Решение № 140970155, 27.10.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/10054/26

Провадження №: 2-а/336/113/2026

27.10.26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Єменджи Є.Р.,

розглянувши в судовому засіданні в залі суду, за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, адміністративну справу ЄУН 336/10054/26 (провадження №2-а/336/113/2026) за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови серії ЕНА № 7938482 від 24 вересня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, -

встановив:

08 жовтня 2026 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії ЕНА № 7938482 від 24 вересня 2026 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 24 вересня 2026 року заступником командира взводу 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенантом поліції Новіком Олегом Ігоровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, а саме: штрафу у розмірі 425 грн., по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 7938482 відносно ОСОБА_1 щодо скоєння останнім правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме: «24.09.2026 року о 17:03:54 годині в м. Запоріжжя по проспекту Соборний, 193 водій керував ТЗ та не пред`явив чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1.г. ПДР - Відсутність у водія поліса обов. страх. цив.-прав. від-сті власників наземних ТЗ».

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» вказано, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Статтею 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Пунктом 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» (далі Закону № 580-VIII) вказано, що поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав).

Відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», зупинка транспортного засобу допускається виключно у разі наявності визначених законом підстав.

Саме по собі бажання поліцейського перевірити документи не є законною підставою для зупинки.

Оскільки матеріали справи не містять доказів вчинення ним порушення ПДР перед зупинкою, сама зупинка автомобіля була незаконною.

Фактична поведінка поліцейського свідчить про формальний характер який використовувався як привід для зупинки, а не як реально встановлені правопорушення.

На момент зупинки об`єктивних даних про вчинення правопорушення не існувало.

Оскільки зупинка транспортного засобу здійснена без належної правової підстави, усі подальші дії поліцейських є похідними від первинного порушення.

Постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Петренко Л.В.

Ухвалою судді від 09 жовтня 2026 року прийнято позовну заяву до провадження. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з урахуванням положень статей 268, 269, 286 КАС України для розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Залучено до участі у справі співвідповідача Департамент патрульної поліції.

Відповідачам роз`яснено право на подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Витребувано в Департаменту патрульної поліції матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, при розгляді якої винесена оскаржувана постанова.

16 жовтня 2026 року до суду від представника Департаменту патрульної поліції надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вважає вимоги позивача безпідставними, а також такими, що не підлягають задоволенню. Поліцейський при винесенні оскаржуваної постанови керувався Правилами дорожнього руху, КУпАП, в постанові чітко описане правопорушення, яке було скоєне, а тому діяв в межах правового кола і не порушував норм процесуального права.

До відзиву відповідачем долучено відеозапис та докази направлення відзиву з додатками іншим учасникам справа та довіреність.

19 жовтня 2026 року представник відповідача долучив інший відеозапис.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 283-1, 285 - 289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи належним чином повідомлений.

Представник відповідачів Департаменту патрульної поліції, Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду справи був належним чином повідомлений. У відзиві представник відповідачів просив розглядати справу за його відсутності.

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень ст. 268 КАС України, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зібрані по справі докази та враховуючи норми чинного законодавства, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою, про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 7938482 від 24.09.2026, винесеною заступником командира взводу 1 взводу 1 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Запорізькій області лейтенантом поліції Новіком Олегом Ігоровичем, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки 24.09.2026 року о 17:03:54 годині в м. Запоріжжя по проспекту Соборний, 193 водій керував ТЗ та не пред`явив чинного страхового поліса обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних ТЗ або без чинного внутрішнього електронного договору обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, чим порушив п. 2.1.г. ПДР - Відсутність у водія поліса обов. страх. цив.-прав. від-сті власників наземних ТЗ.

Данні обставини підтверджуються відеозаписом з відеореєстратора 70маі , Motorola Solutions VB 400 474368.

Не погоджуючись із даною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дыйшов до такого висновку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Провадження в справах про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення (стаття 8 КУпАП).

Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з п. 1, 2 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, а також створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.

Пунктами 1.1, 1.9 ПДР встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.1 «ґ» ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Тобто, саме водій транспортного засобу відповідає за наявність/відсутність чинного полісу (договору) обов`язкового страхування на момент керування ТЗ.

Як установлено у п. 2.4 «а» ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих правил та пред`явити для перевірки документи, зазначені в п.п. 2.1, зокрема, посвідчення водія на право керування ТЗ відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно зі ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У ч.1, ч.2 ст. 8 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що з метою організації накопичення, зберігання інформації про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності, обміну такою інформацією, забезпечення отримання потерпілими особами інформації щодо договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а також забезпечення контролю за здійсненням обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності МТСБУ забезпечує функціонування Єдиної централізованої бази даних щодо обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (далі - Єдина централізована база даних).

МТСБУ з метою надання доступу до інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, забезпечує використання інформаційних ресурсів Єдиної централізованої бази даних відповідно до законодавства.

Інформація, що міститься в Єдиній централізованій базі даних, надається безоплатно і відповідно до порядку доступу до неї поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.

МТСБУ забезпечує можливість постійного цілодобового доступу користувачів до відкритої інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних у мережі Інтернет.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» перевірка наявності чинних договорів обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції України під час здійснення регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі (у тому числі з використанням працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів та в режимі фотозйомки, відеозапису), а також під час оформлення документів щодо порушення Правил дорожнього руху та оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.

Перевірка наявності чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, визначеного статтею 6 цього Закону, здійснюється на підставі інформації, що міститься в Єдиній централізованій базі даних.

У постанові від 16.08.2019 у справі №524/126/17 Верховного Суду звернув увагу на те, що, право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а також поліс (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка») кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Верховним Судом зроблений висновок у справі №127/19283/17 від 25.09.2019 про те, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та полісу обов`язкового страхування кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Тобто, порушення в частині не пред`явлення відповідних документів є окремим порушенням і не залежить від порушення, яке стало підставою для зупинки автомобіля.

За ч. 1, 2 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський під час виконання покладених на поліцію повноважень є представником держави. Законні вимоги поліцейського є обов`язковими для виконання всіма фізичними та юридичними особами.

Відповідно до ч. 6 ст. 62 цього Закону України втручання в діяльність поліцейського, перешкоджання виконанню ним відповідних повноважень, невиконання законних вимог поліцейського, будь-які інші протиправні дії стосовно поліцейського мають наслідком відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, настає в разі керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, що тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, водій при керуванні автомобілем зобов`язаний в першу чергу дотримуватись вимог чинного законодавства України, у тому числі ПДР України.

У силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.

Вказані правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 415/123/17.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 КУпАП Конституційний суд України в своєму рішенні від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 зазначив, що провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення. Також Конституційний Суд України у зазначеній справі дійшов висновку, що навіть у випадку, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, стадія фіксації адміністративного правопорушення та формування матеріалів справи є обов`язковою і має передувати такому розгляду справи.

Згідно з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана.

Тобто, порушення в частині не пред`явлення відповідних документів є окремим порушенням і не залежить від порушення, яке стало підставою для зупинки автомобіля.

Поряд з цим, право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п. 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи. На вимогу поліцейського, зокрема на місці здійснення спеціального поліцейського контролю водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Отже, вказана обставина спростовує доводи позивача, в частині відсутності підстав для зупинки.

Статтями 21, 53 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зобов`язує водія мати при собі чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової та на вимогу органу Національної поліції надати для перевірки.

Таким чином позивач здійснював рух автомобілем без відповідного документу передбаченого п. 2.1.г ПДР України.

Керування транспортним засобом без чинного страхового полісу про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є порушенням п. 2.1 «ґ» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Крім того, у п. 2.4 ПДР не містяться застереження та виключення із наведених правових норм щодо необхідності здійснення поліцейським контролю за наявністю у водія поліса страхування, виключно при складанні протоколу, щодо порушень правил дорожнього руху та оформлені матеріалів ДТП.

Звідси доводи позивача, що працівники поліції не мають право перевіряти поліс страхування без складення протоколу, щодо порушень правил дорожнього руху або оформлені матеріалів ДТП не відповідають чинному законодавству.

Такого ж висновку дійшов Верховний Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: справа № 161/11159/16-а від 13 березня 2020 року.

Положеннями статті 53 України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено право органів Національної поліції перевіряти наявність чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, а підпунктами 2.1, 2.4 ПДР України встановлено безпосередній обов`язок водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такий поліс.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 465/6677/16-а.

Таким чином, обов`язок водія мати при собі чинний страховий поліс та пред`являти його для перевірки у випадках, передбачених законодавством, прямо встановлений нормативними приписами та є складовою обов`язків учасника дорожнього руху.

Суд звертає увагу, що якщо у водія відсутній чинний страховий поліс це є порушенням вимог Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

За змістом статті 31 цього Закону поліція може застосовувати превентивні поліцейські заходи, зокрема перевірку документів особи, зупинення транспортного засобу, а також застосування технічних приладів і технічних засобів фото- і відеозапису.

Частиною 1 статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких поліцейський може зупинити транспортний засіб. Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

При цьому частиною 3 статті 35 зазначеного Закону передбачено обов`язок поліцейського поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної цією статтею.

З дослідженого відеозапису слідує, що поліцейський назвав підстави зупинки транспортного засобу та послався на п. 7 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», при перевірці документів було з`ясовано, що водій не має чинного полісу.

Відповідно до частини 1 ст.40 Закону України «Про Національну поліцію» поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні повітряні судна та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп`яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.

Наведене дає підстави для висновку, що вказані положення законодавства не можуть тлумачитися ізольовано від інших норм, які регламентують повноваження Національної поліції щодо контролю за дотриманням правил дорожнього руху та перевірки документів водіїв.

Зі змісту наведених положень законодавства у їх системному взаємозв`язку вбачається, що вимога працівника поліції про пред`явлення передбачених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху документів має бути пов`язана із реалізацією поліцейським визначених законом повноважень щодо контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху встановлених правил.

У цій справі матеріалами справи підтверджено, що працівник поліції, з`ясувавши відсутність чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів мав достатні підстави вважати про порушення водієм транспортного засобу Правил дорожнього руху.

Саме по собі заперечення особою правомірності зупинки транспортного засобу не є достатнім для висновку про незаконність дій поліцейського. Правомірність зупинки має оцінюватися з урахуванням усіх фактичних обставин події, наданих сторонами доказів та повноважень працівника поліції, визначених законом.

Позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про існування чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо транспортного засобу на момент його зупинки.

Обмеження повноважень працівників поліції щодо перевірки наявності договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виключно випадками вчинення або наміру вчинення правопорушення, перебування в місці ДТП чи надзвичайної події, суперечить змісту Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 21.05.2024 № 3720-IX. Дана норма є імперативною та наділяє органи Національної поліції прямими повноваженнями здійснювати такий контроль у процесі регулювання дорожнього руху.

Встановлені у справі обставини свідчать про те, що на момент події чинний страховий поліс щодо транспортного засобу ЗАЗ Т13110, державний номерний знак НОМЕР_1 , був відсутній, а позивач на вимогу працівника поліції такого документа не пред`явив. Все зафіксовано на відеозаписі.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

З наведеної норми слідує, що при прийнятті суб`єктом владних повноважень відповідного рішення таке рішення повинно містити інформацію про докази, які підтверджують викладені в ньому факти. У випадку ж відсутності посилань на певні докази, що підтверджують факт викладеного порушення суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Додатком до оскаржуваної постанови є відеозапис з відеореєстратора 70маі, Motorola Solutions VB 400 474368 ( п. 7 постанови).

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень надано відеозапис з місця події.

Даний відеозапис є належним та допустимим доказом обставин скоєного позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КпАП України, а тому приймається судом.

Відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення.

Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що працівники поліції мали достатньо підстав для притягнення позивача за частиною першою статті 126 КУпАП, а накладене адміністративне стягнення відповідає санкції зазначеної норми.

Відповідно до частин 1 статті 211 КАС України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази.

Відтак, враховуючи те, що адміністративне правопорушення, допущене позивачем, підтверджено належними та допустимими доказами, зокрема відеоматеріалами з місця події, суд дійшов до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП відповідає вимогам Закону, та підстави для її скасування - відсутні.

Частиною 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення серії постанову серії ЕНА №7938482 від 24 вересня 2026 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є правомірною та обґрунтованою, а позовні вимоги безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач судовий збір не сплачував, посилаючись на рішення Конституційного Суду України Другого Сенату у справі за конституційною скаргою ОСОБА_2 щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу сьомого підпункту 1, підпункту 5 пункту 3, пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (справа про судовий збір у справах про адміністративні правопорушення) від 09 вересня 2026 року N 10-р(II)/2026.

Керуючись ст.ст. 5-9, 72-77, 79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 251, 268, 271, 272, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Залишити рішення суб`єкта владних повноважень, а саме постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7938482 від 24 вересня 2026 року - без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, Департаменту патрульної поліції про скасування вказаної постанови без задоволення.

У справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 286, 288, 289, 289-5 КАС України, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідачі:

Управління патрульної поліції в Запорізькій області Департаменту патрульної поліції, адреса: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд.96,

Департамент патрульної поліції (03048, місто Київ, вулиця Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646, електронна адреса: public@patrol.police.gov.ua).

Дата складання повного судового рішення 27 жовтня 2026 року.

Суддя: