Решение № 140980018, 26.10.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/2065/26

провадження № 2/136/1018/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Кривенко Д.Т.

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі по тексту - ТОВ «Діджи Фінанс», позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник, відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи підставність вимог тим, що 20.06.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (ЄДРПОУ: 43174156) (далі- ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», Кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі- Відповідач) укладено Кредитний договір № 113665.

Таким чином, Відповідач уклав Кредитний договір № 113665 від 20.06.2024 року із ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» (ЄДРПОУ: 43174156) та Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 4000 грн.

23.12.2024р. між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» (ЄДРПОУ:43174156) та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДІДЖИ ФІНАНС" (ЄДРПОУ: 42649746), (далі- ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС", «Новий кредитор») відповідно до чинного законодавства України,укладений Договір факторингу №23122024 (далі- «Договір факторингу»).

Згідно даного Договору факторингу 23.12.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 113665 від 20.06.2024 року. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 16812 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 4000 грн.; заборгованість за відсотками становить 3812 грн.; заборгованість за комісіями становить 1000 грн.; заборгованість за пенею становить 8000 грн. які відповідач, а ні первісному кредиторі ТОВ «Авіра Груп», а ні теперішньому ТОВ «Діджи Фінанс» не сплачує у добровільному порядку, що стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 16.09.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву, витребувано докази із АТ «Універсал банк».

Сторони не заперечували проти розгляду справи в спрощеному провадженні.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив, що Із копії Індивідуальної частини договору про надання фінансового кредит №113665 від 20.06.2024 та графіку розрахунку судом встановлено, що між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до умов якого на умовах повернення, платності, строковості ТОВ надало відповідачу у користування кредитні кошти у сумі 4000.00 грн., на строк 90 днів, дата повернення кредиту 17.09.2024.

Із копії розрахунку заборгованості за кредитним договором судом вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 складається, а саме: основної суми (тіло) - 4000.00 грн.; відсотки по кредиту - 3812,6 грн, комісії - 1000.00 грн., заборгованість за пенею 8000,00 грн.,

Із копії довідки про ідентифікацію судом встановлено, що ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» 20.06.2024 о 07:44:02 надіслало на номер телефону НОМЕР_2 ОСОБА_1 одноразовий ідентифікатор KL8797.

Із копії підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів судом встановлено, що на рахунок НОМЕР_1 ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» перерахувало 20.06.2024 о 07:44 4000 грн. кредиту.

Із копії Договору факторингу №23122024 від 23.12.2024 судом встановлено, що ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» згідно умов договору та прав вимоги, відступило право вимоги за кредитним договором №113665 від 20.06.2024 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до відповідача.

Із витребуваної судом інформації судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано картку № НОМЕР_3 , 20.06.2024 було зарахування коштів на суму 4000 грн.

Дослідивши усі докази в їх сукупності, та беручи до уваги документально підтверджені доводи позивача, суд вважає встановленим, що між сторонами виникли спірні договірні цивільні правовідносини, за якими відповідачеві надано грошові кошти (кредит) у розмірі та на умовах, встановлених договором, відповідач зобов`язався повернути кредит та проценти за користування кредитом, однак у повному обсязі та вчасно свої зобов`язання не виконав.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Позичальник згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, стаття 1050 ЦК України зобов`язує його сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що кредитний договір укладався між сторонами в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 №675-УІІІ визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини першої ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» №851-ІУ від 22.05.2003, електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»). Порядок укладення електронного договору визначений ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», згідно якої пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Також, приписами ст.12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що між сторонами по даній справі в установленому законом порядку був укладений Кредитний договір в електронній формі, на підставі якого між ними виникли відповідні кредитні правовідносини.

Виходячи з принципу змагальності сторін, закріпленого статтею 12 ЦПК України доведення умов кредитування і наявності заборгованості є обов`язком позивача.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі №751/861/17 (провадження №61-28582ск18).

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі №161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Виходячи з ст.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів України» документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій, є такі види розрахункових документів, як платіжні доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога та меморіальний ордер.

Відповідно до п.62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі №175/35/16-ц, від 04 вересня 2024 року у справі №426/4264/19.

Суду позивачем надано докази видачі відповідачеві кредитних коштів.

Щодо вимог про стягнення суми заборгованості за пенею, то суд зазначає наступне:

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ відповідно до пункту 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє до тепер.

Оскільки позивачем у період дії в Україні воєнного стану нараховано до сплати пеню у сумі 8000 грн., від сплати якої позичальник звільняється в силу зазначених вище вимог ЦК України, суд робить висновок про відсутність правових підстав для стягнення такої.

Відтак, суд вважає, що позов є частково обґрунтованим, позовні вимоги частково доведеними, а тому з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №113665 від 20.06.2024 у сумі 8812 грн.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., ціна позову становила 16812,00 грн., позов задоволено на суму 8812,00 грн., тобто на 52,41% (8812,00х100%:16812), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1395,36 грн. (2662,40 х 52.41%) судового збору.

Оскільки позов задоволено частково, вартість послуг адвоката, що підлягає розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, становить 3144. 60 грн (6000,00 грн * 52,41 %). Вказана сума підтверджується актом надання послуг від 29.06.2026. За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 144,60 грн.

На підставі ст.ст. 509, 512, 514, 516, 517, 526, 1077, 1078 ЦК України, керуючись ст.ст. 141, 223, 247, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 113665 від 20.06.2024 у розмірі 8812 (вісім тисяч вісімсот дванадцять) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 1395 (одна тисяча триста дев`яносто п`ять) грн. 36 коп. та понесених витрат на правову допомогу у розмірі 3144 (три тисячі сто сорок чотири) грн. 60 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Учасники цивільної справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (вул. Симона Петлюри, 21/1, м. Бровари, Київська обл., ЄДРПОУ - 42649746);

Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 ).

Суддя Дмитро КРИВЕНКО