№ 140969292, 20.10.2026, Запорізький районний суд Запорізької області

Єдиний унікальний номер 317/3470/26

Номер провадження 3/317/1293/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Громова І.Б., розглянувши матеріал, який надійшов із ВП №6 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , інші відомості суду не відомі,

за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП України,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 о 23 год. 49 хв., с. Миколай-Поле, вул. Центральна, буд. 76-а, водій ОСОБА_1 , керував електроскутером Maxxter ANT без номерного знаку, з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає дійсності. Водій відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку. Водія відсторонено від керування.

Даними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, проте була присутня його захисник адвокат Завгородня О.Г., яка зазначила, що ОСОБА_1 вину не визнає. Надавала клопотання про закриття провадження у справі на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП, обґрунтовуючи його наступним.

Захисник зазначає, що ОСОБА_1 вживав незначну кількість пива та немав наміру порушувати вимоги законодавства. Він не усвідомлював, що отриманий ним для реабілітаційних потреб електроскутер може бути віднесений до транспортних засобів у розумінні законодавства, а тому не сприймав своє пересування на ньому як керування звичайним транспортним засобом після вживання алкоголю.

Суд не приймає до уваги необізнаність ОСОБА_2 щодо правового статусу вказаного транспортного засобу, оскільки вказана обставина не може бути підставою для звільнення від відповідальності.

Крім того, захисник зазначає, що саме по собі зазначення в протоколі про наявність у водія ознак алкогольного сп`яніння не є безумовним підтвердженням факту перебування особи в такому стані. Ці обставини мають бути перевірені на підставі всіх наявних доказів, зокрема відеозапису спілкування з працівниками поліції та матеріалів щодо проведення огляду.

Із долученого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 підтвердив факт вживання алкогольного напою, а саме зазначив, що «випивав пиво».

Також, у судовому засіданні захисник заявила клопотання про зупинення провадження у справі у зв`язку із проходження ОСОБА_1 військової служби за аналогією закону та врахування положень Кримінального процесуального кодексу України.

Розглядаючи клопотання про зупинення провадження, слід вказати, що нормами КУпАП напряму не врегульований порядок зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення (ст.268,294 КУпАП), у тому числі і у зв`язку з мобілізацією особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, незважаючи на те, що така норма існує у КПК України (ст. 335), згідно якої у разі якщо обвинувачений був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його звільнення з військової служби.

Відповідно до положень ст. 277 КУпАП, строк розгляду адміністративних справ про адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, зупиняється судом у разі якщо особа, щодо якої складено протокол про таке правопорушення, умисно ухиляється від явки до суду або з поважних причин не може туди з`явитися (хвороба, перебування у відрядженні чи на лікуванні, у відпустці тощо).

Тобто, Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено право чи обов`язку суду (судді) зупиняти провадження у справах про адміністративні правопорушення, які пов`язані із забезпеченням безпеки дорожнього руху, зокрема, за вчинення правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.

Суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов`язкової участі особи, яка притягається до відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення заст. 130 КУпАП.

Кодексом України про адміністративні правопорушення не передбачено можливості зупинення строків накладення адміністративного стягнення, а сплив такого строку навіть за наявності вини особи у вчиненні кримінального правопорушення є безумовною підставою для закриття провадження у справі.

Діючим КУпАП не передбачене зупинення провадження, не зупиняє перебігу строків, встановлених ст. 38 КУпАП, а тому у випадку невиправданого зупинення судом провадження може призвести до невиконання обов`язку суду розглянути справу у відведений річний строк, тим самим перешкодити реалізації права на справедливий суд (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яке охоплює своєчасність судового розгляду перед широким суспільством.

За таких обставин, суд вважає, що в даному випадку не підлягає до застосування аналогія закону із ст. 335 КПК України, яка регулює зупинення судового провадження в кримінальному провадженні.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши позицію представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно п. 2.5 «Правил дорожнього руху», водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На переконання суду, винуватість ОСОБА_1 повністю підтверджується:

1) протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 688674 від 10.06.2026, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення;

2) довідкою про відсутність повторності за ст. 130 КУпАП; видано посвідчення водія НОМЕР_2 від 18.12.2014;

3) актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 10.06.2026;

4) направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.06.2026, відносно ОСОБА_1 відповідно до якого працівниками поліції виявлені ознаки алкогольного сп`яніння та факт відмови від проходження огляду;

5) рапортом працівника поліції від 10.06.2026;

6) фотокопією посвідчення водія на ім`я ОСОБА_1 ;

7) відеозаписом події.

Об`єктивна сторона поставленого у провину ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП проявляється у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суддя звертає увагу на те, що вимога про необхідність проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння була чіткою і зрозумілою для сприйняття, а відмова ОСОБА_1 була такою, яка не ставила під сумнів факт відмови.

Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння визначені ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС/МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (в подальшому «Інструкція»). За змістом цих нормативних документів водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння.

Ознаки алкогольного сп`яніння, які стали підставою для вимоги про проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп`яніння, викладені поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення, направленні на огляд з метою виявлення стану сп`яніння, а також оголошені водієві, що відображено у відеозаписі.

Суддя зважає на те, що підставою для висунення вимоги ОСОБА_1 про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння є суб`єктивне припущення поліцейського про перебування особи у стані сп`яніння, яке ґрунтується на наявності у особи передбачених Інструкцією ознак сп`яніння.

Відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 тим самим, порушив вимоги п. 2.5 ПДР та вчинив передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне правопорушення.

Обставин, які б завадили ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння судом не встановлено.

Обставин, що виключають адміністративну відповідальність чи провадження в справі про адміністративне правопорушення, судом також не встановлено.

Належних та допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що особа діяла в стані крайньої необхідності та не підлягає адміністративній відповідальності, суду правопорушником не надані.

Суд зауважує, що відповідно до п. 2.5 ПДР проведення огляду на стан сп`яніння на вимогу поліцейського є обов`язком водія, при цьому жоден із нормативних документів не дає водієві права оспорювати таку вимогу поліцейського.

Наявні в матеріалах справи відеозаписи та інші матеріали справи, які узгоджується між собою є достатньою доказовою базою для належної фіксації скоєння порушення п. 2.5 ПДР України, а тому є допустимими і належними доказами.

Також суд зауважує, що фіксування відбувалось відкрито, а водій не заперечував проти зйомки.

Жоден із вищенаведених доказів не містить спростування ОСОБА_1 щодо факту керування транспортним засобом та відмови від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

З огляду на зазначене, суддя вважає, що дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Всі докази проаналізовані та свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вимоги ст. 33 КУпАП, суддя приходить до висновку про необхідність накладення на правопорушника стягнення, достатнього для його виправлення та в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України «Про судовий збір», потрібно стягнути з ОСОБА_1 судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 33, 40-1, 130, 283, 284, 287-290 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Для сплати штрафу кошти перерахувати за реквізитами:

Отримувач: ГУК у Зап. обл/Запорізька обл/21081300,

Код отримувача: 37941997,

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП),

Рахунок: UA 708999980313000149000008001,

Код класифікації доходів бюджету 21081300

Найменування: «Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху»

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету судовий збір в розмірі 665,60 грн. (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Для сплати судового збору перерахувати кошти за реквізитами:

Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106

Код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Рахунок отримувача: UA 908999980313111256000026001

Код класифікації доходів бюджету: 22030106

Роз`яснити правопорушнику, що у разі несплати штрафу в установлений ст. 307 КУпАП строк, постанова буде надіслана для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем його проживання. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення відповідно до вимог ст. 308 КУпАП з порушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя І.Б. Громова