Решение № 140966949, 27.10.2026, Покровський міський суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський міський суд Дніпропетровської області)

Справа № 184/2779/25

Номер провадження 2/184/1274/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Гаєвого О.В., за участю секретаря судових засідань Поліщук О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів»» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору № 479702553 від 20.04.2019 р. укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» як кредитодавцем та ОСОБА_1 як позичальником, у сумі 11 815,00 грн. яка складається: заборгованість за тілом кредиту 5 000 грн., заборгованість за відсотками 6 615 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про те, що 20.04.2019 р., між відповідачем по справі ОСОБА_1 та первісним кредитором ТОВ ФК «Манівео швидка фінансова допомога», було укладено кредитний договір № 479702553, згідно якого кредитор зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі 5 000 (П`ять тисяч) грн., а позичальник зобов`язувався його отримати та повернути кредитору у строки та на умовах передбачених договором. Згідно п. 1.3 договору, кредит надавався терміном на 30 днів. Згідно п. 1.4 договору процентна ставка за користування кредитом складала 0,01 % за кожний день від суми кредиту, з першого дня кредитування, та до закінчення строку кредиту передбаченого п. 1.3 договору. Згідно п.1,5 договору, за фактичне користування кредитом (за межами терміну кредитування) процента ставка складає - 3,65 % річних. 28 листопада 2018 р. між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу № 28/1118-01/25, згідно якого право вимоги по кредитному договору з позичальника ОСОБА_1 перейшло від первісного кредитора до фактора по даному договору факторингу. 03.01.2019 р., між першим фактором ТОВ «Таліон плюс» та позивачем по справі ТОВ «ФК ЄАПБ» був укладений другий договір факторингу № 20190103, згідно якого право вимоги боргу з позичальника ОСОБА_1 перейшло від першого фактора до позивача по справі - ТОВ «ФК ЄАПБ». Відповідач по справі, як позичальник по кредитному договору, кредит не повернув, тому позивач просить стягнути з нього борг у судовому порядку.

Ухвалою суду від 06.01.2026 р., позовну заяву ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» було прийнято до розгляду. По справі № 184/2779/25 було відкрите провадження № 2/184/416/26. Справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.02.2026 року, по причині неявки відповідача в суд та не надання відзиву на позов, судом була винесена ухвала про проведення заочного розгляду справи. Заочним рішенням суду від 26.02.2026 р., позовні вимоги позивача були задоволені у повному обсязі. З відповідача ОСОБА_1 був стягнутий борг на користь ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» у сумі 11 815 грн. та судовий збір у розмірі 3 028 грн.

23.06.2026 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд вищезазначеного заочного рішення, в якій попросив суд поновити строк для подачі заяви про скасування заочного рішення та мотивував своє звернення тим, що він як відповідач по справі, нічого не знав про судове засідання під час якого було винесене заочне рішення по справі. Копію позовної заяви з додатками не отримував. Повістку про виклик до суду не отримував також. Про винесене заочне судове рішення дізнався після того, як банком, по постанові приватного виконавця, були заблоковані його банківські карткові рахунки. Після чого 08.06.2026 р. звернувся з заявою до канцелярії Покровського міського суду про надання копії заочного рішення по справі, після отримання якого ознайомився зі змістом позовної заяви позивача, з додатками доданими до позову, та з заочним рішенням суду від 26.02.2026 р. З заочним рішенням суду не згоден. Також зазначив, що без участі у судовому засіданні не мав можливості відреагувати належним чином на позовні вимоги позивача у відповідності з чинним законодавством України. На підставі чого попросив суд скасувати заочне рішення суду від 26.02.2026 р., та провести розгляд справи за його участю як відповідача.

Ухвалою Покровського міського суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 р. скасоване заочне рішення Покровського міського суду Дніпропетровської обл. від 26.02.2026 р. та призначено розгляд справи № 184/2779/25 провадження № 2-п/184/23/26 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

22.07.2026 р. стороною відповідача, через електронний суд, був поданий відзив на позов позивача, в якому сторона відповідача заявила про те, що відповідач, того кредиту про який йдеться мова в позовній заяві не отримував. Ніяких кредитних договорів з кредитором не укладав. Та ніяких кредитних документів не підписував. І про той кредит по якому позивач просить суд стягнути з нього борг, нічого не знає. Також, сторона відповідача, у відзиві на позов заявила про те, що після вивчення матеріалів справи, вона вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими. А додані до позову додатки такими, які ні доказом надання кредиту відповідачу по справі, ні доказом його боргу перед позивачем не являються. Через що, сторона відповідача, позовні вимоги позивача не визнає з наступних причин: позивач додав до позову копію кредитного договору без підписів сторін. Також, сторона відповідача звернула увагу суду на те, що сам по собі кредитний договір, навіть якщо б він був підписаний сторонами, без підтвердження факту перерахування кредитором кредитних коштів на рахунок позичальника первинними фінансовими бухгалтерськими документами, не являється належним та достатнім доказом надання кредиту. А позивачем, до позову додана копія договору, який зовсім ніким не підписаний. На договорі відсутні як живі, так і електронні підписи сторін. В той час, коли договір вважається укладеним тільки за умови, коли між сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов договору. Тому, сторона відповідача вважає, що не підписаний сторонами договір не може вважатись доказом будь-яких домовленостей між сторонами, та доказом будь-яких цивільно-правових відносин між ними та не створює відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України жодних юридичних прав та обов`язків між сторонами. Згідно ч. 5 ст. 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Крім того, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи. Також, сторона відповідача звернула увагу суду на те, що позивач не надав доказів перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу по справі. В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б хоч якимось чином підтверджували перерахування кредитних коштів первісним кредитором на рахунок позичальника. Тому, сторона відповідача вважає, що за таких обставин, коли в матеріалах справи відсутні первинні фінансові, бухгалтерські документи, які б у законний спосіб підтвердили факт перерахування кредитних коштів кредитором на рахунок відповідача по справі, а саме, платіжна інструкція про перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, та меморіальний ордер про здійснення даної фінансової операції, факт надання кредиту відповідачу позивачем не доказаний. Також, сторона відповідача звернула увагу суду на те, що доданий позивачем до позовної заяви розрахунок боргу не являється первинним фінансовим документом та не підтверджений іншими фінансовими бухгалтерськими документами. А за таких обставин він не відповідає вимогам чинного законодавства та не може бути доказом як розміру боргу, так і його наявності. Також, сторона відповідача звернула увагу суду на той факт, що доданий до позову витяг з реєстру прав вимоги також не підписаний сторонами. Також сторона відповідача вказала на те, що в матеріалах справи зовсім відсутній паспорт кредиту. Що вказує на те, що відповідач по справі, до укладання договору, не був хоч якимось чином проінформований про умови кредитування. Крім того, сторона відповідача вказала на те, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача про зміну кредитора по кредитному договору. Право вимоги боргу від первісного кредитора двічі передавалось правонаступникам по двох договорах факторингу. Але відповідач по справі жодного разу про зміну кредитора не повідомлявся. А за таких обставин вимагати борг з боржника має право тільки первісний кредитор, а не фактор, який являється позивачем по даній справі. А первісний кредитор, позову до суду про стягнення боргу з відповідача, не подавав. Та ніяких вимог до нього не заявляв. І на підставі вище викладеного, сторона відповідача просила суд повністю відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.

Для підтвердження своїх тверджень, відповідач ОСОБА_1 надав суду виписку АТ КБ «Приватбанк» від 12.08.2026 р. про рух коштів по його картковому рахунку за період вказаний в позовній заяві, згідно якої, на рахунок ОСОБА_1 , дійсно 20.04.2019 р., були зараховані кошти у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. Але згідно пояснень ОСОБА_1 дані кошти не були коштами кредитними, а були зарахуванням коштів за проданий ним товар. Відповідач ОСОБА_1 являється фізичною особою підприємцем який проводить роздрібну торгівлю продовольчими товарами з належного йому торгового павільйону. І покупці з ним інколи проводять безготівкові розрахунки за куплені у нього товари. При цьому, сторона відповідача звернула увагу суду на те, що в даній банківській виписці, дане зарахування коштів було проведене з редакцією «З карти на карту». Не зарахування кредитних коштів по вказаному в позові кредитному договору. Не від кредитора по кредитному договору. А саме з карти на карту. Що не підтверджує зарахування саме кредитних коштів.

Стороною позивача також було подане клопотання про витребування від АТ КБ «Приватбанк» інформації щодо наявності рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_1 у банку станом на 20.04.2019. Виписку по картковому рахунку НОМЕР_1 . Інформацію про надходження 15.06.2025 року коштів у розмірі 20 000,00 грн. та 7 000,00 грн., на картковий рахунок НОМЕР_2 -XXXX -3381, що належить ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 ).

Ухвалою суду від 08 вересня 2026 р., клопотання сторони позивача про витребування доказів було задоволено, а дана ухвала була надіслана до АТ КБ «Приватбанк».

На запит суду, АТ КБ «Приватбанк» була надана відповідь у листі № 20.1.0.0.0/7-260910/79044-БТ в якому банк повідомляв суд про те, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано п`ять карт. У тому числі і карта № НОМЕР_4 . І що зарахування коштів 15.06.2025 року у сумі 20 000 грн. та коштів у сумі 7 000 грн. на дану карту- не було. Рух коштів по інших карткових рахунках ОСОБА_1 відсутній.

Після надання відповідачем суду відзиву на позов, позивач 27.07.2026 р., надав суду відповідь на відзив відповідача в якому зазначив наступне: що кредитні договори, які укладені між сторонами в електронній формі мають силу договорів, які укладені в письмовій формі та підписані сторонами. Виклав алгоритм дій при підписанні договору. Вказав на те що кредитний договір був укладений з відповідачем шляхом приєднання клієнта до договору, який був наданий йому для ознайомлення в електронному вигляді на офіційному веб-сайті (веб-сторінці) кредитодавця з урахуванням особливостей визначених індивідуальною частиною. Що у відповідності до умов кожного укладеного договору, його

підписання здійснювалось електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надісланий на номер мобільного телефону вказаний позичальником при укладанні кредитного договору.

11.08.2026 р. позивач надав суду додаткові поясненнях по справі в яких частково продублював викладене ним у відповіді на відзив відповідача та вказав на те, що ТОВ «ФК «ЄАПБ» не є банківською установою. Через що на підтвердження зарахування кредитних коштів, перерахованих ОСОБА_1 за кредитним договором на його банківську картку номер НОМЕР_1 , не може надати жодної інформації, адже згідно ст.60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація про операції проведені на користь чи за дорученням клієнта - є банківською таємницею. Та вказав на те, що неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Також, представник позивача у додаткових поясненнях заявив про те, що з огляду на вищевикладене, ТОВ «ФК «ЄАПБ» наголошує на тому, що ним як позивачем в повній мірі доведено факт отримання відповідачем кредитних коштів та наявності відповідної заборгованості. Також позивач звернув увагу суду на те, що в законодавстві України не передбачено обов`язку нового кредитора мати письмове підтвердження відправлення чи отримання боржником повідомлення про відступлення права вимоги.

Представник позивача та відповідач по справі в судове засідання не з`явились. Представник відповідача подав до суду клопотання про розгляд справи без його присутності та без присутності відповідача. Розгляд справи попросив провести на підставі наданих суду документальних доказів та письмових пояснень, які знаходяться в матеріалах справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб які беруть участь у справі, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Розглянувши матеріали справи, та оцінивши зібрані у справі докази, судом було встановлено наступне.

Позивачем, до позову додана копія кредитного договору № 479702553 від 20.04.2019 р. яка не має підписів сторін, ні кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ні позичальника ОСОБА_1 . Надані стороною позивача пояснення у відповіді на відзив відповідача та у додаткових поясненнях про те, що доданий нею кредитний договір підписаний електронними підписами сторін ніяким чином не підтверджується матеріалами справи. На копії договору відсутні як живі підписи сторін так і підписи електронні. А не підписана сторонами копія договору завірена лише представником позивача Какун А.С.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.11.2024 р. у справі № 204/8017/17, відсутність підпису свідчить про презумпцію відсутності волевиявлення та неукладеність договору. Крім того, згідно зі ст. 1055 ЦК України та постановою ВС у справі № 441/1325/16-ц, кредитний договір без дотримання письмової форми є нікчемним. Оскільки оригінал договору з підписами сторін відсутній, додана копія є неналежним доказом.

Згідно пункту 84 постанови, відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно пункту 86 постанови, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина перша статті 205 ЦК України).

Згідно пункту 87, відповідно до абзацу першого частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно пункту 89, за положеннями статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно пункту 90 постанови, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (абзац перший частини першої статті 216 ЦК України).

Згідно пункту 98, коли ж відсутній факт вираження волевиявлення стороною двостороннього правочину, можна говорити про відсутність обов`язкового суб`єкта цивільних правовідносин та, як наслідок, констатувати відсутність фактичної підстави для виникнення договірних правовідносин.

В пунктах 7.5-7.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначено, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю на вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

На підставі вище викладеного, через відсутність підписів сторін на доданій копії договору, особливо за відсутності підпису позичальника, суд приходить до висновку, що позивач не надав належних доказів укладання даного договору на вказаних у ньому умовах.

Судом також було встановлено, в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б хоч якимось чином підтвердили перерахування кредитних коштів первісним кредитором на рахунок позичальника.

Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у Постанові № 336/4796/18 від 20.05.2022 р., для стягнення заборгованості по кредиту, стягувачу, потрібно надати суду ще й докази видачі кредиту. А саме: меморіальний ордер, виписку по рахунку, заяву на видачу готівки, платіжне доручення, тощо. Такі документи повинні відповідати положенням Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Якщо кредитор не подає такі документи з позовною заявою, то суд повинен відмовити в задоволенні позову, через недоведеність наявності заборгованості.

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 березня 2021 року у справі № 490/10008/17 (провадження № 61-11855св19). Та у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2020 року у справі № 757/39906/15-ц (провадження № 61-12781св19). В яких було зазначено, що для стягнення заборгованості за кредитним договором, кредитор, зобов`язаний довести не лише факт укладення договору, а й факт надання кредитних коштів, що має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Згідно п.2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі, та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату його складання, назву організації яка склала документ, зміст та обсяг операції. Крім цього, посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення бухгалтерських операції, та правильність її оформлення.

Згідно п.2 ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі, та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу, дату його складання, назву організації яка склала документ, зміст та обсяг операції. Посаду і прізвище особи, відповідальної за здійснення операції та правильність її оформлення.

Згідно п. 51 Постанови НБУ № 75 від 4 липня 2018 р., «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України» первинні та зведені облікові документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити як назву документа (форми), дату складання, найменування банку від імені якого складений документ, зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення), посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Згідно п. 52 Постанови НБУ № 75, первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.

Згідно п. 15 постанови НБУ № 75, операції банку мають бути зареєстровані та відображені в регістрах бухгалтерського обліку в день їх здійснення або наступного робочого дня, якщо операція здійснена після закінчення операційного дня (часу) банку або у вихідні чи святкові дні.

Тому, за обставин, коли в матеріалах справи відсутні первинні фінансові, бухгалтерські документи які б підтвердили факт перерахування кредитних коштів кредитором на рахунок відповідача по справі, а саме, платіжна інструкція про перерахування кредитних коштів на рахунок позичальника, та меморіальний ордер про здійснення даної фінансової операції, факт надання кредиту відповідачу позивачем не доведений.

Позивачем, при наданні суду додаткових пояснень по справі, було додане платіжне доручення від 20.04.2019 р., про перерахування коштів ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на картковий рахунок ОСОБА_1 . Але на доданому платіжному дорученні відсутні відмітки банку. Що не доказує того, що дане платіжне доручення дійсно надходило до банку. А проводка по даному платіжному дорученню - банком була здійснена. У разі відсутності відміток банку про прийняття банком платіжного доручення від замовника (розпорядника) платежу. Без відмітки банку про виконання фінансової операції по даному платіжному дорученню. Таке платіжне доручення не є підтвердженням перерахування коштів по дорученню.

Згідно п 1.4, дійсної на дату вказану в платіжному дорученні Інструкції № 22 «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою правління НБУ від 21.01.2004 р., платіжне доручення це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Згідно п.3.1 Інструкції № 22, платіжне доручення оформляється платником за формою та у відповідності до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, у відповідності з Інструкцією, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно ст. 47 Закону України «Про платіжні послуг», відсутність відміток банку-платника на платіжній інструкції про проведення фінансової операції, унеможливлює встановлення факту перерахування коштів по даній платіжній інструкції, та не доказує завершення операції.

Згідно ст. 47 ЗУ «Про платіжні послуги», при електронних розрахунках, також повинно бути підтвердження фактичного завершення операції. Відсутність у документі статусу «Виконано» та дати валютування свідчить про те, що платіж не був завершений.

Оскільки надане позивачем платіжне доручення не містять відміток банку про дату виконання фінансових операцій та штампу банку. До доданого платіжного доручення не додані електронні підтвердження проведення фінансової операції по даному платіжному дорученню, воно є лише свідченням формування розпорядження про перерахування коштів, але не є доказом їх фактичного перерахування та завершення платіжної операції.

Таким чином, додане позивачем до позовної заяви платіжне доручення, без банківського підтвердження фінансової проводки по ньому, не можна вважати належним доказом надання грошових коштів у кредит відповідачу по справі. Додане платіжне доручення не відповідає критеріям допустимості та достовірності доказу у відповідності зі ст. 78, 80 ЦПК України, та не може бути доказом надання кредитних коштів відповідачу по справі.

Стороною позивача, при подачі додаткових пояснень по справі, суду також була надана довідка від кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про перерахування кредитних коштів відповідачу по справі по доданому кредитному договору.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, у своїй Постанові від 24 лютого 2021 року по справі № 755/12177/18 зазначив, що доказом отримання кредиту є не інформаційний лист про перерахування коштів, а банківська виписка, або платіжне доручення, що безпосередньо підтверджує зарахування коштів на рахунок позичальника.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, у своїй Постанові від 17 жовтня 2019 року по справі № 235/10364/16-ц дійшов висновку, що "довідки про перерахування коштів" не є первинними бухгалтерськими документами. Суд вказав, що такі довідки є лише інформацією, а не документом, що підтверджує здійснення господарської операції відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, суд вважає, що довідка не може бути доказом перерахування кредитних коштів відповідачу по справі.

Також, судом було встановлено, що позивачем, до позовної заяви, доданий розрахунок боргу, який не відповідає вимогам чинного законодавства, та не може бути доказом розміру боргу:

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові по справі № 161/16891/15-ц від 30.01.2018р., доказами які можуть підтверджувати наявність заборгованості та її розмір, можуть бути тільки первинні фінансові документи, оформлені у відповідності зі ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які фіксують здійснення певних господарських та фінансових операцій.

Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі № 643/11267/15-ц вказав, що розрахунок має бути настільки деталізованим, щоб відповідач міг перевірити його правильність, а суд оцінити його обґрунтованість. Такий розрахунок повинен включати розрахунки по основному боргу, відсоткам та пені - окремо.

Згідно Наказу Міністерства фінансів України № 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 р., зі змінами № 467 від 28.12.2022 р., підписувати первинний документ має право тільки особа, уповноважена здійснювати дану операцію (п. 2.5 Положення № 88).

Згідно п. 2.12. Положення № 88, керівник підприємства затверджує перелік відповідальних осіб, які мають право підписувати первинні документи на здійснення господарських операцій. Такі повноваження закріплюються наказом на право підпису первинних документів по підприємству.

Доданий позивачем до позову розрахунок боргу, у тому вигляді в якому він наданий суду, не може бути належним доказом суми заборгованості в розумінні положень ч.1 ст. 77 ЦПК України. Для об`єктивного розгляду справи, потрібні належно підтверджені точні офіційні розрахунки, яких позивач по справі, суду не надав, а тому не виконав вимоги ч.1 ст.81 ЦПК України, ч. 3 ст. 12 ЦПК України, в яких передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Як не виконав і вимог ч. 1 ст. 80 ЦПК України, якою передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доданий позивачем до позову розрахунок боргу, не відповідає вище викладеним вимогам чинного законодавства, через що не може бути належним розрахунком суми заборгованості відповідача. До того ж, доданий розрахунок боргу сформований та підписаний представником позивача Какун А.С., повноваження якої на підпис даного документу ніяким чином не підтверджені, ні наказом по підприємству, ні посадовою інструкцією.

Судом також було встановлено наступне: доданий позивачем витяг з реєстру прав вимоги боргу № 7 від 26.12.2019 р., не має підписів сторін, ні живих ні електронних. А сформований та підписаний представником позивач ОСОБА_2 .

Також, судом було встановлено що позивачем по справі суду не був наданий паспорт споживчого кредиту, без якого, факт надання позичальнику усіх умов надання кредиту не доведений.

Згідно ст. 9 ЗУ «Про споживче кредитування», паспорт споживчого кредиту це документ за суворо визначеною формою який кредитор зобов`язаний надати споживачу до укладення договору.

Верховний Суд, зокрема в постановах Об`єднаної палати КЦС ВС та практиці 20242026 років чітко розмежував форму договору та переддоговірну інформацію згідно якої паспорт споживчого кредиту не є самим договором (правочином) і не замінює його. Але він є підтвердженням виконання переддоговірного обов`язку банку чи МФО по ознайомленню позичальника з умовами надання кредиту.

На підставі встановлених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги ТОВ ФК «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення боргу з ОСОБА_1 - задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2-13, 76-83, 89, 263, 265, 268, 353-354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення складено 27.10.2026 року.

Суддя Покровського міського суду О. В. Гаєвий