Постановление суда № 140971678, 14.10.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/7406/24

Провадження №1-кп/369/922/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.10.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

представників потерпілих

(в режимі відеоконференції): ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника

(в режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

обвинуваченого: ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за № 12024111050000401 від 01 лютого 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України, вважається таким, що судимості не має,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі КК України),

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , українця, громадянина України, уродженця с. Кривчик Дунаєвецького району Хмельницької області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, уродженця с. Софіївська Борщагівка Бучанського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187 КК України,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , українця, громадянина України, уродженця с. Петропавлівська Борщагівка Бучанського району Київської області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 3 ст. 146, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 127 КК України,

клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 та клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт або зменшення раніше визначеного розміру застави,-

встановив:

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 серпня 2026 року обвинуваченому ОСОБА_7 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 25 жовтня 2026 року включно, на підставі п.1 ч. 4 ст. 183 КПК України одночасно визначено розмір застави у розмірі 125 (сто двадцять п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотаннями про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без альтернативи внесення застави.

При цьому, прокурор стверджувала про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та те, що інкриміновані обвинуваченому кримінальні правопорушення носять корисливий характер, мають підвищений ступінь суспільної небезпеки, оскільки вчинені проти життя і здоров`я особи.

Так, в обґрунтування необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_7 прокурор зазначила, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, за одне з яких загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, не одружений, не має на утриманні малолітніх, недієздатних та непрацездатних осіб, що свідчить про відсутність в останнього міцних соціальних зав`язків. Вважає, що існують ризики того, що останній може вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме буде переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих. Крім того, звернула увагу суду, що обвинувачений в рамках раніше визначеного запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, порушував покладені на нього судом обов`язки, у зв`язку з чим апеляційний суд застосував до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Представники потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 клопотання прокурора підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.

При обговоренні клопотання прокурора захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 заперечила щодо даного клопотання, зазначивши, що її підзахисний тривалий час знаходиться під вартою, у обвинуваченого наявні міцні соціальні зв`язки, клопотання прокурора не обґрунтоване, а ризики не доведені, тому просила застосувати більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт або тримання під вартою з альтернативою визначення застави. Разом з тим, враховуючи, що ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 серпня 2026 року було визначено розмір застави у розмірі 125 (сто двадцять п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, захисник ОСОБА_6 зазначила, що такий розмір застави є непомірним для обвинуваченого ОСОБА_7 , а тому просила зменшити розмір раніше визначеної застави.

Обвинувачений ОСОБА_7 підтримав позицію свого захисника, та просив змінити йому запобіжний захід на більш м`який, а саме цілодобовий домашній арешт або тримання під вартою з альтернативою визначення застави у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без альтернативи внесення застави та клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 , на більш м`який запобіжний захід, а саме цілодобовий домашній арешт або тримання під вартою з альтернативою внесення застави, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, суд за клопотанням учасників судового провадження має право, обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження строків тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу передбачені ст. 178 КПК України, відповідно до якої, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; міцність соціальних зв`язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжким (ч. 3 ст. 146 КК України) та особливо тяжкими (ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187 КК України) злочинами, неодружений, на утриманні осіб не має, має постійне місце реєстрації та проживання, має батьків, сестру та бабусю, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків у останнього, є військовослужбовцем «солдат резерву».

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд не бере до уваги доводи сторони захисту щодо відсутності у даному кримінальному провадженні, заявлених прокурором ризиків, встановлених ст. 177 КПК України, оскільки вчинення кримінального правопорушення вперше, з огляду на ст. 89 КК України, наявність постійного місця проживання, наявність міцних соціальних зв`язків, хоч і мають місце, однак на даний час вказані обставини навіть у своїй сукупності не є переконливими та достатніми для незастосування йому такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою. Крім того, самі по собі такі обставини без їх сукупності з іншими обставинами, не можуть слугувати безумовною підставою для застосування запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, оскільки ОСОБА_7 , обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які є тяжким (ч. 3 ст. 146 КК України) та особливо тяжкими (ч. 4 ст. 189, ч. 4 ст. 187 КК України) злочинами, які є насильницькими, носять корисливий характер та мають підвищений ступінь суспільної небезпеки, а також те, що заявлені прокурором ризики існують та є реальними.

Суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений ОСОБА_7 , може вчиняти, в подальшому, дії з метою переховування, а співставлення можливих негативних для обвинуваченого наслідків переховування у вигляді його можливого ув`язнення у невизначеному майбутньому із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Також, суд погоджується із доводами прокурора щодо наявності ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих, хоча останній є мінімальним.

Відповідно до положень статей 177, 178 КПК України та практики Європейського Суду з прав людини, з огляду на те, що прокурором у судовому засіданні доведено наявність обґрунтованості ризиків у кримінальному провадженні, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які існують, а також, враховуючи ступінь тяжкості кримінальних правопорушень у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 , вид та розмір покарання, яке йому загрожує в разі визнання його винуватим, дані про особу обвинуваченого, заслухавши думку сторін кримінального провадження, суд дійшов висновку про доцільність продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд також бере до уваги той факт, що обвинувачений ОСОБА_7 , відповідно до ч. 2 ст. 183 КПК України не є особою, до якої не може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Проте, суд враховує, що обвинувачений протягом тривалого часу утримується під вартою в умовах слідчого ізолятора, а тому, з урахуванням принципу співмірності застосованого запобіжного заходу, положень статей 177, 178, 182, 183 КПК України, а також необхідності забезпечення балансу між інтересами кримінального провадження та правом особи на свободу, суд вважає за можливе визначити ОСОБА_7 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує 80 чи 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Прокурор заперечила проти клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 щодо зміни запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою або визначення альтернативи застави.

Вирішуючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , суд виходить з того, що застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави може забезпечити його належну процесуальну поведінку.

За таких обставин, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» на строк 60 днів, починаючи з 14 жовтня 2026 року до 12 грудня 2026 року включно, одночасно для гарантування належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , з урахуванням його особи, матеріального стану та інших обставин кримінального провадження, враховуючи положення ч. 4 ст. 183 КПК України, у співставленні з існуючими ризиками, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 95 (дев`яносто п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку з чим клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню.

Зазначений розмір застави, суд вважає справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права обвинуваченого та буде належною гарантією того, що у разі сплати цієї застави, ОСОБА_7 вирішить не зникати через побоювання її втратити.

Підстав вважати визначений розмір застави завідомо непомірним для ОСОБА_7 , суд не вбачає.

Керуючись ст. 176 - 178, 181 -184, 193, 194, 196, 197, 205, 376, 392 КПК України,

постановив:

Клопотання захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 про зміну запобіжного заходу на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, а саме цілодобовий домашній арешт або зменшення раніше визначеного розміру застави задовольнити частково.

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без альтернативи внесення застави - задовольнити частково.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українцю, громадянину України, уродженцю с. Софіївська Борщагівка, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 днів, починаючи з 14 жовтня 2026 року до 12 грудня 2026 року включно, на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України одночасно визначити ОСОБА_7 , заставу у розмірі 95 (дев`яносто п`ять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 316 160 (триста шістнадцять тисяч сто шістдесят) грн, яка повинна бути внесена у національній грошовій одиниці, як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області: код отримувача (ЄДРПОУ): 26268119, р/р UA768201720355259001000018661, банк отримувача (ГУДКСУ): Держказначейська служба України, м. Київ, код банку (МФО ГУДКСУ): 820172, призначення платежу: застава за ОСОБА_11 , по справі №369/7406/24 в Києво-Святошинському районному суді Київської області.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 такі обов`язки:

- прибувати до суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває без дозволу прокурора або суду;

- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утримуватися від спілкування з потерпілими, свідками та експертами по даному кримінальному провадженню;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Визначити строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_7 , обов`язків до 12 грудня 2026 року.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному в даній ухвалі розмірі оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на розрахунковий рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де обвинувачений перебуває під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена особа Державної установи «Київський слідчий ізолятор» чи іншої установи, де обвинувачений перебуває під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_7 , з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та суд.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений ОСОБА_7 вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні застави обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_12