Постановление суда № 140970184, 27.10.2026, Бориславський міський суд Львівської області

Справа № 438/1549/26

Номер провадження 2-з/438/10/2026

УХВАЛА

про самовідвід судді

27 жовтня 2026 року м. Борислав

Бориславський міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Радановича Г.М.

за участю секретаря судових засідань Терлецької Ю.М.,

представника позивача адвоката Савки Т.В. (поза межами залу суду)

представника відповідача адвоката Лучківа А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №438/1549/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бориславська міська рада Львівської області про встановлення земельного сервітуту,-

в с т а н о в и в :

У провадженні Бориславського міського суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бориславська міська рада Львівської області про встановлення земельного сервітуту.

Ухвалою судді Радановича Г.М. від 31 серпня 2026 року задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі №438/1549/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бориславська міська рада Львівської області про встановлення земельного сервітуту (провадження 2-з/438/9/2026).

21.09.2026 через канцелярію суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №438/1549/26, яке прийнято (провадження 2-з/438/10/2026) та призначено до розгляд на 07 жовтня 2026 року.

07.10.2026 відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, представник відповідача адвокат Лучків А.В. подав заяву про відкладення розгляду клопотання, до якої долучив документи, що підтверджують його повноваження як представника відповідача. У зв`язку з наведеним, та зважаючи на неявку сторін в судове засідання, ухвалою суду розгляд клопотання відкладено на 27 жовтня 2026 року.

В судовому засіданні 27.10.2026 головуючим у справі Радановичем Г.М. заявлено самовідвід у зв`язку з тим, що раніше адвокат ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , зокрема певний період часу у 2023 році він обіймав посаду начальника групи цивільно-військового співробітництва даної військової частини. ОСОБА_4 , у період з листопада 2022 року по червень 2025 року обіймав посаду начальника групи (пізніше відділення) цивільно-військового співробітництва військової частини НОМЕР_2 . Оскільки військова частина НОМЕР_1 , перебувала у складі військової частини НОМЕР_3 , ОСОБА_3 перебував у підпорядкуванні ОСОБА_4 за лінією служби (спеціальним підпорядкуванням). Крім службових стосунків, у ОСОБА_4 з ОСОБА_3 склалися дружні товариські відносини, як з колегами по фаху.

В судовому засіданні представники сторін адвокат Савка Т.В. та адвокат Лучків А.В. відводу головуючому не заявили, однак щодо задоволення заяви про самовідвід судді та обставин, що його обгрунтовують не заперечили.

Заслухавши думку учасників справи та знайомившись із матеріалами справи, заявою про самовідвід поданої в порядку п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. 4. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Відвід повинен бути вмотивованим. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 3 ст.39 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Відповідно до змісту ч.7 ст.40 ЦПК України питання про відвід вирішується невідкладно. Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 03 травня 2007 року встановлено, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики передбачено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Як зазначено у коментарі до Кодексу суддівської етики, затвердженого рішенням Ради суддів України від 4 лютого 2016 року № 1, відчуття упередженості - це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Підставою для самовідводу судді, є зокрема, наявність обставин, які б викликали у стороннього спостерігача сумнів в неупередженості судді. При розгляді заяви про відвід (самовідвід) слід виходити саме з суб`єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об`єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. ЄСПЛ у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказує, що справедливим в розумінні ст.6 Конвенції може вважатися тільки такий суд, який діє незалежно від будь-яких обставин особистого (людського) чи іншого плану, є безстороннім та безпристрасним, тобто, при абсолютній відсутності обставин, які можуть викликати сумніви в об`єктивності та неупередженості судді. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі. Відповідно до п.2.5 Бангалорських принципів поведінки судді від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН 27.07.2006 року №2006/23, які адресовані суддям для використання, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли виникнути сумніви в неупередженості судді. Отже, при вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, а саме формування суду (колегії суддів) для розгляду конкретної справи (об`єктивний критерій) у встановлений законом спосіб, та надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути видно, що воно чиниться (рішення у справах «Білуха проти України», пункт 53, «Де Куббер проти Бельгії», пункт 26).

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб`єктивний та об`єктивний аспекти. Зокрема, у рішеннях у справах «Гаусшильдт проти Данії», «Мироненко і Мартиненко проти України» зазначено, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року №8 «Про незалежність судової влади» суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді.

Об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків, вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття (пункти 1.2, 2.1 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23).

На думку Європейського суду з прав людини, судді у своїй професійній діяльності мають бути вільними від особистих симпатій, уподобань, схильностей. Вважається, що суддя є безстороннім, якщо немає доказів, які свідчили б про протилежне (суб`єктивна безсторонність). Суду також належить бути безстороннім об`єктивно, тобто мати достатньо гарантій, що виключають будь-які сумніви стосовно нього. Цей аспект висуває додаткові обмеження для суддів щодо їхньої участі в політичному житті держави або будь-якій іншій діяльності, оскільки це може викликати підозру в їхній особистій заінтересованості під час вирішення справ. Суддя не буде об`єктивно безстороннім у випадку його залежності від чогось або когось.

Закон не покладає на суддю обов`язку переконувати у своїй неупередженості. Суддя (суд) своєю процесуальною та позапроцесуальною поведінкою має таку неупередженість та безсторонність транслювати, демонструючи презумпцію неупередженості судді. Якщо у судді існують реальні факти для самовідводу, які впливатимуть на його безсторонність, суддя має вказати про це у поданій заяві (процесуальному рішенні).

Відповідно ч.1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Крім цього, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. Саме така позиція відображена у пункті 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, та статті 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого XI черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

У рішенні у справі «Castillo Algaro v. Spain» (постанова від 28 жовтня 1998 року, збірник 1998-VIII, с. 3116, параграф 45) зазначено, що дійсно навіть припущення про факти, які ставлять під сумнів безсторонність суду, можуть мати певне значення; йдеться про довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні викликати у людей.

У головуючого по справі судді Радановича Г.М. відсутня будь-яка упередженість чи необ`єктивність щодо сторін по справі, зокрема усі процесуальні рішення у справі постановлені до вступу у справу адвоката Лучківа А.В. як представника відповідача, проте у стороннього спостерігача з точку зору об`єктивного критерію можуть виникнути легітимні сумніви, зокрема з приводу упередженості чи необ`єктивності головуючого у майбутньому. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід. Зважаючи на необхідність усунення головуючим сумнівів в тому, що рішення по справі буде ухвалено безстороннім та неупередженим судом, збереження та підвищення авторитету судової системи України, розгляду справи на засадах довіри до суду, суд дійшов до висновку про наявність достатніх підстав для самовідводу головуючого з розгляду даного клопотання.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.31, 36, 39-41, 260 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Заяву про самовідвід судді Бориславського міського суду Львівської області Радановича Г.М. як головуючого у справі з розгляду клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №438/1549/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бориславська міська рада Львівської області про встановлення земельного сервітуту - задовольнити.

Відвести суддю Радановича Г.М. від розгляду клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі №438/1549/26 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бориславська міська рада Львівської області про встановлення земельного сервітуту.

Матеріали справи № 438/1549/26, провадження 2-з/438/10/2026, передати до канцелярії Бориславського міського суду Львівської області на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст.33 ЦПК України.

Головуючий суддя Григорій РАДАНОВИЧ