Решение № 140974147, 27.10.2026, Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 948/747/26

Номер провадження 2/948/671/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2026

Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.,

з участю секретаря судового засідання Порохні І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Машівка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання коштів у

кредит №45785667 від 31.10.2025 року в розмірі 23 483,26 грн та судових витрат.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 31.10.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №45785667, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 3000,00 грн, строком на 30 днів, тобто з 31.10.2025 року до 29.11.2025 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 0,349%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту - 16,00% від суми наданого кредиту, що в грошовому еквіваленті складає 480,00 грн.

Кредитодавець на виконання умов кредитного договору, виконав свої зобов`язання, передав відповідачу грошові кошти в розмірі 3000,00 грн шляхом їх перерахування на банківський рахунок відповідача.

01.11.2025 між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №16098280 до договору надання коштіву кредит №45785667 від 31.10.2025, за умовами якої за зверненням позичальника кредитодавцем збільшено суму наданого кредиту на 5000,00 грн. Таким чином, загальний розмір наданого кредиту становить 8 000,00 грн.

25.02.2026 року між ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір факторингу №25/02/25, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема до відповідача за договором про надання коштів у кредит №45785667 від 31.10.2025. Взяті на себе зобов`язання відповідач належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 23 483,26 грн, з яких: 8000,00 грн заборгованість за основною сумою боргу; 2 330,47 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом; 480,00 грн заборгованість за комісією, 12 672,79 - сума заборгованості за пенею.

Ухвалою судді Машівського районного суду Полтавської області від 03.08.2026 провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін (а.с.50).

Ухвалою суду від 22.09.2026 року витребувано докази з ТОВ «Фінпром маркет», а розгляд справи відкладено (а.с.74).

Представник позивача, повідомлений належним чином, шляхом направлення електронного листа до його електронного кабінету та його представника в судове засідання не з`явився (а.с.57-62). У позовній заяві представник позивача просив розгляд справи проводити без його участі, у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення (а.с.4 на зв.), тако представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача, не заперечує проти встановлення заочного рішення (а.с.63).

Відповідач у судове засідання не з`явився. Був належним чином, завчасно повідомлений про день, час та місце судового розгляду шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації, відповідно до довідки з Єдиного державного демографічного реєстру, яку він не отримав, а поштовий конверт повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.68,69,103,104).

Відповідач вдруге та повторно у судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового розгляду був повідомлений шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за зареєстрованим місцем проживання, поштові конверти повернулися до суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с. 71,72,89,90).

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відповідач причини неявки не повідомив, відзиву на позов не подав.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення). За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд установив таке.

31 жовтня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у кредит №45785667, підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, та на картковий рахунок відповідача була перерахована сума кредиту у розмірі 3000,00 грн, строком кредитування 30 днів, фіксованою процентною ставкою 0,349%, комісією за надання кредиту 16,00% від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 480,00 грн, дата повернення кредиту 29.11.2025 (п.п.2.2-2.2.4).

Згідно п.6.1 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2 договору, які нараховуються на суму кредиту (його залишок), виходячи з фактичного користування кредитом (його залишком) за кожен день користування кредитом до повного погашення за договором (а.с.17 на зв.).

01.11.2025 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду №16098280, за умовами якої позичальник збільшує суму наданого відповідачу кредиту 3000,00 грн на 5000,00 грн. Таким чином, загальний розмір наданого кредитук становить 8000,00 грн (а.с.91).

Відповідно п.2.1 додаткової угоди орієнтовна реальна річна процентна ставка становить 4707,06%, орієнтовна загальна вартість кредиту 10 810,47 грн, загальні витрати за кредитом 2 810,47 грн (а.с.91).

ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 8000,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжною інструкцією №ff3365e0-379e-48b1-a6b0-c0249639a48c від 31.10.2025 та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що банківська картка № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) емітована та видана на ім`я відповідача та згідно з випискою про рух коштів по рахунку відповідача за період з 31.10.2025 по 03.11.2025 року на зазначену картку зараховано грошові кошти в сумі 3000,00 грн та 5 000,00 грн (а.с.10,27,70,71).

07 січня 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду №15082281 до договору надання коштів у кредит (з комісією про надання кредиту) №16572374 від 07.01.2026, якою домовилися про реструктуризацію погашення позичальником заборгованості, що утворилася на дату укладення цієї додаткової угоди в сумі 23 290,47 грн на 180 днів. Сторони також домовилися, що позичальник сплачує кредитодавцю суму заборгованості частинами за наступним графіком: 07.01.2026 - 3327,21 грн, 06.02.2026 - 3327,21 грн, 08.03.2026 - 3327,21 грн, 07.04.2026 - 3327,21 грн, 07.05.2026 - 3327,21 грн, 06.06.2026 -3327,21 грн, 06.07.2026 - 3327,21 грн (а.с.93-94).

Додаткова угода підписана ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора. Вказані обставини стверджуються копією додаткової угоди (а.с.94).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, якими є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою статті 627 ЦК України, визначено, що у відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Таким чином, судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору та який підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, отже кредитний договір між сторонами був укладений в електронній формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Частиною 12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» установлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом (абзац 3 ч.1).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, відповідно до договору про переказ коштів №ПВ30-09-20/1 від 30.09.2020, укладеного між ТОВ «Европейська платіжна система» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ОСОБА_1 ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису при укладенні кредитного договору №45785667, одноразовий ідентифікатор 80563, електронна пошта volkov2018@i.ua, на яку направлено одноразовий ідентифікатор 31.10.2025; ідентифікація клієнта проведена 05.03.2025 16:23:16 за посередництвом системи BankID НБУ: privatbank (а.с.25,25)

Тобто, кредитний договір та додаткові угоди ОСОБА_1 підписано електронним підписом, одноразовим ідентифікатором, що свідчить про прийняття ним умов договору щодо розміру, строку кредитування, процентної ставки, розміру штрафних санкцій та взяття на себе зобов`язань, передбачених умовами договору, а також умов договору про реструктуризацію боргу за кредитним договором (а.с.22,91 на зв,94)

Суд вважає, що вказаний договір укладено саме з ОСОБА_1 , оскільки без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету, укладання договору між сторонами є технічно неможливим. Належних і документальних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорі електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Первісний кредитор ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» є фінансовою, а не банківською установою. Зважаючи на положення Закону України «Про платіжні послуги», інформаційний лист платіжного сервісу (платіжної системи), через який здійснювалося перерахування коштів, є первинним обліковим документом, що підтверджує факт здійснення платіжної операції та всі її реквізити (а.с.25 на зв.,26).

Згідно з платіжною інструкцією №ff3365e0-379e-48b1-a6b0-c0249639a48c від 31.10.2025, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі, та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк», ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», перерахувало 31.10.2025 та 01.11.2025 на карту № НОМЕР_1 отримувачу ОСОБА_1 3000,00 грн та 5000,00 грн, фінансові послуги надало ТОВ «Европейська платіжна система» (а.с.26)

Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено у кредитному договорі №45785667 від 31.10.2025, що укладений ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» з ОСОБА_1 (а.с.22). Отже, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку № НОМЕР_1 , яку він зазначив при оформленні кредиту.

Вказана операція підтверджується довідкою від 29.05.2026 та інформацією, наданою АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що банківська картка № НОМЕР_2 емітована та видана на ім`я відповідача та згідно з випискою про рух коштів по рахунку відповідача 31.10.2025 та 01.11.2025 року на зазначену картку зараховано грошові кошти в сумі 3000,00 грн та 5000,00 грн відповідно (а.с.70,71).

Суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, а тому є всі підстави стверджувати, що ОСОБА_1 отримав від ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» 31.10.2025 та 01.11.2025 8000 грн. кредитних коштів та скористався ними на власний розсуд.

Доказів повернення тіла кредиту в повному обсязі, відповідачем суду не надано.

25.02.2026 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» укладено договір факторингу №25/02/26, відповідно до умов якого ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» передає (відступає) ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» приймає належні ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників (а.с.28-31).

Відповідно до Реєстру прав вимоги №8 до Договору факторингу №25/02/26 від 25.02.2026 року, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором про надання коштів у кредит №45775667 від 31.10.2026 (а.с.32-33). Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №45785667 від 31.10.2025 становить 23 483,26 грн, із них: 8000,00 грн заборгованість за тілом, 2 330,47 грн сума заборгованості за відсотками, 480,00 грн - сума заборгованості за комісією, 12 672,79 грн - сума заборгованості за пенею.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема п. 1 ч. 1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).

Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Позивачем надано договір факторингу, який оформлений та підписаний належним чином, реєстр прав вимоги №8, платіжну інструкцію про перерахування узгодженої суми за договором факторингу, зокрема відносно боржника ОСОБА_1 (а.с.28-33, 10,27).

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У постанові Верховного Суду від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 Як зазначено, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. ... неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Таким чином у суду відсутні підстави ставити під сумнів укладений договір факторингу та реєстр боржників, у зв`язку з чим суд вважає, що ТОВ «Фінпром Маркет» має право вимоги від боржника ОСОБА_1 заборгованості, що утворилася на підставі кредитного договору №45785667 від 31.10.2025.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами суд зазначає наступне.

За вимогами із ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

Як визначено в ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №45785667 від 31.10.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, вбачається, що станом на 22.06.2026 заборгованість ОСОБА_1 за цим кредитним договором складає 23 483,26 грн, з яких: 8000 грн. - сума тіла кредиту, 2 330,47 грн - сума нарахованих процентів, 480,00 грн - сума заборгованості за комісією, 12 672,79 грн - сума заборгованості за пенею (а.с.6).

За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Отже, за приписом зазначеної статті нарахування процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку користування кредитом.

Тобто, нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється виключно в межах строку кредиту, що передбачено, крім ст. 1048 ЦК України, і самим Договором.

Аналіз викладених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).

Проценти за «користування кредитом» нараховані після спливу такого строку, тобто до моменту повного фактичного повернення кредитних коштів, свідчать про помилкове розуміння правової природи процентів, які сплачуються позичальником у випадку прострочення грошового зобов`язання.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від5 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження N12-16гс22).

Судом встановлено, що за Договором №45785667 від 31.10.2025 відповідач отримав кредит в сумі 8000,00 грн, зобов`язання за кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії відповідач не виконав.

З наданого розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом в розмірі 2 330,47 грн нараховані з 31.10.2025 по 20.11.2025, тобто у межах строку кредитного договору (а.с.13-14).

Відповідно до п. 2.2 кредитного договору від 31.10.2025, ОСОБА_1 проінформований про основні умови кредитування, а саме: тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, а також поінформований про орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту. Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 80563 (а.с.22).

З розрахунку заборгованості, наданого первісним кредитором, за договором №45785667 від 31.10.2025, станом на 22.06.2026 року вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за відсотками становить 2 330,47 грн (а.с.6).

З вказаного розрахунку судом встановлено, що 31.10.2025 відсотки відповідачу нараховані за відсотковою ставкою 0,349%, з 01.11.2025 по 29.11.2025 відсотки відповідачу було нараховано виходячи з розміру відсоткової ставки 1 % на день.

Судом встановлено, що позивачем було нараховано відсотки у межах дії договору, після закінчення строку дії договору позивач не здійснював нарахування відсотків, що відповідає вимогам закону.

Розмір денної процентної ставки відповідав умовам договору та вимогам ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Таким чином, вимога представника позивача щодо стягнення з відповідача тіла кредиту та відсотків за користування кредитом правомірна.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором №45785667 від 31.10.2025 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, вбачається, що станом на 22.06.2026 заборгованість ОСОБА_1 складається з: 8000,00 грн - сума тіла кредиту, 2 330,47 грн - сума нарахованих процентів, на загальну суму 10330,47 грн (а.с.6, 13-14).

Стосовно вимог позивача щодо стягнення комісії, суд дійшов такого.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення за кредитним договором 480,00 грн комісії, суд зазначає наступне.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України« Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом з умов договору п. 2.2.4, комісія пов`язана з наданням кредиту: 16% від суми кредиту та дорівнює 480,00 грн (а.с.16 зв).

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 666/4957/15-ц вказано, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає сплаті позичальником. Оскільки надання фінансового інструменту у зв`язку із наданням кредиту відповідає економічним потребам лише самого банку, то такі дії не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. В зв`язку з цим, Верховний Суд дійшов висновку про те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Надаючи оцінку вказаним твердженням, суд зазначає таке.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах формує єдину судову практику, надаючи обов`язкові для всіх правові позиції та висновки щодо застосування норм права, що забезпечує сталість та однаковість у правосудді, а ці висновки є важливим джерелом для судів нижчих інстанцій та інших суб`єктів владних повноважень .

Верховний Суд у вказаній постанові зокрема зазначив, що у кредитному договорі не лише потрібно зазначити перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, а й надати докази їх понесення.

У кредитному договорі від 31.10.2025 кредитодавцем фактично встановлено сплату комісії за надання кредиту, не зазначивши, за які саме послуги ця комісія сплачується позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій, за які позикодавцем нараховувалася комісія, позивачем не надано.

Разом із тим, ч. 1 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено безоплатність надання позикодавцем певних послуг, до яких можна віднести видачу кредиту та його супровід.

Суд зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на споживчі потреби, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Приймаючи до уваги те, що у кредитному договорі ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» не зазначило та не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язаних з видачею кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 2.2.4 кредитного договору №45785667 від 31.10.2025 є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 ЗУ «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 480,00 грн комісії задоволенню не підлягають.

Щодо правомірності вимог про стягнення заборгованості за пенею суд зазначає таке.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З матеріалів справі вбачається, що кредитний договір №45785667 укладено 31.10.2025, тобто у період дії воєнного стану, а тому суд приходить до висновку, що у кредитодавця були відсутні законні підстави для нарахування пені.

Таким чином, позивачу в стягненні неустойки (пені) в сумі 12 672,79 грн слід відмовити.

Статтями 12, 13, 81 та 83 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Сторони та інші учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

Підсумовуючи викладене, приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти, зобов`язання з повернення тіла кредиту та процентів за користування кредитними коштами в повному обсязі не виконав, належних та допустимих доказів щодо спростування доводів позивача суду не надав, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором правомірні та підлягають частковому задоволенню на загальну суму в розмірі 10 330,47 грн.

В частині стягнення з відповідача на користь позивача комісії та пені слід відмовити.

Вирішення питання стягнення судових витрат.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1,2 стаття 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 23 483,26 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 10 330,47 грн, що становить 43,99% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 171,19 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до договору №11-05/26/ФП від 11.05.2026 про надання правової допомоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» та адвокат «Ткаченко Юлія Олегівна» уклали договір, за умовами якого остання зобов`язалася надати правову допомогу при зверненні до суду та розгляді в суді цивільної справи, а саме: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів / доказів (у разі відсутності у клієнта необхідних документів) для формування позовної заяви вартість 500 грн, підготовка/складання та направлення/подача однієї позовної заяви вартість 4 500,00 грн; підготовка/складання відповіді на відзив, вартість 2000,00 грн; підготовка та направлення/подача апеляційної скарги, вартість 3000,00 грн (а.с.35 на зв.).

У позовній заяві представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 6500,00 грн (а.с.4 на зв.).

Разом з тим, як вбачається судом з матеріалів справи, згідно витягу з Акту №1-ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги від 05.06.2026, адвокатом надані послуги у сумі 4500,00 грн (а.с.38 на зв.).

Таким чином, судом установлено, що сума витрат відповідно до витягу з акту приймання передачі наданої правової допомоги становить 4500 грн.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскільки позов задоволено частково, витрати, які поніс позивач на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог на суму 1 979,55 грн, що складає 43,99 % від 4500,00 грн.

На підставі наведеного, ст.247,263-265,273,279,354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33, заборгованість за кредитним договором від 31.10.2025 у сумі 10 330,47 (десять тисяч триста тридцять гривень 47 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33, 1 171,19 (одна тисяча сто сімдесят одна гривня 19 коп) в рахунок відшкодування коштів за судовий збір сплачений при подачі позовної заяви та 1 979,55 грн (одна тисяча дев`ятсот сімдесят дев`ять 55 коп) витрат на правничу допомогу.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін та учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», ЄДРПОУ 43311346, юридична адреса: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33;

Представник позивача: адвокат Ткаченко Юлія Олегівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ПТ № 2099 від 03.04.2018, адреса: 08205, м.Ірпінь, вул.Садова, 31/33;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Г.Л.Тимофєєва