже через рік став співвиконавцем офіційної відповіді з протилежною версією ОСОБА_8 у своїх показаннях прямо зазначив, що 25.06.2025 військово мобілізаційним відділом ІФНТУНГ було передано до ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення про відстрочку, у тому числі УНГ № 275, на знищення. Отже, начальнику ВМВ був відомий факт вибуття УНГ № 275 з розпорядження Університету для знищення ще 25.06.2025. Попри це майже через рік - 09.06.2026 ректор ІФНТУНГ ОСОБА_11 підписав офіційну відповідь № 36-27-04/18, у якій зазначено, що УНГ № 275 нібито було видане йому та «до сих пір не повернуто Вами» до ВМВ для знищення. Серед співвиконавців цієї відповіді зазначений саме начальник ВМВ ОСОБА_12 . Надалі, 10.07.2026, уже у відповіді за підписом самого ОСОБА_8 знову зазначено, що УНГ № 275 було передане самим ІФНТУНГ до МТЦК та СП для знищення 25.06.2025. Ту саму дату ОСОБА_8 повторив під час допиту 18.09.2026. За таких обставин, орган дізнання був зобов`язаний встановити автора спірного твердження від 09.06.2026, джерело цієї інформації, матеріали, подані ректору, роль ОСОБА_8 як співвиконавця та причини включення до офіційної відповіді відомостей, які суперечили відомому йому фактичному руху УНГ № 275. Ці обставини мають пряме значення для перевірки обізнаності відповідних посадових осіб та можливого усвідомлення недостовірності відомостей. Він не стверджує, що вони самі по собі вже доводять умисел конкретної особи, однак вони виключали можливість закриття провадження без належної перевірки.

Показання ОСОБА_8 та ОСОБА_5 містять прямі невирішені хронологічні суперечності. У переказі показань ОСОБА_5 зазначено, що 10.06.2025 він отримав від ОСОБА_8 лист щодо скасування мобілізаційних завдань. Водночас далі у постанові вказано, що розпорядження Івано-Франківської РДА № 68, яким мобілізаційні завдання було скасовано, надійшло до ВМВ лише 13.06.2025. Отже, невстановленим залишилося, що це був за документ від 10.06.2025, який він мав номер, на якій підставі був складений і як міг стосуватися скасування мобілізаційних завдань за три дні до зазначеного у постанові надходження розпорядження № 68. Крім того, ОСОБА_8 називає датою передачі УНГ № 275 на знищення 25.06.2025, тоді як при викладенні показань ОСОБА_5 у постанові зазначено 25.06.2026. Різниця становить один рік. Не встановлено, чи це помилка свідка, помилка протоколу, помилка дізнавача при складанні постанови або фактично різні події. Первинні акти передачі та фактичного знищення УНГ № 275 могли однозначно усунути цю суперечність, і саме їх він просив отримати ще 14.08.2026.

Показання ОСОБА_5 не спростовують предмет кримінального провадження, а посилюють необхідність встановити походження спірного підпису ОСОБА_5 одночасно повідомив, що УНГ № 275 йому не видавалося, що він перебував за кордоном і що посвідчення знаходилося у його сейфі до подальшої передачі. Якщо орган дізнання визнав ці показання достовірними, з них випливає не відсутність проблеми зі спірним підписом, а необхідність дати відповідь на очевидне питання: хто поставив у Книзі № 18-15 підпис, який пов`язується з ним, як отримувачем УНГ № 275, якщо фактичної видачі посвідчення йому не було. Не встановлено виконавця підпису, дату його фактичного виконання, особу, яка внесла відповідний запис, осіб, які мали фізичний доступ до Книги, а також чи виконано підпис одночасно з іншими записами або внесено пізніше.

Оригінали ключових документів не отримано, а експертні дослідження не проведено Ще 14.08.2026 він просив невідкладно отримати та забезпечити збереження оригіналу Книги № 18-15, провести її детальний огляд з фіксацією реквізитів, прошивки, печаток, сусідніх записів, виправлень та можливих ознак пізнішого внесення відомостей, а після отримання оригіналу вирішити питання про почеркознавчу і, за потреби, технічну експертизу. Так само він просив встановити місцезнаходження та отримати оригінал ШКІ № 7601000117780 і провести необхідне дослідження підпису на ньому. Натомість сама постанова фактично констатує відсутність необхідних оригіналів і неможливість через це проведення відповідної експертизи. Таким чином, внаслідок неповноти збирання доказів - відсутність оригіналів фактично використаний як аргумент на користь закриття провадження. При цьому постанова не містить належного пояснення, які саме процесуальні заходи були вжиті, у кого вони перебували, чи встановлено їх втрату або знищення та хто відповідав за їх збереження.

Не встановлено походження офіційної відповіді ректора від 09.06.2026 і не допитано її підписанта. Ще 14.08.2026 він просив отримати електронний оригінал відповіді № 36-27 04/18, усі проєкти та редакції, технічні дані, службові записки, внутрішні погодження і матеріали, подані ректору та встановити автора твердження щодо нібито видачі і неповернення УНГ № 275. У постанові немає результату такого дослідження. Водночас постанова містить показання працівників ВМВ, які не узгоджуються зі змістом відповіді ректора. З постанови також не вбачається допиту ректора ОСОБА_13 , який підписав офіційну відповідь від 09.06.2026. Тому залишилися невстановленими автор спірного фрагмента, джерело інформації, первинні документи, на яких він ґрунтувався, та причини появи взаємовиключних офіційних версій.

Не досліджено належним чином поштове повідомлення ШКІ № 7601000117780. Він категорично заперечував, що підписував повідомлення ШКІ № 7601000117780 або уповноважував іншу особу отримувати кореспонденцію від мого імені. 14.08.2026 він прямо просив витребувати в АТ «Укрпошта» повну історію проходження відправлення, дати, час і місце операцій, спосіб вручення, дані фактичного одержувача та спосіб його ідентифікації, дані працівника, який оформлював вручення, журнали, маршрутні документи, електронні записи та відомості про повернення повідомлення відправникові. Постанова не містить результату такої перевірки. Отже, категорична офіційна версія про його «особисте отримання» поштового відправлення залишилася неперевіреною первинними даними поштового оператора.

Висновок про правову природу Книги № 18-15 зроблено передчасно. У постанові дізнавач фактично виходить із того, що ОСОБА_14 № 18-15 не має характеру офіційного документа у розумінні статті 358 КК України та що наявність підпису в ній не створює відповідних правових наслідків. Однак до такого правового висновку необхідно було встановити фактичне та нормативне призначення Книги, порядок її ведення, реквізити, коло осіб, уповноважених вносити записи, фактичне використання відповідних записів та їх доказове значення у взаємодії ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оригінал Книги належним чином не досліджено, повний контекст запису та сусідніх записів не встановлено. Тому категоричний правовий висновок щодо природи документа зроблено без повної фактичної основи. Він не стверджує наперед, що ОСОБА_14 № 18-15 безумовно відповідає всім ознакам офіційного документа. Саме це мало бути встановлено в результаті належного дослідження, а не припущено до отримання оригіналу та встановлення функціонального призначення документа.

Скаржник вважає, що обрана підстава закриття не відповідає фактичному стану розслідування. Провадження закрито за пунктом 2 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з встановленою відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Водночас пункт 3 частини першої статті 284 КПК України окремо передбачає іншу ситуацію - коли не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді та вичерпано можливості їх отримати. Ці підстави не є тотожними. На момент закриття у цьому провадженні не встановлено виконавця спірного підпису, не встановлено автора запису, не отримано ключові оригінали, не проведено необхідні експертизи, не встановлено фактичного одержувача поштового відправлення, не перевірено точний момент обізнаності відповідальних осіб про моє перебування за кордоном, не усунуто суперечності у показаннях ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , не встановлено автора спірного офіційного твердження від 09.06.2026, не досліджено поданий електронний доказ та не перевірено повторне поштове оповіщення у жовтні 2025 року. За таких умов відсутність результату перевірки невстановлених обставин не може підміняти собою позитивне встановлення відсутності складу кримінального правопорушення.

Постанова не відповідає вимогам статті 110 КПК України щодо мотивованості. Відповідно до статті 110 КПК України мотивувальна частина постанови повинна містити зміст обставин, які є підставами для її прийняття, мотиви прийняття рішення та їх обґрунтування. Оскаржувана постанова не пояснює, чому не були усунуті прямі суперечності у показаннях ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , чому не отримані первинні документи, здатні усунути розбіжності у датах, чому не досліджено електронний доказ обізнаності ОСОБА_8 , чому не отримано оригінал ШКІ, чому не встановлено фактичного одержувача, чому не допитано ректора, чому не встановлено автора спірного твердження від 09.06.2026 і яким чином за сукупності всіх цих невстановлених обставин зроблено остаточний висновок про встановлену відсутність складу кримінального правопорушення.

Також скаржник зазначає, що у вступній частині постанови зазначено, що матеріали нібито внесено до ЄРДР 02.02.2024, хоча далі у цій самій постанові правильно зазначено дату 12.08.2026. Крім того, наведені у постанові відомості про мій перетин державного кордону не узгоджуються з офіційною відповіддю ДПСУ, яку було подано органу дізнання. Ці помилки самі по собі не є єдиною підставою для скасування постанови, однак у сукупності з наведеними вище невирішеними суперечностями додатково свідчать про недостатньо ретельну перевірку фактичних матеріалів перед прийняттям остаточного рішення.

Відтак, із власних матеріалів дізнавача випливає, що ОСОБА_5 знав про перебування скаржника за кордоном ще у 2024 році; з 11.06.2025 державний військовий Реєстр містив мою адресу в Угорщині; Іваненко визнав обізнаність про зміну місця проживання з літа 2025 року; попри це ІФНТУНГ направляв кореспонденцію в Україну та офіційно стверджував про її нібито особисте вручення йому; у жовтні 2025 року здійснювалося ще одне рекомендоване відправлення, обставини якого не досліджено; ОСОБА_8 знав про передачу УНГ № 275 на знищення 25.06.2025, але майже через рік став співвиконавцем відповіді з протилежною версією; показання ОСОБА_8 та ОСОБА_5 містять прямі суперечності у датах; УНГ № 275, за словами ОСОБА_5 , йому не видавався, але виконавця підпису у Книзі не встановлено; оригінали не отримано; експертизи не проведено. За таких обставин висновок про встановлену відсутність у діянні складу кримінального правопорушення є передчасним та не ґрунтується на повному, всебічному і неупередженому дослідженні обставин.

У судовому скаржник підтримав вимоги скарги у повному обсязі. Просить задовольнити скаргу з підстав та обставин зазначеній у ній та додаткових пояснень.

Дізнавач сектору дізнання Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив скаргу, вказавши, що у кримінальному провадженні № 12026096010000340 проведено усі необхідні слідчі (розшукові) дії, однак об`єктивних фактичних даних, які б вказували на наявність складу кримінального правопорушення, відсутні. Просить відмовити у задоволенні скарги.

Заслухавши пояснення скаржника та дізнавача, дослідивши матеріали скарги та ознайомившись із матеріалами кримінального провадження № 12026096010000340 від 12.08.2026, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений ч. 1 ст. 303 КПК України.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Встановлено, що у провадженні сектору дізнання Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області перебували матеріали досудового розслідування кримінального правопорушення, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026096010000340 від 12.08.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

12.08.2026 року за заявою ОСОБА_3 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026096010000340, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, за фактом вчинення неправомірних дій службовими особами Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу, які виразились у підробленні його особистого підпису у книзі обліку про отримання УНГ № 275.

Постановою дізнавача сектору дізнання Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 25 вересня 2026 року, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026096010000340, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 КПК України.

Підстави та порядок закриття кримінального провадження врегульовані ст. 284 КПК України.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 284 КПК кримінальне провадження закривається у разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.

При розгляді даної скарги слідчий суддя звертає увагу на те, що при проведенні досудового розслідування слідчий, дізнавач чи прокурор, з урахуванням конкретних обставин справи, на власний розсуд визначають обсяг перевірочних дій, достатніх, за їх переконанням, для прийняття вмотивованого рішення.

Відповідно, прийняття рішення про закриття кримінального провадження можливе після дослідження всіх обставин кримінального провадження, безпосереднього дослідження і оцінки слідчим, дізнавачем, прокурором показань, речей і документів, що стосуються цього провадження, у їх сукупності.

Слідчий, дізнавач, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження може бути закрито лише після всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів (ст.ст. 2, 284 КПК України).

Слід зазначити, що згідно ч. 4 ст. 40-1 КПК України, дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого. А межі втручання слідчого судді у діяльність дізнавача обмежуються частиною 1 ст. 303 КПК України.

Як встановлено у судовому засіданні, органом досудового розслідування - сектором дізнання Івано-Франківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області проведено низку слідчих дій для встановлення обставин справи.

Як слідує з матеріалів кримінального провадження № 12026096010000340 від 12.08.2026, дізнавачем були з`ясовані усі обставини зазначеного кримінального провадження та їм надано належну правову оцінку.

Зокрема: 15.08.2026 дізнавачем скеровано запити до СІП Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області щодо надання відомостей про перетин державного кордону України, на які отримано відповідь про перетин ОСОБА_3 держаного кордону України 03.06.2023 року у пункті пропуску Лужанка.

15.08.2026 року дізнавачем скеровано запити до СІП Івано-Франківського РУП ГУНП в Івано-Франківській області щодо надання особової картки з демографічного реєстру, на який отримано особову картку з демографічного реєстру гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 .

18.08.2026 року дізнавачем скеровано запит до ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо надання інформації по гр. ОСОБА_3 , на який отримано інформацію про те, що ОСОБА_3 , перебуває на військовому обліку як офіцер запасу у ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 24.02.2022 по 17.07.2022 проходив військову службу під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 (звільнений з військової служби за сімейними обставинами), 06.06.2023 виїхав за межі України.

21.08.2026 року дізнавачем скеровано запит до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу щодо надання інформації по гр. ОСОБА_3 , на який отримано інформацію, що з 28.05.2026 року ІФНТУНГ припинив трудові відносини з ОСОБА_3 у зв`язку з закінченням терміну дії строкового трудового договору. Щодо факту можливого підробки підпису ОСОБА_3 у книзі обліку передавання бланків спеціального військового обліку про отримання ним посвідчення УНГ №275, не відповідає дійсності так, як підпис в цій книзі не передбачено законом, а саме посвідчення УНГ № 275 йому не видавалось.

18.09.2026 року проведено допит начальника військово-мобілізаційного відділу ІФНТУНГ ОСОБА_7 у процесуальному статусі свідка.

Того ж числа допитано провідного інженера з військово-мобілізаційної роботи військово-мобілізаційного відділу ІФНТУНГ ОСОБА_6 у процесуальному статусі свідка.

Дізнавач у судовому засіданні надав пояснення, що у ході досудового розслідування не здобуто оригіналів документів, у зв`язку з чим, проведення технічної експертизи документів для встановлення його автентичності та наявності ознак підробки, неможливо, у тому числі у зв`язку із тим, що скаржник перебуває поза межами України.

На переконання слідчого судді, слідчий у своїй постанові від 25.09.2026 надав вірну оцінку усім обставинам справи та дійшов правильного висновку про необхідність закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Оцінкою доказів у їх сукупності слідчим у ході розслідування кримінального правопорушення встановлено відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. Відтак, за результатами досудового розслідування № 12026096010000340 від 12.08.2026 прийнято законне і обґрунтоване рішення про його закриття.

З огляду на встановлені під час розгляду скарги обставини вбачається, що досудове провадження проведено достатньо і повно, доказів вчинення кримінального правопорушення не встановлено, можливості отримання інших доказів вичерпана, прийняте за результатами досудового розслідування рішення відповідає вимогам статті 110 КПК України.

З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про те, що органом досудового розслідування зібрано достатньо об`єктивних даних для прийняття остаточного законного та обґрунтованого процесуального рішення про закриття кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя -

У Х В А Л И В :

У задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову дізнавача про закриття кримінального провадження - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено 26.10.2026 року.