Решение № 140979792, 26.10.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3379/25

РІШЕННЯ

Іменем України

26.10.2026 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Манюк Л.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача, адвоката Плотиці В.В., представника відповідача Бахура О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лука-Мелешківська помер ОСОБА_2 , який згідно записів погосподарської книги № 2, за 1986-1990 р.р., на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з померлим були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Згідно рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 17.07.2008 в справі №2-0-65 встановлено факт того, що ОСОБА_2 , дійсно був рідним батьком ОСОБА_3 , яка за життя фактично прийняла спадщину після смерті свого батька, шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

В свою чергу, ОСОБА_1 на момент смерті своєї матері ОСОБА_3 був зареєстрованим та проживав разом з померлою за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно відповіді Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області №07.02.-08/547 від 02.07.2025 вказано, що згідно записів погосподарської книги № 2 за 2001 - 2005 р.р. особовий рахунок № НОМЕР_1 , ОСОБА_3 була зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (номер будинку не вказано) разом із ОСОБА_1 , проте вони ніколи не мали реєстрації місця проживання та нерухомого майна за зазначеною адресою.

Коли позивач звернувся до Вінницької районної державної нотаріальної контори Вінницької області для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом, йому було відмовлено, оскільки неможливо встановити місце відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 та факт прийняття спадщини її спадкоємцем ОСОБА_1 , а також встановити склад спадкового майна, оскільки в КП «ВООБТІ» сформовані дві інвентаризаційні справи, та в наданих документах є численні розбіжності в написанні померлого ОСОБА_2 , тому нотаріус не може видати свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно архівних даних КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» на житловий будинок сформовані дві інвентаризаційні справи, а саме: інвентаризаційна/реєстраційна справа № 549 на житловий будинок літ. «А» з верандою літ. «а» та ганком, загальною площею 72,5 кв.м, житловою 59,8 кв.м.; сарай літ. «Б»; погріб літ. «В»; вбиральня літ. «Г»; огорожа № 1-3. Право власності зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі Свідоцтва № НОМЕР_2 про право особистої власності на домоволодіння від 02.08.1988, виданого виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради народних депутатів, на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів від 23.05.1987 № 167; та інвентаризаційна/реєстраційна справа № 539 на житловий будинок літ. «А» з верандою літ. «а», загальною площею 77,0 кв.м, житловою 57,9 кв.м.; літня кухня сарай літ. «Б»; огорожа № 1-3. Право власності зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі Свідоцтва № НОМЕР_3 про право особистої власності на домоволодіння від 17.03.1989, виданого виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської Ради народних депутатів, на підставі того самого рішення виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів від 23.05.1987 № 167.

Та позивач зазначає, що з огляду на одну і ту ж адресу, можна дійти висновку, що юридичну силу має останнє видане свідоцтво, а саме Свідоцтво № 494 про право особистої власності на домоволодіння від 17.03.1989.

Проте зазначене свідоцтво містить помилку у імені по батькові власника, де зазначено ОСОБА_4 , замість вірного ОСОБА_2 .

Що стосується встановлення факту прийняття спадщини позивачем після смерті матері ОСОБА_3 , позивач зазначає, що він дійсно проживав разом з матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про фактичний вступ у володіння спадковим майном та прийняття всієї спадщини. Тому, враховуючи те, що померлому ОСОБА_2 за життя належав житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований на АДРЕСА_1 , його спадкоємцем є ОСОБА_3 , яка в силу фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном спадщину прийняла, та позивач в силу фактичного вступу у володіння та управління спадковим майном спадщину прийняв, втім в позасудовому порядку позбавлений можливості оформити право власності на зазначене спадкове майно у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, а будь - яких інших спадкоємців, які б претендували на вказане майно, немає, тому це право позивача підлягає захисту судом шляхом його визнання.

Крім того, зазначає, що спору про право між спадкоємцями у даному випадку немає, оскільки позивач є єдиною дитиною ОСОБА_3 , в свою чергу у ОСОБА_2 , окрім ОСОБА_3 , був ще син ОСОБА_5 , який усе належне йому майно заповів ОСОБА_1 , та ІНФОРМАЦІЯ_5 помер. Позивач є єдиною особою, що звернулася із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 , спадкові справи після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заводились.

Позивачу відомо, що за цією ж адресою в АДРЕСА_1 , право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_6 , але технічні характеристики її будинку значно різняться від житлового будинку, на який претендує позивач, тобто це різні будинки, які знаходяться за різними координатами, однак мають однакову адресу.

Тому позивач просить суд встановити факт, що свідоцтво про право особистої власності на будинковолодіння № НОМЕР_3 (заповнене російською мовою), видане виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради народних депутатів, належало ОСОБА_2 (в свідоцтві вказаний як « ОСОБА_4 », який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та визнати за позивачем в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , право власності на будинок під номером АДРЕСА_1 (а.с. 1 - 4, 46 - 50).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження (а.с. 59 - 60).

Представник відповідача Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, на підставі ст. 178 ЦПК України, подав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що вважає не доведеним, що позивач фактично вступив в управління або володіння спадковим майном будинком АДРЕСА_1 . Також незрозумілим залишається питання, чому саме останнє свідоцтво, видане на підставі інвентаризаційної/реєстраційної справи № 494, вважається таким, що має переважну юридичну силу порівняно зі свідоцтвом № 356, оскільки жодного нормативного чи документального обґрунтування такого пріоритету у наданих відомостях не наведено. Додатково викликає сумнів сама наявність двох окремих інвентаризаційних справ щодо одного і того ж домоволодіння, які містять різні технічні характеристики та відомості про склад об`єктів нерухомості, що ставить під питання достовірність та належність таких даних. Окрім того, зазначені інвентаризаційні справи були сформовані та відповідні свідоцтва видані вже після смерті власника домоволодіння ОСОБА_2 . Тому для належної оцінки обставин щодо правового статусу спірного домоволодіння необхідним є встановлення обставин формування двох інвентаризаційних справ відносно одного й того ж об`єкта.

Крім цього, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , міститься запис, що будинок за цією адресою належить ОСОБА_6 , технічні характеристики даного будинку значно різняться від тих, що містяться в інформації, наданій КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації». Тобто це різні будинки, які знаходяться за різними координатами, однак мають однакову адресу.

Таким чином, позовна вимога позивача про визнання за ним у порядку спадкування права власності на спадкове майно за законом після смерті матері не може бути задоволена, право власності на об`єкт нерухомості за зазначеною адресою вже зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за іншою особою ОСОБА_6 , тому суд не може повторно визнати право власності на один і той самий об`єкт нерухомого майна за різними особами, навіть якщо технічні характеристики будинку різняться, а адреса залишається ідентичною.

Крім того, зареєстроване місце проживання позивача це будинок АДРЕСА_1 .

За таких обставин, представник відповідача просить позовну заяву задовольнити частково. Встановити факт, що свідоцтво про право особистої власності на будинковолодіння № НОМЕР_3 (заповнене російською мовою), видане виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради народних депутатів, належало ОСОБА_2 (в свідоцтві вказаний як « ОСОБА_4 », який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в іншій частині позовних вимог просить відмовити (а.с. 92 - 95 зі звороту).

Позивач подав до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що не погоджується з аргументами представника відповідача, наголошує, що позивач ніколи не мав жодного майна та не проживав, не мав згоди бути зареєстрованим ані на АДРЕСА_1 , ані за адресою АДРЕСА_1 (поточне місце реєстрації), а заперечення представника відповідача зводяться до тієї чи іншої помилки в офіційних документах органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади, які в тому числі були допущені службовими особами відповідача. Тому, просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с. 102 - 103 зі звороту).

Представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого він зазначив, що наполягає на аргументах, зазначених у відзиві, та просить врахувати наведені у ньому та в запереченні на відповідь на відзив доводи при ухваленні рішення по справі (а.с. 106 - 108).

Ухвалою суду від 26.11.2025 було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с. 131).

В ході судового розгляду в судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_7 позов підтримали в повному обсязі, зазначили, що позивач дійсно зареєстрований у будинку АДРЕСА_2 , але де це позивач не знає, відомостей про такий будинок в реєстрі немає, до того як виникла необхідність в оформленні спадкових прав позивач не звертав увагу на це, оскільки вважав, що, можливо, в сільській раді змінили нумерацію будинку.

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав викладені в заявах по суті справи аргументи, не заперечує щодо задоволення вимоги про встановлення факту, що свідоцтво про право особистої власності на будинковолодіння № НОМЕР_3 (заповнене російською мовою), видане виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради народних депутатів, належало ОСОБА_2 (в свідоцтві вказаний як « ОСОБА_4 », який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позовних вимог просить відмовити. Пояснив, що чи зареєстроване за кимось право власності на будинок АДРЕСА_2 , де зареєстрований позивач, не відомо, але за адресою, право власності на житловий будинок за якою просить визнати за ним позивач, таке право вже зареєстровано за іншою особою, а тому одночасно визнати право власності за нею за позивачем неможливо. В подальшому подав заяву про завершення судового розгляду за його відсутності, згідно наявних в справі доказів.

Свідок ОСОБА_9 в ході судового розгляду в судовому засіданні пояснила, що проживає з позивачем в одному селі та давно знає його родину, у неї з матір`ю та дядьком позивача були дружні стосунки. ОСОБА_2 вона знала, дружила з його дітьми. Спочатку вони проживали на АДРЕСА_3 (зараз Забуснянська), потім йому дали землю, що на АДРЕСА_1 , де він побудувався, там же народився позивач і проживає там з народження, в тому будинку також проживали матір позивача, вони постійно проживали разом, та раніше проживав дядько позивача, який склав заповіт на користь позивача. ОСОБА_6 вона не знає, лише чула за неї, вона так розуміє, що будинок, де проживає позивач - зверху, а будинок ОСОБА_6 - знизу, там де нові забудови. Також вона чула, що відповідач зареєстрований в будинку під АДРЕСА_4 , думає що це в сільській раді наплутали з адресами.

Свідок ОСОБА_10 в ході судового розгляду в судовому засіданні пояснив, що раніше проживав по АДРЕСА_5 , дружив з батьками позивача, працював зі спадкодавцем. Вони проживали на АДРЕСА_5 , потім переїхали на вулицю Верхня Нагірна чи якось по іншому, точної назви вулиці не знає, фактично - на гору в інший будинок, десь в 70-тих роках після 1976 року. В ньому народився позивач. Точну назву вулиці він не знає, АДРЕСА_1 , хата крайня, можливо ОСОБА_11 . Де зареєстрований позивач та хто така ОСОБА_6 свідок не знає.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши обставини справи, оглянувши надані суду документи, суд прийшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до копії відповіді на запит, наданої Лука-Мелешківською сільською радою Вінницького району Вінницької області від 15.07.2025 № 11-14/331, довідки, виданої виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 07.02-08/193 від 24.02.2025, довідки, виданої виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області №07.02-08/313 від 09.04.2025, за адресою АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , були зареєстровані та проживали ОСОБА_3 (дочка) та ОСОБА_1 (внук), що підтверджується копією листів погосподарської книги за 1986 - 1989 р.р., які долучені до відповіді. Двір відносився до категорії робочих дворів (а.с. 8 - 9, 15, 17).

Відповідно до копії витягу з реєстру Лука-Мелешківської територіальної громади від 09.12.2024, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 12.10.2006 (а.с. 13).

Згідно відповіді на запит, наданої КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації», № 91/1/01-9/25 від 23.01.2025, згідно архівних даних підприємства на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , КП «ВООБТІ» сформовані дві інвентаризаційні справи, а саме: інвентаризаційна/реєстраційна справа № 549, до складу якого, станом на 25 серпня 1988 року входили: житловий будинок літ. «А» з верандою літ. «а» та ганком, загальною площею 72,5 кв.м, житловою 59,8 кв.м.; сарай літ. «Б»; погріб літ. «В»; вбиральня літ. «Г»; огорожа № 1-3. Право власності зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі Свідоцтва № НОМЕР_2 про право особистої власності на домоволодіння від 02 серпня 1988 року, виданого виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської Ради народних депутатів, на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів від 23 травня 1987 року № 167; інвентаризаційна/реєстраційна справа № 539, до складу якого, станом на 17 березня 1989 року входили: житловий будинок літ. « А» з верандою літ.«а», загальною площею 77,0 кв.м, житловою 57,9 кв.м.; літня кухня сарай літ. «Б»; огорожа № 1-3. Право власності зареєстровано за ОСОБА_4 , на підставі Свідоцтва № НОМЕР_3 про право особистої власності на домоволодіння від 17 березня 1989 року, виданого виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської Ради народних депутатів, на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів від 23 травня 1987 року № 167 (а.с. 14).

Згідно копії довідки, виданої виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області № 07.02-08/238 від 05.03.2025, згідно записів погосподарської книги № 2 за 2001-2005 роки, особовий рахунок № НОМЕР_4 , ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та разом з нею був зареєстрований ОСОБА_1 (а.с. 16).

За життя ОСОБА_5 склав заповіт, згідно якого усе своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, у тому числі все те, що буде належати йому на день смерті, на що він матиме право за законом, заповів ОСОБА_1 , що підтверджується копією заповіту (а.с. 18).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 в м. Вінниці, про що 22.01.2024 зроблено відповідний актовий запис про смерть № 12 (а.с. 24).

21.05.2025 Державним нотаріусом Вінницької районної нотаріальної контори Вінницької області Каблучко Ю.В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, за якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий житловий будинок, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 матері ОСОБА_3 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого батька ОСОБА_2 , оскільки з наданих документів неможливо встановити місце відкриття спадщини; відсутній факт прийняття спадщини; неможливо встановити склад спадкового майна; документи, що посвідчують право власності на житловий будинок видані після смерті спадкодавця та їх оригінали відсутні; є численні розбіжності в написанні померлого ОСОБА_2 . Зокрема в постанові зазначено, що з наданих документів за вказаною адресою був зараеєстрований ОСОБА_4 та спадкоємцем, яка фактично прийняла спадщину є дочка ОСОБА_3 . Та за іншою довідкою, ОСОБА_3 на момент смерті була зареєстрована по АДРЕСА_1 , без зазначення номеру будинку, а тому встановити місце відкриття спадщини неможливо, а за іншою довідкою, ОСОБА_1 зареєстрований по АДРЕСА_2 , а тому встановити факт прийняття спадщини неможливо. Крім цього, оригінали свідоцтв про право власності ОСОБА_4 , які зазначені у відповіді КП ВООБТІ, відсутні (а.с 26).

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 17.07.2008 у справі № 2-0-65 2008 рік встановлено факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області дійсно був батьком ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області (а.с. 29).

Згідно копії свідоцтва про народження, виданого повторно 20.03.2025 серії НОМЕР_6 , ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 (а.с. 29).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області (а.с. 30).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_8 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області (а.с. 31).

Згідно копії свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_2 від 02.08.1988, воно було видане виконкомом Лука-Мелешківської ради народних депутатів про те, що « ОСОБА_4 » належить на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Вінницької районної ради народних депутатів № 167 від 23.05.1987 (а.с. 32).

Та згідно копії свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння № НОМЕР_3 від 17.03.1989, воно було видане виконкомом Лука-Мелешківської сільської ради народних депутатів про те, що « ОСОБА_4 » належить на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , свідоцтво видано на підставі рішення виконкому Вінницької районної ради народних депутатів № 167 від 23.05.1987 (а.с. 33).

Відповідні до копії відповіді на запит Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 10.09.2025 № 11-14/396 Лука-Мелешківської сільська рада повідомляє, що не володіє інформацією щодо права власності на житло громадян, які проживають чи проживали на території громади. Житловий будинок, який належав за життя ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва № НОМЕР_3 від 17.03.1989, та житловий будинок, що належить ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 згідно наданого витягу на нерухоме майно, - це різні будинки, які знаходяться за різними координатами, однак мають однакову адресу (а.с. 51).

Згідно копії інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 08.09.2025, житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_6 , згідно договору купівлі-продажу № 2486, 10.10.2011, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Конюк В.О. (а.с. 56).

Згідно копії витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 07.02.2024, до Спадкового реєстру нотаріусом першої Вінницької державної нотаріальної контори внесено реєстраційний запис щодо реєстрації спадкової справи № 71959739 спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 57).

Також судом було досліджено копію спадкової справи № 60/2024 до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , згідно якої із заявою про прийняття спадщини звернувся 07.02.2024 ОСОБА_1 , інші спадкоємці, які подавали заяви про прийняття спадщини, відсутні. Також Вінницькою районною державною нотаріальною конторою Вінницької області повідомлено, що спадкоємці померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 до нотаріальної контори та приватних нотаріусів по питанню відкриття спадщини не звертались, спадкова справа не заводилась (69 75 зі звороту).

Крім того, судом також досліджено копії інвентаризаційних/реєстраційних справ № 549 та № 539 на об`єкти нерухомого майна, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , які містять відомості про технічні характеристики будинку та свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння № НОМЕР_2 від 02.08.1988 та № 494 від 17.03.1989 (а.с. 78 91).

Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.

Згідно ч.ч. 1 - 4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до роз`яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 "Про судове рішення у цивільній справі", оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Так, позивач претендує на оформлення спадкових прав в порядку спадкування після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , та яка за життя прийняла спадщину на будинковолодіння, що належало її батьку ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але спадкових прав не оформила.

Щодо вирішення судом позовної вимоги про встановлення факту належності ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на будинковолодіння, суд враховує наступні обставини.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 мав у власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом № 494 про право особистої власності на домоволодіння від 17 березня 1989 року, виданим виконавчим комітетом Лука-Мелешківської сільської Ради народних депутатів, на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької районної ради народних депутатів від 23 травня 1987 року № 167, однак дане свідоцтво оформлено з помилковим написанням його по батькові, а саме ОСОБА_12 , замість ОСОБА_13 , як зазначено в свідоцтві про смерть.

Однією з підстав відмови в оформленні спадкових прав позивача нотаріусом зазначено про відсутність в позивача оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно та розбіжності в написанні особових даних власника, тому встановлення юридичного факту належності спадкодавцю правовстановлюючого документу на спадкове майно може мати для позивача юридичне значення.

Така вимога заявлена позивачем в позовному провадженні, оскільки одночасно ним заявлено вимогу про визнання права власності на спадкове майно, та за відсутності інших спадкоємців, які претендують на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 , сільська рада за місцем знаходження спірного майна є належним відповідачем за такою вимогою про встановлення юридичного факту належності спадкодавцю матері позивача (її батьку) правовстановлюючого документу.

Однак суд зауважує, що така вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 25 ЦК Україниздатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.

Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

З урахуванням зазначеного, Верховний Суд неодноразово виснував, що вирішення позовних вимог щодо належності майна померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності, що свідчить, у тому числі, про неефективність способу захисту права особи відповідно до положень статті 16 ЦК України. У такому випадку спадкоємець не позбавлений можливості захисту своїх прав шляхом подання позову про визнання права власності в порядку спадкування. Аналогічний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц (провадження № 61-15147св18); від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18 (провадження № 61-6647св19); від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц (провадження № 61-28423св18); від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18 (провадження № 61-17859св19); від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18 (провадження № 61-11210св19); від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц (провадження № 61-43734св18), від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18 (провадження № 61-9410св19), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно, з цих же підстав не може вважатись ефективним способом захисту спадкових прав встановлення факту належності померлому ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на будинковолодіння, яке було видано після його смерті, оскільки в зв`язку з припиненням правоздатності в зв`язку зі смертю з 07.03.1988 ОСОБА_2 , йому не могло належати свідоцтво, яке на той час ще не було видане, а саме видане лише 17.03.1989. Тому в задоволенні даної позовної вимоги слід відмовити.

Щодо заявленої вимоги про встановлення факту прийняття спадщини позивачем після смерті його матері ОСОБА_3 , суд враховує таке.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 01 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні норми ЦК Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 01.04.2004, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Згідно із пунктом 4, абзацом першим пункту 5 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки спадкодавець позивача ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , і позивач претендує на оформлення спадкових прав, посилаючись на прийняття спадщини у встановленому законом порядку протягом строку для прийняття спадщини, спадкові відносини регулюються ЦК Української РСР.

Статтею 548 ЦК Української РСР було передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

У статті 549 ЦК Української РСР визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину у такому випадку: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до пункту 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, (чинної на час виникнення спірних правовідносин) свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (стаття 549 ЦК Української РСР).

Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі з обов`язкового страхування або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний у спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Та вищевказаними доказами суд вважає доведеним, що позивач дійсно на момент смерті матері проживав з нею разом, що підтверджено змістом довідок сільської ради та свідками, їх спільне проживання не заперечується відповідачем, при цьому розбіжності в написанні адрес їх місця проживання не спростовують такого факту, оскільки різне зазначення точної адреси зареєстрованого місця проживання позивача підтверджується копіями витягів з погосподарських книг за різні періоди, однак ними ж підтверджується його спільне проживання з матір`ю, а дублювання адрес та присвоєння однієї адреси різним будинковолодінням не може спростовувати факту спільного проживання позивача та його матері чи бути перешкодою для встановлення такого факту, такий факт не впливає на право власності інших осіб, оскільки сам по собі не має наслідком визнання права власності за позивачем на майно і така вимога підлягає доведенню, такий факт лише створює передумови для оформлення спадкових прав позивача або в судовому, або в позасудовому порядку, якщо спадкові права можуть бути оформленими шляхом звернення до інших органів.

Тому суд вважає таку вимогу належним та ефективним способом захисту спадкових прав позивача, які регулюються нормами ЦК Української РСР та якими передбачено такий спосіб захисту, доведеною в ході судового розгляду, а тому заявлена вимога про встановлення факту прийняття спадщини підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги про визнання права власності за позивачем на будинок під номером АДРЕСА_1 , суд враховує наступне.

Ч. 1 ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ст. 392 ЦК України право власності на майно може бути визнано судом у випадку, коли це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує це право.

Тобто визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення прав на таке спадкове майно в нотаріальному порядку.

Суд зауважує, що дійсно в позивача існують перешкоди в оформленні права власності на спадкове майно, оскільки мати позивача прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 свого батька ОСОБА_2 , а за наявними в позивача документами право власності на будинковолодіння, де вони проживали, не було зареєстровано у відповідних державних реєстрах, внаслідок чого право власності іншої особи на інше будинковолодіння, але якому присвоєно таку ж адресу, було зареєстровано за ОСОБА_6 .

Ч. 1 ст. 321 ЦК України визначено право власності непорушним і заборонено протиправне позбавлення цього права або обмеження у його здійсненні.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Тобто сторонами не заперечується, що відбулося дублювання адрес різних житлових будинків, за якого однакові адреси були присвоєні різним житловим будинкам в різний час, та за адресою, право власності за якою просить визнати позивач на належне йому в порядку спадкування будинковолодіння, вже зареєстровано право власності іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 зазначено, що державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в неї права, але створює спростовувану презумпцію такого права. Подібний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 48/340 та від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17.

Принцип реєстраційного підтвердження речових прав означає, що розбіжність між фактичним об`єктом, правовстановлюючим документом і відомостями реєстру не може розглядатися як така, що не впливає на цивільні права. Доки неправильна офіційна інформація підтверджує право однієї особи на об`єкт нерухомості за адресою, за якою фактично знаходиться майно іншої особи, існує стан правової невизначеності та об`єктивна перешкода у здійсненні права останньої.

Ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, зокрема, що у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію набуття речових прав, відповідні права припиняються, а державна реєстрація проводиться у порядку, визначеному цим Законом.

Спосіб захисту повинен відповідати змісту права чи інтересу, характеру його порушення та спричиненим наслідкам. Судовий захист має бути повним, забезпечувати поновлення права без необхідності повторного звернення до суду та не створювати непропорційного втручання у права інших осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 42), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 11 січня 2022 року у справі № 904/1448/20 (пункт 5.31), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21).

За таких обставин заявлений позивачем спосіб захисту про визнання права власності не є ефективним, оскільки не може бути виконаним жодним державним реєстратором за умови наявності вже зареєстрованого права власності за такою ж адресою, та наслідком задоволення такої вимоги буде втручання в право власності іншої особи, яка не залучена до участі в справі.

Тобто така вимога також заявлена до неналежного кола відповідачів, оскільки особа, право власності якої на житловий будинок зареєстровано за цією адресою, на яку теж претендує позивач, до участі в справі не залучена, хоча обставини щодо підстав реєстрації її права власності за цією адресою, часу присвоєння її житловому будинку такої адреси, підлягають доведенню та встановленню за участі такої особи.

Так, у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 березня 2021 року в справі № 226/817/19 (провадження № 61-6327св20) зазначено, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Усталена практика Верховного Суду встановлює, що пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім цього, позивачем не обґрунтовувалося та не доводилося перешкод в упорядкуванні нумерації житлових будинків на вказаній вулиці, де розташоване будинковолодіння, на яке претендує позивач, шляхом звернення до відповідача Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області, відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку присвоєння адрес об`єктам будівництва, об`єктам нерухомого майна, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 07.07.2021, якими передбачено, що у разі дублювання адрес існуючих об`єктів нерухомого майна, органи місцевого самоврядування зобов`язані впорядкувати нумерацію.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах заявлені позовні вимоги про встановлення факту належності померлому ОСОБА_2 правовстановлюючого документу та про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , не підлягають задоволенню, оскільки є неналежними та неефективними способами захисту спадкових прав позивача, та вимога про визнання права власності також заявлена до неналежного кола відповідачів, при цьому, оскільки суд вважає доведеним факт прийняття спадщини позивачем після смерті його матері за наслідком фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, позов підлягає частковому задоволенню, в частині вимоги про встановлення факту прийняття спадщини позивачем після смерті його матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 321, 328, 391, 392 ЦК України, ст.ст. 548, 549 ЦК Української РСР, ст.ст. 19, 211, 247, 259, 263, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Лука-Мелешківська Вінницького району Вінницької області.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_9 .

Відповідач: Лука-Мелешківська сільська рада Вінницького району Вінницької області, місцезнаходження: вул. Центральна, 2а, с. Лука-Мелешківська, Вінницький район, Вінницька область, 23234, код ЄДРПОУ 04329856.

Повний текст рішення складено 26.10.2026.

Суддя: