Приговор № 140969953, 27.10.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9652/15-к 1-кп/335/17/2026ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 року Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурорки ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 107-Б, кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015080060003521 від 04 серпня 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чернігівка Чернігівського району Запорізької області, громадянина України, який одружений в цивільному шлюбі, має на утриманні двох малолітніх дітей віком 05.07.2014 року народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 , який працює за приватними договорами, є особою з інвалідністю 2-ї групи, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого: АДРЕСА_2 , раніше судимого: вироком Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26.08.2015 за ч. 1 ст. 289 КК України до покарання у виді обмеження волі строком на 3 (три) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням строком на 1 рік, ухвалою Чернігівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2016 року звільнений від призначеного вироком Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26.08.2015 покарання з випробуванням на підставі ч. 1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

04 серпня 2015 року приблизно о 04:20 год., ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом, діючи повторно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою з невстановленою в ході досудового слідства особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, знаходячись біля будинку №10 по вулиці Миру в місті Запоріжжя, помітили автомобіль «ВАЗ 2108» 1987 року випуску, д/н НОМЕР_1 , який належить потерпілому ОСОБА_6 . В цей же час і у цьому ж місці невстановлена особа, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, за допомогою заздалегідь підготовлених ножиців зламала замок лівої водійської двері та проникла до салону автомобіля, де також за допомогою заздалегідь підготовлених ножиців та викрутки зламала замок запалювання. Далі ОСОБА_4 , який має навички водіння автомобіля сів на місце водія та з метою запуску двигуна автомобіля, за допомогою механічного повороту рукою частин замка запалювання завів двигун автомобіля, після чого разом з невстановленою особою на вказаному автомобілі попрямував на проїзну частину у бік Шевченківського району міста Запоріжжя з метою продажу вказаного автомобіля та тим самим незаконно заволодів транспортним засобом, що належав ОСОБА_6 .

Згідно висновку авто-товарознавчої експертизи № 211/15 від 23.08.2015 року, середня довідкова вартість транспортного засобу автомобіля ВАЗ 2108, 1987 р/в на момент вчинення злочину складає 37 358 гривень 10 копійок. Своїми діями ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_6 матеріальні збитки на суму 37358 гривень 10 копійок.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 289 КК України кваліфікуючими ознаками якого є заволодіння транспортним засобом вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та, не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, щодо нього звернувся його колишній знайомий з проханням перегнати автомобіль за винагороду, 04 серпня 2015 року приблизно о 04 годині ранку, вони разом із ним знаходилися біля будинку №10 по вулиці Миру в місті Запоріжжя. У цей же час вони підійшли до автомобіля «ВАЗ 2108», він розумів, що автомобіль треба угнати. Його знайомий за допомогою ножиців зламав замок лівої водійської двері та проник до салону автомобіля, де також за допомогою ножиців та викрутки зламав замок запалювання, а він, оскільки має навички водіння автомобіля, сів на місце водія та з метою запуску двигуна автомобіля, за допомогою повороту рукою частин замка запалювання, завів двигун автомобіля. Після того, як автомобіль завівся, вони на цьому автомобілем попрямували у бік Шевченківського району і біля вул. Стефанова, однак їх було зупинено патрульними ДАЇ та затримано. Зазначив, що злочин вчиняв у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем та збігом тяжких сімейних обставин, йому пообіцяли гроші за угон авто, якщо б гроші не сплатили, він продав би цей автомобіль. Щиро кається в скоєному, просив суворо не карати, крім того зазначив, що він добровільно відшкодував завданий злочином збиток потерпілому, за деякі пошкодження автомобіля.

Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. В матеріалах справи міститься його заява про те, що матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого ОСОБА_7 він не має, просить розгляд справи проводити у його відсутність.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.

Суд з врахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349, ст. 351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого та дослідження документів, що характеризують обвинуваченого, постанов про визнання речових доказів , документи, що підтверджують вартість проведених експертиз.

Згідно зі ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Аналізуючи досліджені по справі докази, межі яких судом визначені відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 органом досудового розслідування правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України.

Отже суд вважає вину обвинуваченого доведеною, а його дії кваліфікує за ч. 2 ст. 289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, обставини що пом`якшують та обтяжують покарання, думку потерпілого який будь яких матеріальних чи моральних претензій до обвинуваченого не має.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , у відповідності до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке проявилось у визнанні ним своєї вини, в осуді вчиненого, і готовності нести кримінальну відповідальність, прийнятті рішення більше не вчиняти злочинів, а також активне сприяння в розкритті злочину, що проявилося у розкритті всіх обставин справи, вчиненні дій спрямованих на сприяння розкриттю злочину, швидкість розслідування даного провадження і направлення його до суду, добровільно відшкодував завданий злочином збиток потерпілому, що на переконання суду також пом`якшують покарання обвинуваченому.

У постанові від 07.04.2021 по справі № 263/15605/17 Верховний Суд вказав, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. (див. наприклад, постанову Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі №674/1608/17). Отже, визнання засудженим своєї вини та надання правдивих показань ще підтверджує наявності такої обставини, яка пом`якшує покарання, як активне сприяння розкриттю злочину.

Так, в судовому засіданні під час розгляду справи, обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненому 04.08.2015 кримінальному правопорушенні визнав повністю та дав суду покази, що в повній мірі відповідають встановленим досудовим розслідуванням фактичним обставинам справи. Окрім того, обвинуваченим вчинялися дії у розкритті обставин справи, оскільки на досудовому розслідування він свою вину у вчиненні злочину також визнав, сприяв швидкістю розслідування, у зв`язку з чим обвинувальний акт затверджено прокурором 11.09.2015, а справу направлено до суду 17.09.2025.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність в даному випадку такої пом`якшуючої обставини, як активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлені.

Обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав свою винуватість, відомості про негативну характеристику відсутні, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, є особою з інвалідністю 2-ї групи, працює за приватними договорами, одружений цивільним шлюбом, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше судимий, покарання за попередньою судимістю відбув повністю, цивільний позов не пред`явлено.

Статтею 69 КК України встановлено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Приписами п. 8 Пленуму Верховного Суду України 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» передбачено можливість призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або не призначення обов`язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Пленум Верховного Суду України в п. 2 вищевказаної постанови роз`яснив, що суди повинні призначати менш суворе покарання особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завданні збитки тощо.

Системне тлумачення вказаної норми кримінального закону свідчить про те, що призначення особі більш м`якого покарання ніж передбачено законом, можливе лише за умови, якщо судом буде встановлено декілька обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення. Одночасно, суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання, з урахуванням особи винного та в сукупності з вищевказаними обставинами прийняти рішення щодо можливості призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі.

Отже, суд обираючи покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують покарання.

Як зазначалося вище, до обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченому, суд відносить 1) щире каяття, яке проявилось у визнанні ним своєї вини, в осуді вчиненого, і готовності нести кримінальну відповідальність, прийнятті рішення більше не вчиняти злочинів; 2) активне сприяння в розкритті злочину, що проявилося у розкритті всіх обставин справи, вчиненні дій спрямованих на сприяння розкриттю злочину, швидкість розслідування даного провадження і направлення його до суду. Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 має сталі соціальні зв`язки, має дружину, малолітніх дітей, мати 1961 року народження, є особою з інвалідністю, злочин, що інкримінується йому, вчинено в 2015 році, інформація щодо притягнення його до кримінальної, адміністративної відповідальності за період з 2015 року по день ухвалення даного вироку відсутня, отже більш десяти років ОСОБА_4 ніяких кримінальних правопорушень не вчиняв, став на шлях виправлення.

Ці пом`якшуючі покарання обставини суд визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та враховуючи принцип індивідуалізації та співмірності заходу примусу характеру вчинених дій, особу винного, його стан здоров`я, що він є особою з інвалідністю 2-ї групи, дають підставу для призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК України нижче від найнижчої межі встановленої в санкції частини статті у виді чотирьох років позбавлення волі, при цьому, зважаючи на зазначені обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає за можливе не застосовувати щодо нього додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Із врахуванням викладеного, беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, та наявність вищезазначених обставин, що пом`якшують його покарання, думку прокурорки відносно виду покарання, а саме можливість виправлення обвинуваченого без відбування реального покарання, та можливості його звільнення від відбування покарання з випробуванням, думку потерпілого, який до обвинуваченого не має претензій ні матеріального ані морального характеру, а також принцип індивідуалізації покарання, суд вважає, що обвинувачений не є суспільно небезпечним, виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства і тому до нього слід застосувати вимоги ст. 75 КК України призначивши покарання з іспитовим строком тривалістю в два роки з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Так, ОСОБА_4 вчинив тяжкий злочин, проте із врахуванням наведених вище даних щодо його особи та наявності обставин, що пом`якшують покарання, не є перешкодою для застосування судом одночасно вимог ст.ст. 69, 75 КК України.

Вказане покарання на переконання суду відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Цивільний позов ОСОБА_8 не заявлений, претензій до обвинуваченого він не має.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України процесуальні витрати складаються із витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.

Відповідно до вимог ст. 124 КПК України, передбачено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Як витікає з матеріалів справи у кримінальному провадженні проведено експертизи, загальна вартість яких складає 2209 грн. 68 коп. (за проведення товарознавчої експертизи у розмірі 613 гривні 80 копійок, за проведення трасологічної експертизи 1595,88 грн).

Вказані витрати документально підтверджені і прокурор просив суд стягнути вказані витрати на користь держави.

Отже в порядку ст. 124 КПК України, також підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експерта, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України зазначені витрати стягуються з обвинуваченого у разі ухвалення обвинувального вироку на користь держави, а не на користь науково-дослідного експертно-криміналістичного центру.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Арешт на майно не накладався.

Згідно з ч. 1 статті 377 КПК України, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов`язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання.

Приймаючи до уваги, що обвинуваченого засуджено до покарання з випробуванням, запобіжний захід у виді тримання під вартою підлягає скасуванню.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_4 вказане у даному вироку кримінальне правопорушення вчинив до ухвалення стосовно нього останнього по часу вироку Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26.08.2015.

Втім суд не визначає остаточне покарання ОСОБА_4 за сукупністю вироків за правилами, встановленими ст. 71 КК України, виходячи з такого.

В ході судового розгляду мала місце екстрадиція ОСОБА_4 з Німеччини.

Згідно з ст. 576 КПК України, видана в Україну особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності або щодо неї може бути виконано вирок суду лише за ті злочини, за які здійснена видача (екстрадиція).

Обмеження, висловлені компетентним органом іноземної держави під час прийняття рішення про видачу особи в Україну, є обов`язковими при прийнятті відповідних процесуальних рішень.

У разі вчинення особою до її видачі (екстрадиції) іншого злочину, не зазначеного у запиті про видачу, притягти таку особу до кримінальної відповідальності або виконати вирок суду за цей злочин можна лише після отримання згоди компетентного органу іноземної держави, що видала особу.

На стадії судового розгляду при екстрадиції ОСОБА_4 з Німеччини отримано згоду на притягнення останнього за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст. 289 КК України.

Водночас, згода на виконання вироку Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26.08.2015 стосовно ОСОБА_4 не запитувалась та не отримувалась.

Отже до отримання згоди компетентного органу Німеччини на виконання вироку Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 26.08.2015, ОСОБА_4 не може бути призначено покарання за сукупністю вироків.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.11.2018 (у справі № 509/1123/18) за приписами ст. 573, ст. 576 КПК видана в Україну особа може бути притягнена до кримінальної відповідальності або щодо неї може бути виконано вирок лише за ті злочини, за які здійснена видача (екстрадиція). При цьому запит про видачу особи (екстрадицію) направляється за умови, якщо за законом України хоча б за один із злочинів, у зв`язку з якими запитується видача, передбачено покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк не менше одного року. Вказані вимоги узгоджуються з ратифікованими Україною положеннями ст. 2, ст. 14 Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року та положеннями ст. 66 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22 січня 1993 року.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Чернігівського районного суду Запорізької області від 21 вересня 2016 року ОСОБА_4 було звільнено від покарання, призначеного вироком Хортицького районного суду міста Запоріжжя покарання з випробуванням на підставі ч. 1 ст. 78 КК України після закінчення іспитового строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366 368, 371, 374, 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 Кримінального Кодексу України і призначити йому покарання із застосуванням вимог ст. 69 Кримінального Кодексу України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 Кримінального Кодексу України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 2 (два) роки, поклавши на нього передбачені ч. 1, ч. 3 ст. 76 КК України обов`язки, а саме:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації,

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання,

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Іспитовий строк ОСОБА_4 відраховувати з дня проголошення вироку, тобто з 26 жовтня 2026 року.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний ухвалою Орджонікідзевського (нова назва Вознесенівського) районного суду міста Запоріжжя від 13 червня 2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили скасувати.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти, де він утримується, в Державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» з Державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» негайно.

Стягнути зі ОСОБА_4 на користь держави 2209,68 грн (дві тисячі двісті дев`ять грн 68 коп.) процесуальних витрат.

Речові докази:

- 2 резинові печатки (спец.пакет № 2184424), сумка сірого кольору з інструментами (спе.пакет № 0742791), передані до камери схову Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області знищити;

- полімерний пакет з автомобільними деталями передані до камери схову Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області залишити ОСОБА_6 ;

- автомобіль «ВАЗ 2108» д.н. НОМЕР_1 переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_6 залишити ОСОБА_6 .

Вирок суду може бути оскаржений через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя до Запорізького апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення.

Оскарження в апеляційному порядку вироку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і, дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України, не допускається.

Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку чи ухвали суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1