Решение № 140973437, 26.10.2026, Гадяцький районний суд Полтавської області

Справа № 526/2197/25

Провадження № 2/526/93/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Гадяцький районний суд Полтавської області в складі

головуючої судді Максименко Л.В.

секретаря судового засідання Павленко Т.І.

з участю представника відповідача адвоката Сергієнка В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Гадяч цивільну справу № 526/2197/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

08 липня 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №131238 від 26.06.2020 в розмірі 5200 грн та судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 422,40 грн.

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою від 10.07.2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Позивач та його представник копію ухвали про відкриття провадження отримали 11.07.2025, яка була направлена до їх електронних кабінетів.

03 серпня 2025 року від представника позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» адвоката Пархомчука С.В. надійшла заява про розподіл судових витрат по справі, в якій він просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 10 500 грн.

05 грудня 2025 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сергієнка В.І. надійшов відзив на позовну заяву, в якому він вказує, що відповідач позовні вимоги позивача не визнає, оскільки кредитний договір №131238 від 26.06.2020 з ТОВ «Займер» ОСОБА_1 не укладала. Документи для оформлення цього кредиту нікому не надавала, з представниками ТОВ «Займер» не спілкувалась та волевиявлення на укладення кредитного договору не здійснювала, картковим рахунком в Monobank ніколи не володіла, телефонного номера НОМЕР_1 ніколи не мала. Свого одноразового ідентифікатора (електронного підпису) ніколи не мала, а отже і не могла ним скористатися для укладення договору. Чий електронний підпис був для укладення договору та отримання кредитних коштів - невідомо. Позивачем не надано доказів, які-б підтверджували укладання та підписання відповідачем кредитного договору чи інших документів з використанням одноразового ідентифікатора (електронного підпису). Таким доказом має бути «Протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису», в якому зазначаються персональні дані особи, яка використовує його для підписання, а також інші обов`язкові дані. В наданій позивачем інформаційній довідці від 30.05.2025 №8245/05 зазначено про проведення успішної транзакції про видачу кредиту в сумі 1000,00 грн. за кредитним договором №131238. Однак, цей документ жодним чином не підтверджує зв`язок з відповідачем ОСОБА_1 та отримання нею коштів, зазначених у транзакції, оскільки докази того, що вказана платіжна картка Monobank НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 - відсутні. Також, представник відповідача вказує, що позивач пропустив строки позовної давності для звернення до суду з цим позовом. На підставі викладеного просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача та стягнути з ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» на користь відповідача судові витрати, які вона очікує понести в зв`язку із розглядом справи в сумі 6000,00 грн. Окрім того, просив суд витребувати у позивача, АТ «Універсал банк», структурним підрозділом якого є Monobank докази отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором №131238 від 26.06.2020, які надійшли, як вказує позивач, на платіжну картку Monobank НОМЕР_2 .

09 грудня 2025 року від представника позивача адвоката Пархомчука С.В. надійшла відповідь на відзив, у якому він заперечив щодо обставин, викладених відповідачем у відзиві, зазначив, що зазначений вище кредитний договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Займер» був укладений в електронному вигляді відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» за допомогою одноразового ідентифікатора та за наслідками прирівнються до письмового договору . Вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, тому доводи відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними. Щодо підтвердження перерахування кредитних коштів, вказує, що первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Ні первісний кредитор, ні позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки відповідача, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто відповідач. ОСОБА_1 , як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак нею не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок їй не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідач не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. На виконання пункту 1.4. договору, перерахування коштів відповідачу було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера - ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» (Platon), яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної нею під час реєстрації. Відповідальність за виконання зобов`язань за договором повністю покладається на позичальника.

Щодо спливу строку давності позивач зазначає, що перебіг позовної давності з 02.04.2020 року і на момент подання позову до суду був зупинений: спочатку у зв`язку із запровадженням карантину, а з 24.02.2022 року - у зв`язку з введенням воєнного стану, тому строк позовної давності не підлягає застосуванню до позовних вимог про стягнення заборгованості за вищезазначеним кредитним договором. Щодо витрат на правову допомогу відповідача, позивач вважає відсутніми правові підстави для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката відповідача у заявленому розмірі 6 000,00 грн. Враховуючи викладене представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» у повному обсязі.

11 грудня 2025 року від представника відповідача адвоката Сергієнка В.І. надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому вказує, що беззаперечних доказів про укладення кредитного договору №131238 між сторонами ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 позивачем не надано. Так ОСОБА_1 заперечує належність їх номеру телефону НОМЕР_1 , належність їй E-mail : ІНФОРМАЦІЯ_1 Заперечує, що володіла чи користувалася такою електронною адресою, оскільки не володіє знаннями ні про те як створити електронну адресу, ні про те, як нею користуватися. Також, відповідач заперечує, про належність їй рахунку позичальника НОМЕР_2 , емітентом якого зазначено Monobank. Сама ОСОБА_1 заперечує що володіла взагалі будь-яким рахунком у Monobank. У наданій позивачем довідці про ідентифікацію (без дати) зазначено лише одноразовий ідентифікатор (KL4162), дату його відправки позичальнику (26.06.2020) та номер телефону на який було відправлено ідентифікатор (380956911638), що безумовно не можна пов`язати з ОСОБА_1 . Адже в разі протиправного заволодіння сторонньою особою персональними даними ОСОБА_1 які містять конфіденційну інформацію про особу, акцепт договору могла вчинити стороння особа, надавши номер телефону та номер платіжної картки в установі банку, які не належать ОСОБА_1 , та, використавши персональні дані ОСОБА_1 , які містять конфіденційну інформацію - РНОКПП, паспортні дані. ОСОБА_1 , також, заперечує як факт укладення кредитного договору так і факт надання реквізитів банківської платіжної картки та/або банківського рахунку, що належать третій особі для перерахунку кредитних коштів. Щодо продовження строків позовної давності представник позивача зазначає, що їх продовження на час дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації можливе лише у разі належного обґрунтування того, що саме ці події унеможливили вчинення процесуальних дій. Щодо вимог про стягнення судових витрат на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн. з позивача, відповідач зазначає, що розмір заявлених судових витрат у даній справі є обґрунтованими, співмірними із складністю справи, часом витраченим та який планується витратити адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову, значенням справи для сторони відповідача, а тому підлягає задоволенню. З цих підстав просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою суду від 02.03.2026 року задоволено клопотання представника відповідача адвоката Сергієнка В.І. про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Ухвалами суду від 14.04.2026, 09.07.2026, 13.08.2026 були витребувані докази у позивача ТОВ «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», АТ «Універсал Банк» щодо даних про отримання ОСОБА_1 кредитних коштів.

Представник позивача адвокат Пархомчук С.В. звернувся до суду з заявою про розгляд справи без участі представника позивача.

У судовому засіданні адвокат Сергієнко В.І. просив відмовити у задоволенні позову, вказуючи, що ОСОБА_1 кредит не брала, картки Монобанку ніколи не відкривала, зазначеним у договорах номером телефону абонентом не була, тому позов до неї заявлено безпідставно. Також просив в разі наявності підстав застосувати строки позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, направила до суд заяву про розгляд справи без її участі.

Суд, заслухавши пояснення відповідача та його представника, вивчивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

Так, представник відповідача стверджує, що позивач пропустив строки звернення до суду із вказаним позовом, проте суд не погоджується з цим з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороба СОVІD-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (№211), запроваджено з 12.03.2020 до 22.05.2020 на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (востаннє до 30.06.2023 за постановою Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020.

30.03.2020 року Верховною Радою України було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVІD-19) (№ 540-ІХ) відповідно до якого, прикінцеві та перехідні положення ЦК України були доповнені пунктом 12, що набрав чинності 02.04.2020.

Згідно з п.12 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVІD-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуться на строк дії такого карантину. Отже, строк позовної давності щодо звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором №131238 від 26.06.2020 було продовжено на строк дії карантину спричиненого коронавірусом (СОVІD-19) до 30.06.2023.

24.02.2022 Указом Президента України введено в Україні воєнний стан, у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України. Зазначений указ затверджений Верховною Радою України. Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався. Відповідно до п.19 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259. 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. 04.09.2025 року набув чинності закон 4434-IX про відновлення перебігу строків позовної давності. Таким чином, з перехідних положень Цивільного кодексу виключена норма, що зупиняла на час воєнного стану перебіг строків позовної давності.

Позивач звернувся до суду з цим позовом 08.07.2025, тому враховуючи зазначене вище, позивачем не було пропущено строк позовної давності із зверненням до суду із вказаним позовом, у зв`язку з цим посилання представника відповідача на пропущення позивачем строків звернення до суду із вказаним позовом є безпідставними.

Судом встановлено, що за даними копії договору про надання фінансового кредиту №131238 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 26.06.2020 року, долученого до позову, було укладено вказаний договір, за яким відповідач отримала кредит в розмірі 1000 грн строком на 30 днів до 25.07.2020 під 730 % річних з розрахунку 2% на добу, орієнтовна сукупна вартість кредиту 1600 грн, проценти за користування кредитом 600 грн, сума нарахованої пені у разі наявності прострочення 5%. Сторонами, також, погоджено графік розрахунків. Договір підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора KL4162 (а.с.16-18).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 1000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.4 договору кредит надається клієнту в безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки вказаної клієнтом, зокрема на платіжну картку НОМЕР_2 , що підтверджується п.7 договору ( реквізити та підписи сторін).

Позивач на підтвердження отримання коштів відповідачем надав суду довідку ТОВ «Займер» про ідентифікацію клієнта ОСОБА_1 , в якій вказано одноразовий ідентифікатор, дату його відправки 26.06.2020, номер телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор 380956911638 (а.с. 12), лист ТОВ «Платежі Онлайн» за №8245/05 від 30.05.2025 року, відповідно до якого 26.06.2020 року о 19:38:04 на картковий рахунок було перераховано кредитні кошти в сумі 1000,00 грн. за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 , яка була вказана позичальником у кредитному договорі (п.7) (а.с.28).

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №131238, виготовленим позивачем, за договором у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість в сумі 5200 грн, яка складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту 1000,00 грн та простроченими відсотками 4200 грн (а.с.9-10).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суд зауважує, що виписки з особового рахунку за кредитним договором №131238, виготовленим первісним кредитодавцем - ТОВ «Займер», позивач суду не надав.

28.10.2021 між ТОВ «Займер» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, у відповідності до умов якого ТОВ «Займер» передає (відступає) ТОВ «ФК«Кеш Ту Гоу» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» приймає належні ТОВ «Займер» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Позиваач вказує, що відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу 01-28/10/2021 від 28.10.2021, ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 5200 грн., з яких 1000,00 грн. - тіло кредиту, 4200 грн. - заборгованість за процентами.

Згідно платіжних доручень №1653 від 02.11.2021, №1672 від 23.11.2021, №432 від 02.11.2021 ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» сплатило ТОВ «Займер» грошові кошти по договору факторингу № 01-28/10/2021.

Відповідач заперечила щодо укладення вказаного кредитного договору з ТОВ «Займер», належність їй мобільного номера телефону НОМЕР_3 , на який нібито їй було відправлено одноразовий ідентифікатор та платіжної картки картки НОМЕР_2 емітентом якого зазначено Monobank та отримання кредитних коштів.

Так, згідно повідомлення АТ «Універсал Банк», мобільним застосунком якого є Monobank, від 10.04.2026 №Л-706/КЕП, адресованого ОСОБА_1 та повідомлення АТ «Універсал Банк» від 10.09.2026, наданого на виконання ухвали суду від 13.08.2026, на ім`я ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 ) не обліковувались відкриті карткові рахунки в банку, не були емітовані інші платіжні картки та не відкривались будь-які інші рахунки. Платіжну картку НОМЕР_5 банком було емітовано на ім`я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 . Дата відкриття рахунку - НОМЕР_7 по вказаній платіжній картці 03.01.2020, дата закриття 29.01.2021. 26.06.2020 о 19:38 на платіжну картку НОМЕР_5 було успішне зарахування коштів у сумі 1000 грн. Контактні дані ОСОБА_2 станом на 26.06.2020: НОМЕР_8 .

Таким чином, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 не належить платіжна картка НОМЕР_5 , яка зазначена у кредитному договорі №131238 від 26.06.2020 та емітована АТ «Універсал Банк», мобільним застосунком якого є Monobank, а отже і кошти за вказаним кредитним договором вона не отримувала.

Суд, також, звертає увагу на наступне.

За змістом частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно з умовами спірного кредитного договору кредит надається клієнту в безготівковій формі на рахунок клієнта за реквізитами платіжної картки - НОМЕР_2 .

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною третьою статті 13 цього Закону продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Крім того, Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Главою 3 цього Закону визначено порядок виконання платіжних операцій.

Так, статтями 39, 40 даного Закону визначено, що положення цієї глави застосовуються до платіжних операцій, що виконуються на території України, у тому числі до тих, що розпочинаються або завершуються на території України. Форма та порядок надання платіжної інструкції визначаються в договорі між користувачем та надавачем платіжних послуг, якщо інше не передбачено законодавством. Платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Зазначена ініціатором у платіжній інструкції інформація має передаватися без змін незалежно від залучення до виконання платіжної операції надавачів платіжних послуг, задіяних як посередники, комерційні агенти, чи використання платіжних систем. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Платіжна інструкція може бути відкликана в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції. Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №372/223/17 міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мінюсту від 12.04.12 № 578/5, згідно з яким до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операції і стали підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку та податкових документах віднесені: касові, банківські документи, повідомлення банків, виписки банків, корінці квитанцій і касових чекових книжок та ін.

Тобто банківська виписка про стан рахунку є належним та допустимим доказом.

Однак платіжної інструкції, квитанції, банківської виписки або іншого документу, який мав бути сформований відповідно до вимог закону, що підтверджує факт перерахування коштів саме ОСОБА_1 та отримання їх нею, стороною позивача надано не було.

Позивач на підтвердження отримання відповідачем кредитних коштів посилається як у позові, так і в заяві на виконання ухвали суду від 13.08.2026 на лист ТОВ «Платежі Онлайн» за № 8245/05 від 30.05.2025, в якому зазначено, що 26.06.2020 року о 19:38:04 на картковий рахунок було перераховано кредитні кошти в сумі 1000,00 грн. за реквізитами платіжної картки НОМЕР_2 , проте він не є належним підтвердженням про перерахування кредитних коштів у розумінні Закону України «Про електронну комерцію» та Закону України «Про платіжні послуги».

Більше того, як вже встановлено судом, згідно повідомлення АТ «Універсал Банк», платіжна картка 5375411501443704, вказана у кредитному договорі 131238 від 26.06.2020 не належить ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_4 ) та їй не видавалась, окрім того, на її ім`я не були емітовані в цьому банку інші платіжні картки та не відкривались будь-які інші рахунки. За повідомленням АТ «Універсал Банк» платіжну картку 5375411501443704 банком було емітовано на ім`я іншої особи - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 та інший фінансовий номер телефону.

Отже, факт видачі (перерахування) кредитних коштів за вказаним кредитним договором відповідачу позивачем не доведено.

Відповідач вказує, що невідома особа заволоділа її персональними даними з метою отримання зазначених кредитних коштів, в зв`язку з чим звернулась до ВП №1 (м.Гадяч) Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області і на підставі її заяви внесено відомості до ЄРДР про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.182 КК України, номер кримінального провадження 12025175560000180.

З вищевказаного вбачається, що беззаперечних доказів укладення кредитного договору №131238 між ТОВ «Займер» та ОСОБА_1 позивачем, також, суду не надано.

Згідно ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).

Так, у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Водночас належних доказів на підтвердження виконання кредитором умов кредитного договору щодо надання кредитних коштів позивачем надано не було.

Зважаючи на викладене, ураховуючи відсутність належних та допустимих доказів отримання відповідачем кредитних коштів, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Суд не оцінює доводи сторін щодо нарахування процентів та інших обставин, оскільки дійшов висновку, що позивачем не доведено факт видачі кредитних коштів безпосередньо відповідачу.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує, що за правилами ч.1, п.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки рішенням суду в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» відмовлено в повному обсязі, тому відповідно до положень ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Щодо вимог відповідача ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн суд зазначає наступне.

За ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

У постанові від 15.06.2021 року у справі №159/5837/19 провадження № 61-10459св20 Верховним Судом наведено правовий висновок про те, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).

Як вбачається з матеріалів справи, 21.11.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Сергієнком В.І. укладено договір про надання правової допомоги, згідно п.4.1 якого, клієнт виплачує адвокату гонорар протягом 15 днів з моменту ухвалення судового рішення в сумі 6000 грн (а.с. 59).

Представник ТОВ «ФК «Кеш Ту Гоу» у відповіді на відзив вказав на відсутність правових підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката, без наведення належного обґрунтування.

Враховуючи, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд вважає, що представником позивача не доведено наявність підстав для зменшення витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь відповідача.

З огляду на умови договору про надання правової допомоги, враховуючи складання всіх процесуальних документів від імені та в інтересах відповідача, суд дійшов висновку, що у даній конкретній справі витрати на правову допомогу відповідача у розмірі 6 000 грн. є реальними, співмірними зі складністю цієї справи та наданими послугами, затраченим часом на надання таких послуг, підтвердженими матеріалами справи, відповідають критерію розумності їхнього розміру, тому підстав для зменшення розміру суми цих витрат суд не вбачає і заявлена відповідачем до стягнення сума витрат на правову допомогу підлягає стягненню з позивача.

Керуючись ст. 12, 81, 141, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК, суд

у х в а л и в:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу в розмірі 6000 грн.

Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне найменування сторін:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кеш Ту Гоу», місцезнаходження - м. Київ, вул. Кирилівська, буд.82 , офіс 7, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 42228158.

Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_4 .

Головуюча: Л. В. Максименко